 березневе.., святкуємо...
 місцеве. коротко.
 звістка із 17-го...
 і він там був...
 "миле далеке село..."
 "queen" - відео
Інформація для користувачів сайту "Дика Слива":
- для перегляду світлин у більшому форматі - тисніть на зображення .,
▲ Для переходу на головну сторінку, тисніть на текст "Головна", під логотипом у верхній частині сайту, ліворуч... - ( посилання праворуч, ---►"головна сторінка", на жаль не працює...((( .)
березневе.., святкуємо...
Прийшла весна, а з ним і перше офіційне свято 8 березня. Його в Україні щороку святкують сотні тисяч жінок. Однак пояснити, чому ми святуємо Жіночий день саме 8 березня та яка взагалі історія цього свята – не так вже й просто. Як "повій" в історії замінили на "трудящих" та до чого тут євреї – читайте в матеріалі на
--► "Канал 24" під назвою "8 березня: яка справжня історія цього свята – Клара Цеткін, євреї та повії.
8 березня довгий час був звичайним робочим днем, тільки 8 травня 1965 року став вихідним.
Якщо сказати, що 8 березня – це комуністичний пережиток, ви не помилитесь. Однак, не можна ігнорувати й той факт, що з іншого боку – це вияв феміністичного руху. Не так вже й важливо, представниці яких професій вийшли на вулиці з протестами.
Якою б не була справжня історія цього дня, 8 березня вже давно стало символом краси, ніжності, жіночності та весни.
На початку XXI століття цей день залишається державним святом у низці пострадянських та країн: Азербайджані, Анголі, Білорусі, Буркіна-Фасо, В’єтнамі, Грузії, Північній Кореї, Казахстані, Камбоджі, Киргизстані, Китаї, Республіці Конго, Лаосі, Македонії, Молдові, Монголії, Непалі, Таджикистані, Туркменістані, Росії, Уганді.Україні.
Тож святкуємо... з Буркіна-Фасо...
з офіційного...
 Як повідомив сайт Недригайлівської РДА, на початку березня, під головуванням заступника голови райдержадміністрації Ігоря Борисовського відбулося засідання комісії з визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам,
На порядок денний було винесено , в тому числі і питання про нарахування збитків, заподіяних безоплатним використанням земельних ділянок суб’єктами господарювання без правовстановлюючих документів на території Тернівської селищної ради. Це вже друге подібне засідання ( про перше таке "ДС" повідомляв ТУТ). За результатами засідання комісії складено акти по визначення збитків та проведено обрахунки, заподіяних безоплатним використанням землі.
На жаль, як у старих "совкових" традиціях, фактично на цьому вся інформація від райдержадміністрації і закінчується. Якась втаємниченість, щодо того хто незаконно користувався землями, де, та що їм за це нараховано - напевне таємниця... Чому така недоінформація від РДА - невідомо... Чи місця на шпальтах сайту не достає. чи щоб репутацію порушника не підірвати ?...
А тим часом, за деякими даними, цим незаконним користувачем тернівських земель є найбільший орендар земельних паїв селян, агрофірма "Дружба-Нова", котра входить до складу агрохолдингу "Кернел", який має певні проблеми через скандали. Про це можна почитати на сайті "Медіа-Олігарх" , у свіжій статті, датованій кінцем лютого ц.р. під назвою "Кернел" трещит по швам" та «Кернел» отобрал у селян землю и назвал себя латифундистом №1 в Украине"
******************************************************************
робоча поїздка
 Також, за інформацієз з РДА відповідно до плану роботи відбулася робоча поїздка тимчасово в. о. голови Недригайлівської РДА Олексія Васильченка до Тернівської селищної ради.
Спочатку очільник району провів особистий прийом громадян у приміщенні селищної ради. Мешканці селища звернулися, з метою допомоги у вирішення їхніх питань, щодо погашення заборгованості орендної плати за 2017 рік СТОВ «Дружба Нова», згідно до договору оренди землі, а також проблем кадрового забезпечення закладу первинної медичної допомоги.
Всі порушені питання занесені до протоколу, будуть ретельно вивчені та направлені до виконавців, з метою їх позитивних вирішень.
Далі Олексій Васильченко відвідав заклади медицини, освіти та культури. ( На фото ▲ - у Тернівській школі І-ІІІ ст.)
У амбулаторії загальної практики сімейної медицини та Тернівській дитячій школі мистецтв тривають внутрішні ремонті роботи, які розпочались у 2017 році і будуть повністю закінчені в поточному році. Потребує капітального ремонту місцевий будинок культури, а також підлягає реконструкції будівля Тернівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, по утепленню фасадів , горищ, заміні вікон та дверей.
