ВИХІДЦІ З ТЕРНІВ (оновлено)
Кожне поселення свого часу засновувалося прийшлими людьми, котрі там осідали та розбудовували той чи інший населений пункт, продовжували свій рід. Наприклад , наше селище , протягом 25 - ти років ( до середини 1670 х років) заселяли вихідці із Чернігівщини, Полтавщини, Волині, Київщини, Житомира, Дубна, Немирова, Кам"янця-Подільського, Львова та інших країв.
Але потім уже, і тернівці, шукаючи кращої долі, полишали свій край та йшли на інші землі. Так сталося і із Дем"яном Курячим. Як свідчать архіви Консісторії. перші поселенці, котрі заснували хутір Курячівку (1690 р.), на річці Деркул, ( нині Марківського району, Луганської області) були вихідцями із слободи Терни Лебединського повіту. Саме цей чоловік , із 4-ма синами поселились на тих привольних луках, придатних для худоби та чорноземах , - біля річки, багатою на рибу , - у часи при Петрі І-му..
Утиски козацьких старшин та свавілля царських чиновників , давалися дедалі частіше. Час від часу виникали сутички між панством та простим людом.
 У боротьбі за гетьманську булаву, тернівські козаки підтримали Івана Брюховецького, чим наразилися на царську немилість. У 1668 - му році Терни позбавляються козацьких привілеїв і життя за таких умов стає нестерпним, то ж і стали рушати свободолюбиві козаки та селяни світ за очі. Точніше на південь.
За 700 км від рідного дому , долаючи важкі переходи у напрямку Дону, зупинилася сім"я Данила Курячого у заплавах річки Деркул - на Дикому полі. Вони були не єдиними тернівцями, котрі подалися освоювати нові землі, ризикуючи життям, але втрата волі , для них була страшнішою за все. ( До речі , на Луганщині та Донеччині, теж є поселення під назвою Терни - тож чи не від наших земляків ті назви ?) .
Важко сказати, чому Курячі обрали саме це місце, але надто вже ця земля нагадувала тернівський край, котрий довелося лишити назавжди - той же ландшафт - у долині, такі ж крутояри, річка... ( На фото нижче --▼ 1. - Курячівка., 2 - річка Деркул). -
Мешканці цього хутора та інших , котрі невдовзі з"явились, перебували прихожанами Біловодського Троїцького Храму.
1767 року поселенці Курячівки та навколишніх хуторів просили, та отримали дозвіл побудувати храм у Курячевці. У 1768 році , за проханням прихожан, із Біловодська прибув дячок і посвячений у священники Курячевської Вознесенської церкви. Храм був освячений наступного року, в ім"я Вознесіння Господня. 1819 року храм перебудовано і поставлений на кам"яному фундаменті, а у 1825 році, внутрішні стіни його були розписані живописом.
Від лиха та хвороб, тотрі не оминули тамтешніх мешканців , померло ;- 1831 р. від холери - 52 особи., 1847 рю - 103 ос., 1848 р. - 67 ос., 1849 р. від цинги - 76 осіб. Крім того 1833 року мав місце голод і падіж падіж худоби .
Із громади прихожан , суворістю та невибагливістю до життя , звертав на себе увагу , відставний штабс- трубач Омелян Курячий, котрий помер у 1840 році. Отримавши відставку, він відмовився від огороду, котрий обробляв власноруч, рідко приймав милостиню, тільки за крайньої потреби. Їжа його була, в останні роки, спечена ним самим - пишки та картопля., одяг та взуття здобував взамін продавання сопілок свого виробництва. Неодноразово ходив Омелян Курячий до Києва - для поклоніння святим мощам, приходський храм відвідував у всі неділі та святкові дні, і молився зі сльозами. Інколи зворушливість його доходила до того, що ридання його переривали його мову. - це не одноразово бачив приходський священник. Найголовнішою мовою його було - благословіння Господу за те, що він нів чому не має нестатку.
До 1800 року навколишні хутори, як і Курячівка розрослися, а місцевий храм мав того року близько 2700 прихожан.
Так зародилась далека від нас Курячівка, заснована далекими нашими земляками - предками..
Нині , у Курячівці, Марківсьського району, Луганської області мешкає близько 600 осіб., село має площу 6,25 км.кв. Ледве не кожен третій мешканець села носить прізвище - Курячий. Не дивлячись на близькість до кордону з Росією , (у межах 30 км) - люд розмовляє українською мовою ( не гірше за тернівців). А фірмовою стравою у них є вареники (зауважте!)... із ТЕРНОМ. ( Чи не Дем"ян Курячий на згадку про рідне село вигадав такий варіант вареників? )
( На світлинах - мешканці Курячівки --▲ , -▼- ). 
P.S. На одному із інтернет- форумів зустрічаємо наступну інформацію від одного з користувачів - " ...Мої предки із Сичавки та Курячівки...Предки носили прізвище Герман ( потім вона трансформувалась у Гірман). Хочеться побільше взнати про своїх предків. Адже судячи по метриках, у них майже не було дитячої смертності, всі жили за 80 років ( про що є свідчення прабабці, останньої носійки цього прізвища, - вона дожила майже до 9о років). Народжуваність була 4-6 дітей, в голодомор вижила лиш бабця.... Прапрадід помер у громадянську, - допомогли продрозверстники..."  Коли зважити на прізвище із цієї інформації, а саме - Герман, - (тернівцям це прізвище знайоме), то версія про те , що ті переселенські "германівці" та тернівські , мали спільних предків - має право на існування. ( На фото ---► Готуються, ті самі, " фірмові" тернові вареники. )
Світлини до цього матеріалу зробленs із відеострічки сумських телевізійників, котрі зняли відеофільм на висвітлену тему, за участю тернівського краєзнавця Анатолія Лісного, який побував у Курячівці і надав для перегляду відеорепортаж, з якого ми і зробили короткий переказ, про візит на Луганщину. ( ◄ --- На фото : тернівський краєзнавець Анатолій Лісний ( ліворуч ) у Курячівці з місцевими мешканцями)
888888888888888888888888888888888888888888888888888888888
|
0
