ОТО ТАКЕ... - 16 Червня 2020 - Персональный сайт ulis-nik "Дика Слива"

Якось нещодавно, у мережі інтернет, випадково було "зафіксовано" одне із тернівських прізвищ людини, котра має доволі солідне звання та посаду у столиці, а носії цього прізвища нині мешкають і у селищі.

Провівши певну "розвідку", виявилось, що чоловік, а саме, Ромащенко Михайло Іванович ( ◄--- на фото ) народився у с. Шмати ( Шматове ) Тернівської селищної ради на Сумщині , ( позначене на мапі ---► ) та є академіком, доктором технічних наук, професором. та очолює столичний Інститут водних проблем і меліорації.

Довідка:
Інститут було засновано 1929 року в Харкові, а з 1944 р., після перерви спричиненої війною, він відновив свою діяльність у Києві.
Сьогодні ІВПіМ працює у системі Національної академії аграрних наук України .
Станом на 01.01.2020 р. науковий кадровий потенціал Інституту та його дослідної мережі складає 117 науковців, з них 12 докторів і 46 кандидатів наук.

Звісно, посада директора наукового закладу, котру обіймає М. Ромащенко солідна і відповідно його ім'я буде вписане у категорію особистостей, котрі народилися у нашому краї...

Народився Михайло Ромащенко у вказаному вище селі у 1948 році. У 1974 р. закінчив геологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю гідрогеологія та інженерна геологія.

( На світлині 1970 р. М. Ромащенко, у центрі, серед друзів у складі будівельного студентського загону ---► ).

  З 1977 р., після закінчення аспірантури по 2011 р. працював в Українському НДІ гідротехніки і меліорації на різних посадах, академіком-секретарем Національної академії аграрних наук. З 2011 р. — директор Інституту водних проблем і меліорації.
  У 1981 р. захистив кандидатську, а у 1995 р. — докторську дисертацію.
   Наукову діяльність М. І. Ромащенка присвячено розв'язанню актуальних проблем водного господарства, гідротехніки та меліорації.
   Ним започатковано та теоретично обґрунтувано новий науковий напрям — екологічно безпечне зрошення, розробки та впровадження у сільськогосподарське виробництво нових прогресивних способів поливу — краплинного мікрозрошення.

Цей метод поливу винограду, плодоягідних та овочевих культур використовується в багатьох господарствах України на загальній площі понад 5000 га. та для декоративних і спортивних газонів. Цими системами оснащено у Києві центральні парки, Майдан Незалежності, ДЗГ «Феофанія», футбольні газони НСК «Олімпійський», ФК «Динамо», «Шахтар» (м. Донецьк), «Дніпро-Арена» (м. Дніпро) та ін.
М. І. Ромащенком опублікувано понад 320 наукових праць, у тому числі 9 книг, більше 30 нормативно-методичних документів. Ним підготовлено 10 кандидатів наук, отримано 11 авторських свідоцтв та патентів.
( На світлині вище , ---▲-- Інститут водних проблем і меліорації. )

Його обрано у 1995 р. членом-кореспондентом, у 2002 р. — дійсним членом (академіком) УААН. За комплекс досліджень отримав Премію Української академії аграрних наук «За видатні досягнення в аграрній науці» (2003). М. Ромащенко є членом колегії та наукових рад, заст. редактора наукового збірника «Меліорація і водне господарство», членом редколегії інших журналів, членом рад із захисту докторських дисертацій.
З 2007 р. очолює громадську раду при Держводагентстві України. У 1998 р. М. І. Ромащенку присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки і техніки України. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2009), Почесною Грамотою Верховної Ради України (2006) та іншими відзнаками.

Вище, ---▲--- на відео - М. Ромащенко у коротенькому ролику про управління зрошенням...

