 VIP - ПОГРАБУВАННЯ
 ВИБОРЧЕ
 НАЙКРАЩИЙ
 ЗАГИНУВ У ПОЛОНІ
 ЗАЄЦЬ БУВ КОТОМ...
 ФОТО, ОСІННЄ
VIP - ПОГРАБУВАННЯ
Чергове пограбування, в селищі, трапилося днями, і не просте, а так-би мовити з VIP - статусом.
Невідомі зловмисники, напевне спеціалісти свого фаху, вночі, змогли зовні відкрити пластикове вікно ( на фото ) і проникнути у селищну раду, в кабінет голови.
Знайшовши ключа у столі, вони відкрили сейф та поцупили звідти особисті речі господаря кабінету - ноутбук та цифровий фотоапарат, можливо і якісь папери. Сторож , почувши неладний шурхіт вийшов на вулицю та перешкодити пограбуванню не встиг. Троє невідомих швидко зникли в темряві.
Викликана, по гарячих слідах, міліція поки-що чогось конкретного сказати не може, адже злодії напевне працювали в перчатках, бо відбитки пальців відсутні.
Тієї ж ночі, відбулося проникнення до приміщення приватного підприємця, в центрі селища.
P.S. За останніми даними правоохоронних органів, затримані підозрювані у попередніх пограбуваннях у селищі, про які ми птсали. Ними виявились мешканці сусіднього Буринського району, одного із ближніх сіл.
виборче
Виборчий процес у розпалі - працюють виборчі дільниці, встановлено на них відеообладнання, звіряються списки виборців, реклама партій та кандидатів у депутати, лине з усіх теле та радіоканалів.
У неділю, 14 жовтня, одразу після партійного з’їзду, політична партія «УДАР» звернулася до Центрвиборчкому із заявою про скасування реєстрації 32 кандидатів від партії у мажоритарних округах, які знімаються на користь кандидатів від ВО «Батьківщина» та опозиційно налаштованих самовисуванців.
Зокрема, у виборчих округах Сумської області «УДАР» скасовує реєстрацію трьох кандидатів-мажоритарників, в тому числі і по нашому 161 округу (м.Ромни) – Олег ЛИСЕНКО знімається на користь Володимира ШУЛЬГИ ( ◄-- на фото 1, ліворуч, В. Шульга спілкується з тернівцями ).
В Терни, нещодавно, завітали було, ще два кандидати в депутати - мажоритарник, представник від комуністів - Віталій Позняк , разом із головою районної ради Юрієм Сердюком ( № 48 у списку КПУ) (на фото 2, із сайту РКПУ ▼) котрі виклали сільчанам свою програму та бачення майбутнього країни ,зі своєї , комуністично-ідеологічної точки зору.  . Як пише сайт райкому цієї партії, учасники зустрічі одноголосно підтримали цих товаришів як кандидатів у народні депутати.
Проаналізувавши останнє речення, можна дійти висновку - або всі Терни будуть голосувати за комуністів, або зустріч проходила виключно в партійному середовищі... Не доведи Господь , першого. =))
 Представників із нашого селища, у когорті претендентів на високе крісло немов-би і немає, але є один кандидат, мати котрого, наша землячка, а по заміжжю мешканка Донецької області. Представлений чоловік у списку політичної Партії "Зелені" під 45-м номером ( ◄-- на зображенні 3, зі списку ).  Звісно, ні він ні партія до парламенту не пройдуть, та олімпійський принцип - головне не перемога, а участь, як бачимо, дієвий і в політичних перегонах.
Переглядаючи списки партійців від 22 структур. з поміж кількох тисяч прізвищ, зустрічаються і доволі цікаві - серед таких , одне з них доволі оригінальне ( ◄ -- на фото 4 ), з інформаційного плаката).
