Субота, 30.11.2024, 09:49
Вітаю Вас Гість | RSS

Дика Слива (Wild Plum)

Головна » 2020 » Червень » 16 » ОТО ТАКЕ...
16:52
ОТО ТАКЕ...
                                                                                                                                                   
                                                                                                                                                    
фініш не вдався...  
 із місцевого...       
академік "наш"... 
і княжі підвали... 
 й сиротина-хата... 
 терен цвіте...   







    Шановні  відвідувачі сайту "Дика Слива", - як завжди, для перегляду світлин у більшом форматі, тисніть на зображення, а у деяких варіантах додатково - на чорний квадрат поверх фото...

                                                                  
    фініш не вдався...  

 









                                                                                                                           
         



 













 
 

   
**********************



 



 

                                                
  академік "наш"...  
 
        Якось нещодавно, у мережі інтернет, випадково було "зафіксовано" одне із тернівських прізвищ людини, котра має доволі солідне звання та посаду у столиці, а носії цього прізвища нині мешкають і у селищі.
   Провівши певну "розвідку", виявилось, що чоловік, а саме, Ромащенко  Михайло Іванович   ( ◄---  на фото ) народився у с. Шмати ( Шматове ) Тернівської селищної ради на Сумщині , ( позначене  на мапі ---► ) та є академіком, доктором технічних наук, професором. та очолює столичний Інститут водних проблем і меліорації.
 
         Довідка:
      
Інститут було засновано 1929 року в Харкові, а з 1944 р., після перерви спричиненої війною, він відновив свою діяльність у Києві.
    
Сьогодні ІВПіМ працює у системі Національної академії аграрних наук України .    
   
Станом на 01.01.2020 р. науковий кадровий потенціал Інституту та його дослідної мережі складає 117 науковців, з них 12 докторів і 46 кандидатів наук.

   Звісно, посада директора наукового закладу, котру обіймає М. Ромащенко солідна і відповідно його ім'я буде вписане у категорію особистостей, котрі народилися у нашому краї...
    На цей час, напевне мало хто й знав про нього, адже село де народився академік - майже вимерло... 

   Народився Михайло Ромащенко у вказаному вище селі  у 1948 році. У 1974 р. закінчив геологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю гідрогеологія та інженерна геологія.

     ( На світлині 1970 р. М. Ромащенко, у центрі, серед друзів у складі будівельного студентського загону ---► ).
     
    З 1977 р., після закінчення аспірантури по 2011 р. працював в Українському НДІ гідротехніки і меліорації на різних посадах, академіком-секретарем Національної академії аграрних наук. З  2011 р. — директор Інституту водних проблем і меліорації.
  У 1981 р. захистив кандидатську, а у 1995 р. — докторську дисертацію.
     Наукову діяльність М. І. Ромащенка присвячено розв'язанню актуальних проблем водного господарства, гідротехніки та меліорації.
   Ним започатковано та теоретично обґрунтувано новий науковий напрям — екологічно безпечне зрошення,  розробки та впровадження у сільськогосподарське виробництво нових прогресивних способів поливу — краплинного  мікрозрошення.
   Цей метод поливу винограду, плодоягідних та овочевих культур використовується в багатьох господарствах  України на загальній площі понад 5000 га.  та для декоративних і спортивних газонів. Цими системами оснащено у Києві  центральні парки, Майдан Незалежності, ДЗГ «Феофанія», футбольні газони НСК «Олімпійський»,  ФК «Динамо», «Шахтар» (м. Донецьк), «Дніпро-Арена» (м. Дніпро) та ін.
     М. І. Ромащенком опублікувано понад 320 наукових праць, у тому числі 9 книг, більше 30 нормативно-методичних документів. Ним підготовлено 10 кандидатів наук, отримано 11 авторських сві­доцтв та патентів.
              
 ( На світлині вище , ---▲-- 
 Інститут водних проблем і меліорації. )
 
    Його обрано у 1995 р. членом-кореспондентом, у 2002 р. — дійсним членом (академіком) УААН. За комплекс досліджень отримав Премію Української академії аграрних наук «За видатні досягнення в аграрній науці» (2003). М. Ромащенко є членом колегії та наукових рад, заст. редактора наукового збірника «Меліорація і водне господарство», членом редколегії інших журналів, членом рад із захисту докторських дисертацій.
     З 2007 р. очолює громадську раду при Держводагентстві України. У 1998 р. М. І. Ромащенку присвоєно почесне звання заслужено­го діяча науки і техніки України. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2009), Почесною Грамотою Верховної Ради України (2006) та іншими відзнаками.
   

