ГОЛОДНІ ТРИДЦЯТІ...
 У ці дні відзначається чергова сумна річниця Голодомору в Україні. Багато начувані про це лихо (це ті хто молодший), але є ще і живі свідки, котрим вдалося вижити у тій біді. Нижче ,ми подаємо перелік жертв - тернівців померлих у 1932 -1933 роках від голоду. Взятий із книги "НАЦІОНАЛЬНА КНИГА ПАМ"ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ". Список далеко не повний, бо свідків, котрі підтвердили факт смерті від голоду, на той час не так і багато було. Називались знайомі, сусіди, рідні, а село ж велике було... Багато прізвищ , з часом, і не пам"ятаються...
ПЕРЕГЛЯНЬТЕ цей мартиролог, - можливо і ваші рідні в ньому, чи знайомі прізвища.., а ви і не знали...
Також подаємо матеріал про організацію цього злочину тодішньою владою.
У ТЕРНАХ
За свідченням очевидців , від голоду померли..., ( це далеко не повний перелік...)
( На жаль, тут вказано не так багато прізвищ померлих, щоби згадати всіх...)
( Для повноформатного перегляду натисніть на сторінку, а потім на чорний квадрат над нею.)
 
ПОСТАНОВА БЮРО УЛЯНІВСЬКОГО РАЙКОМУ КП(б)У ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ПРОДОВОЛЬЧОЇ ДОПОМОГИ
ЗА РАХУНОК МІСЦЕВИХ РЕСУРСІВ СЕЛЯНАМ СЕЛАХ ВЕРХОСУЛКА, ШТЕПІВКА, ТЕРНИ, МАРКІВКА, УЛЯНІВКА
УЛЯНІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
27 березня 1933 р.
Таємно
Бюро РПК відмічає, що, не дивлячись на те, що в деяких селах: Верхосулка, Штепів-ка, Терни, Марківка, Улянівка і ін. окремі колгоспні сім'ї, трудящі одноосібних госпо-дарств, діти, сім'ї червоноармійців потребують необхідну нужду в справі надання їм продовольчої допомоги, така допомога ще ні районними, ні сільськими організаціями не організована. Майже всі села чекають цю допомогу лише з райорганізації.
Керівники сел проявляють в цій справі нечуйність, а в низці випадків і безвідпові-дальність, небажання проявити своєї ініціативи в справі мобілізації місцевих ресурсів, відкриття і організації взаємодопомоги, організації заготівлі та ін.
Виходячи з цього, бюро РПК ухвалює:
1. Для керівництва і організації продовольчої допомоги вкрай потребуючим ок-ремим колгоспним сім'ям, трудящим-одноосібникам, дітям і сім'ям червоноармійців доручити фракції РВК організувати спеціальну п'ятірку в складі: т. Половка (під його головуванням) і представників Червоного Хреста, райздоровохорони, нач[альників] ДПУ і РСС. Аналогічні п'ятірки утворити і при сільрадах з притягненням в них уповно-важених РПК, секретарів партосередків, а де таких немає - комсомольських осередків, вчителя або вчительки, 1-2 активістів-колгоспників або колгоспниць.
2. Поруч з цим доручити фракції РВК видати обов'язкову постанову про обов'язковий збір на користь дітей з колгоспників і одноосібників, що мають корів і кур, по стакану молока і яйцю з кожного двору, по стакану молока з кожної корови в колгоспній фермі.
3. Доручити вказаній п'ятирічці організувати збір шляхом добровільного жертву-вання з кожного благополучного колгоспного і одноосібного двору картоплі, всіх видів овочів, зернових культур, птахів і т.ін. для надання допомоги вкрай потребуючим колгоспникам, одноосібникам, дітям. Організувати грошовий збір на закупку продовольчих фондів для цієї мети.
4. Доручити районній п'ятірці особливо звернути увагу на надання допомоги в се-лах: Верхосулка, Улянівка, Марківка, Терни і Бобрик, де потребується негайна допомога окремим колгоспним сім'ям, сім'ям трудящих-одноосібників, сім'ям червоноармійців і дітям. Останнім надавати допомогу через школи, дит[ячі] яслі, площадки і т. ін.
5. Доручити фракції РВК і керівникам госп[одарських] організацій мобілізувати кошти і продовольчі ресурси з своїх джерел на закупку харчів через кооперацію.
6. Попередити керівників всіх сільорганізій про те, що справа організації продо-вольчої допомоги, головним чином, повинна вирішуватись [своїми] силами за рахунок мобілізації місцевих ресурсів, за рахунок місцевої ініціативи самих колгоспників і одноосібників, за рахунок відкриття ям, головним чином, в селах: Тучне, Павленкове, Вири, Веселівка, Гринцеве і т.ін.
7. Крім вище зазначених заходів доручити фракції РВК з органами ДПУ і міліції на основі вказівок т. Постишева накреслити конкретні заходи по вилученню в районі всьо-го бродячого елементу для відправки таких на відповідні роботи в радгоспи, ц[егельні] заводи, на розробку і ремонт шляхів як в районі, так і за його межами.
