18-20 лютого 2014 року ввійдуть в новітню історію як найкривавіші дні протистоянь проти влади. Подіям на київському Майдані Незалежності п'ять років. Тоді загинула Небесна Сотня, сотні поранених та скалічених - результат тогочасної злочинної влади проти власного народу. Влада тоді змінилася і здавалося це стало перемогою і винні будуть покарані. На жаль, як кажуть , не так сталося - як гадалося. Нова влада за ці п'ять років так і не спромоглася на покарання винних, а обіцянки про краще життя (для простого люду) так і лишилися словами в повітря...
У ті дні, на Майдані перебував і наш земляк, котрий нижче, стисло згадує ті події... Авторські світлини ( 50 шт. - з коментарями) за вказаний час , "Дика Слива" публікувала тоді відразу - хто їх ще не переглядав, може це зробити за посиланням ---►ТУТ ) Нижчевикладені фото автора не публікувалися на нашому сайті через неналежну якість.., та зважаючи на те, що зображення на них, це все - таки історичні події, ми пропонуємо їх до вашої уваги ...( з вибаченнями за якість)... "Пробувши чеговий термін на Майдані, ми з колегами вирішили на декілька днів навідатись до домівок і з вечора 17-го лютого 2014-го виїхали з Києва. Зранку приїхавши до Тернів, відразу сів за перегляд новин - пряма трансляція з Майдану протягом дня 18 лютого вказувала на те, що там розпочались криваві події. Під вечір вирішив повернутись до столиці - автобусом доїхав до Конотопа, а потім потягом до місця призначення. На вокзал приїхав вночі, приблизно о третій ночі, то ж довелося чекати ранку, коли почав курсувати громадський транспорт ( метро не працювало). . У цей час уже палав будинок профспілок, але жодної інформації про це на вокзалі я не чув Я приєднався до гурту чоловіків із західної України, котрі теж прямували на Майдан і ми тролейбусом доїхали до відповідної зупинки. Вийшовши на ній, відразу помітили клуби чорного диму з боку Майдану. Чомусь подумалось, що горить Верховна рада, та коли підходили ближче стало відомо, що то горів будинок профспілок - один із форпостів мітингарів. Підходячи ближче, стали стрічатися поранені у нічних сутичках з силовиками люди. На самому-ж Майдані за добу відсутності сталися разючі зміни. Крім палаючого БП, на місці де знаходилося з десяток наметів, в тому числі і сумських "Свободи" та "Батьківщини" - було згарище. ( На світлинах 1, 2 ---► вогонь на місці наметів та палаючий будинок профспілок ). Огорожі з того боку не було ( замість неї стояла стіна силовиків-беркутівців ) і барикади перемістилися ближче до центру. .Зі сторони стели барикади також змістилися і таке-ж згарище на місці наметів Безперестанку палали шини і що цікаво, чорний дим від них, немов-би проти всіляких законів природи, валив не в один бік, а саме туди де стояли "правоохоронці". З боку готелю "Україна", те ж саме.
19 лютого минуло відносно спокійно ( на противагу попереднього дня). Запам'ятався момент ( допоки був зв'язок), і коли телефонувала мама ( мала на той час 81 рік). До цього ніколи її не обманюючи, доводилося це робити тоді... Зазвичай, у момент дзвінка від неї, перебуваючи у Києві, "втікав" кудись від "шуму-гаму" та коротенько сповіщав, що знаходжусь десь у Сумах у справах ( бо не зміг відвідувати її ) , а на Майдан навіть і не збираюсь...
У зв'язку з загостренням ситуації пункти харчування майже не працювали і кияни масово приносили мітингувальникам щось перекусити ( на світлині ліворуч, нижче, ---▼ ), цигарки, воду, одяг ( адже безперебійно працювали водомети і люди потрапляли під їх потоки). Обірвався мобільний зв'язок МТС і важко було від того, що не можна було зв'язатись з домівкою, адже там все бачили по телебаченню і звісно могли подумати про все, що завгодно, особливо 20-го числа.
Масово розбиралася бруківка, заготовлялись "коктейлі Молотова", укріплювались барикади. Задіяні були добровольці-майданівці як занадто юного віку, так і жіночки похилого (що чесно кажучи дещо вразило) ( - на світлині праворуч ---▼) . Цього дня я вперше потрапив під дію сльозогінного газу, котрим час від часу силовики труїли протестуючих.Серед тисяч людей, на жаль не зміг знайти знайомих, то- ж прилаштувався до дій гурту чоловіків на барикадах навпроти колони Незалежності. Години о другій ночі пішов до київради, де на другому поверсі, знайшовши місце, на підлозі перепочив декілька годин.