Слід відмітити, що Тернівський дошкільний навчальний заклад ясла-садок "Теремок" відповідає правилам та нормам влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу. Але є і проблемні питання, які потребують вирішення - це заміна воріт та ремонт асфальтного покриття на території закладу.
******************************************************************
 не мерзніть...
На кінець лютого-початок березня зима дещо повернула свої "голоблі", засипала Терни снігом та вдарила міцними морозами, показавши на кінець календарної пори, що вона була не лише на папері, а й наяву. (На фото ◄--- 3.03.2018 р. Терни, на території колишньої 8-річної школи).
У таких випадках, у населених пунктах для надання допомоги населенню у період низьких температур, особливо малозахищеним верствам, на їх території облаштовуються пункти обігріву. Вони спрямовані на попередження випадків замерзання осіб на вулицях селищ, сіл в холодний період.
Як повідомляється у місцевих ЗМІ на території Недригайлівського району організовано роботу 38 пунктів обігріву.
Дещо раніше була інформація, що такий пункт у Тернах було облаштовано у приміщенні пожежної частини, котра знаходиться далеко від місць скупчення людей. ( про це сайт "ДС" писав ТУТ).
У нинішній інформації вказана нова адреса:
Амбулаторія загальної практики сімейної медицини, смт. Терни, вул. Першотравнева, 20
Цікаво, що до перейменування, у селищі була вулиця зі схожою назвою - "1 Травня", але уже майже два роки, як вона є вулицею Григорія Трояна. По - друге, вказане приміщення "сто" років, як не працює і зачинене на замки, і номер має не двадцятий. Коли -ж мається на увазі нинішнє приміщення амбулаторії, то воно знаходиться по вулиці Небесної Сотні, неподалі,на шляху Суми-Конотоп (на фото ---►). Ось таке адресне непорозуміння - посилаючись лише на вказану адресу, котра вказана на сайті РДА, зігрітися замерзлому в Тернах буде проблематично.
Як бачимо, такий пункт по обігріву у великому селищі лише один, на відміну наприклад недалекої Вільшани, де у переліку бачимо значно більше адрес , серед яких, крім амбулаторії три магазини та два кафе.
Але, здається весна таки невдовзі вступить у свої права і подібні пункти обігріву більше не знадобляться. То ж чекаємо на тепло!.
звістка із 17-го...
Про період у часи Першої світової війни, у нашому краї сайт "Дика Слива" свого часу писав ( зокрема про перелік загиблих та поранених тернівців, котрі воювали на фронтах ТУТ ) . Нещодавно у інтернет-мережі знайшлася ще одна згадка про наше селище у матеріалі під назвою "Слобожанщина та Галичина в 1914—1918 роках" Ми подаєм скорочений витяг, у тому контексті, що підходить до теми де є рядки про Терни. Повністю матеріал можна переглянути за посиланням ---► "Накипело".
Як пише автор: "У роки Першої Світової війни наш народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії. Українці, які живуть в Російській та Австро-Угорської імперії, будучи громадянами двох країн, що воювали, опинилися по різні боки лінії фронту і не по своїй волі змушені були вбивати один одного.
А що пов'язувало в той час наш край зі Львовом і Галичиною? Не повірите, але досить багато. Архієпископ харківський Антоній, беручи до уваги, що харківська паства - потомство переселенців з Галичини і Волині (XVII століття) ( і Терни в тому числі ), при зборі коштів на користь галичан вказав у своїй відозві на особливо близьку спорідненість жителів харківської єпархії ( куди входили і Терни) з пригнобленими голодом і разореннями галичанами і, крім звичайних зборів , встановив для цього навмисний день 25 січня, обіцяючи в особливому зверненні, що зібрана сума, безпосередньо буде переслана, як братський дар з Харкова до Львова, благодійному комітету. Збір, виявився вельми рясним, більше двох тисяч рублів, Святішим Синодом ходатайство архиепископа Антонія было задоволено і коли-б бы паства не вважала себе потомками переселенців из Галичини та Волині то, напевне і грошей не дала.
Під час війни в наші терени прибувало чимало біженців. Однак їхали вони в той час не з південного сходу, а з заходу.
Серед документів, що зберігаються в державному архіві Харківської області на цю тему при бажанні можна знайти дуже цікаві відомості, пов'язані з жителями Галичини.