Секретар РПК Мишечкін
◄--- На мапі вказана смертність населення під час голодомору 1932-33 р.р. Як видно, Терни ввійшли у категорію територій де помирало 200-300 людей на 1 тисячу населення...
Загалом, наліз етнічного складу прямих демографічних втрат свідчить, що було вчинено вбивство голодом саме етнічних українців – втрати українців в тогочасних межах УСРР становлять 3 млн 597 тис. осіб або 91,2% від загальної кількості прямих втрат.
33-й
В канаві там лежав хлопчина 
Ніяк не більше семи літ,
Йому б ще круглими очима
Дивитись радісно на світ.
Та я тоді з ним не балакав,
Очей він теж не відкривав,
Лежав зігнувшись ,тихо плакав
І " хочу їсти" ще стогнав.
Він там і вмер, маленький хлопчик,
Що мав не більше семи літ,
Що навіть думати не міг ще,
Чому ж такий жорстокий світ.
Чому померла в тридцять третім
Ще тисяча людей в селі,
Чому немає й не шукає
Ніхто вже правди на землі.
Минають роки, а в уяві -
І досі постать та мо
Лежить на вигоні в канаві,
І " хочу їсти" чую я. В. Сосюрченко. м. Ромни.
"Голодомор 1932–1933 років в Україні
В 1932–1933 роках в Україні сталінським тоталітарним режимом вчинено найстрашніший злочин проти людяності – Голодомор – геноцид українського народу, що призвело до загибелі мільйонів громадян.
Після повалення в листопаді 1920 року Української Народної Республіки більшовицький режим розпочав на її території активні дії щодо недопущення відновлення незалежної української держави шляхом проведення жорстокої репресивної політики, спрямованої на встановлення комуністичного ладу і придушення будь-яких партій і рухів, які відстоювали ідею української самостійності.
З цією метою керівники комуністичної більшовицької партії – Сталін (Джугашвілі) Йосип–генеральний секретар (ЦК ВКП(б); Молотов (Скрябін) В’ячеслав – член ЦК ВКП(б), Голова Ради Народних Комісарів (СРСР); Каганович Лазар – секретар ЦК ВКП(б); Постишев Павло – секретар ЦК ВКП(б), другий секретар ЦК КП(б)У, перший секретар Харківського обкому КП(б)У; Косіор Станіслав – член ЦК ВКП(б), генеральний секретар ЦК КП(б)У); Чубар Влас – член ЦК ВКП(б), член Політбюро ЦК КП(б)У, Голова Ради Народних Комісарів УСРР; Хатаєвич Мендель Маркович – член ЦК ВКП(б), другий секретар ЦК КП(б)У розпочали насильницьку колективізацію сільського господарства і депортацію українських селянських родин, незаконну конфіскацію їхнього майна, репресії та фізичне знищення українців.
Вказані дії призвели до руйнації традиційних форм сільськогосподарського виробництва і позбавило українських селян необхідних для нормальної життєдіяльності запасів зерна, що спричинило голод серед українського населення в 1928-1929 роках. Після цього на території УСРР розпочалися масові антирадянські повстання.
Слідчими встановлено, що саме Сталін Й.В., Молотов В.В., Каганович Л.М., Постишев П.П., Косіор С.В., Чубар В.Я. і Хатаєвич М.М. штучно створили життєві умови для фізичного знищення українських селян, використавши такі репресивні механізми та способи:
 – встановлення для України плану хлібозаготівель, що не міг бути виконаний;
– занесення за рішеннями цілих районів, населених пунктів, колгоспів, сільських рад на так звані «чорні дошки», що означало блокування їх спецзагонами та військами, недопущення виїзду населення за межі цих територій, вилучення всіх продуктів харчування, заборону торгівлі;
– ізоляція території України спеціальними озброєними загонами, військовими частинами та міліцією з метою недопущення виїзду голодуючих за межі республіки;
– заборона листування;
– запровадження " натуральних штрафів", тобто вилучення картоплі, м’яса та інших продуктів харчування;
– проведення постійних обшуків з вилученням зерна, насіннєвих запасів, майна, одягу, всіх продуктів харчування та готової їжі;
– посилення репресій, включаючи розстріли осіб, які вчиняли спротив діям влади тощо;
– прийняття рішень щодо депортації селянських родин з України. Вказані дії періоду 1932–1933 років охоплювали усі регіони й населені пункти України.
У цей період до українського селянства представниками більшовицької влади масово застосовувалось насилля: побиття, вилучення реманенту, посуду тощо.
Протягом 1932 – 1933 років на так звані "чорні дошки" на теренах України було занесено 735 районів, сіл, хуторів, колгоспів, радгоспів, артілей.
Згідно з висновком судової науково-демографічної експертизи Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України внаслідок вчиненого геноциду в Україні загинуло 3 млн. 941 тис. осіб, а з урахуванням 6 млн. 122 тис. потенційно ненароджених дітей Україна втратила 10 млн. 63 тис. осіб.