Зранку 20 лютого, коли ще було темно, знов вийшов на Майдан. ( на фото ---►) Відчуття, що цього дня відбудуться страшні події, з десятками загиблих, не було. Ранок був відносно тихим, але напруга зростала з кожною хвилиною.Агресивність з боку озброєних силовиків відчувалась все більше, а мітингувальники у відповідь використовували бруківку, коктейлі, інші підручні засоби. Лунали вибухи від світлошумових, сльозогінних гранат, постріли ( поки-що гумовими кулями). До речі одна з них втрапила мені в шолом ( то ж маю такий собі "сувенір" із того часу). Години з 10-ї. беркутівці, напевне отримавши наказ, почали лишати свої позиції і "дамбу" прорвало. Крізь барикади, слідом за ними рушили сотні майданівців, що-би облаштовувати старі барикадні позиції... ... Але тут їх почали зустрічати кулі, і вже не гумові, а справжні, і не поререджувальні ( наприклад в ноги) а в серце ( якщо снайпер втрапить), що-б насмерть. З'явилися перші поранені, загиблі - їх відводили-відносили вниз де була зорганізована медична допомога. Але рішучість людей була настільки великою, що не зважаючи на перші жертви, вони рухались вперед прикриваючись дерев'яними та трофейними, хоч і металевими щитами, котрі аж ніяк не вберігали від куль, як і звичайні будівельні та солдатські шоломи. Я намагався весь час події фіксувати на фотоапарат, та на початку кривавих подій, вийшов заряд батарейок. Метро, з кіосками, було закрито, а де роздобути новий комплект батарейок я не знав, то ж спустився вниз розпитуючи, можливо хто знає де можна їх придбати. Мені вказали на газетний кіоск неподалік - на щастя вони там були, хоч кіоскерка була налякана подіями і закрила вже кіоск, та я встиг в останній момент та вмовив її продати батареї. Швидко повертаючись назад, спостерігав все наростаючу кількість загиблих, котрих розміщували біля кафе "Млинці" ( біля Лядських воріт) та безперервний звук сирен автівок швидкої допомоги, котрі відвозили поранених. Події розвивались швидко і коли хвилин за 10-15 повернувся до місця де все ще гинули люди, найрішучіші вже перебували біля .Жовтневого палацу - з іншого боку ( до площі Незалежності) крізь барикади теж рушили мітингувальники.. Але гинули люди на Інститутській вулиці... Таких вже було десятки... Спостерігати за цим було тяжко... ( на фото ---►). З часом зі сцени повідомили, що силовики відступили і настала несподівана ( майже без пострілів тиша). Відразу розпочалось прибирання проїжджої частини від згарищ та рештків барикад. Час від часу крізь натовп проводили захоплених силовиків, котрі були вкрай налякані та розгублені. По обіді стало зрозуміло, що це була перемога... З численими жертвами, як потім їх назвуть - Небесною сотнею, але перемога...
Того часу, треба було вертатись додому і годині о третій я рушив на вокзал... На шляху додому, у Ніжині, на вокзалі (на фото ---►) о 16 год. 32 хв. повідомили, що залізничне сполучення із Києвом дещо припиняється...
Але я встиг ... Наш потяг уже прямував до Конотопа...
Зв'язок - же включився коли їхав маршруткою з Конотопу додому. На телефоні висвітлились виклики... Їх було близько 50-и. Довелося заспокоювати абонентів, котрі переймалися моєю долею, що зі мною все гаразд...
...
Сайт "Дика Слива" неодноразово писав про проблемні питання, щодо автобусного сполучення між Тернами та райцентром - Недригайловом, вихідними днями... Це багаторічне питання, котре ніяк не вирішу ється, і про яке, чесно кажучи вже і згадувати не хочеться... Було якось намагання, але як виявилось - безперспективне... На думку районних керівників...
