з весною ! отаке формування... і тернівські "карателі"... для нащадків... масляна чи колодій?.. "тополя" від "банди"...
Зимові свята - відійшли. Як відомо, офіційного свята "Весни" , у календарі немає, але насправді воно є... Пора пробудження, нового зародження, тепла і багатьох інших речей, котрих ми чекаємо по закінченню теж чудової пори року - зими... Але Весна, це особливе... Жодної пори року так не чекають всі - від рослини та комахи до кожної людини... Про неї говорено багато і ще можна говорити вічно. Бо це Весна. І її кожен день перетворюється у суцільне свято розквіту, життя, Сонця... То ж, ВІТАЄМО ВАС ІЗ ВЕСНОЮ! Щастя, кохання, добра, миру, всіляких гараздів !!!
***************************
Весну котики стрічають… Котик кицьок виглядає… Пташки пісні вже співають… Сонце землю пригріває… Серце тьохка у хлопчини. У очах «втопивсь» дівчини… Все навколо ожива: і дерева, і трава. Засиніли небеса - І прийшла …весна - краса!
Іван Житник.
Буринь-Терни.
Для створюваних добровільних об"єднаних територіальних громад, на кшалт Тернівської, котрі виходять за межі своїх районів і "захоплюють" чужі сільські ради з інших районів, новин поки що немає. Останній матеріал по цій темі "Дика Слива" висвітлювала нещодавно (можна переглянути ТУТ ) і з поновленням засідань, Верховної ради, 17 лютого, відповідного законопроекту (№ 5520) поки ще не прийнято ( підсумки голосування: за - 211, проти - 9, утрималось - 19, не голосувало - 95) Наш депутат Микола Лаврик голосував "за".
У зв"язку з цим асоціація об’єднаних територіальних громад у Зверненні до Голови Верховної Ради України Андрія Парубія та народних депутатів наполягає на прийнятті трьох критично важливих для успіху децентралізації законопроектів, серед яких і закон № 5520, щодо особливостей добровільного об’єднання територіальних громад, розташованих на територіях суміжних районів. «Ми ще раз наполегливо просимо вас, шановні народні обранці, прислухатися до голосу нового українського місцевого самоврядування, який нині формується через асоціації об’єднаних територіальних громад. На наше глибоке переконання, успішне реформування українських громад є найкращою запорукою успішного реформування України», - йдеться у зверненні. На 23 лютого цей законопроект був внесений до порядку денного знов, але не був розглянений.. Тим часом "переморившись" у сесійній залі , нардепи знов зберуться у ній лиш 14 березня. Нагадаєм, що на 30 квітня призначені вибори по Недригайлівському району у створюваній Вільшанській ОТГ ( з Великобудківською та Деркачівською с. радами). У нашому районі має проблеми створювана Коровинська ОТГ - які труднощі мають селяни у зв"язку з цим показав сумський телеканал "Атв". Переглянути цей матеріал можна нижче. Напевне, подібні речі мали місце і зі створюваною Тернівською ОТГ, бо довелося шукати громади для об"єднання у сусідньому, Буринському районі...
Три роки, як в Україні триває війна із агресором зі сходу, котру влада вперто називає антитерористичною операцією. Свого часу Рене Декарт говорив : "Правильно визначайте слова і ви позбавите світ від половини непорозумінь". Очільники України напевне про таке не відають і допускають, що так зване АТО може тривати багато років, у якому вже загинуло 10 000 українців - і це не межа. Щодня гинуть наші вояки, звичайні сини-оборонці у котрих є матері, дружини, діти. Звичайні... Бо ще є і "незвичайні"- мажори, котрих не оплакують їхні батьки. Їхнє призначення - казино, престижні клуби, яхти, відпочинок у теплих краях, престижні автівки, багато татусевих долярів. Замість автомата, у руках вони тримають дорогих дівиць, замість солдатської каші, споживають вишукані страви ціною з багатьма нулями... Такі реалії нашої країни . Як колись казали - одна країна , два світи... Високопоставлені татусі значно більше думають про своє: бізнес, кар"єру для себе та своїх чад, статки, маєтки та інші приємні для себе речі, ніж про Україну. А тим часом українські герої продовжують гинути ... Тернівці пам"ятають весну 2014 року, коли у селищі був виставлений блок-пост і вояки-десантники чотували на ньому , оберігаючи наш спокій ( на фото ▲). Через певний час вони поїхали на схід і за деякими даними, не всі з них повернулися додому... Дякуючи Богу, серед наших земляків, котрі служили і служать у війську, на передовій, загиблих немає і будемо надіятись не буде Один із сепаратистських інтернет -сайтів, так званої"новоросії" публікує списки з фото українських вояків, котрі захищають свою землю з приміткою майже біля кожного прізвища - "каратель". До подібного цинізму напевне не догадався -б і Гебельс. Російська окупація частини українських земель дає свої наслідки... Серед того переліку "карателів" значаться і кілька тернівців ( на фото ►) - .деякі з цих хлопців несли строкову службу, ген-ген далеко від фронту і якимось чином теж втрапили в немилість бойовиків-терористів-агресорів. З надією, що ця війна таки закінчиться, і обов"язково перемогою України, подаєм молитву для бійців, котрі захищають нашу Батьківщину- Бережи вас Боже!
