МІСЦЕВЕ
 НЕАДЕКВАТНИЙ ОБМІН
 "ДРУЖБАНИ" ДАЛИ ЩЕ...
 "СПОНТАННЕ І ВИМУШЕНЕ..."
 " ПОЛОНЕНОГО ВИВЕЛИ...БИЛИ...ВІН ПАДАВ..."
 ФОТО - КВІТИ ЛІТА
неадекватний обмін
П"ять років в"язниці, отримав молодий чоловік, за незаконне заволодіння та використання чужої банківської картки. Його напарника (інваліда), засуджено до 1- го року, умовно.
Такий вирок , нещодавно, виніс суд, у цій справі. Поцупивши, у земляка, банківський документ, хлопці встигли ним скористатися, знявши з рахунку понад дві тисячі гривень, та використати їх , для своїх потреб. Зробити це було не важко, адже код доступу до грошей, було написано на самій картці.
Звичайно, дивує значний термін ув"язнення, для одного із чоловіків, (обом, за 20 років ) та, як виявилося він , на час скоєння цієї дії, вже мав умовний термін, котрий відбував - за інший злочин .
Побоявшись повідомити батьків , котрі на заробітках у столиці, про скоєне, хлопець не зміг компенсувати матеріальні збитки потерпілому, на відміну, від напарника.
Чи закони наші сурові, чи цей злочин занадто тяжкий, та всеодно - хтось, поцупивши мільйони - відбувається переляком, чи амністією, а тут - за тисячу, як кажуть - по повній катушці...
Та ще й подейкують, що у засудженого, співмешканка вагітна - чи зважував суд на цю обставину, коли це так?..
А для власників банківських карток,- це чергове попередження, - адже найголовніше правило безпеки вашої картки - це недоступність ПІН - коду. Чотири вибрані, зручні для запам"ятовування цифри, убезпечать вас, від подібних випадків.
"дружбани" дали ще...
Саме так, як у заголовку , висловився про чергову порцію оплати, за земельний пай, один із земляків. Нагадаємо, раніше , орендодавці, отримали по 300 кг пшениці. Нещодавно , у цю частку , було видано по 10 кг олії (про, що ми писали), - цього ж разу, селяни отримують зерно кукурудзи - по 360 кг за один зданий , в оренду, земельний пай., - до агрофірми " Дружба - Нова ".
На якість, селяни, не скаржаться - кукурудза суха та чиста.
Вартість її , орендонаймач оцінює , у розрахунку 1,60 грн. за 1 кг.
Загалом - же , коли провести відповідні арифметичні дії, то цьогорічна вартість , за земельний пай, у "Дружбі - Новій ", у грошовому еквіваленті, складе суму у межах 1250 гривень.
Дещо , про процедуру отримання збіжжя , селянами.
Напевне, практичні психологи , про це , могли-би написати якусь наукову працю ...
Адже наш селянський контингент, прочувши, про якусь дію на свою користь, вирішує питання радикально, на зразок слів із пісні "...нєт, нєт, нєт, - я хочу сєгодня, я хочу сєйчас..." . Совдепівський менталітет , сидить у наших душах і напевне, вже не покине їх. Навчені гірким досвідом дефіциту, люди користуються правилом - не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні. Притому - всім і відразу. У нашому випадку, - щойно оголошується про видачу певної с. х. продукції, як її всім терміново потрібно отримати, притому знаючи, про мікроклімат та незручності, які чекають на селянина на місці цієї процедури.
Про те, що все це можна зробити наступного дня, чи будь якого іншого, без черг, непорозумінь, лайок та інших нервових речей - багатьох не влаштовує. Бо " черв"як" у свідомості, котрий вперто там сидить , направляє людину, з самого ранку до комори, з думкою , на зразок "...а якщо , не дай Боже, не вистачить..."
 У таких заходах, у перший день - "перезавантаженісь" - справа звична.
І ось, стовпостворіння починається.. .Немов в останній бій - сотня людей , гори мішків , десятки транспортних засобів - хто перший. З часом виявляється, що вистачило всім...Ще й лишилося...
Значна трата часу, проводиться , в очікуванні до вагів , котрі одні. В залежності від того, - в кого скільки паїв , продукція поступово полишає комору.
( на фото - червоним показано місця колишнього базування комор, та зеленим - нинішня ►).
Ще однією незручністю стало те, що місце для отримання , в даному випадку зернових, на все селище, виділено лиш одне, тоді, як раніше таких було декілька .
Та частина люду таки приїде наступного дня, - без поспіху, черги, нервів, отримає своє і зекономлений час, використає більш продуктивно - в інших справах .
....Наступного разу все буде, як завжди, і той " черв"як " - нікуди не подінеться...
"спонтанне і вимушене..."