Ось і нещодавно це було висвітлено на апаратній нараді, де обговорювали стан перевезення пасажирів громадським транспортом загального користування на території Недригайлівського. району. Щодо вищевказаної тернівської проблеми, на цьому "звіті" було зокрема сказано, що: " В 2018 році проводилася робота щодо відкриття маршруту Недригайлів - Терни по вихідних днях, однак по результатах перевезень за 2,5 місяці, враховуючи низьку активність пасажирів, рейс перестав здійснюватися." ( Напевне до таких "великих" сіл як Горькове, Рубанка у вихідні дні, з райцентру доцільніше їздити ніж до Тернів...)
А також : "На прохання жителів Тернівської селищної ради було направлено ряд клопотань до Сумської ОДА як організатора перевезень щодо відкриття міжрайонного маршруту Терни-Ромни, але поки що даний задум не втілено". Свого часу, перебуваючи у Тернах , голова РДА зазначав, що причиною малого попиту на рейси у вихідні дні між Тернами та Недригайловом винні самі пасажири. Немов-би замість того, що-би обілечуватись у касі ( тоб-то легалізувати свій проїзд) вони йдуть на "п'ятачок" та за 2-3 гривні дешевше доїжджають до місця призначення, але без відповідної реєстрації... Та хочеться зауважити голові та відповідним структурам - а чому водії не обілечують пасажирів, тим саме фіксуючи їх прїзд..? Адже останні всі справно сплачують за "віртуальний квиток", котрого і в очі не бачать... Звідси і "низька активність", бо кошти йдуть не офіційним шляхом у відповідну структуру, а комусь у кишеню...
А щодо перевезення пасажирів..? ( на думку не зацікавлених сторін) - то це напевне їхні проблеми...
P.S. До уваги тернівців - віднедавна дещо змінився графік руху автобусів з Недригайлова до Тернів. Відтепер, зручніший рейс, котрий відправлявся з райцентру о 13 год. 30 хв. у понеділок вівторок та четвер чомусь перенесено на 14 год. 30 хв... Тобто - тому хто не встиг на 11.15 доведеться чекати на годину довше... ***************************
згідно звіту...
20 лютого відбувся публічний звіт голови Недригайлівської районної державної адміністрації про результати роботи Недригайлівської райдержадміністрації за 2018 рік. У опублікованих тезах інколи згадуються і Терни, а саме у наступній інформації:
Агрофірма "Дружба-Нова" ("Кернел"), котра орендує чимало землі у тернівських селян, оприлюднила сплачені нею податки за 2018 рік. Нагадаємо, що агропідприємства компанії працюють у 38 районах Полтавської, Чернігівської та Сумської областей (9 районів). На Недригайлівщині вони обробляють землі саме в Тернах і як виявилося, сплачені податки від "Дружби..." за розмірами є четвертими серед 38 підрозділів - 21 мільйон 928 тисяч гривень. На Сумщині, це другий результат ( після Роменського району - майже 40 млн.грн). Левова частка сплачених податків припадає на місцеві бюджети. Так у нашій області від цієї компанії до місцевих буджетів надійшло майже 140,5 млн грн., тоді як до державного бюджету потрапило лише 4,3 млн. грн. Обсяг податкових та соціальних надходжень залежить від кількості земельних ділянок, які орендують агропідприємства фірми . ****************************
У 1-му Кримському поході 1687 р. Севський розрядний полк ( нині місто Сєвськ Брянської області, Російської федерації - Ред.) під командуванням воєводи Леонтія Неплюєва повинен був діяти разом з Великим полком князя В. В. Голіцина, а місцем збору був призначений Червоний кут. У поході повинні були взяти участь всі кінні служиві люди, а також половина піших служивих людей ( 4001 особа ). Севський розрядний полк мав налічувати за списками 7,8 тис. осіб. Інша половина севських піших служивих людей була залишена по домівках з указом бути готовими негайно з'явитися на службу в разі звісток про появу на російських рубежах татар. Севчани з'явилися на службу майже всі-згідно огляду 16 травня 1687 г. Війська Неплюєва виконали разом з армією Голіцина весь марш до річки Карачокрак, а 17 червня його полк разом з 20 тис. малоросійських козаків під командуванням сина гетьмана Григорія Самойловича був відправлений вниз по Дніпру до турецької фортеці Казикермень. Під час переправи через Дніпро біля Кам'яного Затону війська Неплюєва були атаковані в ніч на 5 липня кримськими татарами . Атака була успішно відбита, але Неплюєв і Самойлович не наважилися продовжувати свій похід, і зайняли оборону в укріплених таборах на обох берегах Дніпра.