Конвенцією ООН "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" 1948 року геноцид юридично було визнано злочином проти людства та встановлено кримінальну відповідальність за його вчинення.
Конвенцією ООН "Про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства" 1968 року також передбачено, що геноцид є караним злочином, навіть якщо ці дії не є порушеннями внутрішнього законодавства країни, де їх було вчинено.
Таким чином згідно із міжнародним правом строки давності до основних міжнародних злочинів (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) не застосовуються.
Кримінальну відповідальність за злочин проти безпеки людства було передбачено статтею 442 (геноцид) Кримінального кодексу України в 2001 році.
Верховна Рада України 28 листопада 2006 року ухвалила Закон України "Про Голодомор 1932–1933 років в Україні" та визнала Голодомор – відповідно до Конвенції ООН 1948 року "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього"– цілеспрямованим актом масового знищення людей.
Згідно з нормами міжнародного права та чинного законодавства України геноцид – це умисно вчинене діяння з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому.
 СБУ 22 травня 2009 року порушила кримінальну справу за фактом вчинення геноциду в Україні 1932–1933 років за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України "геноцид", з метою розслідування обставин масового вбивства голодом українських селян.
Слідством зібрано 330 томів кримінальної справи, допитано 1890 свідків, проведено 24 судових експертизи, у тому числі медичні, психологічна, науково-демографічна і комплексна історико-правова. До справи долучено 5 000 архівних документів, встановлено 857 масових поховань жертв геноциду
Документальні підтвердження злочинних дій більшовицької влади під час Голодомору також засвідчено в доповідях іноземних дипломатичних установ за 1932–1935 роки. Зокрема, в повідомленні італійського консула у м. Харкові вказувалось: " Голод і далі шаленіє і нищить людей, і просто неможливо збагнути, як може світ залишатися байдужим до такого лиха і як міжнародна преса може спокійно спостерігати масове вбивство, яке організував радянський уряд. Немає жодного сумніву в тому, що це голод штучний і спеціально створений для того, щоб "провчити селян".
У листі консула зазначалося: "Картина того, що діється нині в Україні надзвичайно сумна. Цей голод знищив половину сільського населення України. Нещасних виловлюють по дві тисячі в день, а вночі вивозять далеко за місто. Цілі родини, які прийшли в місто з останньою надією уникнути смерті від недоїдання, безжально тримають у бараках день чи два, а тоді вивозять їх, таких же голодних, за 50 і більше кілометрів від Харкова і кидають у ярах, утворених потоками. Чимало з них залишаються лежати без руху і помирають".
У політичному звіті консульства Німеччини в м. Києві від 15 січня 1934 року, повідомлялось: " стан українського питання цього року можна оцінити також лише в контексті масового голоду. Через цю катастрофу, відповідальною за яку народ вважає московську політику, давня прірва між українцями – поборниками самостійності та московським централізмом, природно, поглибилася. Прикметною для настроїв населення є досить поширена думка, що радянський уряд навмисне посилював голод, щоб примусити українців впасти навколішки."
У грудні 2009 року Службою безпеки завершено розслідування кримінальної справи та направлено її до Апеляційного суду м. Києва.
У січні 2010 року суд розглянув цю кримінальну справу, констатував факт геноциду в Україні в 1932–1933 роках та визнав організаторами вчинення тяжкого злочину Сталіна Й.В., Молотова В.В., Кагановича Л.М., Постишева П.П., Косіора С.В., Чубаря В.Я. і Хатаєвича М.М.
У зв’язку з тим, що вказані особи померли, суд закрив кримінальну справу за нереабілітуючими підставами.
 Таким чином досудове слідство і суд визнали, що згадані особи умисно організували геноцид українського народу.
З цього приводу була зроблена заява Президента Політичного комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи Горана Ліндблада, який, вітаючи рішення українського суду, зазначив: "Будь-які рішення судів важливі. Ця справа є дуже важливою, коли суд України засудив Голодомор... штучно створений комуністичним режимом... Був голод і в інших частинах Радянського Союзу, теж місцями штучний, проте це не йде в жодне порівняння з Голодомором, коли таку велику кількість людей було вбито, коли людям постійно відмовляли в користуванні продовольством, вкраденим у селян...".
Комітет ПАРЄ з правових питань та прав людини 28 січня 2010 року розглянув та схвалив доповідь Політичного комітету ПАРЄ з питань вшанування пам’яті жертв Голодомору. Доповідач з цього питання П.Роуен (Велика Британія) зазначив, що наявні численні документальні матеріали дають достатні підстави кваліфікувати Голодомор в Україні 1932–1933 років як цілеспрямований геноцид українського народу.
Проведена робота щодо відновлення історичної справедливості є свідченням вшанування пам’яті невинно убієнних внаслідок геноциду українського народу та історичним застереженням, що усіх винних у скоєнні злочинів проти миру та безпеки людства буде покарано незалежно від строку давності.
************************************************************************************
|
0
