 конопляний урожай
 під тернами. "... безглузда загибель..."
 мордовські.., із тернівських
 що то за шоу було..?
КОНОПЛЯНИЙ УРОЖАЙ...
Як повідомили днями обласні інтернет-видання, з посиланням на правоохоронців, у Тернах було затримано місцевого мешканця , в котрого було вилучено наркозілля. ( на фото)
 Трохи більше 3-х кілограмів зимового «запасу» конопель вилучили у жителя Недригайлівського району місцеві поліцейські. Ще близько 300 грамів готової марихуани чоловік зберігав у окремому пакеті «для власного вживання», повідомляє Сектор комунікації ГУНП України в Сумській області.
Під час відпрацювання території селища міського типу Терни працівникам Недригайлівського відділення поліції стала відома інформація про те, що один з місцевих мешканців зберігає вдома коноплю. Правоохоронці навідалися до чоловіка додому, і під час санкціонованого обшуку знайшли на горищі будинку висушені конопляні кущі. Загальна вага «знахідки» склала трохи більше 3-х кілограмів.
«Крім цього, в шафі у громадянина був виявлений пакет з сухою подрібненою речовиною рослинного походження, вагою близько 300 грамів, - коментує подію начальник Недригайлівського відділення поліції Олексій Жертовський. - Слід зазначити, що 45-річний підозрюваний у зберігання наркотиків чоловік вже мав раніше проблеми із законом за скоєння аналогічних правопорушень. За його словами, коноплю він знайшов на території занедбаної ферми, зрізав гілки і приніс додому, щоб поступово сушити і готувати для власного вживання канабісу ».
Зараз все вилучене направлено на експертизу, відносно чоловіка слідчі відкрили кримінальне провадження за ознаками ч.3 ст. 309 ч. 1 КК України (виготовлення та зберігання наркотичних речовин без мети збуту). Згідно санкції підозрюваному загрожує ув'язнення на строк від 5 до 8 років.
http://www.0542.ua/news/1108359
ПІД ТЕРНАМИ. "...БЕЗГЛУЗДА ЗАГИБЕЛЬ..."
Знайшлося ще одне свідчення очевидця - згадуючи про війну, червоноармієць Василь Каликов із Самарської області (Росія) згадав у своїх споминах і про наш край , під час визволення 1943-го року. Його і подаєм до вашої уваги
 Згадує КАЛИКОВ Василь Федотович: - (на фото)
«... Один з червоноармійців виїхав з Тернів у поле, за кормом для коней транспортної роти. Коли їхав по дорозі до села Катеринівки в пошуках сіна, його несподівано обстріляли з автоматів. Вбили коня, а сам їздовий за щасливих обставин не постраждав. Він весь день пролежав за трупом коня, а вночі повернувся в роту. Зрозуміло, він доповів своєму командирові, де і що з ним трапилося ... - було зрозуміло, що дорога, яка веде з Тернів у Катеринівку, все ще знаходиться в руках у супротивника і простір між цими населеними пунктами потребує ретельної розвідки.
Треба думати, що ці факти не були прийняті командирами до уваги, коли людей вивели на дорогу. Помилка коштувала чимало крові. Тільки після цього командування вирішило розвідати дорогу. Здійснити цю операцію було наказано нашому взводу, причому негайно, не відкладаючи ні на хвилину.
Ясний сонячний день добігав кінця. До заходу залишалося не більше півтори-двох годин. Командир взводу, старшина Кулагін і його помічник старший сержант Олещук повели нас по дорозі до Катеринівки. Карти даного району не було, і ми йшли буквально наосліп, нічого не відаючи про місцевость, котра була попереду нас. Ризик був великий: в будь-яку хвилину могли напоротися на ворога. Ми знали, що німці десь тут.
Пройшовши кілометрів два, ми розділилися на три групи: одне відділення під командуванням сержанта Блінова повернуло ліворуч, інше відділення старший сержант Олещук повів прямо по дорозі, а мені було наказано зі своїм відділенням рухатися по видолинку, що йде праворуч під гострим кутом до дороги. Я повів своїх хлопців у вказаному напрямку, розгорнувши їх в рідкий ланцюг. У лощині були чагарники, і за кожним кущем нас могла підстерігати смерть. Ведучи по кущах безперервний вогонь з автоматів і гвинтівок, ми повільно просувалися по дну лощини.
