несподіваний ракурс
(фото 1. Генерал-лейтенант М. Лебеденко)
Декількома пунктами нижче, на сайті, була інформація про книгу мемуарів князя Олексія Щербатова "Право на минуле". Після її перегляду дивуєшся його пам"яті, адже згадуються сотні прізвищ і велика кількість подій та фактів. Зважаючи на те, що писалося все це в уже поважні роки , можна відзначити неординарну особистість князя. Захоплюючі сюжети та спогади, починаючи з раннього дитинства. Свідок живої історії до кінця своїх днів (помер 2003 року у віці 92 років) зберігав живий розум і добру пам"ять. В цьому можна переконатись прочитавши його мемуари в таких деталях, що заперечити йому в чомусь важко. Але...
Але разом з тим маємо деякі загадки (невідомо ким загадані). Уважно вчитуючись у сторінки книги, можна знайти один цікавий момент, (пов"язаний з Тернами) на який невідомо чи ще хто звертав увагу. Те ,що у нижчеописаному випадку щось міг переплутати князь, особисто я не надто вірю. Не буду інтригувати читачів, а для початку подам фрагмент із мемуарів Олексія Щербатова. Розділ " Зустрічі у 5-й гвардійській радянській армії" -стор. 270-272. (Мовою оригіналу). Подія відбувається після війни ,1945 року в Празі, де князь був військовим перекладачем армії США.
 (на фото - генерал-полковник А. Жадов)
" Дружба же моя с советскими генералами началась случайно. Однажды генерал Харман попросил меня передать депешу советскому генерал-полковнику Алексею Семеновичу Жадову. Я приехал в штаб, нас встретил полковник Оспищев, адъютант генерал-лейтенанта Никиты Федотовича Лебеденко,( фото 1) начальника штаба советской армии. Я вошел в кабинет генерала Лебеденко, человека чуть выше среднего роста, в меру полного, с медалью Героя Советского Союза. Генерал спросил:
— Кто вы?
— Американец русского происхождения. Князь Алексей Щербатов.
$IMAGE1-right ( фото - О. Щербатов у центрі, ліворуч - М. Лебеденко)
Лебеденко чуть не подскочил от удивления и громче, чем следовало бы, задал торопливый вопрос: — Не в родстве ли вы с князем Борисом Сергеевичем Щербатовым из Харьковской губернии, слободка Терны?
— Да, это мой дедушка. Я бывал в Тернах, правда, лишь в детстве.
Мне было приятно удариться в воспоминания, но генерал спешил рассказать о себе, и я не стал испытывать его терпение.
— Отец мой был приятелем вашего деда. Я сам родился в этой слободе. Семья имела большой участок земли с хорошим домом, огородом, где выращивали сахарную свеклу, потом сдавали урожай на сахарные заводы Щербатова. Богатый крестьянин, отец, конечно, симпатии к советской власти не питал, настоятельно советовал мне не поступать в Красную армию, но я решил по-своему. После окончания Гражданской войны меня послали учиться в академию имени Фрунзе. Теперь, как видите, я — генерал-лейтенант. А отец погиб во время коллективизации.
 (генерал-лейтенант М. Лебеденко перед військами).
Я несколько раз встречался с Лебеденко и чувствовал, как мучила генерала тема отца: его родная власть, которой он посвятил свою жизнь, отняла жизнь у отца. "Я сделал карьеру на предательстве отца" — эта мысль звучала частым лейтмотивом. Каждый мой приход рождал в душе генерала ностальгию по Тернам, хотя, возможно, как и многие из нас, он тосковал по своей юности, безвозвратно ушедшей молодости, поре надежд ".
Прочитавши цей текст і знайшовши дані про героя Радянського Союзу М.Ф. Лебеденка я виявив, що він має до Тернів таке ж відношення, як Щербатов до села Чайковка у якому насправді народився (а виріс в іншому селі) генерал. Його ім"я носить це село, - там є його музей та пам"ятник.
То ж чого ж генерал- лейтенант заявив князю, про свою причетність до нашого селища? Гадаю , у своїх спогадах , Щербатов цей епізод не міг переплутати, бо прізвище Лебеденка згадується у книзі декілька разів, і зустрічались вони неодноразово. То звідки ж розбіжності?
Слова генерала "- я сам родился в этой слободе" - не підтверджені жодним документом, то навіщо було йому видавати себе за тернівчанина?
 (М. Лебеденко за підписанням документів)
І те ,що він так сміливо (як для того часу) висловлював, видаючи за своі думки офіцеру іноземної армії , наводить до думки про те, що не спрста була затіяна майже дружба з американським підданим, хоча й росіянином. Вірогідність того, що Лебеденко був спеціально підготовленим радянськими спецслужбами , для приятелювання з князем і збором відповідної інформації - не виключена. Тому і з"явилась версія із "земляцтвом". Цю роль і виконував генерал-лейтенант. А перевірити справжність його слів , Олексій Щербатов мабуть і не намагався, вірячи високому чину, і на час писання мемуарів.
Питання по цій темі залишаються, і в разі коли будуть якісь нові матеріали - читачі сайту про них дізнаються першими. Гадаю продовження буде.
На доданому фото 1; - О. Щербатов в центрі, М. Лебеденко -ліворуч,
Фото 2,3,4 - генерал - лейтенант М.Ф. Лебеденко.
Микола Лісний
*****************************************************************************************
|
0
