50 фото , з коментарями.
 Щойно повернувшись з київського Майдану та виклавши фото на "Дику Сливу", з попереднього репортажу, ситуація у столиці, виявилося, різко загострилася. Довелося вертатися. Ніч (з 18 на 19 лютого) була проведена у дорозі. Для Майдану вона стала кривавою. Метро не працювало, то- ж зі світанням, шлях тролейбусом та пішим ходом. Вийшовши на "фінішну пряму", в очі кинулись клуби диму у районі Майдану (на фото). як розповіли кияни , то палав Будинок профспілок, у котрому знаходились різноманітні служби Революції, в тому числі і лазарет.
Вибачаємось за неналежну якість світлин.
Для перегляду світлин у більшому форматі , натисніть на відповідне зображення.
Біля першого ж намету стрівся поранений вночі чоловік, котрий коротко розповів про жахливі день та ніч 18 лютого, коли загинули десятки людей.
На цому фото, пожежа влаштована беркутівцями в Будинку Профспілок в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року. Тоді загинуло більше 40 поранених людей , - повідомляв ChernivtsiNews.com .
- "Я бачив! - чоловік вибіг з 5-го поверху , з обгорілими дірками на куртці і шкірою згорілої від капаючого зі стелі пластика , який повторював одну фразу: " Вони замкнули наших на поверсі , і підпалили .. Я бачив , я бачив , я бачив ... суки ... тварі ... скоти .... " . У будівлю де були поранені з заднього входу увійшли загони ВВ " Беркут" , після чого почалася пожежа і вони покинули будівлю. Пожежники приїхали через 2 години і 15 хвилин " , - зазначав кишинівський оператор Крістіан Жереги.
Будинок палав цілий день...
На місці, де крім інших, розташовувались сумські намети ( "Батьківщини" та "Удару") ( на фото) було згарище. При наступі силовиків та захоплення ними барикад, вони згоріли з усім майном , котре там було. Дякуючи Богу, люди встигли вчасно покинути свій тимчасовий прихисток.
Для можливого, чергового наступу силовиків, котрим не вдалося за обіцяну годину зламати Майдан, готувалась чергова порція "зброї пролетаріату" - бруківка та палилося все, що горіло. До речі, вночі для вогню довелося пожертвувати і дерев"яними будиночками, котрі залишалися ще з передноворічних приготувань до свята, а потім слугували протестувальникам - у них знаходились пункти для харчування, одягу та ін.
У захисників Майдану на озброєнні , як металічні , так і дерев"яні щити, котрі могли захистити хіба, що від гумових куль. На цьому фото - передова ланка - за декілька годин тут постануть нові барикади.
Вони будувались із будь-яких підручних матеріалів. Участь у цій "толоці", брали майже всі, хто знаходився на Майдані.
Рідкісна хвилина передиху...
Своєрідний лист молодого хлопця написаний на щиті - " Мамо, я за тебе помру,но в обіду не дам. Я тут за нашу Україну і за наших батьків.Без перемоги не піду з Майдану.
Баранюк Петро Миколайович..."
Велика шана киянам, котрі у ці важкі дні забезпечували революціонерів харчами, сигаретами, теплим одягом. Хрещатиком , фактично безперервно, вони несли пакети з провіантом. На самому Майдані, як жартував один із протестувальників, від тіток та дівчат, котрі пропонували перекус,чай, каву, солодощі, доводилось навіть "відбиватисЬ" наполегливіше , ніж від "Беркуту"...
У позаминулому фоторепортажі, відомий автомайданівець та художник Сергій Поярков, в об"єктив фото, втрапив був майже зі спини - цього разу пощастило більше - на цій світлині, він на барикаді.
Саме за цими "блюстителями порядку", котрі знаходяться, ще на вчорашній території майданівців, у сторону Європейської площі С. Поярков і спостерігає.
Чи то випадково, чи насправді, але цей народний депутат найчастіше стрічався серед люду, втрапляючи в очі нашому фотокору, ще з самого початку Майдану. Без охорони, як рівний зі звичайними демонстрантами.
Це свободівець, Андрій Мохник - нині вже міністр екології, в новому уряді.
Цього, більш-менш спокійного дня, хлопці із самооборони, на вільному клаптику площі, намагалися ганяти м"яча.
Не дивлячись на чоловіків, у дещо незвичній, як для міста, формі, з дубинами, в масках та шоломах - кияни їх зовсім не остерігались, а навіть навпаки - ставились прихильно.
У цьому, так - би мовити, секонд-хенді захисного спорядження, біля одного з наметів, автор "розжився" каскою та респіратором.
Шинии , до барикад, підвозили автівки, де їх розбирали для вогнищ та барикад, але також ритягли було, з пів десятка, і таким квадроциклом.
Бієць на посту - заголовок у газеті "...Помираю! Боляче! " - говорить сам за себе, стаття про таких як він. Праворуч, на його відповідальності, "батарея" "коктейлів Молотова"...
За противником ведеться цілодобове спостереження...
Побудовані нові барикади , вогненна та димова завісаи - головні перешкоди для просування силовиків у наступ. Допоміжні заходи - бруківка, феєрверки, дубини та пляшки із запальвальною сумішшю - поруч.
До речі , попередньої ночі , при штурмі барикад, саме у цьому місці, задіялися бронетранспортери ВВешників, котрі були успішно спалені.