В соціальній мережі "Однокласники" нещодавно з"явилось звернення нашої землячки Алли Троян, котра нині мешкає на Київщині, до тернівців (нинішніх і колишніх) з пропозицією про надання різноманітних матеріалів для поповнення експонатами місцевого музею, котрий розміщується нині в одній із кімнат колишньої восьмирічної школи ( "на заводі"). Прохання слушне і "Дика Слива" приєднується до цієї ініціативи, адже у місцевого населення є ще чимало різноманітних раритетів і старожитностей, котрі лежать, як непотріб на горищах , кладовках та інших приміщеннях і з часом викинеться як сміття. То ж не полінуйтесь, зберіть такі речі і повідомте про це або у селищну раду, або до відповідального за музейну кімнату Володимира Богатиря, котрий опікується цим "закладом пам"яті"/
Збережемо для нащадків історію рідного селища.
Свято Масляної, котре відзначається наприкінці зими, здається ні в кого раніше мало заперечень - веселе, чи то язичницьке, чи то релігійне...- не переймались. Це- ж навіть не якийсь прокомуністичний "день жовтневої революції" чи "1 травня", щодо яких велися дискусії і котрі офіційно скасовуються. Та останнім часом, відносно Масляної теж є інші думки, дискусії та заперечення - як і до новоприйдешніх, котрі відзначає частина нашого населення, на зразок чужого "хеллоуіна". Одну із таких думок подаємо нижче, за авторства сумського історика, дослідника народних традицій Сергія П"ятаченка. А тим часом, на Недригайлівщині Масляну масово відсвяткували, як у райцентрі так і старовинному козацькому селі Констянтинів. З вітаннями, веселощами, забавами, частуванням, млинцями... ( Нижче - світлини з інтернету, зі вказаної події-2017 р. На фото 2 - тернівські артисти на імпровізованій сцені виступили зі своєю програмою) . "Про Масляну. Пишуть, що це народна традиція. Народна, тільки не наша. Блінов у нас не їли, ніяких опудал не палили. На тройках не каталися, кулачні бої не влаштовували, снігових городків і крижаних гір не робили. Усе це «проводи русской зіми» - найулюбленіше свято росіян, яке єдине перейшло із дєрєвні в город і здавна активно підтримувалося владою.
Відомі масляничні гуляння в часи Івана Грозного, яким дивувався італійський посол, бо у них в Італії міська варта дбає про громадський порядок, а в Москві сторожа упивається і приєднується до масових гулянь. А для царя влаштовують кулачні бої, на одному з яких, як писав Лєрмонтов, купець Калашніков ударом у скроню вбиває опричника Кірібеєвіча, помстившись таким чином за безчестя своєї дружини. Цар у свою чергу наказує відрубати голову купцю. Петро І влаштовував грандіозні масляничні карнавали. У ХІХ столітті в Москві і Петербурзі на площах ставили велетенські дерев’яні гірки, які вкривали льодом, поруч влаштовували балагани та різні змагання і розваги. Будували сніжні городки, які одні захищали, інші атакували, як на відомій картині Сурікова. За таким зразком почали робити це і в дєрєвнях, хоч і значно скромніше. На санях робили щось типу корабля (як у часи Петра І), посередині щоглу з колесом нагорі, туди залазив місцевий балагур з пляшкою водки і вигукував частушки та жарти. Усі інші мали проводити «Маслєніцу» (персоніфіковане уособлення зими) лайками і матюками, щоб вона точно пішла. Потім її солом’яне опудало розривали, топили або спалювали. Керував усім цим «воєвода» - місцевий завідувач культмасовим сектором. Він мав бути зовсім голим (незважаючи на мороз) і виголошувати «охальні» промови. Що ж було в Україні.
По-перше – вареники з сиром, заправлені маслом і сметаною, бо це «сиропусна неділя» - м’яса вже не можна, тому вживали перед суворим постом молокопродукти. По-друге, жіночі гурти, які збиралися у шинку майже увесь тиждень, вчиняли усілякі забави і сценки. Там же святкували «народження, хрещення, смерть і поминки» «колодки» - дерев’яного поліна, яке годилося чіпляти усім нежонатим хлопцям і вимагати від них викупу. Ну, і третє, це сам обряд «колодки», через який і цей тиждень називався Колодій (або ж просто «колодки»). За колодку треба було одкупитися – ставили могорич, давали якісь харчі або гроші. Потім усе це йшло на колективну гулянку – сільський корпоратив.
В’язали цілий тиждень, і ця традиція ще була донедавна – на заводах в’язали щось з інструментів, шоферам скати, бухгалтерам рахівниці. У неділю ходили до сусідів чи родичів в гості «просити прощення за образи», бо це Прощена неділя: «Прости мені! – Бог простить. – І вдруге прости! – Бог простить. – і втретє прости! – Бог простить!» У цей же день треба було залишити грудочку сиру і носити її до Великодня, щоб упізнати, хто в селі відьма. А в понеділок «полоскали зуби», щоб нічого скоромного не застрягло. Полоскали горілкою, щоб вже напевно. Казали, що якщо не прополоскати горілкою, то чорти тягатимуть сир із зубів.
Традиційний ролик від "одеської банди" з так званою "дворовою піснею", котра була дуже популярною у вже далекі 70-і роки - "Тополя". До речі, автори ні слів, ні музики - не відомі...
0
