 зі старим!...(відео) + дати...
 ...із місцевого...
 ... продовження...
 футбокс... підсумки...
 для настрою...
 зимовими стежками... фото
зі старим!... + дати...
зі старим...
 
Сієм пшеницею, сієм зерном
Сієм з душею і щирим добром.
Сієм у хаті, сієм для всіх
Щоб не минав Вас радісний сміх.
Щастя, здоров'я бажаєм для Вас
Щоб життя в Вас було, як скриня прикрас!
◄---
*******************************************************************
пам'ятаймо...
16 січня україна вшановує пам'ять кіборгів-воїнів, які загинули внаслідок підриву терміналу Донецького аеропорту 19 та 20 січня 2015 року.
Цифри: 242 дні, 101 захисник аеропорту загинув, 440 було поранено, 9 зникло безвісті...
Пам'ятаймо ! Слава нашим Героям!
 Це мій вирок і вибір
( Роман СЕМИСАЛ , захисник аеропорту)
Це мій вирок і вибір: 
я не покину борт;
я не людина, я - кіборг,
мій вимір - аеропорт.
Для когось я прокажений,
комусь я - під нігтем цвях,
трощать мої мікросхеми,
луплять мене по зубах.
Облазить моя шкіра,
плавиться мій метал,
а я, як у груди рапіра,
вгризаюся в термінал.
Скаче в мені напруга,
аж іскри летять з-під брів,
втративши кібердруга,
я знищу сто біочортів.
Навіть, роздертий на скиби,
я не віддам Донбас.
Звати мене кіборг,
але я один із вас.
Про захисників донецького аеропорту створено художній фільм, котрий бажаючі можуть переглянути умережі інтернет за посиланням ---------------------► "Кіборги"
**************************************
зі святом !
Хрещення Гос поднє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня.
Із Хрещенням Господнім пов'язують хрещення в Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег - з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.
**********************************
День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.
 Йому передувало підписання (22 січня 1918 р.) Четвертого універсалу Центральної Ради, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. Західно-Українську Народну Республіку було проголошено в листопаді 1918 року. Процес об’єднання України завершився 22 січня 1919 року.
На жаль, сьогодні, після двадцяти семи років Незалежності, проблема соборності України є, на жаль, не менш актуальною. Росіяни окупували Крим, розв'язали війну на сході України утримуючи частину Донбасу...
Україну знов намагаються роз'єднати...
Варто також згадати цей день 2014 року під час подій Революції Гідності, коли у протистоянні на вулиці Грушевського в Києві з'явилися перші загиблі. Беркутівцями з вогнепальної зброї були застрелені вірменин Сергій Нігоян та білорус Михайло Жизневський....
Вічна пам'ять загиблим....
...із місцевого...
Останнім часом в україні найпоширенішим словом непевне є "Томос". Об'єднання церков отримало міжнародне визнання і колишні приходи, котрі були під московським патріархатом, хоч і помаленьку долучаються до Православної Церква України.Таких все більше на заході країни, але об'єднуються і в центрі, і східніше. На Сумщині таких ще не має. Звісно, Російська православна церква ( так вона тепер має називатись) не бажає втрачати своїх позицій і на пропозіцію про об'єзнання відповідає відмовою. Так Недригайлівський батюшка різко висловився проти цього процесу і в грубій формі відповів перемовникам. Тернівський приход, за деякими даними, теж бажає служити путінському Гундяєву, російські прихильники якого моляться за "русскій мір" і благословляють терористів та окупантів в Україні.
************************************
Про газ - той, що блакитне паливо, говорено багато і все більше в негативному сенсі - розпочинаючи від вартості, до якості. Та верховному чиновництву все не дає спокою напевне те, що як звичайного споживача не тисни, а він у переважній більшості таки сплачує за споживання газу. І от якійсь підприємливій голові прийшла нова думка, що як у тому мультфільмі: "маловато будєт..." - треба ще вичавити з населення копійчину собі на мільйонні зарплатиІ вирішили вигадати певні хитромудрі схеми, що нібито споживачі не в повній мірі платили за паливо аж з 20115 року. То-ж заднім числом і надумали здерти додаткову плату.