   
    Вище, 
 ---▲---  на відео - М. Ромащенко у коротенькому ролику про управління зрошенням...
   
      А у  газеті  "День"
( ◄--- ), свого часу було опубліковане чимале, цікаве,  інтерв'ю з  земляком Михайлом Ромащенком, про різноманітні проблеми повязані з агросектором та його зрошенням, проблеми які виникають у нинішній час.  Це інтерв'ю  ви можете переглянути   за посиланням ---► "Про хліб і воду"



                                                 
   і княжі підвали...  
 
     Як кажуть, хто не працює - той не помиляється. Різноманітні неточності, описки, розбіжності, неспівпадання та інші помилки трапляються напевне у більшості електронних інтернет ресурсів. Не в тих, що  фейки, бо там так було і заплановано, а у звичайних інформаційних дописах, про що автори навіть можливо і не здогадуються.., ( як, до речі, і у цій добірці дописів "ДС" -  їх можна знайти при бажанні...)

    Нещодавно, одне із електронних видань,  а саме розважальний сайт для підлітків --- "SALAD", у рубриці " Україна відкриває свою історію" подав інформацію і про наш край - з коротким описом історії Тернів  на Сумщині та маєтку князів Щербатових. 
   Це гарнний проект, але відносно вищевказаного матеріалу, то він має деякі помилки котрі можна виправити... 
     Це ми і спробуємо зробимо нижче, використовуючи ілюстрований  матеріал.
     Той, хто цікавиться краєзнавством, напевне  нового для себе  тут не відкриє, та ми все-ж подамо цей допис нижче, у котрому є певні "похибки" і його напевне варто переглянути спочатку, а потім уже "коментарі"
.


   Нижче, однаковими цифрами позначені певні уточнення у "коментарях" та  відповідні фрагменти у тексті ( виділені жирним шрифтом), до яких вони відносяться.
 


    --- (1) - Найперше, це невідповідність світлини із зображенням начеб-то однієї з будівель князів Щербатових, про котру іде мова на вищевказаному сайті. На ній зображено зовсім не тернівський "червоний" будинок, а як виявилося, Тернопільський замок - ( на фото ---► ). ( Спільне  з цими  двома знімками те, що  назви населених пунктів, де розміщені вказані об'єкти, мають спільний корінь -"терн".))
 
 
 ( Коротенький відступ - довідка : - 
Історія Тернопільського замку розпочинається з 1540 року. Тоді король Сигізмунд І Старий надав великому коронному гетьманові Речі Посполитої Янові Тарнавському привілей на зведення укріплень в урочищі Сопільче. Головну споруду – палац у ренесансному стилі – зводили  у доволі похилій місцині, тому вона вийшла  різноповерховою: з боку міста будівля мала два поверхи, а від ставу – три і ще два рівні заглиблених казематів.)
     До слова - прізвище вказаного  гетьмана теж співзвучне   згаданим поселенням - ледь не "тернівський"... )).

   Тернівський - же "червоний" дім" ( щербатівський  т. зв. "готель" для гостей ) (1) одна із будівель у маєтку князів Щербатових,   ---на світлині ліворуч.

 --- (2) - Інша неточнісь у тексті,  в тому,  що селище міського типу Терни, ---► на "Salad", підвищили у ранзі, назвавши  його містом. Звичайно, це приємно...)  Свого ж  часу це була лиш слобода Терни. 
   Тож таки маємо топографічну ( чи яку там..?)  помилку... 

 

--- (3) - Про місцерозташування: знаходиться будівля, у котрій нині діє будинок культури, радше поруч центрального автошляху, а не на центральній  вулиці,  чи центрі  селища, котрий  приблизно за кілометр від вказаного місця.
           ( На світлині : ---, за спорудою - автошлях, а на мапі нижче - її розміщення відносно центру селища ).

 --- (4) -  Катерина І у 1727 році  подарувала Терни чоловіку своєї двоюрідної сестри Симону Гендрікову, а не сім'ї Скавронських, до котрих належала його дружина Христина. Їхня внучка  Єлизавета ( а не донька ) і вийшла заміж за князя Щербатова. Інша внучка Марфа вийшла заміж за дворянина Дмитрієва-Мамонова.
   
 із родоводу Гендрікових ( на зображенні, ---► один із синів Симона та Христини - Іван ).
   1777 році  тернівську вотчину і розподілили навпіл між собою Щербатови ("Княжа дача") і Дм.-Мамонови ("Мамоновщина").