" Спонтанне і вимушене випромінювання електрона в багаточастотному полі" - коли ви цікавитесь подібною темою , із області фізики ядра і елементарних частинок, то можемо надати адресу спеціаліста - земляка, у відповідній галузі. Він, вам надасть відповідні роз"яснення також, про функцію Гріна електрона в постійному однорідному магнітному полі і довільному полі пласкої хвилі, як і про резонансні та когерентні ефекти квантово і електродинаміки в сильних світових полях...
Всі ці речі, щоправда відбуваються не на сільськогосподарських полях ( з якими ми, якось більш знайоміші), а в дещо інших, про котрі і написав дисертацію та відповідні наукові праці, наш земляк, Олексій ВОРОШИЛО.
Ми звикли, що велика та складна наука - це десь далеко і до нашої провінції відношення має таке, що і виміряти важко, та займаються нею, тільки світила, на зразок Нобелівських лауреатів. Та, як і в будь-якій галузі, є люди , котрі досягли певних успіхів, і вони , цілком реально можуть бути вихідцями , із будь якого найменшого села.
Нижче, подаєм коротеньку біографічну довідку земляка, молодого вченого ( описувати про його роботу та зміст праць, користуючись відповідними науковими термінами, - напевне немає сенсу - мабуть достатньо першого абзацу, цього тексту).
Хіба, що можна додати, що батьки Олексія Ворошила, були звичайними колгоспниками, а нині - пенсіонери , мешкають у Тернах.
В О Р О Ш И Л О Олексій Іванович
Посада: учений секретар Інституту прикладної фізики Національної академії наук України Науковий ступінь: канд. фіз.-мат. наук за спеціальністю «Фізична електроніка »,
Вчене звання: старший науковий співробітник за спеціальністю «Фізика ядра, елементарних частинок і високих енергій ».
Напрямок наукової діяльності: процеси взаємодії пучків заряджених частинок з інтенсивними лазерними полями.
Довідка про наукову діяльність -
Народився 25 січня 1972 р. в смт. Терни, Недригайлівського р-ну, Сумської обл.
З 1979 р. по 1989 р. навчався в Тернівській середній школі.
З 1990 по 1995 рр. навчався в Сумському державному університеті.
На старших курсах займався науковою роботою .
Закінчив університет з відзнакою за спеціальністю «Фізична електроніка» і одержав фах інженера-фізика.
Після розподілу працював в Інституті прикладної фізики НАН України на посаді інженера. В тому ж році поступив в аспірантуру ІПФ НАН України за спеціальністю «Фізика ядра і елементарних частинок».
В 1996 р. перевівся в аспірантуру Сумського державного університету за спеціальністю «Фізична електроніка».
Після закінчення аспірантури в 1998 р. працював на кафедрі загальної та експериментальної фізики.
В квітні 1999 р. захистив дисертацію за темою «Спонтанне і вимушене випромінювання електрона в багаточастотному електромагнітному полі» і одержав наукову ступінь кандидата фіз.-мат. наук за спеціальністю «Фізична електроніка».
Після захисту дисертації до кінця 2001 р. працював на посаді старшого викладача кафедри загальної та експериментальної фізики.
З січня 2002 року по липень 2010 року працював  cтаршим науковим співробітником в теоретичному відділі Інституту прикладної фізики НАН України.
З липня 2010 року по цей час – учений секретар Інституту.
" полоненого вивели... били...він падав..."
У матеріалах, від 30 жовтня та 2о листопада , на сайті була подана інформація про епізоди, з життя нашого селища, в період початку війни. Цього разу, поді ї розвиваються у час визволення Тернів , від німецьких загарбників.
Коли поданий (20.10.11) попередній щоденник, вівся автором безпосередньо по «гарячих» слідах, то нижче опубліковане інтерв*ю, було дане учасником боїв, газеті «Новий город», 2003 року , з далекого північноросійського міста Сургут. Саме там і мешкав, один із тернівських визволителів, Василь КАЛІКОВ. Описані події проходять після Курської битви, і значна частина спогадів, - про тернівський епізод військових дій. До речі згадуються там і власівці, провідник яких, двома роками раніше, відступаючи, проходив через селище.
Фрагмент інтерв*ю подано мовою оригіналу
Василий Каликов: «На войне жизнь и смерть мне казались понятиями равноценными»
Когда немцы, разбитые под Орлом и Белгородом, начали массовый отход к Днепру, мы получили приказ тронуться с кореневских позиций
— То есть вы преследовали сдающего свои позиции противника?
— Да. Немцы оставляли сильные отряды для прикрытия отхода главных сил. Мы много раз сталкивались с такими отрядами. Сбить их с занимаемых позиций было не так-то просто.
