відлуння від чорнобиля стало комфортніше... in memorium... два роки у війні... (+ відеокліп ) ldf hjrb dsqyb колгосп ім. чапаєва: зарплати 1961 р. фото. при воді... для перегляду фото у більшому форматі - тисніть на зображення.
ВІДЛУННЯ ВІД ЧОРНОБИЛЯ
26 квітня , 30 років як страшне горе під назвою Чорнобиль змінило життя мільйонів людей. Опустіли землі, міста, села. Доля багатьох людей перейшла в інший вимір. Герої-ліквідатори цієї техногенної катастрофи поступово покидають цей світ із перших днів сучасного апокаліпсису. Серед них чимало і тернівців. Сумно те, що значна частина з них так і не були належним чином визнані, як ліквідатори відповідної категорії - така була владна настанова... Отримуючи мізерні допомоги, потихеньку і покинули цей світ...
Свого часу (ще в 2011 р.) "Дика Слива" писала про сумне закінчення життя, тернівця-ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС ( http://terny.ucoz.ru/news/vid_bezvikhodi_v_petlju/2011-12-18-256) ( На фото - Терни. 2011р. Похорон Чорнобильця. Десь там, попереду - труна на возі ... На авто в останній шлях - не "наліквідував"). Нижче подаєм ессе, на цю тему, нашого земляка Івана ЖИТНИКА.
За офіційними даними, відразу після катастрофи загинула 31 людина, а 600 000 ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації. І сьогодні, після 30 - ти років, які минули від того трагічного дня, онкохвороби забирають із життя людей, які потрапили під чорнобильську радіацію…
*** – Як тебе звати, синьоока красуне? Вона ледь-ледь усміхається куточками привабливих вуст. Відблискують, бо сонце, наче два глибоководні озерця – зернята-оченята. Тулиться до берізки, гладить рукою стовбур і... мовчить. Він дивиться в очі, які синіші від льону, і бачить там небо – світле і чисте, мов поцілунок дитинчати. І від цього відчуває в собі щось таємничо-піднесене, раніше незнане. І вона тихесенько шепоче: – Олеся... Та він її чує, від того і серце «тук-тук-тук!». – А мене – Сашко. Звідки ж ти тут узялася серед наших лугів? – Із Білорусі. З-під Чорнобиля... – Із-під Чорнобиля? То ти переселенка? – Ні, ми там живемо. Оченята враз посіріли, потьмяніли, стали, ніби вранішній морок. - Чому така сумна? – Мій братик помер... від лейкозу. Відвернулася. На оченятах – намистини, наче джерельна вода, сльози. Сашко мотнувся лугом і повернувся з букетом ромашок. – Ось, бери. На пам'ять. Олеся: – Дякую. А тут... похований мій прадідусь. Сашко кинув погляд на прибраний горбик: пам'ятничок і невеликий хрест. Скільки в дитинстві бігав цим лугом і не задумувався, звідки тут могила. – Тут його останній бій, – Олеся відступила від берізки. – Сьогодні в нього день народження. І щороку ми приїжджаємо сюди... А через рік Олеся й Сашко вже разом прийшли сюди. Поклали квіти. – Це від нас, прадідуню, й від братика. ...Зненацька рознісся гуркіт. Обоє глянули в безодню неба. Весняний грім нагадав про війну й чорний реактор…
СТАЛО КОМФОРТНІШЕ
Не один рік тернівці "оббивали" пороги у різноманітних представників влади, щодо автобусного сполучення із райцентром - головних проблем було дві: заміна , як її називали "горбатої" маршрутки ( на фото праворуч ) на більш комфортабельніший транспорт, а також відсутність рейсів до Недригайлова у вихідні дні. Перше питання, на даний час немов-би вирішилось - зі зміною автоперевізника став курсувати мікроавтобус з більшою кількістю місць у якому, у разі стоячого місця, не треба згинатись у "три погибелі" (фото ліворуч). ( У попередника , у час пік інколи крім ледь за десять сидячих міссь набивалося ще зо два десятки "Ге-стоячих" пасажирів і пів години поїздки, для них, перетворювались на пекло, особливо для високорослих).
