Коротоко про Інтернет-простір (або про деякі аспекти діяльності Інтернет-ЗМІ) Ще не так давно Інтернет не міг розглядатися як загальнодоступний засіб спілкування, а отже, і не було нагальної потреби у правовому регулюванні цієї сфери. Однак, із приходом до мережі великої кількості користувачів, Інтернет виявився зоною, виведеною з-під дії законодавчих норм. Основне призначення мережі – передача даних – зробили її ідеальним інструментом для неконтрольованого авторами поширення інтелектуальних продуктів. Розвиток комп’ютерних технологій призвів до переосмислення основних принципів функціонування традиційних ЗМІ та виникнення нових видів засобів масової інформації – інтернет-видань. Що таке Інтернет-ЗМІ? Інтернет-ЗМІ (Інтернет-видання) — це регулярно оновлюваний інформаційний сайт, який ставить своїм завданням виконувати функцію засобу масової інформації (ЗМІ) і користується певною популярністю і авторитетом (має свою постійну аудиторію). Інтернет-видання в Україні з’явилися лише у 1999 році, і всі минулі шість років відбувався початковий етап формування цієї групи медіа як такої. Однак результату, якого досягли українські інтернет-видання за такий короткий відлік часу по темпах свого розвитку та збільшенню впливу, можуть позаздрити будь-які інші групи традиційних вітчизняних засобів масової інформації. Надзвичайно стрімкий розвиток цієї галузі можна пояснити привабливістю її для потенційних інвесторів. Розповсюдити інформацію за допомогою мережі є значно дешевшим, ніж зробити це на папері, на радіо або в телеефірі. Виробництво та підтримка мережевих видань також є дешевшими у порівнянні із їхніми офф-лайновими 'родичами”, а розміри публікацій не обмежені обсягом газетної шпальти або часом ефіру. Ще одна особливість мережі полягає у характері її аудиторії. Відвідувачі сайтів інтернет-видань – це соціально найактивніша та порівняно заможна аудиторія, що є досить важливим чинником для інвесторів та рекламодавців. Популярність інтернет-ЗМІ Популярність інтернет-видань серед користувачів пов’язана у першу чергу із очевидними перевагами цих видань у порівнянні із традиційно-паперовими, до яких можемо віднести: відсутність 'дедлайну”, тобто останнього терміну, після якого статті або новини вже не потраплять до газети; інтерактивність – споживач стає співучасником того, що відбувається, обмінюється враженнями від прочитаного (рубрики 'Обговорити статтю”, 'Форум”, 'Інтернет-голосування”), ставить запитання учасникам подій тощо;персоналізація – можливість самостійно відбирати з масиву запропонованої інформації найбільш цікаві теми. Зростання аудиторії українських інтернет-ЗМІ підтверджують і дані досліджень. Так, за результатами вивчення активності інтернет-медіа, що проводилися на замовлення Фонду інформаційного суспільства, середньомісячне збільшення медіа-трафіку в українському сегменті Інтернету становить 3–5 відсотків на місяць. Ці цифри є відображенням світової тенденції, що сьогодні спостерігається у більшості розвинутих країн. В усьому світі зараз спостерігається тенденція падіння тиражів щоденних друкованих засобів інформації та зростання кількості відвідувань інтернет-ЗМІ. Це пов'язано з тим, що інтернет стає все більш доступним і швидким, а також свідчить про те, що люди все більше і більше звертаються за новинами до інтернет-ЗМІ, які оперативно подають новини в режимі реального часу, на відміну від щоденних газет, які поступово занепадають. Оперативність Більшість інтернет-ЗМІ оновлюється щодня або навіть безперервно протягом дня. Завдяки цієї оперативності інтернет-ЗМІ часто використовуються як джерела інформації для звичайних ЗМІ. Жанри Інтернет-ЗМІ Інтернет можна розглядати як медіа-середовище, аналогічне телебаченню, радіо та пресі. В Інтернеті існує багато засобів масової інформації різних напрямків. Деякі з них зареєстровані як звичайні ЗМІ, але це поки що швидше виняток, ніж правило. Як і друковані видання, інтернет-видання керуються принципами журналістики. Багато друкованих („офлайнових') газет і журналів мають свої представництва в Інтернеті. Вони викладають там матеріали своїх випусків, а іноді навіть створюють самостійне інтернет-видання. За жанрами інтернет-видання не відрізняються від офлайнових (від англ. off line — поза мережою Інтернет) — є новинні, літературні, науково-популярні, дитячі, жіночі сайти тощо. Інтернет ЗМІ: правовий аспект Актуальність проблеми правового врегулювання цієї сфери передусім пов’язана з активізацією медіа-трафіка українських засобів масової інформації у мережі Інтернет. Разом із позитивними наслідками такої активної інформатизації суспільства виникають і нові проблеми, що мають передусім правовий характер. Серед них особливо гостро постає питання авторсько-правових відносин у Інтернет-виданнях, оскільки на 90% комп’ютерні інформаційні ресурси складаються із інтелектуального продукту, що є переважно об’єктом авторського права. Цю проблему неодноразово розглядали у своїх працях А. Серго, В.