ІЗ НЕВИГАДАНОГО. У РОЦІ 1774 - МУ. ДЕКІЛЬКА ДНІВ ІЗ ЖИТТЯ ТЕРНІВ. - 1 Лютого 2011

Пропоновай до вашої уваги цей матеріал, знову на історичну тему, знайдений випадково, стосується події , ( точніше пригоди) котра сталася влітку 1774 року. Автор, який описав цей випадок, був тому свідком. Його книга "Істинное повествованіе или жизнь Гавріила Добрынина им самимъ написанная" своєю назвою говорить сама про себе. Про автора - Добринін Гавриіл Іванович (1752 - 1824), чиновник, губернський прокурор. Народився у Орловській області. У своєму літописі описував побут та звичаї провінційного чиновництва , духовенства і не тільки. Епізод із книги ( котра витримала два видання), розповідає про візит деякої комісії духовенства до колишнього власника Тернів - Сафонова.Прочитайте, і ви переконаєтесь, що то досить цікаве чтиво.. .

1774 р. "...Прибула комісія, разом із преосвященним Путивльського повіту і відправилась у слободу Терни, щоби провідати пана Сафонова, сина того порядочного, але вже померлого батька, про котрого я говорив 1770 р. у моєму описі....

На шляху, в Путивльсько - Молчанському монастирі заночували у доброго господаря ігумена Мануїла Левицького, якого теж взяли із собою до Тернів, куди і прибули під вечір.

Новий, молодий володар Тернів та навколишніх сіл, зустрів преосвященного перед слободою, в кареті. Він був років 22-х,середнього зросту, кругловидий, повний, білий, ніжний, гарний із себе і гладкий. Наші екіпажі залишили на гостинному дворі, там - же були відведені і кімнати , для архієрея та всього потчу. Після гарної вечері, вляглися спати та гадали, що назавтра для нас буде ще краще.

На ранок, пробудившись, я побачив, в будинку господаря людей та речі, котрих бачив у його батька, але на своєму місці не було нікого і нічого, немов безлюдне.

Після чаювання, молодий барин відвідав архієрея, і після прогулювання, обидва пішли у великі покої, де налаштовували стіл. Я намагався , що -небуть почути від молодого Сафонова, та із нього "ни ползло, ни лезло". Дивлячись на його зовнішність, він повинен -би бути білокурим Аполоном, але всередині в нього вселився Момусь, крім його гострого розуму . (Момусь - блазень богів. він говорив; "Боги були п"яні, коли створювали людину. Коли проспались не могли без сміху поглянути на своє творіння." Або;" Момусь - бог дурацтва, якщо це бог". Ред.).

Коли підійшов час сідати до обіднього столу, господар наш виявився п"яним... Перебуваючи в цьому щасливому стані схватив був в іншій кімнаті, свою кріпосну співачку за руку та волік її до столу. Ігумен Путивльський Мануїл Левицьий, котрий був із ним та його батьком, добре знайомий, - підскочив до нього , відібрав жінку та запихнув її знову в ту кімнату, а Сафонова вштовхнув у іншу , у котрій сиділи архієрей та інші, сказавши йому; "Їжа на столі." Сіли до столу,на якому всього було предостатньо. Цього столовування господар ще не встиг завалити.

Музиканти потягнулись до оркестру; хто налагоджував свій інструмент, хто його клав, дехто - розвісивши губи , позіхав, а всі співачки сміялися. .Стали грати.. Скільки грали, стільки і помилялися, і не переймались цим, на їх обличчях було написане безпутство.

Все в садибі показувало, що немає вже батька, пана і господаря. Серед пригощання і музики. Ніколи в мені так не було,як при спогаді порядного батька, стільки смутку, котрий, без сумніву, не бажав, щоб його нащадок творив занепад.

Після обіду, ближче до вечора, архієрей підійшовши до оркестру,та будучи насиченим земними благами, крикнув;"Грайте!". Капельмейстер,- кріпосна людина та чоловік вказаної співачки та барської коханки, - крикнув " Не слухати?". всі музиканти та співачки знітились. До архієрея приєднались ряди співочих, протодіакон,ігумен та я. Всі розпочали разом говорити. хто,що хотів, від чого стався шум. Наїджений з гостями господар, щобне бути стороннім, протиснувся крізь натовп, схопив архієрея за крило клобука і крикнув на весь голос; "Псів!..."

Архієрей, не чекаючи, щоб його затравили псами, вплигнув зі всіх ніг в квартиру зі своїм кліром., проповідуючи біжучм ; "Аще гонять вы - вас - во граде, бегайте в другой, и прах прилипший от ног отряхая". А я за ним промовляв ; "Стопы моя направь по словеси твоему".

Капітан же, тобто господар, задовольнившись тим, що з хоробрістю отримав перемогу, З тріумфом був перепроводжений з капельместершою, всім оркестром до самої опочивальні.. Про це розповіли його слуги, котрі є найвірнішими оповідачами.

Ми ночували не в будинку Сафонова,а у прототопа , у тій же слободі.. Зранку був посланий нарочитий за архієрейською тростиною, котру вчора схопити не встигли. Повернувшись, той сказав, що господар зустрівся з ним ненароком, удверях зали ,в сорочці, без нічого і взуття. У цій позиції запитав про здоров"я преосвященного, і почувши , що той від"їжджає, закричав із Здивування; "Ах, я гадав, що він буде у мене обідати; -карету!, Штани! Митися! Гнати! "

Архієрей. бажаючи , щоб за ним гналися, виїхав чимраніш. При втечі, побачивши погоню, зроблену за ним, наказав швидше гнати коней.Ми в село, - Сафонов тут. Архієвей в селянську хату, Сафонов за ним у двір. Туди його не пускають,-він проситься, запевняючи,що тверезий, і при ньому немає ні капельмейстера ні капельмейстерші, а ні псів, і що він гониться, як тінь за тілом, без котрого жити не може .Будучи допущеним, Сафонов домігся прощення, затуливши обличчя хустинкою, щоби показати, що його наполегливість була слізною. Архієрей тому повірив. Капітан був із запасом, та і ми не без нього. розпочали мировий трактат замочувати.Посварилися. Сафонов завалував; "Псів!!!".

Бідолага Сафонов, проводячи безпутнє життя у п"янстві, скоро після нашого від"їзду, одружився і невдовзі помер. Преосвященний не мав пичини жалкувати, що з"Їздив та поховав покійника, тому, що тесть його, із того ж маєтку винагородив його за всі витрати, і навіть за те,щоб преосвященний простив покійника, і звільнив від тих гріхів, коли той хотів травити преосвященного псами. "

Дика Слива (Wild Plum)