Минав день. Винесене кимось крісло, із напівспаленого Будинку профспілок, тепер слугуватиме революціонерам для більш комфортного відпочинку. Інші ж меблі "пішли" на барикади.
Нічний дозор залишався на ще одну тривожну ніч. Чимало майданівців залишалось на барикадах - світло на території було обмеженим, через що, ефект вогню на Майдані підсилювався і притягував до себе...
Частина людей, із згорілих Будинку профспілок та наметів , відпочити на ніч, прийшла до знов захопленого будинку Київської міськдержадміністрації (КМДА).
Ранок немов-би був звичним...З часу зведення нових барикад та відповідно "шинного вогнепалання", дещо прикоптилась і колона Матері-України.
З новими силами - до нового протистояння. Яким буде цей кривавий день, (20 лютого 2014 -го року) для нього - ?...
Якось замічено було, що всі ті клуби чадного, чорного диму від шин, на двох перпендикулярних вулицях-барикадах (Інститутській та Хрещатику) весь час валили в бік владних силових структур, котрі напівоточили площу. Чи то вітер так цікаво дув, Чи Господь допомагав, але у сторону Майдану, де знаходились тисячі протестуючих, та гидота не потрапляла...
Постійно укріплювались барикади всім, що знаходилось поблизу...
Чергова порція пиріжків для революції, принесена киянами.
Вишикувавшись змійкою, котра розтяглась на сотню, чи й більше метрів, активісти на передову постачали бруківку.
Щоби убезпечити себе, священники теж вдягли каски - постійнs, ледь не щогодинні молитви за Україну, котрі читалися зі сцени, підтримували дух та віру в перемогу повстанців.
Через відповідні події, 18 -го лютого, так і залишився стояти серед Майдану, казан недовареного чи то супу, чи то борщу...
Щоб унеможливити пожежі барикад, до киян пролунало звернення про допомогу - по можливості , приносити-привозити вогнегасники. За пів години , небайдужі мешканці столиці їх нанесли з півсотні. Те ж саме було з проханнями про ліки та інші речі, для потреб Майдану.
У невеликій "забігайлівці" "Млинці", на потилежному кінці площі (біля "МакДональдса"), було зорганізомано медпункт. Саме сюди доставляли поранених та убитих від цьогоденного снайперського розстрілу мирних протестувальників... Але на цей час, про такий розвиток подій, навіть ніхто не може собі уявити...
Хоча напруга зростала, і силовики, час від часу намагалися підступити ближче до барикад.
У відповідь, ішла в хід навіть така "зброя" , як рогатка, з якої пуляє захисник барикад...(на фото)
Пляшки з легкозаймистою рідиною, котру тут готували ( "коктейлі Молотова" , чи точніше Грушевсського) були одним із головних ефективних відлякуючих засобів
проти наступу.
Супротивна сторона, поливала мітингарів на барикадах водою із брансбойту, що було майже за іграшку, на відміну від інших засобів котрі нею застосовувались...
.
Ще один віруючий, котрий напевне молився за кожного з присутніх, та за перемогу.
"Бруківка та "коктейлі" летять у бік "беркуту" та міліції...
...У зворотному шляху - гумові ( поки-що) кулі , світлошумові та газові гранати. Після чергової порції газу , мітингувальники присіли до землі, щоби менше дихати тією напастю.
Та от настав час, і якось навіть несподівано, силовики почали відступати, і барикадники, з передової, пішли у наступ. Тут (на фото),ті, що були із боку стели - за декілька хвилин це ж сталося і на Хрещатику. Відразу, слідом за передовим загоном, почали переносити на нові позиції і матеріал для побудови нових барикад.
Навкруг цього монумента ( як і на розі Хрещатика та Інститутської) також згарище від великої кількості наметів та спаленого автобуса, якоїсь з делегацій мітингувальників.
Фактично відразу спочатку з"явились поранені. Медперсонал крокував ледь не слідом , надаючи допомогу тим, хто її потребував. Та з"являлися вже і такі, що медична допомога вже була не потрібною...
Характер ран був віз вогнепальної зброї, котру використали представники силових структур.
Люди падали, мов підкошені, не розуміючи звідки стріляє ворог - як виявилося дещо візніше, це були снайпери, котрі знаходились на дахах готелю "Україна" та на протилежній стороні вулиці- палацу Жовтневий. Ті нелюди стріляли на враження - у голову, шию, серце...
По Хрещатику, у бік Європейської площі, силовики теж відступили, і з цієї сторони, барикади теж стали переносити до вул. Грушевського та Українського дому, котрий тимчасово був під контролем силовиків.
Металічні конструкції для нових оборонних редутів.
Тим часом, на Інститутській продовжувався відстріл людей...
Того дня було вбито кілька десятків беззбройних революціонерів, котрі загинулизаради України і ввійшли до тієї самої "Небесної Сотні"...
А це один із полонених "беркутівців"- полковник, котрий має понести покарання за скоєні ним, та його підлеглими злочини.
Ця жіночка , у цей день, ходила Майданом з іконою та просила Господа про спасіння всіх тих, хто там знаходився...
На жаль , Він не зміг захистити кожного, хоча Перемога і настала..!
Цей день став переломним, у революційній боротьбі українського народу проти власної бандитської влади.
Майдан переміг у виснажливій тримісячній боротьбі.
Але це був лиш початок, вже іншої боротьби.
Слава Україні!!!
Героям Слава!!!
Майдан залишився стояти і надалі...
Та це вже буде інша історія...
*********************************************************************************************************
| 
