Дика Слива (Wild Plum)

      день конституції +...  

        із місцевого...          

цукрозавод і полонені...

      ... і баба васька...         

  що там в усика... ?  

фото- червневе

      не           плачте...

    ( Матеріал від "ДС" ) 

​​​борітеся - поборете...

 Через ситуацію з коронавірусом, цього року були відмінені різноманітні масові заходи. Втрапили до цього переліку і шкільні випускні вечори. Яку думку з цього приводу висловлюють самі учні, з'ясовувала районна газета "Голос Посулля". Серед низки опублікованих  на її шпальтах  інтерв'ю і двоє тернівських випускників, зі своїми думками.

Отже: 
  Євген Терещенко: (  на світлині  праворуч  ............................................. --- ▼---).
   Я дуже невдоволений ситуацією про відміну  випускного через Covid-19. Це завдає проблем зі складанням ЗНО, бо не дає можливості вступити до бажаного університету. Постійно переноситься складання пробного ЗНО та головної сесії.
   Кожен з нас з неймовірним бажанням чекав випускного вечора, попрощатися з вчителями, дехто з учнів навіть вже придбали костюми, сукні і для всіх нас новина про відміну випускного була великим засмученням. На мою думку, останній шкільний вечір для випускників треба проводити обов'язково. Так у нашій школі це було багато років поспіль і той день був справжнім святом для всіх мешканців селища, а випускники відчувають себе справжніми героями дня. Вони урочисто отримуютьатестати про закінчення середньої освіти, а як буде у нас, ми ще навіть не знаємо. То вже як буде, так і буде. нехай це буде остання неприємність для кожного з нас перед початком самостійного життя. Всі ми сподіваємось лиш на краще. Так воно і буде.
    Артем Номеровський: ( на фото - ліворуч .................   ---▲---    ).
 - Щодо відміни випускного вечора я поставився негативно, адже кожен, хто іде в 10 клас, іде з думкою про випускний. На цей вечір всі випускники чекали 11 років, а в цьому році припала і така красива дата - 2020, та Covid-19 зіпсував це свято для тисяч випускників. Але, як кажуть, здоров'я дорожче, тому ми ставимося до цієї ситуації з порозумінням.
 

---

---

*************************************************************

---

поруч не буде...?

 

вода, вода...

      На території заводського мікрорайону, котрий знаходиться на узвишші, вже чимало років у літній період існує проблема з водою. З колодязів вода фактично "втекла", а існуюча водопровідна система не справляється із постачанням достатньої кількості води споживачам. Вода підключена майже до кожної оселі, а в літній час її споживання значно збільшується.
    Хтось звинувачує місцеву агрофірму, котра немов-би вибирає воду на обприскування посівів, але ті заперечують це, посилаючись на те, що у них є своя свердловина. Те саме із фермерами. Хтось нарікає на селян, котрі поливають городину, облаштувавши краник поза лічильником. Комунальники посилаються на малопотужний насос, котрий невдовзі мають замінити, за допомогою тієї ж агрофірми ("Дружба-Нова") на більш потужний.
    Чи вирішиться ця проблема найближчим часом ми повідомимо у наступних дописах "ДС". До речі, такий цікавий факт - на суттєві перебої із водою , у цьому кутку селища, у вищі інстанції подав скаргу мешканець "заводу", котрий вже майже чотири роки не платить за користування водогоном... Ото таке...
   ( На світлині - панорама частини території, котру обслуговує водонапірна башта ( вказана стрілкою ліворуч.  Стрілкою  праворуч позначена стара, не діюча  споруда башти)............................................................ ---▲---

 