Розклад друку передвиборних програм кандидатів у регіональних (місцевих) друкованих ЗМІ
| № з/п |
Кандидат |
Назва ЗМІ |
Дата друку |
№ сторінки публікації |
| 1 |
Моісеєнко Віталій Володимирович |
"Редакція газети "Сумщина"
|
17.10.2012 |
25 |
|
2
|
Саєнко
Олександр Іванович
|
"Редакція газети "Сумщина" |
17.10.2012 |
26
|
| 3 |
Хоменко АльбертАнатолійович |
"Редакція
газети "Сумщина"
|
17.10.2012 |
27 |
| 4 |
Ющенко Петро Андрійович |
"Редакція газети "Сумщина" |
17.10.2012 |
28 |
| 5 |
Храпатий Віктор Федорович |
"Редакція газети "Сумщина" |
17.10.2012 |
29 |
| 6 |
Солдатенко Надія Олексіївна |
"Редакція газети "Сумщина" |
17.10.2012 |
30 |
| 7 |
Лисенко Олег Борисович |
"Редакція газети "Сумщина" |
17.10.2012 |
31 |
| 8 |
Позняк Віталій Степанович |
"Редакція газети "Сумщина" |
24.10.2012 |
10 |
| 9 |
Непочатов Олександр Миколайович |
"Редакція газети "Сумщина" |
24.10.2012 |
11 |
| 10 |
Коломієць Віталій Миколайович |
"Редакція газети "Сумщина" |
24.10.2012 |
12 |
| 11 |
Ващенко Олександр Григорович |
"Редакція газети "Сумщина" |
24.10.2012 |
21 |
| 12 |
Шульга Володимир Петрович |
"Редакція газети "Сумщина" |
24.10.2012 |
22 |
| 13 |
Андрусенко Микола Андрійович |
"Редакція газети "Сумщина" |
24.10.2012 |
23 |
найкращий...
Олександр Усик – найкращий боксер світу 2012 року
Визначилися переможці найпрестижнішої церемонії нагородження найкращих боксерів року, яку щорічно проводить Міжнародна асоціація аматорського боксу (AIBA).
Переможці церемонії обиралися у 10 номінаціях, пише сайт НОКу
У номінації "Найкращий боксер елітного чоловічого дивізіону 2012", незалежно від вагових категорій, перемогу здобув - українець Олександр Усик (вагова категорія 91 кг).
Харизматичний та неймовірно талановитий боксер вразив увесь спортивний світ своїми яскравими та беззаперечними перемогами на Іграх XXX Олімпіади в Лондоні.
А переможний гопак, який Олександр Усик продемонстрував після перемоги у фіналі Олімпіади над італійцем Клементе Руссо, не залишив байдужими нікого.
Нагадаємо, що коріння боксера з Тернів - родом із відси, його батько .
Ми неодноразово подавали матеріали про загиблих у полоні земляків, у роки війни. Цього разу маєм нове прізвище - Біловол Омелян Костянтинович. Пройшовши пекло війни, табору для військовополонених, він у 37 років , на чужині, пішов у вічність. Спробуємо прослідкувати його цей шлях, згідно коротеньких даних документів та відслідковуючи перебіг тих потій, учасником яких був тернівчанин Костянтин Біловол.
Информация о военнопленном
Фамилия........ Беловол Емельян Константинович
Дата рождения ................................. __.__.1907
Место рождения................... Сумская обл., Терны
Лагерный номер .................................... 204575
Воинское звание....................... солдат (рядовой)
Дата пленения ................................. 22.05.1942
Место пленения .....................................Харьков
Лагерь............................................ шталаг IV B
Судьба......................................... Погиб в плену
Дата смерти....................................... 16.04.1944
Место захоронения........... Цайтхайн (кладбище III)
Могила......................... участок 58, блок I, ряд 15
Название источника информации................ ЦАМО
Розпочнемо з того, що рядовий Омелян Біловол потрапив у полон 22 травня 1942 року в Харкові чи під ним. Які ж події відбувалися там в той час і окремо, в день полону, в тому регіоні.
В період Великої Вітчизняної війни, керуючись установкою на перемогу, радянська пропаганда змушена була пропагувати досягнення Червоної Армії і невиразно говорити про її поразки, або їх зовсім замовчувати. Такий однобокий підхід в інформуванні населення країни, багато в чому, зберігся і в післявоєнні роки. Зокрема, про поразку Червоної Армії під Харковом у травні 1942 року воліли замовчувати.
Оточення радянських війск.
Вечірнє повідомлення Совінформбюро від 22 травня 1942 р. -
" Протягом 22 травня на Харківському напрямку наші війська закріплювалися на зайнятих рубежах і вели наступальні боі. 22.05.1942 відійшли на вихідні позиції..."
25 - 28.05.1942 ця армія фактично загинула в районі Михайлівки, в боях по прориву з оточення.
Під Харковом у травні 42-го потрапило в полон близько 239 тис. наших бійців.
Один із свідків тих подій ( письменник Анатолій Панін ) розповідає про трагічні події травня 1942 р., бо про них в історичній літературі сказано скупо і далеко не все.
"...Відсутністю другого фронту, скористалося гітлерівське командування і підтягло сюди добірні війська з окупованих ними країн, намагаючись взяти реванш за поразку під Москвою і німці безперечно взяли реванш. Та ще який.
