На останній сесії Тернівської селищної ради, одним із питань порядку денного був розгляд заяв про передачу в оренду земельних ділянок (паїв) термін договорів котрих закінчився , або закінчується найближчим часом. Це землі, котрі не переоформлені, після смерті власника родичами чи особами по заповіту і є у користуванні селищної ради. До цього часу вони були в оренді у агрокомпанії СТОВ "Дружба-Нова". На наступний термін користування у "Дружби..." з'явився конкурент, то ж було подано дві заявки та відповідний пакет документів. - від тієї ж "Дружби..." та ТОВ НВП "Агроінвест", котре зареєстроване у Сумах.
На засідання депутатської земельної комісії селищної ради були запрошені обидві сторони, котрі розповіли про свої пропозиції та відповіли на питання членів комісії. Представники агрокомпаній запропонували орендодавцям виплачувати по 10 % від вартості та допомагати селищу по соціальних угодах. Всього є три пакети паїв із земельними ділянками, котрі чекають на переоформлення - перший із яких, на загальну площу майже 25 га ( у яких закінчилися терміни договорів) і розглядався на засіданні. Коли до представників "Дружби..." запитань було небагато, адже фірма відома і працює з паями тернівців давно, то до конкурента їх було більше. Як виявилось "Агроінвест" створено нещодавно і на даний час має лише офіс. Техніки та матеріальної бази компанія поки, що не має ( але за словами представника як тільки назбирає земель, то придбає ), з відповідними спеціалістами ситуація аналогічна. На питання, скільки "Агроінвест" має уже землі для обробітку, відповіді отримано не було ( принаймні на Недригайлівщині землі немає). Чи зможе "Агроінвест" компенсувати витрати ( у разі отримання земельних ділянок), котрі "Дружба..." уже задіяла в осінній обробіток грунту, була дана ствердна відповідь. Наступного дня, на сесії селищної ради депутати вислухали звіт голови комісії з цього питання і вирішили детальніше вивчити це питання і повернутись до нього на наступній сесії.
"ДС" вирішив дещо взнати більш інформації про нового можливого орендатора тернівських земель, з мережі інтернет, та не склалося... Жодної згадки про ТОВ НВП "Агроінвест" знайти не вдалося, на відміну від "Дружби", котрій присвячено не один десяток, а може й сотень сторінок - про позитивне чи негативне, то вже інша історія - (Зображення ліворуч). Навіть на сумському сайті , де розміщений каталог всіх зареєстрованих у місті підприємств про ТОВ НВП "Агроінвест " згадки немає... ( Див. зображення праворуч, вище) Напевне погано шукали...
До речі, щодо інформації - ТОВ "Дружба-Нова" свого часу мала свій інтернет-сайт, з часом він тривалий термін "висів", а потім - опісля злиття з "агромонстром" "Кернел" і зовсім зник з обрію...
Цьогоріч перехід від зими до літа напевне буде не тривалим, тим самим скоротивши панування весни. Не календарно звичайно, а кліматично . Швидко повилазили з землі проліски і з іншими первоцвітами радують око кольоровою гамою, на відміну від недавньої білої пелени. ( На світлинах праворуч, цьогорічна краса, відразу після зникнення снігового покриву - навіть із тритоном на останньому фото, виловленим у підвалі ))) . Збирачі березового соку наповну вже збирають цілюций напій, заготовлюючи його на спекотний період... Ще за декілька днів до Великодня ( на жаль нам не вдалося вчасно зробити до цього дня допис-вітання) на землі лежав ще чималий шар снігу і напевне мало хто сподівався, що його майже не буде на свято. Та сонячна та плюсова температура зробила свою справу і сніг лишався на Великдень ( 8 квітня) лиш де-неде у затінках. За місцевою традицією ( котра дещо не співпадає із церковними канонами) на Великдень тернівці збираються з метою пом'янути рідних та близьких на кладовищах. Цьогоріч від традицій не відступили - масові зустрічі на них відбулися - сніг майже розтанув та не став перешкодою для відповідного поминального дня для земляків, котрі на Великдень приїжджають на малу батьківщину з різник куточків України, і не тільки...... (На фото, на одному із кладовищ...) Як ніколи наповнилися водою Терн ( на світлинах праворуч ), ставки та інші водойми. Після танення снігу, майже не мерзла земля швидко всотувала вологу і швидко підсихала..
До теми: Як писав нещодавно наш земляк, Іван Сургуч ( відгуки на подібні фото у мережі Фейсбук ( на сторінці "Тернівчани"): -
Спасибі батьку - Терне сивий. За те що ти на світі є. І кожну весну шанобливий
Ти русло сповнюєш своє.. І в благородному розливі В човнах закохані пливуть З тобою вони теж щасливі,
Бо як і ти в Тернах живуть.
Тим часом прилетіли лелеки та інше птаство, ледь не захопивши зими, як в інших місцях .
Одним словом ( чи двома) : Весна іде - Весні дорогу...)