 
---
(5) - Переглядаючи фрагмент тексту про відвідини Тернів Петром І-м, ---► після Полтавської битви у 1709 році, складається враження, що то було у 1750 році...

 
---
(6) -  Щодо парку, котрий розміщений на березі р. Терн, як вказано у матеріалі, то відстань у понад один кілометр від невеликої річки  напевне можна вважати лиш умовним берегом...
 
   На картосхемі ---► вказано  територію парку та відстань до річки Терн у  понад 1 км .
 
 --- (7) -  У багатьох джерелах ( як і у нижченаведеному ) вказується, що  цей  ландшафтний парк заклала Анастасія Гендрикова, племінниця Катерини першої.  Але на той час, серед п'яти дітей Гендрикових ( племінників Катерини І )  не було  такого імені. Після смерті батьків власницею садиби Терни стала Марфа Гендрикова (1727-1753 ), котра вийшла заміж за М. Сафонова у 1747 р. Готуючись до приїзду до Тернів своєї тітки, імператриці Єлизавети, у 1749 р. тоді нею ( Марфою) і був закладений  регулярний парк.
   На світлині - нинішній стан входу  до парку.........................---▲--- . 
 
  
---
(8) -  Здавалося би така не значна  неточність у інформації про фасад, але...
  Фасад ( передня частина будівлі) вказаного приміщення  не виходить на вулицю, як вказано у дописі, а розміщений він у напрямку  неї.
---►

   --- (9) - Вигляд з танцювального майданчика винного погреба був справді чудовим, та річка, котра протікає за 1,4 км та  загалом до 10 м завширшки , напевне не проглядалася, адже  дерева, чагарники, які є на шляху між цими двома об'єктами - заважали цьому.
     
На світлині ---►, вигляд із тераси винного підвалу зимової пори у нинішній час та схема з відстанню до річки...
 

                   
 --- ▼---  Текст від сайту  "Salad" доповнено світлинами сайту "Дика Слива"  --- ▼ ---

     У місті Терни (2)  Недригайлівського району на Сумщині, на центральній вулиці (3) стоїть «червоний», як його називають тернівчани, будинок. Нині його багато хто заледве помічає, а колись це була садиба знаменитих князів Щербатових.
 
   Свого часу Катерина I подарувала слободу Терни в потомственне володіння сім’ї князів Скавронських (4)Донька їх вийшла заміж за князя Щербатова, і тут сім’я поселились. Навідував Терни Петро I, і тут він заклав після Полтавської битви нову церкву. На той час, у 1750 році (5) в Тернах уже було 830 дворів, тринадцять млинів та дев’ять хуторів поряд, і з 1777 року князі Щербатови тісно пов’язали своє життя з цим містом.

  Потомки князя були блискучими придворними, військовими, державними службовцями і господарство своє вели дуже добре. Вони використовували передові методи землеробства, розводили породистих рисаків та велику рогату худобу. Займались вони і благодійністю – неподалік  у мальовничій місцині, біля мінерального джерела, вони збудували лікарню та пансіонат для людей, які страждали на шкірні захворювання. Лікуватись сюди навіть з Європи приїжджали.

  Починаючи з кінця XVIII століття їх садиба розбудовувалась, і мала ще на початок XIX століття близько 100 кімнат. В них зберігались колекції живопису, меблів, старовинної зброї, посуду. Була тут і велика бібліотека з рідкісними виданнями. Комплекс колишньої садиби розташовується на високому пагорбі – так колись любили будувати свої палаци аристократи. На березі річки Терн (6) (притоки величної Сули) був розбитий їх родичкою, графинею Анастасією Гендриковою –  племінницею Катерини I, (7) чудовий ландшафтний парк.

   До нині тут небагато що збереглось: минули століття, революції і війни не пощадили парк, але деякі поодинокі старі екзотичні дерева ще збереглись і радують око.                  Садибний будинок, сам палац, був збудований у 60-ті роки XIX століття, його головний фасад виходить на центральну вулицю Тернів (8) і досі виглядає досить велично. Крім нього в садибний комплекс входили корпуси служб та винний погріб. Особливу увагу притягує винний погріб з танцювальною терасою – він розташований біля самого схилу з чудовим видом на ріку. (9)

  На великий жаль, його перебудували, і зараз тут стоїть якийсь «сарай», який до невпізнання спаплюжив танцювальну терасу. А колись цей винний погріб був унікальною спорудою, таких більше не було. Та при всьому цьому занепаду, садиба князя Щербатова є чудовим прикладом архітектурного комплексу середини старовини. І для закоханих в історію України туристів, і любителів старовини та архітектури  тут знайдеться багато цікавого.

