31 ЖОВТНЯ - ГОЛОСУЄМО...
 Напевне, уже і не потрібно було - б (майже в останній день) агітації розписувати про себе, - голосів не додасться, через нечисельність аудиторії на сайті, ( бо поки, що інтернет у селищі не надто розповсюджений) - та уже нехай.
Як кандидат у депутати до районної ради, я Микола Лісний (на фото ), хоч тут "попіарюсь" (хоча чесно - не прихильник цього піару) своїм, так би мовити політично - біографічним нарисом. Можливо хтось запитає, чому подається ця інформація на цьому сайті? Відповідаю; - "Дика Слива" - є моїм персональним сайтом (про наше селище) , котрий я сам і зробив , і веду його. Ото таке...
Щодо моїх політичних уподобань, то хтось може погодитись із ними, хтось - ні, і то є право кожного. Я їх дотримуюсь із середини , далеких уже, 80 -х років минулого століття, і висловлював вголос свою позицію завжди, - і при комуністах, іпри кучмістах, і нині. Але це такий собі відступ, від біографічної частини.
Народився 1961 року, у Тернах, - далі , десятирічка., ПТУ у Харкові ( слюсар - складальник)., праця , там-же - на заводі тракторних двигунів., трішки на Тернівському цукровому заводі , - звідки до війсьа ( Північний Кавказ) . Після служби - наш колгосп імені Чапаєва (хліб не вирощував, водієм - трактористом не був)-робив те , що вмів ( хоч і не вивчався на це) - художником.
У шкільні роки ( 1970 - ті) чимало читав (але не те,що задавали вчителі), а нині маю бібліотеку з понад 1000 томів, слухав по старенькому радіоприймачу "ворожі голоси",- звідти мабуть і посіялась у голові національна свідомість , ідентифікація українськості і відповідні погляди.
Хоча і мав квиток комсомольця, - а у лавах армії , навіть довелося ( бо приказом, і відмінник служби був) закінчити школу комсомольсько-партійного активу - але свідомо не встував до лав КПРС , хоча настійливо і наполягали.
У середині 80-х сприйняв нове "віяння" - перебудову, та політичні процеси пов"язані зі свободою слова і думки , котрі сталися у той період, та після. Першим однодумцем став тоді , у селищі, вчитель історії Сергій Натаров, з котрим мали спільні погляди, щодо майбутнього України. І ще далеко до проголошення незалежності, мали національно - демократичні погляди, про які тоді почали відкрито говорити відповідні видання, хоча був великий спротив з боку тодішньої комуністичної влади.
Разом з іншими прихильниками здобуття Україною незалежності, на Недригайлівщині було створено осередок Народного Руху України, розпочато видання газети "Майдан", у якій я активно працював. В час тодішньої політичної діяльності - був звільнений з роботи (офіційно,- за скороченням штатів), але 15 років потому, місцевий високопосадовець якось сказав ;- за політичні погляди...
1990 - го року, вступаючи до Київського університету, мав нагоду бути свідком масових виступів проти тодішньої влади, та був учасником багатотисячного мітингу, у день підняття національного прапора над міськрадою , у столиці. Нині цей день відзначається, як день Державного прапора.
 Під час путчу (серпень 1991 - го) ГКЧП, написавши відповідні протестні плакати проти перевороту, разом з рухівцями району, стояв з ними біля пам"ятника Тарасу Шевченку у райцентрі, висловлюючи цим , відношення до тих подій. (фото 1991р.)
У ці роки працював у " кочегарках" - де вдавалось влаштуватись, - школі, лікарні, сільраді. Дещо пізніше їздив і в заробітчанство.
Перебуваючи у тих заробітках, під Києвом, 9 березня 2001 року, із вищезгадуваним Сергієм Натаровим, мали змогу і брали участь у відомій акції протесту " Україна без Кучми". Так склалось, що майже весь час ходи, багатотисячної колони, ми йшли у перших її лавах (десь у архівах СБУ , мабуть є відео). Акція була масова, і резонанс від неї був значний. Перед адміністрацією Президента, у активних наступальних діях, проти міліції - ми участі не брали ( відтіснили), Але атмосферу відчули, і дію сльозогінного газу спробували сповна. Гадаю від арешту, котрі того дня були масовими, врятувало те, що не поїхали після розгону демонстрації, на залізничний вокзал ( бо там вони були наймасовіші), а до місця, добирались іншим транспортом.
У 2003 -2004 роках , фактично сам редагував поновлений вихід газети "Майдан", котрий відкрито виступав проти тодішньої влади. А потім стався тезка нашого видання - Майдан київський. І не тільки у Києві . А і по наших селах і селищах. На революцію особисто зібрав у Тернах (стояв у центрі із трилітровою банкою , замість скриньки) понад три тисячі гривень (документ маю на кожну гривню). Люди підтримували той процес.
В той час , із колегами, поїхали до Києва відстоювати Свободу.Атмосфера вразила - сотні тисяч людей на Майдані Незалежності на підтримку Помаранчевої революції - і ніяких на ньому конфліктів, нетверезих, хуліганів, провокаторів...
З іншої сторони, вразив випадок, коли чергуючи біля штабу В. Януковича, один із охоронців, котрі його охороняли, проходячи повз нас , знявши з плеча автомата , пересмикнув затвор зі словами ; "повбивав -би..." - наставив його в нашу сторону ( беззбройних) - і далі "...був -би відданий наказ !"...
Про результат тії революції то вже інша тема...
Тепер, дещо більш з меншим політичним присмаком . - Декілька років (до червня 2006). я був помічником - консультантом Народного
Депутата України Лілії Григорович, яка тоді представляла у ВР Народний Рух України. Маю теку документів із запитами - відповідями, із якими до мене звертались земляки , для вирішення різних проблем . На минулих виборах до місцевих рад, я був обраний депутатом Тернівської селищної ради, де очолюю комісію по врегулюванню земельних питань. Два останні роки поспіль визнавався , як кращий депутат селищної ради. Перед тим, - два роки, - садиба , котрій я надав певного дизайну , була визачена, як найпривабливіша у селищі.
Минулого року, був нагороджений вищою відзнакою Народного Руху України,
- "За заслуги перед Українським народом" 2 -го ступеня за номером 193.
Хтось можливо скаже; похвалив сам -себе, а чи це є вихвалянням, вирішуйте самі. Гадаю, що в цьому матеріалі я проконстатував факти, та висловив деякі свої міркування. Гадав, що буде коротенько, а вийшло чинання не хвилинного терміну. Але можливо хто і дочитав до кінця... Всім дякую.
З повагою Микола ЛІСНИЙ
|
0