Наумов, А Данилюк, В Монахов та інші дослідники. Сьогодні в Україні склалася парадоксальна ситуація: у країні активно функціонують інтернет-видання, але юридичного підґрунтя для їхнього існування немає. Відповідно до Закону 'Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” друкованими ЗМІ є 'видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року” (стаття 1). Інтернет-видання переважно дотримуються зазначених умов періодичності. Термін 'масової інформації”, представлений у Законі 'Про інформацію” як 'публічно поширювана інформація” відповідає концепції подачі інформації на сайті інтернет-ЗМІ, оскільки тут наявне публічне сповіщення інформації. На підставі наведених визначень можемо зробити висновок, що інтернет-видання можуть бути прирівняні до друкованих. З іншого боку, мережеві видання не відповідають визначенню, що його надає Закон 'Про видавничу справу”: 'видання повинно відповідати вимогам стандартів відносно оформлення, поліграфічного та технічного виконання”. Законодавче закріплення правового статусу Інтернет-ЗМІ є одним з концептуальних завдань українського сегменту Інтернета. Хоча власники інтернет-видань мають право офіційно зареєструвати свою Інтернет-газету так само як і друковану, вони цього не роблять, оскільки не хочуть добровільно звалювати на себе тягар на рівні із офф-лайновими колегами. Небажання самих Інтернет-ЗМІ виробити солідарну позицію стосовно регулювання їхньої діяльності є додатковою перешкодою на шляху вирішення проблеми. Зауважимо, що, наприклад, у сусідній Росії така реєстрація інтернет-видань вже давно стала нормою. Всі вони зареєстровані у Роскомдруку, а в реєстраційному посвідченні у графі 'тип видання” зазначено: 'інше – щоденне Інтернет-видання”. Сам статус Інтернет-видання також законодавчо закріплений. З 1 липня 2002 року Держстандартом Росії введений в дію міждержавний стандарт 'Електронні видання. Основні різновиди та вихідні дані”, який визначає норми щодо стандарту оформлення видання, мови публікацій, наявності вихідних даних тощо. Водночас, очевидним є те, що інтернет-видання все ж можуть підпорядковуватись законами, що регулюють діяльність друкованих ЗМІ. Необхідно лише заохотити їх самостійно підлаштуватися під вимоги, що висувають до традиційних ЗМІ. Натомість держава, чомусь, відмовляється від подібного шляху врегулювання проблеми та пропонує створити масу обмежень для провайдерів, прийняти спеціальний закон з цього питання, демонструючи наочно які проблеми виникають у не багатьох зареєстрованих Інтернет-видань. На противагу інтернет-виданням, правовий статус інтернет-сайтів офф-лайнових видань є законодавчо врегульованим. Так, відповідно до статті 1 Закону 'Про друковані засоби масової інформації (пресу)” друковані видання 'можуть включати до свого складу інші носії інформації (платівки, дискети, магнітофонні та відеокасети тощо), розповсюдження яких не заборонено чинним законодавством України. Розширене тулмачення цієї статті дозволяє віднести до інших носіїв інформації також і Інтернет. Водночас деякі проблеми, що пов’язані зі специфікою інтернет-версій видань досі залишаються законодавчо не врегульованими. У зв’язку з цим, пропозиції стосовно правового регулювання діяльності засобів масової інформації в мережі Інтернет сформулювати дійсно не легко. Оскільки порушене питання є невирішеним в усьому світі, відповідному правовому регулюванню має передувати дослідження та узагальнення міжнародного досвіду. Про що можна говорити з впевненістю, це про необхідність прийняття закону про порядок створення та організації діяльності засобів масової інформації в мережі Інтернет. Прийняття цього нормативно-правового акту може вирішити багато питань: надання співробітникам Інтернет-видань статусу журналістів; отримання підстав акредитації відповідних засобів масової інформації; відшкодування шкоди, завданої порушенням авторських прав; притягнення до відповідальності за порушення законодавства про інформацію та про захист суспільної моралі. Зазначене вище підлягає врахуванню під час законотворчої діяльності, що в подальшому сприятиме вдосконаленню інформаційного законодавства та відповідному забезпеченню державної інформаційної політики. Джерело: http://novoukrainka.ucoz.ua/publ/122-1-0-800 | 