Вони сподіваються, що й на додаткові премії можуть розраховувати, і напевне їх матимуть. Хоча, як відповіли в уряді, вказані дії газовиків є неправомірними, та останні здаватись не збираються. Наприклад подані скарги позивачів на "Сумигаз збут" , із цього питання будуть розглядатися в суді у Сумах 17 січня і відповідач буде триматись своєї позиції. На чию користь стане суд - питання з багатьма невідомими...
От уже і рахунки принесли ( тернівцям також) з відповідною інформацією, де дрібними літерами писано: ( на фото ---►, виділено у червоній рамочці) - "Різниця в об'ємах спожитого газу в стандартних " і робочих умовах за Вашим особовим рахунком за період з 1 грудня 2015 року по 30 вересня 2018 року, що не виставлялась до сплати в рахунках через рішення органів влади, становить 55,16 м. куб ( у окремо вказаному рахунку, що на фото) . Ми з розумінням ставимось до ситуації та сподіваємось, що найближчим часом Урядом будуть розроблені механізми врегулювання цієї заборгованості.
Той аспект, що інколи якість газу бажає бути кращою, газовиків напевне цікавить менше всього. На фото, котре зроблене в Тернах 9 січня цього року, газове полум'я аж ніяк не блакитне, а більш рожеве - по тій самій ціні...
**************************************
У житті всякого буває... За довгі роки, за різних життєвих обставин губляться не лише речі, а й люди. І не тільки якісь знайомі, але й близькі люди, з котрими через певний час виникає бажання поспілкуватись, але де шукати - не відомо... Нині для таких пошуків, в інтернеті створено чимало сайтів, та чи всі мають той інтернет.., особливо люди старшого віку та у селі..?
Одне із таких оголошень , зі згадкою про Терни, знайшлося у тому "павутинні"... Хоч і було воно опубліковане декілька років тому і не відомо чи знайшли люди кого шукали, та пошук висвітлений до цих пір.
Можливо хто із земляків знає вказаних людей і посприяє у вирішенні цієї проблеми... До речі, такі випадки у селищі вже були...
На прохання батька, Усик Володимира Сергійовича, розшукую його зведеного брата по батькові, Петра Сергійовича, який, швидше за все, взяв прізвище матері, Спаський ( воно може бути вказане з помилкою).
Точна дата народження П. С. нам не відома, але з єдиною фотографії, надісланої дідусеві з армії, можна припустити, що це 1950-1951 р. На самому фото вказана дата 1969 року.
Це син діда від першого шлюбу. Імовірно, за розповідями батька, дідусь познайомився зі своєю першою дружиною, яку, можливо, звали Мотрею, в смт. Терни, де вони обоє в той час працювали. Причина розриву з дружиною і її подальша доля нам не відомі.
Незабаром мій дід, Сергій Васильович, 1925 р.н., одружився вдруге і переїхав в с. Черепівка (хутір Мар'ївка) Буринського р-ну, де і прожив до кінця життя (помер він 2005 року). У другому шлюбі у них народилися ще двоє синів: Володимир, мій батько, 1958 р.н.., І Віктор , мій дядько, 1955 р.н..
Батько Петра не пам'ятає, хоча є відомості, що той кілька разів приїжджав до діда в гості.
Можливо, П. С. проживає в Сумській обл. Буринському р-ні, с. Чернеча Слобода, де жила його мама. Батько дуже хоче знайти брата, дізнатися, як склалася його доля і де він. зараз.
... продовження...