Про стан місцевих доріг у селищі знають усі... Про їх покращення ведеться мова ледь не на кожній сесії селищної ради - десь частково грейдерується, десь підсипається... Це про шляхи місцевого значення... Зазвичай після зимового часу майже всі вони у плачевному стані, як і дороги рангом вище. Центральний шлях Суми - Конотоп, не виключення і після зими мав не надто презентабельний вигляд... Місцеві підприємці навіть пропонвали дещо відремонтувати його за свій кошт, у центрі селища, але то, як виявилося, не їхня "парафія" навіть не селищної ради, а "великого дядька" - "Облавтодору". Лиш він має право на дорогу...( на котру жалюгідно дивитися у центрі Тернів).... Днями, таки проїхав селищем "караван" від власника шляху та полатав вибоїни на центральній дорозі (так званий "ямковий ремонт")....( на фото .) І на тому дякуєм... ************************************************************
Напевне, однією з небагатьох традицій, ще з часів совєтів, лишилися "суботники". З одного боку безкоштовний додаток по упорядкуванню території, а з іншого і корисний, адже після зимового періоду на території населених пунктів лишається ой як багато сміття як природнього характеру, так і від життєдіяльності людського суспільства. На даний час ми ще не досягли європейського рівня ( де немає відповідних заходів на кшалт "суботників") то ж у нас, хто як може так і "суботничає". Колись такі заходи приурочувались до дня народження комуністичного вождя Лєніна, а потім до свята Великодня, а цьогоріч у зв'язку з погодними умовами - взагалі як день благоустрою. Працівники різноманітних підприємств, установ, організацій, закладів виходять та й наводять лад на певній території. І це добре... Навіть без пафосного слова "суботник"... ( На світлині - прибирання скверу працівниками місцевої бібліотеки та будинку культури).
Хоча до Дня Тернів ще понад місяць, та напевне варто нагадати землякам, що останні роки святкування проводиться не в серпні, як раніше, а на Трійцю (Зелену неділю). Зазвичай це приблизно середина червня, але цьогоріч у зв'язку із раннім Великоднем, що рідко буває, і Трійця переходить на травень, а саме 27 числа. Відповідно напередодні, у суботу, 26 травня має бути і відзначення дня Тернів. Замість лугу на березі Терну( "Широкому") нинішні гуляння відбудуться у центрі селища, на базарній площі. Весняно-городні роботи минуть швидко і так-же швидко прийде і вказаний день. Не забудьте та завітайте!... ( На фото - із місцевого життя).
кажуть геть... На початку квітня, у Києві, відбувся марш націоналістично-патріотичних сил під гаслом "Сили нації - за Україну без олігархів".
Серед учасників акції було і декілька тернівців. Їх світлини, з цієї події пропонуєм до вашої уваги. Учасники маршу висунули вимоги до народних депутатів негайно внести на розгляд та ухвалити Антиолігархічний пакет докорінних перетворень, який передбачає ухвалення низки законопроектів щодо повернення капіталів з офшорів, ліквідації схем виведення грошей з України, демонополізації та ліквідацію олігархічної моделі економіки тощо.
На світлинах:- Одне із головних гасел мітингарів та протести біля Верховної Ради.
Серед виступаючих, свободівці - мер Конотопа Артем Семеніхін (ліворуч) та та голова партії Олег Тягнибок.
Напис на прапорі "Воля України або смерть" ( Таке гасло було на знаменах чорних гайдамаків Холодноярської республіки 1918-1922 р.р.
Патріотично налаштрвані учасники акції з державними, червоно-чорними, "свободівськими" та іншими прапорами підтримували вимоги, щодо деолігархізації України.
<<--- На фото ліворуч, один з небагатьох учасників визвольної боротьби, котрі дожили до сьогодення, також вийшов підтримати вимоги акції.
Праворуч - мітинг продовжився біля Кабінету міністрів.
Своє відношення до влади учасники заходу висловили в особистих плакатах-листівках.
У цьому огляді, дещо про наш інтернет-сайт "Дика Слива, точніше про деяку статистику.
Дивлячись на відвідування сайту представниками різних країн, (згідно джерел хостингу "uCoz", на якому "приписана" "Дика Слива"), можна констатувати. що наш сайт з нового року, дивним чином, різко збільшив кількість відвідувачів з Росії. Коли раніше ( з рік тому) гостей із сусідньої країни було у межах 25 відсотків ( від загальної кількості користувачів), то нині ( чи то кількісь земляків збільшилась, котрі мешкають у Росії та хочуть читати інформацію з Тернів, чи інші якісь причини), але нині ця цифра кардинально змінилась. У січні цього року на "Дикій Сливі" було 60% російських гостей від загальної кількості, а в лютому аж 71%, березні 65%, з початку квітня - 75%. Читачів сайту з України відповідно зменшилось до 37%, 24 та 25 % відповідно. Коли кількість щомісячних візитів українців ( у реальних цифрах), хоч дещо й знизилась, але не значно, то мешканців Росії, у абсолютних цифрах різко додалося від 80 щомісячно, в середньому за минулий рік, до 320 за березень... ( вчетверо!). ( На зображенні 1, ---> праворуч, подано порівняльні дані за березень 2017 та відповідний місяць 2018 років). В чому така зацікавленість українським місцевим провінційним сайтом - невідомо.