---

******************************************************************

---

    овва...!(

      На одній із сесій Тернівської селищної ради була внесена пропозиція про увіковічнення у назві вулиці, найзнаменитішого уродженця селища, відомого земляка, співака Анатолія Мокренка, ( ◄--- на фото. 1973 р.) котрий помер 23 березня цього року. Депутати надали згоду і відповідні документи були направлені у відповідні інстанції.
   На останній сесії с. ради було зачитано листа від Недригайлівської РДА про деяке уточнення та остаточне рішення про перейменування вулиці Заводської на вулицю А. Мокренка. Саме на ній  і виріс майбутній артист. 
 ( На мапі  ( частина Тернів) ---►  вул. Заводська виділена червоним кольором, а стрілкою вказано будинок родини Мокренків.  Вулиця займає не один напрямок, як зазвичай у селі, а певну "покручену"  вуличну територію - "квартал".)
      Здивуванням депутатів стало те, що депутат від того округу повідомила, що значна частина мешканців вказаної вулиці не надто підтримують її перейменування.      Аргументують  земляки-вуличники знаменитості  тим, що мовляв Мокренко для них, та і взагалі для села нічого не зробив... А ще згадують концерт, котрий той разом з композитором  Олександром Білашом  проводив якось у місцевому БК та "взяв" із земляків кошти за квитки.., а не провів свій виступ безкоштовно...
     Отака дивина - як прокоментував один із присутніх депутатів -  " ... у цьому і всі Терни...  "
    ... Професор, оперний співак, актор, генеральний директор та художній керівник  театру Національної опери та балету, один з фундаторів Товариства української мови ім. Т. Шевченка,  Народний артист України та колишнього СРСР, лауреат Державної національної премії ім. Т. Шевченка та відповідної грузинської відзнаки, нагороджений низкою орденів та інших відзнак, організатор фестивасу-конкурсу дитячих хорових колективів "Співаймо разом", котрий проводиться  багато років у Тернах -  це все про нього, А. Мокренка. І далеко не все.
     На думку декого із земляків, цих підстав напевне не достатньо для увіковічнення знаменитого артиста у назві вулиці...
 Сумно з цього...

     Дивлячись на руїни колишнього тернівського цукро-заводу (  на світлині  ---► )  очима людини, котра не знала, що він свого часу  працював, можна подумати, що його стан таким був з часів війни і з того часу не відбудовувався. Новітні руйнівники знищили його гірше за війну і про відновлення немає жодної мови. Повоєнна  його відбудова у 1945-48 роках відбувалася в тому числі і зусиллями військовополонених німців та угорців. 
    При визволенні селища у вересні 1943 року, бійцями Радянської армії було захоплено в полон 300 військових німецької армії та її союзників. Ці чи інші полонені відбудовували цукрозавод - невідомо, але у січні 1945 р.  було створено Сумський (Улянівський табір) №134 з табірними відділеннями, одне із котрих знаходилось в Тернах, а військовополонені і займалися відновлювальними роботами. В кінці 1948 року цукровий завод було підійнято з руїн. ( ---▲---  повоєнне фото одного з приміщень підприємства  ).
 Коротеньку інформацію (  ◄--- на зображенні) про цей  табір вдалося  знайти у книзі-довіднику " Табори для війсковополонених НКВС - МВС 1939 -1956).  ( ---▼--- ).

     У ній найбільш повний перелік таборів  для іноземних військово-полонених, які діяли на території СРСР у вказаний період. У томі представлені основні довідкові дані на установи військового полону системи Головного управління у справах військовополонених та інтернованих. Всі наведені дані засновані на розсекречених архівних документах і матеріалах з фондів Російського державного військового архіву та Державного архіву Російської Федерації. До збірки включені інформація про терміни існування таборів, їх місці дислокації, статус, структуру; дані про начальників таборів, національності контингенту і його чисельності. Перераховано господарські організації, які використовували працю військовополонених, і основні підсумки їх виробничої діяльності. Також в довідник включені дані про репатріацію військовополонених з табору. Широко представлений статистичний і інформаційний матеріал про чисельність, смертності і трудовому використанні військовополонених, організаційні зміни в системі установ військового полону ГУПВІ НКВД-МВС СРСР з 1939 по 1956 р Довідник забезпечений введенням, коментарями і необхідними вказівниками.

