 в останній вагон ...
 викрали ікону...
 5+3= чемпіон
 терни, щербатов +
 + з археологічного ( місцевого)
для перегляду фото у більшому форматі, тисніть на зображення
 Останні новини, з ниви добровільного об"єднання територіальних громад, є актуальними для місцевого населення. Про це і "Дика Слива" дописує у останніх матеріалах. Днями мають відбутися збори тернівців, з цього питання, а потім сесія селищної ради має затвердити відповідні документи, щоб , як кажуть, встигнути вплигнути в останній вагон, та передати їх до обласної ради, а та далі - до Верховної ради.
Завдячуючи Біжівській та Черепівській сільським радам Буринського району ми будемо мати свою Тернівську територіальну громаду. ( на фото - карта утворення Тернівської територіальної громади, станом на нинішній час ▲). На жаль не долучається поки що громада Суховерхівської с. ради, котра на конотопському шляху, майже вдвічі ближче до Тернів ніж Біжівська.
Мешканці с. Чемоданівка, котрі зібрали підписи про приєднання села до Тернівської громади, не взмозі цього зробити, бо не визначені межі села, а Іваницька с.рада, куди воно входить, подала заявку по входженню до Недригайлівської громади.
Активно долучився до створення добровільної територіальної громади колишній тернівський селищний голова ( нині заступник голови Недригайлівської РДА) Ігор Борисовський, котрий всіляко сприяє цьому процесу.
P.S. Про подальші події "Дика Слива" буде подавати додаткову інформацію у цьому дописі.
- збори депутатів відповідних с. рад та їх голів , а також сесія Тернівської с. ради.
 У Тернах грабують і вдень і вночі - останніми днями у селищі відбулося два зухвалих пограбування. В одному із них, у 90-річної жінки, котра мешкає сама, під час її відсутності було зірвано засувки, зламано дубові одвірки ( на що потрібно мати відповідну силу) та було проникнено в дім. Що-би убезпечити себе від сторонніх, хвіртку підперли кілком. У будинку зловмисники ( чи зловмисник), напевне знаючи по що йшли, викрали старовинну ікону чималих розмірів, котра висіла на покуті, як зазвичай у селян.
Поруч із садибою жінки, пустуючі будинки, то-ж близьких сусідів немає, котрі могли-би дати якусь інформацію. Сама-ж господиня, незадовго, як пішла з дому, бачила якогось невідомого чоловіка кремезної статури, котрий ішов вулицею. Правоохоронці, котрі приїжджали на виклик склали відповідного протокола, та як свідчить практика, розкриття подібних злочинів у селищі має вкрай низький відсоток.
В іншому обійсті, із нежитлового приміщення, у господарів було викрадено велосипед та бензопилу.
 Як і очікувалось, у місцевому футбольному середовищі, тернівський "Космос" за тур до закінчення змагань став чепіоном Недригайлівського району з футболу. Недільного ранку (25 вересня) земляки грали черговий матч із суперником, котрий у турнірній таблиці знаходиться ( і залишиться) на передостанньому, 8-му, місці. Цього дня футболісти ФК Зеленківка грали старанно, але тернівці переважали їх за всіма футбольними критеріями, про що говорить і результат зустрічі - вісім м"ячів довелося витягати із сітки голкіперу гостей, котрі у свою чергу не змогли розпечатати ворота лідера. Рахунок першого тайму - 5:0, плюс 3:0 у другому і визначив загальний розгромний рахунок - 8:0! Хоча під кінець зустрічі зеленківці дещо активізувались і мали змогу забити пару м"ячів, але не "пофартило" - то стійка врятувала ворота від голу, то непевні удари нападників, то добра гра голкіпера "Космосу" На фото ▼ " Космос" у ранзі чемпіона Недригайлівщини, після гри з ФК Зеленківка.
Фінальний свисток арбітра, під аплодисменти та схвальні вигуки вболівальників, повідомив про .... поспіль чемпіонство тернівців у чемпіонаті Недригайлівщини - золоті медалі вони знову покладуть у інший приз - Кубок, котрий вони також виграли цього року.
Якою буде доля цих змагань у наступному, 2017 році - ???. Адже у зв"язку зі створенням нових територіальних громад розмежуються і їхні кордони . Хоча села то залишаться, то можливо на певний період схема змагань можливо і буде попередньою. Як кажуть - поживемо, побачимо...
А поки-що, по закінченню матчу, від місцевих активістів та спонсорів, було влаштовано урочисту церемонію з нагоди отримання звання чемпіона району , для футболістів "Космосу". Адже, рівно 40 років тому, як вперше ця команда заявила про своє існування і весь цей час гідно несе свою назву , крізь роки.