Коли з'явилися перші звістки про арешт 23 липня гетьмана Івана Самойловича, і обрання на його місце Івана Мазепи, Григорій Самойлович підняв бунт і 31 липня вирушив зі своїми козаками назад в Україну. Неплюєв стояв зі своїми військами окремим табором і не встиг перешкодити , але вже на наступний день кинувся за ними в погоню. Йому вдалося наздогнати Самойловича 2 серпня на річці Сурі неподалік від Кодака. Велика частина козаків відмовилася вступати в бій з російськими, і видала сина гетьмана і його прихильників російському воєводі. На цьому бунт був придушений.
Від Кодака Неплюєв виступив зі своїми військами до Путивля, де 11 вересня він отримав царський указ про розпуск ратних людей його полку зі служби, що він і зробив - розпустив в кінці вересня свій полк по домівках до весни. Після завершення 1-го Кримського походу на південних рубежах на випадок можливого татарського нападу були залишені значні сили московських військ.
У разі виходу татар до річки Ворскли допомогу гетьману мав надати полк стольника Семена Неплюєва, складений з севських ратних людей «другої половини» Таким чином, вся південна межа від кордону Гетьманщини до верхів'їв Дону восени 1687 була прикрита сильними (бл. 15-20 тис. чол.) військовими загонами. Перші звістки про можливий прихід татар з'явилися на початку жовтня 1687 м. Новий гетьман І.С. Мазепа повідомляв, що татари можуть спробувати пізньої осені вчинити напад на південні рубежі, і в Кафу для участі в цьому поході прибули турецькі яничари. Уже в кінці грудня від харківського, полтавського і охтирського полковників стали приходить повідомлення про появу поблизу кордону татарських загонів, що підтверджувало можливість кримського нападу взимку 1687-88 р Ще один великий татарський загін з'явився поблизу Січі. Негайно після отримання цих звісток був оголошений збір севських ратних людей в Путивлі, проте збір військ, незважаючи на всі укази городовим воєводам, проходив вкрай повільно. Станом на 11 лютого 1688 року на службу стало всього 1 341 чол .: 57 початкових людей полків «нового ладу» , дворян і дітей боярських сотенної служби 67 чол., Рейтар 77, севських козаків - 30, солдат 594, путивльських стрільців 215, козаків Тернівської слободи - 301 .
Уже в середині січня з кордону від полтавського і харківського полковників прийшли повідомлення про те, що татарська орда повернула спочатку на захід до Дніпра, а до кінця місяця пішла назад до Перекопу. У зв'язку зі зникненням прямої татарської загрози 31 січня 1688 р С.П. Неплюєву був спрямований указ про розпуск зібраних в Путивлі ратних людей по домівках до весни . Отримавши підтвердження від гетьмана, він відпустив усіх зі служби, із зазначенням зібратися в Рильську не пізніше 23 квітня 1688р.
На цьому зимова кампанія 1687-1688 р фактично закінчилася.
Повний текст матеріалу --►ТУТ ***********************
Ще дещо з історичного - ця коротенька інформація, як ілюстративне доповнення до давнього матеріалу на "Дикій Сливі", до спогадів білогвардійського офіцера, Антона Туркула, котрий у своїх мемуарах згадував і Терни, у часи громадянської війни.
Подаєм світлину обкладинки книги ( котра нещодавно знайшлася у мережі), а матеріал із неї, про вищезгадану подію можна переглянутиТУТ
ставкова статистика...