     У повоєнний період цукрозавод відновили в т. ч. і зусиллямми тих сил, котрі його зруйнували, а по аналогії, коли перенестись у сучасність, то кого нині ( точніше років з 20 тому) треба брати у полон, щоби хоч щось відновили замість розрухи на місці підприємства.?.. Чи не тих хто понабивав тоді кишені "баблом" за рахунок трударів, котрих вони лишили коштів для існування?...
     ...Звісно, відповіді вже не понесе ніхто... А жаль...(

 
    Знайдена в мережі інтернет, чергова книга, з назвою "Гірке жито Донбасу", у котрій згадується село Терни, спонукало до того, щоб висвітлити цей фрагмент на "Дикій Сливі", для читачів.
     Автор збірника Михайло Лебедь народився і виріс на Донбасі, саме тому головна її частина присвячена історії цього краю, розповідями про людей, про їх характери і вчинки. У заключній частині книги йдеться і про деякі події початку війни 2014 року на Донбасі,  яка на його думку "розв'язана післямайданною  київською владою проти непокірного народу цього регіону."
   Але нас цікавить не це, а те, що у книзі, в історичному контексті є коротенька мова про предків Лебедя, котрі із нашого краю.
    Дещо з біографії М. Ленбедя: народився у Старобільську на Луганщині, після закінченні школи та училища працював гірничим слюсарем. З часом вступив до Іркутського університету на математичний факультет та відслужив у війську, після чого працював у Москві в НДІ електронно-обчислювальної техніки у відділі з програмного забезпечення..
   З початком перебудови працював у структурі Центрального банку РФ по створенню інформаційних систем, викладав у вузах готуючи спеціалістів з інформатики.
   Після виходу на пенсію 10 років працював у Московській системно-технічній лабораторіє фірми ІБМ (США) у сфері аналізу та обробки даних. Михайло Лебыдь э також автором книги "Криптовалюта, блокчейн, биткойн."

   У своїй книзі автор нагадує, " що років 300-400 тому  не тільки Донбас в сучасному розумінні, але і вся прилегла до Донбасу лісостеп і Приазов'я називалися Диким полем. В ті часи ця місцевість постійно піддавалася нашестю або зі сходу, з боку східних племен, що жили за Доном і Волгою, або з півдня, де не припинялися війни з Туреччиною, або із заходу, з боку Речі Посполитої,
     Людям небезпечно було тут жити без спеціальної організації свого суспільства і побуту, без збройного захисту.(...)
    Для того щоб ця місцевість могла утримуватися в державності і могла розвиватися, її треба було заселити і організувати. Тому правителі держави Російської запрошували сюди і допускали на поселення багатьох бажаючих, з однією умовою - утримувати військо для охорони рубежів.
    Помітним було заселення донбаського краю біженцями з різних країв (...)