12 травня 1942 р. війська Південно-Західного фронту рвонулися в наступ на Харків.
Через тиждень льотчики розповідали, що наші передові частини десь вже в 40-ка км. від Харкова, а деякі - і в 30. Ще трохи, і перша столиця України знову буде нашою. Потім від них же дізналися, що німці наступають.
Невже це правда? Адже Радінформбюро і раніше повідомляло, що «на Харківському напрямку наші війська ведуть наступальні бої». А 19 травня передана таке обширне зведення, що просто дух захоплювало. «За час з 12 по 16 травня, - з підйомом читав Левітан, - наші частини просунулися тут на 20 - 60 км і звільнили понад 300 населених пунктів ... Захоплено в супротивника 365 гармат, 25 танків, сотні мінометів і кулеметів, 90 автомашин, взято в полон понад 1200 солдатів і офіцерів. За той же час знищено 400 німецьких танків, 210 знарядь, близько 700 автомашин, 147 літаків, близько 12 тисяч солдатів і офіцерів »...
Як же після цього вірити в розповзатися чутки про оточення під Харковом кількох наших армій?! Але, видно, щось дійсно трапилося, тому що цей забитий літаками аеродром став швидко порожніти. Літаки злітали, будувалися ланками і брали курс на ... схід.
Командир БАО (батальйону аеродромного обслуговування) кілька разів запитував, що робити з бомбоскладом. Спочатку передали «чекайте», потім обіцяли вислати автомашини, а в кінці кінців наказ: бомби підірвати і виїхати в раніше вказане місце нового базування. Комбат віддав розпорядження.
Я незабаром зі своєю командою влився в розрізнений потік тих бійців, хто вирвався з «харківського котла» . З ними йшли трагічним шляхом , під бомбардуваннями і обстрілами, насилу відриваючись від переслідування, до Дону, Сталінграда.а переправившись через нього на бревнишко і ящиках, пішли до Сталінграда. Я все ж таки дійшов. А скільки залишилося наших бійців в тому степу!
Розвиток подій виглядало так.
Ми знали, що німці влітку 1942 р. вживуть великий наступ. Але де і як? Генштаб запропонував зміцнити оборону південного ділянки фронту, де найімовірніше це станеться. Але Верховний не погодився з цим, наказавши «ніде не давати німцям спокою». У розвиток цієї ідеї було зроблено декілька локальних наступів на різних ділянках, і жодне не завершилося помітним успіхом.
Командування Південно-Західного фронту (командуючий - Маршал Радянського Союзу С. К. Тимошенко, член Військової ради - М. С. Хрущов) переконало Сталіна, що мають дуже зручний плацдарм для наступу на Харків і швидко оволодіють їм. Сталін дав «добро». Але захопившись переможним початком наступу, керівництво фронтом не розгледів небезпеки з боку Краматорська, де противник накопичував великі сили.
Генштаб висловився за те, щоб припинити наступ і не допустити прориву німців. Однак Тимошенко і Хрущов переконали Сталіна (а він їм вірив), що небезпека Краматорської угруповання німців вважають явно перебільшеною і треба продовжувати наступ, поки у військах такий високий порив.
Наші втрати тут, як стверджують історики, склали не 75 тисяч (за офіційною зведенні) , а більше 240 тисяч солдатів і офіцерів. Плюс величезна кількість техніки і різного спорядження. Харківська операція зазнала нищівну, з далекосяжними наслідками катастрофу.
Однак і через місяць після провалу наступу Радінформбюро продовжувало повідомляти про те, що «на Харківському напрямку наші війська вели бої з наступаючими військами противника». А трохи пізніше: «Зробивши організований відхід (?!) На нові рубежі, наші частини продовжують завдавати ворогові потужні удари» ...
Чому ж так безсовісно спотворювала дійсні події офіційна пропаганда? На кого були розраховані брехливі повідомлення? На воїнів інших фронтів? На працівників тилу, витягає з себе жили на беззмінних трудових вахтах? На союзників? "
. Накінець, 22 травня Паулюс зміг силами 3-ої і 23-ї танкових дивізій завдати удару з півночі - з боку чугуївського виступу. У той же день обидві наступаючі угруповання німців з'єдналися в 10 кілометрах на південь від Балаклії.
Так армії Південно-Західного і Південного фронтів опинилися в повному оточенні. (Карта-схема) На прорив! Всім відомо, що воювати в повному оточенні у багато разів важче, ніж на фронті, що має підтримку з тилу. Тому, звичайно, від оточених чекають капітуляції. Але в даному випадку німці капітуляції не дочекалися. Починаючи з 22-го і по 28-е травня включно, оточені радянські частини люто йшли на прорив внутрішнього кільця оточення в різних місцях.