Після відступу армії Російської імперії з Галичини в 1915 році на території нашого краю з'являються адміністративно вислані і заручники. Ясна річ, що всі вони, а також місце їх проживання були переписані і перебували на обліку.
У 1915 р. у поміщицьких маєтках набагато ускладнилася справа з робочою силою. Власникам господарств довелося залучати до роботи в економії полонених австрійців та угорців. Крім того до села наїхало багато біженців із західних українських губерній, які змушені були влаштовуватись на роботу в поміщицьких маєтках та одноосібних господарствах.
Всі іноземні священики протестантського, католицького та греко-католицького віросповідання, які приїхали в мирний час на територію нашого краю, з початком війни отримали статус військовополонених. Однак військові капелани, що потрапили в полон в ході бойових дій, також були. Всі дані по ним, а також їх місце проживання ретельно фіксувалося. Так що подібного роду документи можуть, представляти чималий інтерес для дослідників історії української греко-католицької церкви.
До речі, певний час російське міністерство внутрішніх справ очолював брат тернівського власника маєтку князя Бориса Щербатова, Михайло. В серпні 1916 р після відставки, князь Михайло Щербатов прибув у Терни з Петербурга .
Завдяки документам ( для перегляду у повному форматі, тисніть на зображення --►) стає відомо, що в 1917 році в слободі Терни Лебединського повіту знаходився полковий священик австрійської армії Роман Адамович Каленюк. Віросповідання він був греко-католицького. Взято в полон він був разом з гарнізоном фортеці Перемишль. А в Терни прибув з Київського табору військовополонених. Там же (в Тернах) побував і його рідний батько, православний священик зі Львова Адам Самсонович Каленюк. Однак, на відміну від свого сина, він знайшов собі заняття на Слобожанщині, ставши служити в місцевому Покровському храмі. ( ◄-- - на фото. Зруйнований більшовиками після перевороту 1917 р.)
Якою була подальша доля священника Адама Каленюка та його сина, наразі невідомо. До речі, свого часу. в селищі була сім'я котру по вуличному називали Каленик - чому таке прозвіще ( лиш на літеру не збігається із вищевказаним) , невідомо і в них немов-би ( зі слів старожилів) хтось був пов"язаний яким-то чином зі священником...
Ось така, так-би мовити, напевне нова невідома сторінка, з релігійно-військовим підтекстом до місцевої історії з'явилась нещодавно.
В в той час, наші предки не мали особливого вибору, на чиїй стороні воювати. Вони просто як громадяни своєї держави виконували свій обов'язок. Біженці, заручники, військовополонені - далеко не найприємніші сторінки історії. Однак вони все ж пов'язують два українських краї, Галичину і Слобожанщину, і показують нам весь трагізм ситуації, коли українці, воюючи за різні держави, вбивали один одного ...
Хотілося-б сподіватися, що такого більше не повториться в нашій історії. Але , на жаль чотири роки останніх подій на сході України, дещо не є оптимістичними...
і він там був...
 Вдаючись до історичного минулого нашого краю, напевне завжди знайдеться місце для згадки про колишніх власників тернівських земель та маєтку, князів Щербатових. Вони мають свою чималу історію і Терни є її часткою. У цьому дописі коротенько згадаємо про один із епізодів із життя роду, з часу якого щойно минуло 115 років. Як відомо, останнім із князів, що мешкав у Тернах, до більшовицького перевороту, був Борис Сергійович Щербатов (1837-1921 р.р.) . Його дружиною була княжна Анна Миколаївна (Бутурліна) (1846-1906 р.р.) з якою вони мали п'ятьох синів та доньку.
Один із їхніх синів, князь Павло Борисович Щербатов (1871-1951 р.р.) був ад'ютантом його імператорської високості генерал-інспектором кавалерії. Одружений був на на княжній Анні Володимирівні ( уроджена Барятинська).
Разом з дружиною вони брали участь у костюмованому балі, що відбувся у Санкт-Петербурзі в Зимовому палаці 11 (24) та 13 (26) лютого 1903 року. Знаменитий маскарад, під час якого вся знать Російської імперії була присутня в надзвичайно розкішних костюмах «допетровського часу». До теперішнього часу цей бал залишається найвідомішим святом в Санкт-Петербурзі часу царювання Миколи II.
Бал був приурочений до 290-річчя дому Романових. Першого дня гості збиралися в Романівській галереї Ермітажу, потім, прямуючи попарно, вітали імператорську сім'ю, зробивши так званий «російський уклін», після чого відбувся концерт в Ермітажному театрі та святкова вечеря за 34 круглими столами.. Закінчився вечір танцями.