 

                                                 
    й сиротина-хата… 

           
   
   

  Пустіє велике, красиве, поплетене вулицями та колись густо залюднене село Терни - ( селищем міського типу воно зветься лиш офіційно, але невдовзі і папери будуть звати його селом). Пустіють вулиці - та  є й  такі, що вже і геть без мешканців . Чимало хат ( котрі не розібрали підприємливі руйнівники на  б/в матеріали ) - стоять пусткою...
    Жаль із цього...
   На світлинах поруч - саме такі хати лиш з однієї місцевої
вулиці - Шкільної ( і то не всі)...

           Дещо перекликається із темою і вірш земляка Івана Сургуча, котрого пропонуєм нижче.

 
   
 
  МАТЕРИНІ ДІТИ 



   Поз'їжджалися до двору 
   Материні діти.
   Мов із серця камінь-гору 
   Скинула навіки.
   Щастя ходить недалечко -
   Наче пташенята,
   Позлітались до гніздечка –
   Ось цим і багата. 
   - Мамо, мамо! Що це з Вами?
   Чому плачуть очі? 
   - Та від того, що я з вами
   Побачитись хочу.
   Як покинули хатину – 
   Нема вас роками. 
   І з тих пір, мій любий сину,
   Очі зі сльозами.
   Так говорить дітям мати 
   І просить до хати.
   А сама мерщій до печі,
   На стіл накривати. 
   Діти в хату увійшли,
   Богу помолились. 
   Фото батьківське взяли.
   Сіли, зажурились.
   Помер - щастя не діждався ,
   В літах не старих,
   З білим світом розпрощався, 
   Так в журбі й затих...
   Поховали рідненького,
   Спить в сирій могилі. 
   Живе мати старенькая 
   В хаті-сиротині.
   Все згадали діти:
   Юність, дитячії роки,
   Як сварились і мирились,
   Як вчили уроки.
   І кохання, і розлуку
   Пісні, що співали...
   Не згадали, як на муку
   Матір залишали.
   Сиротою жила собі 
   Мати. Їхня мати.
   Долі гіршої, о, Боже,
   Не дай їй діждати… 
   Вже до столу запросила 
   Дітей стара мати.
   В убрання нове вдяглася,
   Стала пригощати...
   Хоч раділа, молоділа,
   Та доля зігнула,
   Сама себе не шкодувала, 
   І спокій забула.
   Наймолодший син встає,
   Маму обіймає.
   Обнімає і цілує –
   Слово промовляє, 
   - Ой спасибі, рідна мамо,
   Що нас породили,
   Що вставали до нас рано,
   Пестили, любили.
   Що поставили на ноги
   І в світ відпустили,
   Що молилися до Бога,
   Щастя нам просили.
   І простіть, якщо можливо 
   Такий гріх прощати,
   Що залишили одну Вас 
   Старість доживати. –
  - Не журіться, мої діти, 
   Бо я ж ваша мати,
   І гріхи тяжкії ваші 
   Мушу вам прощати.
   Слава Богу, що у вас 
   Щось в серці проснулось, 
   Що настав-таки цей час,
   Душа відгукнулась.
   День і ніч молилась Богу,
   На вас все чекала,
   Виходила на дорогу,
   Та все виглядала.
   І діждалась.
   Тепер можна в спокою вмирати,
   Тільки жаль вишневий сад 
   Й сиротини-хати…
   Ось таке є в світі лихо, 
   Меж немає горю.
   Батьків діти покидають 
   На тяжкую долю.
   Не вовчата, й не вовчиця 
   Їх на світ пустила.
   Плачте, очі, і дивіться,
   Де правда, де сила?
   Ота сила, Божа сила,
   Істина простая.
   Мати бідна затужила
   І дітей благає: -
   -  Поверніться до хатини
   Хто-небудь додому!
   І я буду господиня,
   І порада всьому.
   І внучаток пестить буду 
   У квітучім гаю,
   І не буде в світі більше 
   Щастя, що благаю.
   І послухав син матусю,
   Повернувсь додому. 
   Чи то, може, я вернувся? 
   Не скажу нікому... 
                                     1995р.

 

                                           
   терен цвіте...   



 





 
Переглядів: 586 | Додав: ІлькоТорбинка | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Фільтр пошуку
Меню сайту
Категорії розділу
Пошук за словами по сайту
Вхід на сайт
Архів записів (2010-2016 р.р)
Календар..........
«  Червень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
Статистика сайту

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Відвідини сайту (з країн) з.1.08.2016 р.
Flag Counter
Copyright MyCorp © 2024