Понад рік тому, у березні 20018 року, сайт "Дика Слива" подав невеликий матеріал про західноукраїнських священників, котрі волею долі, під час Першої світової війни опинилися в Тернах . Переглянути той допис, котрий при закінченні мав питання : " Якою була подальша доля священника Адама Каленюка та його сина, наразі невідомо.." можна за посиланням ---► "Звістка із 17-го .." - ТУТ
Та нещодавно, знайшлася відповідь на вказане питання - на шпальтах інтернет-видання "Збруч". Нижче ми подаєм дещо скорочену версію матеріалу, а повний об'єм можна переглянути на сторінці вказаного сайту під заголовком "Священник в підпіллі..." - ТУТ
«Виривайте з квітників те, що зів’яло, бо сухі квіти псують вид цілої грядки». Отець Роман Каленюк ( на фото праворуч --► ) і в житті був не менш радикальним, ніж в словах: в особистому, коли вирішувалася доля рідного сина, та в духовному, коли стояв перед вибором підписатися на православ’я. Навіть хобі мав дивне, як для його сану, – мисливство. Активно займався просвітою на своїх парафіях, завдяки своєму авторитету серед заможних людей зміг у нелегкі міжвоєнні дні збудувати церкви.
Рід Каленюків дав громаді Стрийщини низку священослужителів. Батько Романа – Адам Каленюк – був також священиком, і його слідами пішло троє синів.
Усі п’ятеро синів отримали дуже добру освіту. Роман, Омелян і Зенон висвятилися на священиків.
Молодий Адам Каленюк першу священичу практику мав у впередмісті Стрия. Неподалік була садиба церковного дяка Михайла Бандери. Є версія, що молодий священник – Адам Каленюк – хрестив старшого дякового сина Андрія, який теж став священиком і був батьком провідника ОУН ( Степана ). Згодом внучка отця Каленюка Дарія навчатиметься в одному гімназійному класі зі Степаном Бандерою.
З 1901 по 1906 рік Адам Каленюк був стрийським деканом. Далі в житті цього священослужителя настають цікаві зміни: його вважали москвофілом, зокрема, підозри викликало те, що один із синів в роки Першої світової війни навчався у Петербурзі. У травні 1915 року отець Адам Каленюк опинився серед осіб, які були вислані з Галичини внаслідок воєнних дій.
 Його ім’я – у списку людей, які поселилися в селі Терни Харківської губернії. Там він попросився під протекцію архиєпископа Харківського Антонія і став служити у церкві Покрови. ( ◄ --- на фото) . Яким чином повернувся додому, невідомо, але через п’ять років отець Адам Каленюк помер на своїй парафії у Волі Довголуцькій і його могилу, яку насипали на церковному подвір’ї, досі доглядають селяни.
На противагу батькові сини Адама Каленюка залишалися вірними греко-католицьким громадам. Роман Каленюк, закінчивши Стрийську гімназію та теологію у Львівському університеті, вступив на теологічний факультет Яґелонського університету у Кракові.
Перші парафії отця Романа Каленюка, були у 1906-1908 р.р. (тепер Сколівський район) та 1908–1921 рр. (нині Миколаївський район). У Надітичах він запланував будівництво церкви, але був мобілізований до війська. «До того він переконав сільську громаду взяти позику в австрійському банку і на ці кошти у 1911- 1914 рр. було збудовано нині існуючу церкву Пресвятої Трійці."
Сам о. Роман, як польський духівник австрійської армії, потрапив у російський полон у 1914 році в складі залоги фортеці Перемишль.
Як зазначають дослідники, у житті о. Романа Каленюка «не заповненими» залишаються майже десять років. Їх заповнювали війна, в яку він увійшов військовим капеланом, а потім чотирирічне ув’язнення в місті Перовськ (Казахстан),- ( на фото --▼ - на засланні в Казахстані. Р. Каленюк сидить перший ліворуч).
Згідно з документами, після полону отець Роман потрапив у Терни на Слобожанщині, де служив його батько. Завдяки їм відомо, що у 1917 році в поселенні Терни Лебединського повіту перебував військовий священик австрійської армії Роман Адамович Каленюк. Греко-католицького віровизнання. Взятий у полон разом з гарнізоном фортеці Перемишль. В Терни прибув з Київського табору військовополонених». Однак, на відміну від батька, Роман Каленюк не став служити під протекцією православного архиєпископа. Натомість листовно звернуся до митрополита Андрея Шептицького, з проханням аби владика посприяв його поверненню на парафію в Надітичі.