    До цього ж часу я відношу і поява своїх предків в цій місцевості. За розповідями батька, вони вийшли з хутора Тернового Сумської області,  Так, як там уже не вистачало вільних земель для  сімейств, котрі розросталися, та й землі там  були біднуваті, супіщані, сумські предки-переселенці рушили на схід, деякі сім'ї просунулися не тільки в Донбас, а й в Ростовську область, в Волгоградську. Деякі - в Казахстан, деякі - в Челябінський край, в Барабинський степ, а деякі - в Забайкалля, до Читинської області і навіть на Сахалін.
    Ті предки , від яких пішло наше сімейство, дійшли до річки Айдар і південніше Євсуга утворили свою нову батьківщину - хутір, знову ж таки, Терновий. Це в лівій стороні від теперішнього Ново-Олександрівського конезаводу, якщо їхати з Євсуг на південь до Луганська. А потім просунулися в Євсуг,  Старобільськ, Садки, на Борисівку, Новопсков, Донцівку, Кам'янку і Марківку.      ( На мапі ---►      ("ДС" )
    Історію предків батько розповідав нам в дитячі роки не один раз. Він називав імена своїх братів і сестер, імена братів, сестер діда Гаврила, імена прадідів: Аким, Федот, Захар, Дмитро, Володимир. Здавалося, що це запам'ятається на все життя, але вийшло так, що майже все забулося. Тому всім нам треба не соромитися, не лінуватися, а записувати те, що розповідають старші.
     Одного разу я запитав батька, звідки він цю історію знає, і у відповідь почув розповідь про те, що за кілька років до Першої світової війни сумська більш ніж 100-річна баба Васька (напевно, Василиса або Василина) вирішила перед смертю провідати всю свою рідню котра роз'їхалась.
. Вона виїхала з сумських Тернів на схід, перебираючись від однієї родини до іншої. Побувала і в Євсузі, в дідовій родині, побувала в Старобільську, в Новопскові, в Марківці, поїхала в Ростовську область, звідти - далі на схід і десь пропала. Незабаром по цьому ж шляху поїхали сумські молоді чоловіки, стурбовано розшукуючи бабусю. Вони їхали по рідні і питали:
     - Баба Васька у вас була? А куди вона далі поїхала?
    Знайшли, що за Уралом, під Барабинським, баба Васька померла в потязі, медики зняли її з нього і поховали. Ця подія, а також предки, родичі і родинні стосунки дуже часто обговорювалися в сім'ї батька, аж до колективізації 1930-х, яка круто змінила життя багатьох наших сімей."

       Про відомого боксера Олександра Усика, котрого свого часу "відкрив", для земляків сайт "Дика Слива" і батько якого саме з нашого  селища Терни,  ми подаємо інформацію регулярно. І спортивну, і  на інші теми, його навколополітичні висловлювання від яких  у деяких його батькових земляків, прихильників боксера,  кількість їх дещо зменшилась... Звісно, чемпіону далекі батькові земляки та їх вболівання "За Усика", ( котрий з наших) і їхні розчарування - адже попередньо  боксер-чемпіон був "козаком із "оселедцем", котрий танцював гопака на рингу, а нині від того проукраїнського  гонору залишилося не надто...
    Та то таке...
      Тепер про спорт: -   З повідомлень ЗМІ - промоутер Едді Хірн, котрий представляє Ентоні Джошуа та Олександра Усика,  розповів про можливий бій між своїми підопічними.  Ентоні Джошуа повинен буде зустрітися з Усиком, або відмовитися від поясу WBO ( всього він має їх чотири ). Усик - же хоче боксувати за титул чемпіона світу в суперважкій вазі.  Він повинен вийти на бій проти переможця зустрічі Джошуа з болгарином Пулєвим.
     Також він назвав орієнтовний період проведення двобою Усик – Дерек Чісора - це жовтень місяць. Раніше цей бій був відкладений через пандемію коронавіруса.

Редакція авторитетного журналу The Ring оголосила десятку кращих боксерів сучасності у найважчому дивізіоні ,
Список супертяжів очолив чемпіон Тайсон Ф'юрі. За ним розмістилися: Джошуа, Ділліан Уайт, Деонтей Уайлдер, Луїс Ортіс, Енді Руїс, Олександр Повєткін, Джозеф Паркер, Майкл Хантер, Оскар Рівас і Пулєв.
Колишній абсолютний чемпіон світу у важкій вазі Олександр Усик увійшов в число претендентів на топ-10. У суперважкій -же вазі він встиг провести лише один бій та переміг.

  ◄--- Будень... Центр...



 

                                                                                                                                                                                                  
    не плачте...  

    За посиланням нижче переглядайте відео з піснею "Браття українці"
                                        ▼

---►   не плачте...   ◄---

*************************************************************************************************************************************