Раптом десь поруч осторонь почулися постріли гвинтівок. Засвистіли кулі - ворог розпочав обстріл нашої групи. Ми різко змінили курс і, як було домовлено, пішли на зближення з ворогом. Для виконання поставленого завдання нам було необхідно увійти в зіткнення з противником і зав'язати з ним бій. У міру нашого наближення інтенсивність вогню зростала. Коли ми підійшли на досить близьку відстань, безперервні свинцеві черги притиснули нас до землі.
Тепер ми знали, де сидять фашисти. Попереду по узбіччю польової дороги тяглася смуга густої високої трави. Звуки пострілів виходили з цієї буйної рослинності. Ми перебіжками і поповзом, на ходу ведучи вогонь, наблизилися до цієї смуги. Тут підоспіло і відділення Олещука. На моїх очах під час перебіжки важке поранення отримав Шилов, кисть його правої руки мляво бовталася на обривках шкіри і кров струменем юшила з перебитої руки. Він пішов у тил.
( На німецькій карті того часу, вказано територію згадану у спогадах. Для перегляду у більшому форматі, тисніть на зображення)
 Крізь безперервний гул стрільби мій слух вловив стогін пораненої людини. Машинально повернувши голову, я побачив лежачого в десяти кроках від мене Митрофанова. Він вже не рухався, і стогін поступово слабшав. Я зрозумів, що він смертельно поранений. Кілька разів намагався поповзом наблизитися до нього, маючи намір хоч чим-небудь допомогти, але щоразу щільний автоматний вогонь перекривав мені шлях. Ризикуючи власним життям, мені все ж вдалося дістатися до нього, але він допомоги вже не потребував. Фашистська розривна куля вразила його в живіт. Вся його спина була залита кров'ю. Куля при виході з тіла утворила зяючий отвір.
Це був скромний чуйний хлопець родом з Калуги, мій найближчий друг, незважаючи на те, що йому було 45 років, а мені - 25. Ми з ним більше двох місяців сьорбали солдатський суп з одного казанка. І ось тепер його не стало. Пригорнувшись губами до холодіючої руки, я на хвилину дав волю сльозам і беззвучно плакав як син над трупом рідного батька.
Але бій кипів і далі. Глянувши востаннє на вбитого друга, я відповз і приєднався до товаришів, котрі вели бій. Особливо активно поводився ворожий автоматник, добре замаскований в заростях високої трави. Я став спостерігати за його поведінкою, прицілився. Скриплячи зубами, дав довгу чергу, розсіюючи кулі по всій довжині куща. Ворожий автоматник замовк. Убив я його? Поранив? Або просто злякав, і він змінив місце? Не знаю, але звідти більше не стріляли. Я осмілів і став випускати чергу за чергою на звуки німецьких автоматів. Але тут фріци засікли мене самого. Вогненні стріли вдарили поруч зі мною одночасно з різних напрямків. Я притулився до землі, прикривши голову диском автомата. На щастя, все обійшлося благополучно, тільки лівий рукав гімнастерки був пробитий в двох місцях.
Тут я загорівся бажанням подивитися, де сидять німці. Я поповз, тримаючи автомат напоготові і обережно розсовуючи сухі стебла. Але ті виявилися значно ближче, ніж я припускав. Буквально в декількох кроках попереду мене я почув німецьку мову. Незрозумілі слова чітко доходили до мого слуху. Німці були в окопах. Автоматом їх не візьмеш, а гранат, на жаль, не було. Намагаючись не шуміти, я вибрався з цієї пастки. Дурна цікавість могло закінчитися для мене трагічно.
Сонце сховалося за горизонтом. На землю впали вечірні сутінки. Стрілянина припинилася. Старшина Кулагін дав наказ відходити. Зібралися в промоїні убіля крутого берега глибокої балки. На початку бою нас було 26 чоловік, а тепер в строю залишилося тільки 14. За півторагодинний бій ми втратили 12 чоловік убитими і пораненими. Які втрати були у німців, не знаю. Серед нас не було Блінова і його відділення. На питання «де Блінов?» Старший сержант Олещук відповів, що відділення Блінова загинуло.