Чи вирішеться питання, з новим перевізником, про рейси ( хоча би туди-й-назад ) у суботу-неділю, невідомо.
На своїх сторінках "Дика Слива" неодноразово згадувала прізвище тернівця, льотчика, Василя Сташка, ( на фото праворуч) котрий загинув у Чехії, у 1945 р. - почесного громадянина міста Клімковіце, якого минулого року було урочисто перепоховано та встановлено йому пам"ятник. Останнього разу про нього ми писали у зв"язку з перейменуванням вулиць у селищі. Була пропозиція вшанувати одну з них , у честь В. Сташка. Однак, за інформацією, немов-бимешканці однієї з вулиць на це не погодились.
Як виявилося, героя другої світової війни вшанували, замість земляків, навіть росіяни .- Почесний Консул Російської Федерації нагородив гвардії лейтенанта Сташка Василя Олексійовича "Консульським хрестом заслуги" (посмертно). ( на фото ліворуч - псвідчення про нагородження).
Минуло понад два роки з часу російської окупації Криму та початку бойових дій проти України. на Донеччині та Луганщині. Агресія північно-східного сусіда обернулася не лише руйнуванням наших міст та сіл, а й загибеллю українських вояків та мирних жителів. Ті мешканці окупованої території , котрі підтримали своїх фейкових вождів та московських зайд, все більше відчувають "принади" "русского міра".
Щоб не розповсюдилась та зараза далі по Україні, на тимчасових розмежуваннях, згідно Мінських домовленостей, несуть службу, ризикуючи життям, українські бійці. Серед них були і нині є тернівці. Ті з них , хто був призваний до війська у перші хвилі, демобілізувалися ще минулого року, а частина - нещодавно. Певна кількість земляків залишається на передових позиціях і сьогодні. Дякуючи Богу, всі живі...
На тему цієї війни ( котру хтось назвав чомусь придуманим "АТО") пропонуєм до перегляду пісню у виконанні Сергія Файфури "Бандера".
З ІСТОРІЇ МІСЦЕВИХ КОЛГОСПІВ . ЗАРПЛАТИ 1961 РОКУ.
Цей коротенький екскурс про історію місцевих колективних сільських господарств, котрі були пов"язані виникненню, з приходом до влади більшовиків, майже 100 років тому, у 1917 році. Після того перевороту , понад 2300 га земель князя Щербатова було передано селянам, а з часом більшовики розпочали утворювати комуни, тобтоспільне ведення сільського господарства, ( у даному випадку) заснованого на усуспільненні майна і праці її членів. У тернівських "багатіїв" більшовиками, котрі захопили владу, було відібрано, крім землі, 250 коней, 100 корів, 75 хат та ін... Перша землеробська комуна в Тернах була утворена у 1922 році, колишніми червоними партизанами - 50 комунарів обробляли 200 га орної землі. У 1923-1925 р.р. в селі було утворено радгосп. У 1926 році у Тернах, при населенні майже 11 тис. осіб, селяни складали 93 відсотки і було 1968 окремих господарства, серед яких бідняцьких - 26%, середняцьких - 70%, так званих "куркульських" - 4 %. Процес витіснення останніх набирав ходу ( до 1917 р. їх було 13 % ). Радянська влада обмежувала заможніший клас , накладаючи підвищені податки.
Оголошений більшовицькою владою у 1927 р. курс на колективізацію сільського господарства створив умови для подальшого наступу на "куркулів".
Організовувати колгоспи заходилися ті самі 26 % "злиднів" , котрі звалися бідняцьким класом і на яких опиралися більшовики. У кінці 1929 р. була організована перша тернівська с.г артіль , котру назвали "Соціалістичний шлях" - входило до неї, на початку, тридцятеро бідуючих земляків, котрі і стали першими колгоспниками. Протягом 1930-го року, під тиском більшовицької влади, на наших теренах, було створено колгоспи з іменами російських радянських партійних діячів В. Леніна, Г. Петровського, С. Будьонного, П. Постишева та "Червоний партизан", "Комсомолець України" і "Вільний шлях". Наділи одноосібників перейшли у спільні колгоспи.