Цього дня, на місцевому стадіоні, з відповідними промовами. виступили колишній мер Тернів ( нині заступник голови РДА) Ігор Борисовський та багаторічний, нині екс- тренер "космонавтів" Анатолій Антонов, котрі привітали переможців змагання з черговим досягненням, а ветерани команди вручили грамоти , призи та сувеніри кращим гравцям, у різних номінаціях, нинішнім футболістам "Космосу". Посприяв у цьому дійстві ветеран місцевого футболу Іван Босенко.
на фото ▲ - господарі, гості та ветерани "Космосу" .
Тернівській команді, котра здобула районну перемогу у нинішньому сезоні, було вручено відповідну грошову винагороду, котру вона безперечно заслужила.
Озираючись на уже майже минулий футбольний сезон ( хоча ще залишилась одна гра) хочеться побажати "Космосу" таких-же успіхів, як і в останні роки - приносити радість собі від гри, азарт у душі вболівальників від перемог і тримати марку Тернівського футболу і надалі...
Молодці !!!
 
 
Ветерани «Космосу», які в 1980 році виграли першість Сумської області з футболу, визначили кращих гравців нинішнього складу і вручили їм цінні подарунки. Серед нагороджених – Владислав Аношкін, Сергій Ткаченко, Максим Ганжа, Владислав Кіфоренко та тренер команди Микола Коноваленко.
Фото - В. Богатиря
Загалом визначились і призери чемпіонату - крім першого місця за "Космосом", срібними призерами стали футболісти з Червоної Слободи, а бронзові нагороди вперше отримають іваничани. З чим їх і вітаємо!
Результати матчів 15-го туру та турнірна таблиця ▼
.ФК Червона Слобода - "Олімпік ВПУ" ... - 3:1
ФК Коровинці - ФК Недригайлів........... - 2:0
"Космос" - ФК Зеленківка..................... - 8:0
ФК Іваниця - ФК Хоружівка................... - 5:1
ФК Вільшана - вихідний
Нижченаданий матеріал був опублікований у минулому році, на одному із інтернет - ресурсів. Наш сайт "Дика Слива" частину тих даних, свого часу, уже публікував ( спогади князя О. Щербатова http://terny.ucoz.ru/news/vazhka_doroga_z_domu/2010-07-12-21
Та якось , публіцистка Н. Пасічник доклала і своїх слів у цю справу... А нам , тільки-б за слово "Терни" і вчепитися...
То-ж додаємо той матеріал ( із світлинами від "Дикої Сливи") до чергового перегляду
За молитвами Богородиці Казанської
Якось випадково я звернула увагу на напис надгробку у Хрестовоздвиженському храму Києво-Печерської Лаври: «княгиня Катерина Олексіївна Васильчикова, уроджена княжна Щербатова». Зіставляючи дані з книги «Право на минуле» князя Олексія Щербатова і Лариси Криворучкіної-Щербатової з іншими родоводами книгами Києво-Новгородської династії Рюриковичів, я зрозуміла, що померла в Києві в 1869 році дружина Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора Іларіона Іларіоновича Васильчикова, доводиться пратіткою автору книги «Право на Минуле». Про те, що поховання Катерини Олексіївни, перевезеної в 1874 році з підмосковного родового маєтку Щербатових, знаходиться в Києві, князь не знав!
 Але в своїй книзі описав дивовижну подію: «Молодша сестра батька - тітка Мері - заміж не вийшла і в післяреволюційний період жила в Тернах, у маєтку свого батька на Сумщині.Коли будинок його в 1919 році більшовики спалили, тітка Мері переїхала до Києва, зумівши врятувати єдиний предмет зі знищеного будинку - ікону Казанської Божої Матері. ( ▲ На фото : від сайту "Дика Слива" -" тітка Мері ". Терни, 1900-1910 - ті роки, біля палацу кн. Щербатова)
У столиці нині незалежної України вона провела всі роки Громадянської війни і НЕПу. У 37-му тітку несподівано заарештували. Вона назавжди запам'ятала ім'я головного чекіста, допитував її - Мануїльський. Був він з міста Суми Харківської області. Діалог тітка Мері відтворювала, хвилюючись і затинаючись: - Як вас звуть? - Княжна Щербатова. - Ви донька Бориса Щербатова, предводителя дворянства Харківської губернії? - Так. - Не розумію, чому ви ще не арештовані? Я подбаю, щоб помилку виправили. Поки йдіть. У напівшоковому стані тітка Мері вирушила додому. Єдине, на що вона була здатна - помолитися іконі Казанської Божої Матері, яка переходила в нашій родині у спадок, починаючи з 16 століття. Так і просиділа всю ніч, а вранці, готова до гіршого, випадково дізналася, що Мануїльський помер цієї ж ночі від інфаркту. Тоді смерть чекіста здалася Божим знаменням. (На фото - зразок ікони Казанської Божої матері ▼ )
 А пізніше ми обидва з нею подумали, що він міг би не відпускати її, посадити, розстріляти. А раптом дав шанс втекти? Можливо намагався допомогти, кому міг, і серце не витримало? Хотілося вірити в хороше. Згадуючи про диво, ми постояли біля нашої ікони, я торкнувся рукою красивої ризи. Її виготовили пізніше, в епоху Катерини Великої. Добре, що тітка Мері взяла її з собою в 1942 році, коли переїжджала до Австрії після окупації Києва німцями. Померла вона у родичів в Брюсселі.