Він не встиг розгорнути своїх підлеглих у ланцюг, йшли колоною, гуськом. Добре замаскований фашистський кулеметник підпустив їх на близьку відстань і розстріляв впритул. З восьми осіб відділення дивом залишився неушкодженим один Бейшев, що йшов в колоні замикаючим. Безглузда загибель наших товаришів справила на нас гнітюче враження. На душі було важко ... Всі, хто залишилися в живих були відзначені урядовими нагородами. Я отримав медаль «За бойові заслуги».
http://moypolk.ru/soldiers/kalikov-vasiliy-fedotovich
*************************************************************************************
МОРДОВСЬКІ.., ІЗ ТЕРНІВСЬКИХ
  Ще одне , невідоме для тернівців ім"я митця, пов"язане народженням із нашим селищем, знайшлося далеко від малої батьківщини. Відомо нам про цю жінку зовсім мало ( лиш один матеріал знайшовся про неї у мережі Інтернет.)
Отже, це БЄЛКІНА Люмила Прокопівна ( рос.- Прокофьевна). ( 1907р. - с. Терни Сумської області,Україна -- 1996р. - м. Саранськ, Мордовія, Росія ) ).
Як подано в інформації під заголовком " Мордовскіє художнікі портрєтісти". Людмила Бєлкіна - живописець, педагог. Приймала участь у виставках художників Мордовії ще з 1936 року.
У 1940 -1948 та1973 -1996 роках мешкала в Саранську ( столиці Мордовії), працювала художником Мордовського книжного видавництва, була педагогом та директором дидячої художньої школи.
На зображенні праворуч робота Л. Белкіної 1950-х років - "Жіночий портрет. Елеонора Парі". Полотно, олія.
ЩО ТО ЗА ШОУ БУЛО..?
Напевне кожному цікаво, дивлячись різноманітнні ТВ-шоу, - як на них потрапляють глядачі та виконавці ?. Виявляється , на те вони і шоу, бо там, як кажуть "все схвачено і проплачено". У Києві щотижня знімаються ток-шоу, документальні передачі, концерти, рекламні ролики, відеокліпи та телесеріали. Жодна зйомка не обходиться без масовки. Одних приводить на знімальний майданчик цікавість: цікаво подивитися на зірок шоу-бізнесу. Для інших масовка - це робота.  Гортаючи сторінки одного із сайтів, випадково натрапили на наступне оголошення (див. нижче) - на кастинг запрошувались молоді чоловік та жінка, тут-же вказується і коротенький сюжет сцени, у котрій потрібно буде зніматися. Але для нас це не головне - цікавіше далі, адалі вказано, що зйомка буде проводитись у селищі Терни Сумської області!. Датоване це оголошення у травні 2015 р., а сама з"йомка мала-би бути 2 червня того-ж року. Оплата - по 350 грн.
Чому Терни, яким мало бути вмотивування щодо цього і чи відбулось заплановане, нам не відомо і знайти з цього приводу щось не вдалося, а побачити звичайно хотілося-б той сюжет...
 ЗЙОМКА ДЛЯ КАНАЛУ 1 + 1 . ОПЛАТА 350 ГРН.
Зйомка 2.06.2015
Для зйомки реконструкцій для каналу 1 + 1 потрібні:
Актори з ДОСВІДОМ ЗЙОМОК
Дівчина з довгим темним волоссям віком 20-30 років,
Чоловік 25-30 років
Потрібно буде відіграти сцену насильства (як відбувається лайка, і чоловік б'є свою дружину, вона тікає він штовхає і так далі)...
Зйомка відбуватиметься в:
селищі Терни Сумської області,
вранці Вас посадять на маршрутку (проїзд оплачується), назад ввечері привезуть до Києва разом зі знімальною групою.
Оплата 350 грн кожному
Хто зможе відіграти і згоден на умови пишіть в приват.
 Для прикладу подаєм ще один зразок із запрошенням на з"йомки популярного шоу:
ЗЙОМКА найпопулярнішого шоу "Розсміши коміка".
Запрошуємо глядачів у студію 16-35 років.
1 листоп. (нед.) з 10.30 год. - 20.00 год. оплата 70 грн.
2 листоп. (пон.) з 10.30год. - 20.00 год Оплата 70грн
АДРЕСА кіност ДОВЖЕНКО біля воріт (пр-кт Перемоги 42)
ОДЯГ У ДІВЧАТ (ВЕЧІРНІ, коктейль сукні, блузки, спідниці і каблучки + МАКІЯЖ)
Одяг у ХЛОПЦІВ (сорочка й штани)
ОДЯГ не білий і не темний, не СПОРТ і НЕ КРОСІВКИ.
Буде фейс КОНТРОЛЬ і ДРЕСС КОД.
Задля цікавості можете переглянути вказаний сайт за адресою нижче:
http://massovka.com.ua/
|
0