Допис, котрий ми подаємо нижче, можно назвати пізнавальною цікавинкою місцевого штибу. Нам невідомо, чи хто з земляків цікавився цією "приводненою" темою, а "Дика Слива" якось коротенько вирішила висвітлити її - задля розширення , так би мовити, краєзнавчого кругозору... Мова піде про водяне плесо місцевих ставків, котрі розташовані на території Тернівської селищної ради. Дякуючи ресурсам на зразок "Гугл Мап" та іншим, можна не відходячи від комп'ютера вивчати різні цікаві речі. То ж "озброївшись" ними і згідно визначеної теми - "водні об'єкти", ми нарахували на вищевказаній території 27 постійно "діючих" акваторій ( на мапі позначені червоним кольором --► ) - від маленьких ставочків до більш сер'йозніших водойм ( у цю кількість не ввійшли декілька пересихаючих водойм на території, котрі не мають власного живлення). Напевне кожен місцевий мешканець знає, що за площею, найбільшим серед них є ставок "Синій", котрий розміщений між Тернами та селом Володимирівка, ( на панорамному зображенні нижче -- ▼) води якому подає невеличка річка Бобрик. Його площа складає 61, 6 гектари, або понад 0,6 кв. км. Щоб обійти його берегом, (по периметру) треба прокрокувати 7 кіл.ометрів та майже 300 метрів. Якщо плисти човном по середині русла, від вершини до дамби, то ця відстань буде складати 3 кілометри та 200 метрів До речі, у ставка є ще одна цікава географічна особливість - через нього проходить паралель з цілим числом координат - 51 градус 00 мінут, та мередіан з позначкою 34 градуси 00 мінут. А перетинаються ці координати на полі, перед ставком - ( на мапі вказані червоними лініями -- ▲). Разом з тим, обрахувавши площу усих 27 зазначених об'єктів, ми отримаємо суму у понад 109 гектарів ( близько 1,1 квадратних кілометра). ( На Недригайлівщині загалом - 612 га)Як бачимо, понад половину водяного дзеркала від загалу, займає місцевий "гігант" - ставок "Синій". Другим за площею ( з великим відставанням) є ставок "Зарвин" - 4,65 га ( периметр понад 1350 м) та третім "Верхня Ведмедка" - 4,35 га ( пер. - 1180 м). Ще один "чотиригектарник" розміщений серед ставків у селі Мала Черепівка.. Звичайно, кожен ставок має свою глибину, то ж визначити загальний об'єм води напевне важко. Та коли дещо пофантазувати та для якоїсь наочності привести приклад то можна уявити: - викопаний у грунті канал завширшки 30 метрів і площею, як наші ставки (109 га) - то це складе довжину цієї водної артерії у 36, 3 км... Це і буде 109 гектарів... Інше питання ( звичайно гіпотетичне ) - у який бік копати..? ). Щоб приблизно уявити... Ми визначили, що це приблизна відстань до славетного міста Білопілля ( свого часу селище Терни входили до цього району) і не помилилися...
А про вказаний канал ( із плеса тернівських ставків), то він-би мав вищевказану відстань та простягався від автозаправної станції ( на початку селища зі сторони Конотопу ) в Тернах - до майже кінечної "крапки" в Білопіллі... ( на зображенні -- ▲ ). Тим більше, що нинішній шлях ( точніше напрямок) між цими населеними пунктами ( які свого часу мали регулярне автобусне сполучення) може претендувати, у віртуальній реальності, краще на канал, ніж на нинішній сухопутний шлях..., котрий геть не придатний для автосполучення. ( ◄ --- На світлині ліворуч зверху - " Дорога Т-1904 : Білопілля-Терни-Липова Долина-Гадяч ", - на нижньому зображенні - віртуальний канал від "ДС" - на тому-ж місці...)) Але це такий собі відступ... і такі собі підрахунки ( ...від місцевих "цікавинок"...)))
"ніколи не будемо..."
У ці дні , 5 років тому, розпочалася російська окупація Криму - "зелені чоловічки-іхтамнєти" вторглися на територію суверенної України і за допомогою місцевих сепаратистів встановили на півострові окупаційну владу. Потім був Донбас з тисячами загиблих українських громадян - у цьому їм знов допомогли північно-східні "братья"... Відеоузичний відгук на цю тему дивіться нижче... ( Політичну рекламу на початку ролика пропускайте...)
зимове фото-асорті До уваги відвідувачів сайту "Дика Слива" - усі світлини, котрі публікуються у "підвалі" ( тоб-то у кінці чергової добірки матеріалів), мають місцеве, тоб-то тернівське походження і їх автором є адмін сайту...
">https://clck.ru/EiGtK Часы SABR BigBang black Часы известного бренда SABR с эксклюзивным дизайном, стальным корпусом и каучуковым ремешком. Эти часы являются показателем роскоши, статуса и подчеркнут стиль любого мужчины. Высочайшее качество Самый желанный подарок 2018
ЭЛЕГАНТНЕЙШИЙ СПОСОБ ИЗМЕРЕНИЯ ВРЕМЕНИ Массивные и яркие часы "SABR" на каучуковом ремешке станут ценным приобретением для их владельца! Ведь на такую вещь хочется смотреть не отрываясь. А носить их - одно удовольствие. И, естественно, все окружающие будут спрашивать, где вы купили такие часы
0