В кінці 70-х я отримав в США просту бандероль з Бельгії і не відразу відкрив, впевнений, що там якісь старі папери. Яке ж було моє здивування, коли в напівзруйнованій коробці я побачив дорогу сімейну ікону. Ніхто не вкрав її, мабуть, від того, що вона ніяк не була оцінена. Я люблю цю ікону, вона завжди стоїть в моєму узголів'я ».
Натхнена книгою князя Олексія Щербатова, я взялася за власне дослідження. Виявилося, що київське губернаторське подружжя відоме було всій Росії середини 19-го «вільнодумного» століття своїм благочестивим життям і патріархальним її укладом. Багатьох представників вітчизняної аристократії, захоплених «новими», а по суті нехристиянськими уявленнями про шлюб і не чинячи опір гріху пристрасті, блуду і перелюбства, викрив у своїй праці «Про пошкодження укладу в Росії» відомий історіограф Єкатерининських часів Михайло Михайлович Щербатов.
Сімейство Васильчикова досягло успіху в чеснотах. Катерина Олексіївна допомогла старцю Йоні в створенні монастиря на честь Святої Трійці в Києві. Сама ж старанно працювала на ниві доброчинності. Очолила знамениту «Сулимівку» - мережу богоугодних закладів, розташованих по всьому Києву котрі призначалися для престарілих осіб різних станів, а так само утримувала сирітський пансіон. Засоби для цієї діяльності добувала самостійно.
Промислительно, що в 1861 році, коли в Росії скасували кріпосне право, духівника київської губернаторші і благодійниці нині преподобному Іоні Київському, а тоді старцю Іоні, що мешкав після довгих поневірянь у Видубицькому монастирі, явилася Божа Матір з наказом про влаштування обителі. А через місяць в Києві, за активного сприяння губернатора кн. Іларіона Іларіоновича Васильчикова було засновано училище для дівчат духовного звання. Через кілька днів по відкритті училища, її світлість кн. Катерина Олексіївна прийняла на себе ще й піклування Кирилівськими Богоугодними закладами для тих, що позбулися розумового світоча, даного Творцем до розвитку морального та суспільного життя.
Через рік, 9 березня, Богородиця знову відвідала старця Іону з нагадуванням про обитель: «Пречиста початку окропляла святою водою все те місце від верху до низу», - записав старець в своєму щоденнику.
4 квітня 1866 року в Петербурзі стався замах на імператора Олександра II, але Господь Бог зберіг його цілим і неушкодженим. Того ранку у Государя з проханням про заснування в Києві на Звіринці чоловічої обителі в ім'я Живоначальної Трійці знаходилася на той час уже вдова київського губернатора княгиня Катерина Олексіївна. Не всі присутні погоджувались з бажанням Катерини Олексіївни, в їх числі опинився і митрополит Київський Арсеній.
Унаслідок зав'язався серйозної суперечки про монастирі і ченців, Государ розсердився і вийшов в сад прогулятися, де, Промислом Божим, залишився живий після пострілу зловмисника. Бачачи в порятунок свого життя невимовне милосердя Боже і Божої Матері, імператор пішов в Казанський собор і відслужив вдячний молебень Господу Богу і Пречистої Його Матері, а потім, повернувшись пішки з собору, заридав. Старець Іона записав слова монарха з розповіді своєї духовної дщери кн. Катерини Олексіївни: «Я бачу Промисел Божий: молитви нового монастиря врятували мене від смерті, а Росію від потрясіння». Так молитвами Казанської Богородиці був заснований Іонинського монастиря в Києві.
Неоніла Пасічник, публіцист .
http://terny.ucoz.ru/news/vazhka_doroga_z_domu/2010-07-12-21
Час від часу, у разі нової якоїсь знахідки у мережі, "Дика Слива" подає матеріали з історичного минулого нашого краю. Опис нижче, частково можливо уже і був на наших шпальтах, та тут додана ще і мапа ( та частина де розміщені Терни та навколишні землі) - археологічні дослідження Лебединського повіту з роз"яснювальним текстом відомого дослідника та історика Слобожанщини Д.І. Багалія.