На початку їх дії координувалися. Увечері 23 травня головнокомандуючий Південно-Західним напрямом маршал Тимошенко підписав план прориву фронту оточення і виведення військ на лівий берег річки Сіверський Донець.
Для допомоги оточеним формувався зведений танковий корпус, який повинен був нанести удар назустріч частинам, котріпроривалися з оточення. До операції деблокування залучалися й інші сили з метою прориву зовнішнього кільця оточення.
На жаль, але розчленовані, розрізнені, знекровлені частини, що знаходилися в оточенні, не змогли об'єднатися в єдиному потужному ударі. До того ж, німецьке командування без особливої праці "вирахувало" місця можливого прориву.
Лиш невелика частина війська змогла вийти з оточення.
Омеляна Біловола серед них не було - він опинився серед тих майже 240 тисяч бійців, котрі потрапили в полон під Харковом.
А далі, був табір для військовополонених. Далі матеріал про цей табір , в котрому загинув наш земляк.
Розташований в 60 км на північний захід від Дрездена, табір для військовополонених рядового та сержантського складу «Шталаг IV B Мюльберг», розрахований був на утримання 16 тис. полонених і служив приймально-розподільчим пунктом для поставок німецькій економіці радянських військовополонених як робочої сіли.
В ході реєстрації кожен військовополонений після прибуття в перший табір на території рейху отримував медальйон з особистим номером, який зберігався за ним до кінця полону. Цей номер разом з головними особистими і військовими даними, фотографією та відбитком пальця заносився в персональну картку військовополоненого № 1 (Personalkartei I). ( на фото ) На звороті робилися записи безпосередньо про полон: інформація про щеплення, знаходженні в лазаретах, використанні в робочих командах, перекладах в інші табори, спробах втечі, якщо вони мали місце, покараннях.
Після реєстрації, дезінсекції, медичного огляду та щеплення проти віспи, дизентерії полонені розподілялися по таборах-філіям для подальшого використання в робочих командах, переважно в межах четвертого військового округу «Дрезден».
Облік особистого майна полоненого, його знаходження в лазаретах дублювався в персональній картці № 2, використання в робочих командах - в персональній картці № 3.
 (Фото - вхід в табір, де перебував О. Біловол ) Запасний госпіталь для військовополонених Мюльберг Цайтхайн з вересня 1942р. служив переважно для розміщення на довгий термін непрацездатних радянських військовополонених. У подальші місяці почалося переобладнання табору в госпіталь для травмованих та захворілих в трудових командах полонених. В останній стадії він міг розмістити одночасно 7700 хворих.
.Чим далі тривала війна, тим більшого значення набували радянські військовополонені в якості робочої сили для німецької військової економіки. Протягом 1942р. збереження необхідної для підтримки німецької військової економіки робочої сили отримало пріоритет над знищенням. Внаслідок недостатніх заходів щодо поліпшення умов життя і харчування з одночасним виснажливим
трудовим використанням тривало прогресуюче знесилення полонених, що сприяло поширенню захворювань особливо туберкульоз, які невдовзі прийняли масштаби епідеміі.
 ( фото - на роботах , в цьому таборі ) Кількість розміщених в Цайтхайні хворих на туберкульоз радянських військовополонених постійно зростала. Вони прибували з трудових команд або ж з інших госпіталів військового округу IV. Зважаючи практично не поліпшених умов життя і зовсім недостатніх можливостей медичної терапії шанси на одужання у них були лише мінімальними.
За різними даними щодня вмирало по 10-20 чоловік. До закінчення війни госпіталь Цайтхайн залишався табором смерті для радянських військовополонених . 23 квітня 1945р. частини Червоної Армії звільнили табір для військовополонених Цайтхайн і Мюльберг. Багато хто з колишніх в'язнів Цайтхайна ще через багато місяців після звільнення померли від наслідків полону.
заєць був котом...
Незапланований пасажир , нещодавно катався автобусом по маршруту Терни - Недригайлів, при тому без квитка. "Зайцем " виявилося котеня, котре хтось із земляків залишив у транспортному засобі. Упаковане воно було у картонному коробку з під морозива "Ласунка". Водій цим іменем і назвав "зайця" поневолі. На якій зупинці зійшов цей симпатичний пасажир, невідомо і жаль буде коли не знайдеться для нього господаря і він поповнить лави братів наших менших - безхатченків...
Агенту "007" ; - відповідь без слів...
*******************************************************************************************************************
| 
0