13 (26) лютого 1903 року відбулася друга (головна) частина балу, на який було запрошено 390 гостей.
Всі запрошені повинні були дотримуватися дресс-коду - прийти на свято в одязі епохи царя Олексія Михайловича. Князь Павло Борисович Щербатов з дружиною були одягнені у костюми боярина та боярині XVII століття. (на фото)  
"Враження вийшло казкове, - писав очевидець події, - від маси старовинних національних костюмів, оздоблених рідкісними хутрами, чудовими діамантами, перлами і самоцвітними камінням, здебільшого в старовинних оправах. У цей день фамільні коштовності з'явилися в такому достатку, яке перевершувало всілякі очікування" . Вся прислуга, оркестр та виконавці також були зодягнені у відповідні костюми. Того дня танці та бал продовжувався до години ночі.
Костюми для балу створювалися заздалегідь за спеціальними ескізами і коштували купу грошей. Сучасники також відзначають величезну кількість коштовностей, якими були обсипані гості.
Після закінчення за побажанням імператриці учасники були відображені кращими фотографами Санкт-Петербурга. які створили поодинокі портрети і групові фотографії учасників. У 1904 році на замовлення Імператорського двору в Експедиції заготовляння державних паперів був випущений спеціальний подарунковий «Альбом костюмованого балу в Зимовому палаці», що мав близько 200 світлин. Примірники поширювалися за певну плату з благодійною метою в першу чергу серед учасників балу.
До 400-річчя династії Романових режисер Борис Лізньов створив фільм «Останній бал» - кінометафору історичного шляху династії Романових. Його можна переглянути , натиснувши на посилання . ---► "Останній бал"
"миле далеке село..."
 Подаєм добірку місцевих світлин та віршовані рядки земляків про рідне селище.
На прохання читачів сайту "Дика Слива" , на фото з тернівськими краєвидами будемо вказувати їх місцерозміщення. Ця низка світлин зроблена у межах ставків "Новий" та "Зарвин", котрі розміщені ліворуч шляху Суми- Конотоп, ближче повороту до Недригайлова - ( див. на мапі, виділено колом ---►).
Терни мої, Терни мої…
Іду стежками тернівськими,
ген міря даль вітрець баский…
Ти славний долями людськими,
мій краю рідний тернівський.
Звучать пісні тут величаві,
бо в душах помисли ясні…
Вдихаю я природи чари
з дитинства рідної мені.
Куди б не йшов я поміж люди,
які б не кликали краї,
найближчі в серці моїм будуть –
Терни мої, Терни мої…
Любов тут перша моя сяє
у теплих променях краси.
Дзвенить гаями даль русява,
пташині ллються голоси.
Тобі, мій рідний край, я хочу
бажати радість – не печаль…
Хай річка Терн пісні хлюпоче
про добру долю тернівчан…
Крізь терни їм зоріло щастя,
його не звіяв дим біди,
й нікому кинуть вже не вдасться
колючі терни на Терни.
Нема, як ти, рідніше краю,
планету хоч переверни…
Хай нас додому повертають
слова ці щирі про Терни…
Іван Житник.
Моє село
(Тернам присвячується)
Миле далеке село
Й нині цвіте, як цвіло,
Стигне садовим настроєм,
Кличе первісним спокоєм -
Кличе стежок споришем,
Кличе осіннім дощем,
Сонцем своїм соняховим,
Співом півневим ранковим...
Рідне далеке село
Сумом в душі проросло,
Як проростає зернина,
В полі весняної днини.
Весно моїх поривань!
Ти за околицю глянь:
Десь там курними шляхами
Син поспішає до мами -
Кличе в обійми свої
Спів вечоровий в селі,
Пахощі вербного лугу,
Кличе досвітній димок
Гомін бджолиних квіток,
Школу, ровесників голос,
Тихий замріяний колос -
Все, чим так повнився світ
До вісімнадцяти літ.
1967. Юрій Мокренко.
Терновий кущ
Терновий кущ, гіллям хлюпоче воду.
І бавиться, немов мале дитя.
Він знає, що від його роду,
Бере початок тернівське життя.
Тернами селище і річку Терн назвали.
Й тернистий шлях прокладений в краю.
А ми, із юності дорогу обирали.
Шукали долю кращую свою...
Лиш кущ стоїть,над ним безвладний час.
І терном наші душі зігріває.
Із радістю він зустрічає нас.
Та кожен раз, із жалем, проводжає...
1993. Іван Сургуч
|