А у газеті "День" ( ◄--- ), свого часу було опубліковане чимале, цікаве, інтерв'ю з земляком Михайлом Ромащенком, про різноманітні проблеми повязані з агросектором та його зрошенням, проблеми які виникають у нинішній час. Це інтерв'ю ви можете переглянути за посиланням ---► "Про хліб і воду"

Як кажуть, хто не працює - той не помиляється. Різноманітні неточності, описки, розбіжності, неспівпадання та інші помилки трапляються напевне у більшості електронних інтернет ресурсів. Не в тих, що фейки, бо там так було і заплановано, а у звичайних інформаційних дописах, про що автори навіть можливо і не здогадуються.., ( як, до речі, і у цій добірці дописів "ДС" - їх можна знайти при бажанні...)

Нещодавно, одне із електронних видань, а саме розважальний сайт для підлітків ---► "SALAD", у рубриці " Україна відкриває свою історію" подав інформацію і про наш край - з коротким описом історії Тернів на Сумщині та маєтку князів Щербатових.
Це гарнний проект, але відносно вищевказаного матеріалу, то він має деякі помилки котрі можна виправити...
Це ми і спробуємо зробимо нижче, використовуючи ілюстрований матеріал.
Той, хто цікавиться краєзнавством, напевне нового для себе тут не відкриє, та ми все-ж подамо цей допис нижче, у котрому є певні "похибки" і його напевне варто переглянути спочатку, а потім уже "коментарі".

Нижче, однаковими цифрами позначені певні уточнення у "коментарях" та відповідні фрагменти у тексті ( виділені жирним шрифтом), до яких вони відносяться.

--- (1) - Найперше, це невідповідність світлини із зображенням начеб-то однієї з будівель князів Щербатових, про котру іде мова на вищевказаному сайті. На ній зображено зовсім не тернівський "червоний" будинок, а як виявилося, Тернопільський замок - ( на фото ---► ). ( Спільне з цими двома знімками те, що назви населених пунктів, де розміщені вказані об'єкти, мають спільний корінь -"терн".))

( Коротенький відступ - довідка : - Історія Тернопільського замку розпочинається з 1540 року. Тоді король Сигізмунд І Старий надав великому коронному гетьманові Речі Посполитої Янові Тарнавському привілей на зведення укріплень в урочищі Сопільче. Головну споруду – палац у ренесансному стилі – зводили у доволі похилій місцині, тому вона вийшла різноповерховою: з боку міста будівля мала два поверхи, а від ставу – три і ще два рівні заглиблених казематів.)

До слова - прізвище вказаного гетьмана теж співзвучне згаданим поселенням - ледь не "тернівський"... )).

Тернівський - же "червоний" дім" ( щербатівський т. зв. "готель" для гостей ) (1) , одна із будівель у маєтку князів Щербатових, ◄---на світлині ліворуч.

--- (2) - Інша неточнісь у тексті,

в тому, що селище міського типу Терни, ---► на "Salad", підвищили у ранзі, назвавши його містом. Звичайно, це приємно...) Свого ж часу це була лиш слобода Терни.
Тож таки маємо топографічну ( чи яку там..?) помилку...

--- (3) - Про місцерозташування: знаходиться будівля, у котрій нині діє будинок культури, радше поруч центрального автошляху, а не на центральній вулиці, чи центрі селища, котрий приблизно за кілометр від вказаного місця.
( На світлині : ---►, за спорудою - автошлях, а на мапі нижче - її розміщення відносно центру селища ).

--- (4) - Катерина І у 1727 році подарувала Терни чоловіку своєї двоюрідної сестри Симону Гендрікову, а не сім'ї Скавронських, до котрих належала його дружина Христина. Їхня внучка Єлизавета ( а не донька ) і вийшла заміж за князя Щербатова. Інша внучка Марфа вийшла заміж за дворянина Дмитрієва-Мамонова.
із родоводу Гендрікових ( на зображенні, ---► один із синів Симона та Христини - Іван ).
1777 році тернівську вотчину і розподілили навпіл між собою Щербатови ("Княжа дача") і Дм.-Мамонови ("Мамоновщина").