Мапа та текст до неї були опубліковані понад 110 років тому, на початку 1900-х років і з того часу багато чого змінилося, в тому числі і з археологічними знахідками того часу. Розорані нащадками скіфські кургани, невідомо де ділися кам"яні "баби" з саду князя Щербатова та багато інших пам"яток давнини - такий собі посил від "іванівнепомнящихродства".
Тут подаємо частину дослідження, котре стосується території поблизу Тернів - повну версію, щодо Лебединського повіту, можна переглянути за посиланням знизу матеріалу.
 Отже на той час було:
25. - Дві кам'яних "баби" в слободі Терни, в саду князя Щербатова;
- курган "Смілянська могила" за 2-і версти (=2, 130 км.) від садиби кн. Щербатова - була розкопана любителями і знайдені людські кістки.
- За 3 версти від слободи, на дорозі, що йде в Будки на лівому березі р. Терну "Лесикова могила" - на вершині неглибока западина, від рівня річки висота кургану до 30 сажень ( = 64 м.).;
- За 4 версти від слоб. Терни роблена "Довга гора";
- За 5 верст від Тернів на дорозі до х. Рудево великий курган.
- Близько сл. Тернів на відстані 8 верст, в урочищі "Піщане" на землях 1-го Тернівського товариства є земляний насип з ознаками військових укріплень;
- На відстані 7 в. від Тернів в урочищі Павленкове на землях 1-го Тернівського товариства є дві могили.
- На відстані однієї версти від слободи в урочищі Бабакова гора є могила без ознак укріплень.
- На відстані 2-х в. на землях кн. Щербатова, поблизу річки Терн, є земляний вал з ознаками військового укріплення.
- Між слоб. Терни і с. Біжівка на відстані 2-х верст від Тернів, на землях князя Щербатова, є курган з ознаками військового зміцнення, при чому кілька років тому власник маєтку кн. Щербатов проводив тут розкопки, але нічого не знайшов.
- Між Тернами і с. Аннино, на відстані від Тернів 6 верст - могила на землях 2-го Тернівського товариства з ознаками військового зміцнення.
- У сл. Терни дві кам'яні баби. На голові у однієї видна пов'язка і намисто, руки складені на животі, довгі жіночі груди, ясно видно очі, ніс і рот, на лівому боці викарбовано чотирикутний кисет - завдовжки 5 вершків ( = 22 см), ноги до колін. Висота її 2 аршини 5 вершків ( = 1,6 м. ). Обидві жінки знайдені за слободою Хоружівкою, Роменського повіту Полтавської губурнії, верст за п'ять від цього села. Друга кам'яна баба не цілком збереглася. На голові її пов'язки не видно, лице немов-би відрубане. Народний переказ говорить, що це походить від довготривалого, вікового перебування її в р. Дніпрі.
. 7. Городище або містечко в селі Городище на лівому березі р. Терну, за 5 верст на південний схід від сл. Терни - земляна фортеця, за планом площею в 400 кв. саженів, ( = 1820 кв.м.) обнесена земляним валом шириною до 2 саженів( =4,5 м ) - за переказами тут була шведська батарея (що і можливо), але поселення згадується вже від 1609 року з назвою Городище, а в 1-й половині XVII ст. називається Дехановським або Лехановським городищем. Бути може, це залишок давньоруського міста.
- Інше містечко за 1 версту на південний схід від слободи - чотирикутної форми; площа 15 десятин. В даний час окоп цей мірою близько 4 десятин, куплений місцевим селянином у поміщика Савича, облаштований під садибу, а років 10 тому містечко це було вільне від будівель і було із себе старовинним садом, залишки якого є ще й нині. Ким, коли і з якою метою посаджено було дерева, відомостей немає. Висота валу, що оточує городище, в даний час не менше 4 - 5 сажень. (= 8-10 м.).
- Близько с. Городище на відстані 2-х верст, на землі поміщика Савича існує земляне укріплення поздовжньої форми, завдовжки близько 300 сажень (= 640 м ), а заввишки 10 - 15 сажень.( = 20-30 м ).
9. Містечко за слободою Аннина (на північ).
10. Два містечка між Аннина і с. Супрунівка на схід від першої.
11. Містечко за 1,5 версти на північний захід від сл. Аннина.
12. Містечко у напівверсті на схід від с. Супрунівки.
Всі ці п'ять містечок круглі, знаходяться на полі, площа їх дорівнює 60 кв. саженів. ( = 273 кв.м); захищені валами: вхід в усі з північно-східного боку і тільки в одному із заходу.
Довідка: верста = 1067 м., сажень = 2м. 15 см., квадратний сажень = 4,55 кв.м., аршин = 0,7 м., вершок =4,5 см. десятина = 1,1 га.
http://dalizovut.narod.ru/drevn/amap_leb.html
*******************************************************************************************************************
|