Після смерті о. Адама Каленюка у 1920 році син Роман зайняв його парафії в селах Стрийського повіту.
Він активно долучався до розвитку сільської просвіти. У Довголуці очолював комітет з будівництва школи.
Родина Каленюків мала чимале господарство. «Крім душпастирської праці священик був добрим господарем. На його обійсті було декілька корів, кінь, порося, різне птаство. Селяни бачили, як він, оперезавшись рядном, сіяв зерно, косив сіно, працював у саду або при пасіці. Родина отця жила не бідно, свідчить і те, що вони купили в Стрию власний будинок.
У Романа та його дружини Олександри (в селі її кликали Олесею) було двоє дітей: Тадей та Дарія.
Особиста трагедія, яку пережили Каленюки, пов’язана із сином. «Хлопець був закоханий у дівчину з простої родини і ходив до неї в сусіднє село. Вимогливий і суворий тато не давав благословення на такий шлюб. У Тадея Каленюка народилася позашлюбна донька. Сам він пішов з дому і помер десь в стодолі від запалення легень.
В 1924-1935 рр. Роман Каленюк очолював Любінецький деканат, який тоді охоплював частину Сколівського району.
Він починав впроваджувати східні практики, як того вимагав Митрополит Андрей Шептицький. «Сучасники вважали Каленюків русофілами. Та схиляння перед російським стосувалося тільки побуту, – і о. Адам, і о. Роман служили греко-католицькій церкві. О. Каленюк був особисто знайомий з митрополитом Андреєм Шептицьким, зустрічався з ним, листувався та активно впроваджував у життя церковні реформи Владики».
«У 1941 році німецькі солдати без труднощів зайняли село і розташувалися в класах новозбудованої школи. Священикові часто приходилося бути перекладачем.
Під час Другої світової війни, одна із землячок згадує також про зв’язки родини Каленюка і загону радянських партизанів. Зокрема пише, що її – дитину – в оселі отця Романа тримав на колінах Сидір Ковпак. Вдень окупанти «прочісували» село та краї лісу, а вночі ховались до будинку, виставляючи довкола надійну охорону. З настанням сутінок, як тільки німці ховалися у приміщенні школи, на подвір’ї церкви з’являлись радянські партизани – загін Сабурова об’єднання Ковпака»
У 1946 році отець Роман Каленюк не підписав перехід на православ’я. На диво, його не відразу виявили і, він ще якийсь час міг служити на парафіях. «Може далося взнаки те, що «ковпаківці» колись вечеряли в його хаті». ( На фото --► о. Роман, на стільці ліворуч та брат о. Зенон, праворуч - з директоркою школи).
До 1950-го року отця Романа не чіпали, але потроху підкопувалися. Наприклад, якось йому довелося вінчати повстанця. Після того «бандерівського» весілля його викликали в ҐБ. Отець Роман захищався тим, що молодята мали розписку з сільради. Іншим разом, прийшли до Каленюка три священики, нібито зі Сколівщини, та розпитували, чи він виписує газету «Московська патріархія» та чому служить як незареєстрований священик. Після того отця Романа викликали у Дрогобич з вимогою зареєструвати громади. Він поставив свій підпис на документах, а вже на вокзалі почув звинувачення у зраді. Отець повернувся і вимагав віддати йому ті папери, щоб їх порвати, та, ясно, що ніхто йому нічого не віддав. Мусив залишати парафії. Якийсь час ще служив у резиденції підпільно, доки його буквально «не витягнули за бороду» з хати – так згадували люди». Отець Роман перебрався у власне помешкання в Стрию і там разом з братом о. Зеноном підпільно відправляли богослужіння. Єдиним їхнім доходом була зарплата дочки о. Романа Дарії, яка працювала вчителькою в музичній школі. Церкви в селах стояли під замком.