( Карта наступу радянських військ, 1943р.- під час визволення Тернів)
Н
Несколько дней мы шли походными колоннами, не встречая сопротивления. Немцы драпали так быстро, что догнать их не удавалось, хотя мы делали 30-40 километровые переходы в день. Наконец-то мы их нагнали. Впереди деревня Терны, где засели немцы. Узкая тропа, протоптанная по дну глубокого оврага, привела нас в эту деревню. У крайних домов собралось много войск. Люди расположились на обед.
Вдруг над нами появился немецкий разведывательный самолет. Описывая винтообразные витки, он постепенно снижался, высматривая все, что происходит на крошечной площадке. Он не стрелял и не бомбил. По-видимому, у него не было боеприпасов. Наглец летал так низко, что мы различали черты лица пилота.
Кто-то из наших хлопцев не выдержал и выстрелил из винтовки. И совершенно стихийно, без команды, началась пальба по самолету. Били изо всех видов оружия, какие имелись у солдат. Но он кружился как ни в чем не бывало. Броня его защищала. Затем самолет набрал высоту и улетел.
( Бомбування було, але не в ті дні, що описуються. На фото з космосу, і нині видно воронки , від авіанападів. Це місце у східній частині селища, на пагорбі, біля кладовища, на "комсомолі". . "ДС")
— Насколько я понимаю, вы должны были освободить деревню от немцев?
— Конечно. В полночь прозвучала команда: «Подъем!». Все вскочили. Нам разъяснили боевую задачу: выбить немцев из деревни. Ночь была очень темной, лишь зарево пожара освещало небо. Мы перешли через маленькую речку, преодолели крутой подъем и подошли к окраине деревни. Когда поднялись, перед нами открылась ужасная картина: деревня представляла собой сплошное море огня. Крайние дома были целы и невредимы, а дальше бушевало пламя. Горело все: дома, заборы, амбары, конюшни…
( На фото - Нинішня вулиця Щорса (Кут) , у дні описуваних подій , була спалена німцями).
Местные жители рассказывали, что незадолго до нашего появления по деревне ходили немецкие солдаты с горящими факелами и поджигали дома. Немцы, засевшие по ту сторону небольшой речки, открыли стрельбу из пулеметов и автоматов. Стреляли из окон и дверей, из чердаков и подвалов. Мы заняли оборону в садах и огородах между горящими постройками в 30-40 шагах от реки. Каждый вырыл себе стрелковую ячейку полного профиля, чтобы можно было стрелять стоя и укрываться от огня противника.
С вершины ближайшего холма открыли огонь пушки и минометы противника. Они били по позициям наших артиллеристов и по нашим окопам. Огненный вихрь завертелся над нами. Высовывать голову для стрельбы стало невозможно. Непрерывный гул стоял в ушах. Сверху падали камни и комья земли, поднятые взрывами снарядов и мин. Этот жуткий концерт длился более часа. Потом он стал ослабевать и совсем прекратился. Уцелевшие немцы покинули деревню. Мы вышли из окопов и через чудом уцелевший крохотный мост устремились на тот берег. В 20 шагах от моста мы увидели… трупы наших десяти погибших товарищей. Позже выяснилось, как они погибли…
( На фото , - гільза знайдена у річці Терн, скоріш за все , із тих часів).
— Что-то в их смерти было необычного?
— В поисках подходящего места для подъема на обрывистый берег люди по руслу реки подходили к мосту и, заметив тропу, пытались подняться по ней. Тут они попали под огонь фа- шистского пулемета. Сраженные свинцовыми струями, солдаты падали в реку. Долго не могли определить, откуда строчит пулеметчик. В конце концов, обнаружили его местонахождение. Он стрелял из амбразуры, пробитой у самой земли в каменном фундаменте ближайшего сарая. В разгар боя нашим ребятам удалось прорваться к этому сараю и ворваться в него. Они обнаружили там двух власовцев, которые и вели огонь из пулемета. Один из них в короткой схватке был убит, а другой — взят в плен.
— Его, конечно, расстреляли?
— Когда уличный бой прекратился, пленника вывели на улицу. Его били. Он падал. Его пинками заставляли подняться. Град ударов опять валил его с ног. Наши солдаты поднимали его и опять били… а после — расстреляли.
— То, о чем вы сейчас рассказываете, происходило уже на Украине, ведь Терны — именно там.
— Да. Мы освободили Терны и двинулись на Екатериновку, которая все еще была занята фашистами. Освобождали ее тяжело, погибло много людей.
Следующее столкновение с немцами произошло 12 сентября 1943 года в районе Дубовязовки.
Совинформбюро - "... На Конотопском направлении наши войска продолжали наступление и, продвинувшись вперёд от 6 до 10 километров, заняли свыше 100 населённых пунктов, в том числе крупные населённые пункты Нехаевка, Октябрьское, Атюша, Пролетарское, Духановка, Гвинтовое, Клепалы, Терны, Деркачёвка..."
фото - квіти літа
****************************************************************************
|
0