25 тернівських "куркульських" господарств насильно були позбавлені засобів виробництва, користування землею, а їхні сім"ї були репресовані та виселені з села. Часто і до середняків застосовувалися "куркульські" санкції - відбиралися будівлі, майно, худоба. На кінець 1932 р. в Тернах було завершено колективізацію сільського господарства, а вже у 1933 р. у селі склалася складні економічні та господарські труднощі - було занедбано колгоспне поголів"я худоби, коней, зменшилися врожаї зерна та заготівлі кормів для зимівлі худоби. Майже весь урожай забирався, не лишаючи селянам навіть мінімуму необхідного для проживання. На відпрацьовані трудодні колгоспники не отримували необхідної кількості продовольства.
Ці роки були ознаменовані штучно створеним московською владою голодомором, котрий не оминув і Терни - тоді померло чимало земляків.
Дещо оговтавшись після цього, колгоспи продовжили своє існування - місцева МТС поповнилась тракторами, автомобілями та іншим с.г реманентом, що дозволило більш ефективніше проводити різноманітні польові роботи. ( На фото - трактор на тернівських полях) У час війни, з липня 1941 р. колгоспники евакуйовували найбільш цінне устаткування та худобу: волів, коней, корів, овець, свиней, але всього вивезти не встигли.
Після приходу в село німецьких військ у вересні 1941 р, у лютому 1942 р. окупаційною владою було видано спеціальний закон про скасування колгоспів в селі і запроваджено було новий аграрний лад . Колгоспи було перетворено на общини з відповідними номероми - врожай вивозили до Німеччини.
Після звільнення Тернів розпочалась відбудова, в т. ч. і колгоспного ладу - у 1950 р. із колишніх восьми колгоспів було створено три великих господарства : "Україна", ім.Чапаєва та "Перше травня" і радгосп Тернівського цукрокомбінату. Пізніше, в результаті укрупнення , в Тернах утворилося два колгоспи, ім. Чапаєва та "1 травня"- буряко-зернового і м"ясо-молочного напрямків.
Наступна, 50-літня діяльність місцевих колективних ссільських господарств, до часу їхнього розпаду та занепаду на початку ХХІ ст., то вже інша історія, до якої ми ще повернемось.
На нижчезображених відсканованих сторінках, тернівці можуть знайти у списках своїх рідних чи знайомих, котрі працювали у 1961 році у колгоспі ім. Чапаєва на бригаді №1 "Комсомол", що знаходилась на східній околиці Тернів.. В кінці кожного прізвища вказана і їхя тодішня річна зарплата.( в залежності від кількості відпрацьованих трудоднів та кваліфікації).
Згідно вказаного переліку, того року, на бригаді №1 ( колишній колгосп "Комсомолець України") працювало 375 колгоспників. Для полегшення пошуку над кожною сторінкою вказаний алфавітний покажчик прізвищ ( у кінцевих сторінках , без алфавітного порядку вписані колгоспники, котрі працювали не повний рік, а певний період). Для перегляду у більшому форматі, тисніть на зображення, а за необхідності на чорний квадрат над ним.
А - Б Б - Г Г- К К - Л Л - М М - П П - С С - С C - У У - Ш Ш - Я ...+ +Г...Ш +В...Щ Вищенаведені дані взяті із "Оборотних відомостей колгоспників бригади №1 за 1961 рік по обліку трудоднів. К-п. ім. Чапаєва" ( на фото вище - обкладинка документу) Сторінки скомпоновані ( з виключенням помісячних даних) з підсумковим річним звітом по оплаті праці.
Згідно цих даних найвищу зарплатню мав головний бухгалтер, котрий до об"єднання з к-м ім. Чапаєва був тут головою ( к-пу ""Комсомолець України") , С.Х. Гордієнко - 1313 руб,. та бригадир С.І. Степаненко - 832 рублі. Невелика кількість найбільш активних колгоспників отримали того року від 400 до 700 руб , а переважна більшість працюючих, менше цих сум. На фото вище, ліворуч вище - бригадтир рільничої бригади №1, тих років - С.І. Степаненко.