--- (5) - Переглядаючи фрагмент тексту про відвідини Тернів Петром І-м, ---► після Полтавської битви у 1709 році, складається враження, що то було у 1750 році...

--- (6) - Щодо парку, котрий розміщений на березі р. Терн, як вказано у матеріалі, то відстань у понад один кілометр від невеликої річки напевне можна вважати лиш умовним берегом...
На картосхемі ---► вказано територію парку та відстань до річки Терн у понад 1 км .

--- (7) - У багатьох джерелах ( як і у нижченаведеному ) вказується, що цей ландшафтний парк заклала Анастасія Гендрикова, племінниця Катерини першої. Але на той час, серед п'яти дітей Гендрикових ( племінників Катерини І ) не було такого імені.

Після смерті батьків власницею садиби Терни стала Марфа Гендрикова (1727-1753 ), котра вийшла заміж за М. Сафонова у 1747 р. Готуючись до приїзду до Тернів своєї тітки, імператриці Єлизавети, у 1749 р. тоді нею ( Марфою) і був закладений регулярний парк.
На світлині - нинішній стан входу до парку.........................---▲--- .

   --- (8) - Здавалося би така не значна неточність у інформації про фасад, але...
Фасад ( передня частина будівлі) вказаного приміщення  не виходить на вулицю, як вказано у дописі, а розміщений він у напрямку неї. ---►

   --- (9) - Вигляд з танцювального майданчика винного погреба був справді чудовим, та річка, котра протікає за 1,4 км та загалом до 10 м завширшки ,

напевне не проглядалася, адже дерева, чагарники, які є на шляху між цими двома об'єктами - заважали цьому.
На світлині ---►, вигляд із тераси винного підвалу зимової пори у нинішній час та схема з відстанню до річки...

Потомки князя були блискучими придворними, військовими, державними службовцями і господарство своє вели дуже добре. Вони використовували передові методи землеробства, розводили породистих рисаків та велику рогату худобу. Займались вони і благодійністю – неподалік у мальовничій місцині, біля мінерального джерела, вони збудували лікарню та пансіонат для людей, які страждали на шкірні захворювання. Лікуватись сюди навіть з Європи приїжджали.

Починаючи з кінця XVIII століття їх садиба розбудовувалась, і мала ще на початок XIX століття близько 100 кімнат. В них зберігались колекції живопису, меблів, старовинної зброї, посуду. Була тут і велика бібліотека з рідкісними виданнями. Комплекс колишньої садиби розташовується на високому пагорбі – так колись любили будувати свої палаци аристократи. На березі річки Терн (6) (притоки величної Сули) був розбитий їх родичкою, графинею Анастасією Гендриковою – племінницею Катерини I, (7) чудовий ландшафтний парк.

До нині тут небагато що збереглось: минули століття, революції і війни не пощадили парк, але деякі поодинокі старі екзотичні дерева ще збереглись і радують око. Садибний будинок, сам палац, був збудований у 60-ті роки XIX століття, його головний фасад виходить на центральну вулицю Тернів (8) і досі виглядає досить велично.

Крім нього в садибний комплекс входили корпуси служб та винний погріб. Особливу увагу притягує винний погріб з танцювальною терасою – він розташований біля самого схилу з чудовим видом на ріку. (9)

На великий жаль, його перебудували, і зараз тут стоїть якийсь «сарай», який до невпізнання спаплюжив танцювальну терасу. А колись цей винний погріб був унікальною спорудою, таких більше не було. Та при всьому цьому занепаду, садиба князя Щербатова є чудовим прикладом архітектурного комплексу середини старовини. І для закоханих в історію України туристів, і любителів старовини та архітектури тут знайдеться багато цікавого.

Дика Слива (Wild Plum)