Отець Роман помер в Стрию 28 квітня 1968 року. Похоронна процесія несла його прах селами аж до парафій, де він служив. Люди, навіть, тайком відкрили Довголуцьку церкву, щоб відправити чин похорону. Досі згадують Каленюків як українських патріотів та діячів.
футбокс... підсумки...
На початку нового року, дещо про спортивні підсумки минулого - бокс та місцевий футбол.
Постійні читачі "ДС" знають, що ми постійно інформуємо їх про знаного боксера Олександра Усика, корені з якого з Тернів ( про що ми першими на наших теренах, оповістили земляків декілька років тому).
( Поруч, викладаємо не боксерські фото чемпіона, а його батьків ... ▼ ...)
То ось, надійшла чергова новина - як повідомляють інформаційні агенства, абсолютний чемпіон світу у важкій вазі, українець Олександр Усик (16-0, 12 КО) був визнаний боксером 2018-го року за версією "Boxingscene".
Авторитетне видання оцінило виступи українця і нагородило Усика престижним званням.
2018 р. Усику вдалося двома перемогами завершити виступи у Всесвітній боксерській суперсерії над Бріедісом та Гассієвим, здобути перемогу в турнірі, об’єднавши усі пояси у важкому дивізіоні. Також він нокаутом перемог екс-чемпіона світу Тоні Беллью.
Нагадаємо, що раніше п’ять видань оголосило Усика кращим боксером світу в 2018 році.
До речі, наш земляк ( вірші котрого ми час від часу викладаємо на "Дикій сливі"), присвятив Олександру Усику своє поетичне слово після бою та перемоги над росіянином Гасієвим. Пропонуємо його до вашої уваги.
Олександру Усику (бій з Муратом Гасієвим)
Тернівське коріння родового древа
Дало силу, вдачу і духовну міць.
Та шкода що батько поглядав із неба.
На успішність сина в чемпіонську ніч.
Слава переможцю! Слава чемпіону!
Велич України, вся в твоїх руках.
Дякуєм седечно! Пояса мов грону
Впевнено тримаєш, у міцних руках!
Кубок Мухамеда золотом сіяє
Та до нього трудний, нелегкий був шлях-
Тільки сильний духом бій перемагає,
Маючи управність й силу у руках.
22.07.2018р.
***********************************
Хоч футбольний сезон 2018 уже давно і закінчився, та склалося, що ми так і не опублікували підсумкових таблиць чемпіонату Недригайлівського району минулого року. Одна з причин була тою, що не зіграний матч ( з дещо не зовсім зрозумілих причин) між ФК "Іваниця" та "Космосом" ( Терни) до останнього часу вважався, як перенесений. Навіть була погоджена дата між вказаними командами про зістріч, але ( напевне районна) федерація футболу вирішила, що у не зіграній вчасно зустрічі винні тернівські футболісти, то і вирішила зарахувати їм поразку, на користь іваничан.
Коли-б же домовлена зустріч була проведена, фактично з аутсайдером, та у напевному виграші "Космоса", то тернівці потіснили-би у турнірній таблиці з другого місця ФК "Коровинці" ( у яких виграли обидва матчі) і котрі лідирували у чемпіонаті району до останнього туру, та поступилися чемпіонством недригайлівцям.
Напевне це комусь було не вигідно, то ж і записали багаторазовиму незмінному чемпіону останніх років, тернівському "Космосу" технічну поразку, залишивши земляків бронзовими призерами...
Та то нічого... Привітаємо їх і з цими медалями ( знаючи ситуацію з різними проблемами футболістів... Це вам не сусідня миколаївська "Вікторія", де футбол та її команда, у відповідної агрофірми на чільному місці... І результати - також).
для настрою...
(Тисніть на посилання )
▼
Музика яка заряджає енергією на весь день!
зимовими стежками... фото
 
 
 
 
|