Це дещо навіть насторожує...
В той же час, по кількості переглянених сторінок сайту "Дика Слива", картина майже стабільна ( як і минулого року) і протилежна у відсотковому еквіваленті, щодо гостевих візитів ( як і має бути). 71 % переглядів зроблено з України і 23 на російських просторах. ( На зображенні 2 ---> порівняльна статистика переглядів за ті ж місяці, що і у попередній табличці).
На діаграмі нижче, згідно статистичних даних сайту "Flag counter", котрий спеціалізується на подібних речах, вказано середній показник відвідувань "Дикої Сливи" по країнах за майже три останніх роки. Коли раніше цей показник був приблизно 75% на 25% на "користь" України, то післяноворічні місяці "підтягли " російських відвідувачів... Нині ця різниця скоротилася - 54% на 36%.... Можливо збільшення зацікавленості до "Дикої Сливи" відвідувачів із-за східного кордону є певне інформування про сайт у мережі "Фейсбук" ( на сторінці "Тернівчани") , котрий є популярним і має значну аудиторію...? Але чому ж тоді земляків - українців майже не додається серед відвідувачів..?
Як можна взнати з Вікіпедії - "uCoz" це російський веб-хостинг, а зважаючи на те, що у Росії нині доволі жорсткі умови для ведення ресурсів, то можливо ведеться відповідний моніторинг і закордонних сайтів певними службами. Але це лиш припущення. Хоча "Дика Слива", сайт місцевого , краєзнавчо-історичного значення, правил ведення не порушує, та зважаючи на нинішні обставини з відносинами між країнами, не хочеться думати про щось гірше.. краєзнавче від м. бабака...
Свого часу сайт "Дика Слива" опублікувала збірку історичних нарисів про Терни нашого земляка Миколи Бабака під назвою "Легенди тернівської долини", котру можна переглянути ТУТ. Нижче подаєм ще один матеріал краєзнавця на місцеву тему, котрий гадаємо земляки з цікавістю переглянуть.
... Я виріс в Тернах, в тій частині, котра називається Загорб...
Десь у середині листопада, далекого 1965 року, ми з моєю мамою Ніною Олександрівною повертались додому з "материкових" Тернів і йшли через той горб, що відділяє Загорб від села. Підійнявшись на його вершину, мама мені показала плесо Терну, котре виблискувало, у бік вулиці Садової, десь за кілометр від нас - підсвічене промінцями сонця, яке заходило за обрій. « Невдовзі ляже зима – сказала мама – бачиш, річка наповнилась водою. Коли води в річці мало, плеса звідси не видно. Старі люди кажуть, що поки річка не набереться водою, зима не ляже!» Моя мама виросла на вулиці Загаття ( давня назва) в Тернах, де старі і малі знали про цей феномен ріки Терн. Я гадаю пояснити це не складно: набирається високий рівень води в річці, підіймається і рівень грунтових вод на всій території довкола.
Як і в Зайцевому яру, відстань від тих криничок яру до русла Терну близько 2,5 км. Сам яр є дуже цікавим у своїй будові. Він складається з двох частин, верхня частина яру, це і є Зайців яр, нижня частина – Падолиця, суха лісова частина яру. Вона простягається на 1850 метрів, а верхня частина – лиш більше 350 м. Падолиця – чисто лісиста територія, доволі суха. Немає жодного джерельця, чи хоч якоїсь болотини. Зате верхня частина цього яру дуже довгий час була безлісою. Навіть на картах Шуберта (див. нижче) чітко видно цю частину яру без дерев, але струмок у Падолиці позначений Причому вже тоді, в 1842 році, ці дві частини яру були розділені дамбою, довжиною 70-75м. Дамба ця є і донині, -застаріла, не висока, близько 0,7 – 0,8 м. Дно верхньої частини яру досить рівне і болотисте. Верхів’я Зайцевого яру має 5 вибалків, і в кожному є своя криничина. Тобто, ці криниці регулярно постачають воду до дамби, але її небагато. Тому перед дамбою створилось невеличке болото.. Я згадував, що яр довгий час був безлісим, але десь на початку 70-тих років ХХ століття, береги яру лісництво засадило лісом, головно сосною. Про такі подробиці Зайцевого яру мені розповів мій друг І. Хоменко, котрий виріс на Долині. А в самому яру, ще до посадки дерев, «долиняни» пасли своїх корів самопасом ( тобто, кожен - свою).
Сьогодні, колись посаджені сосни, це вже дорослі дерева, але вони чомусь усихають. Отже, коли восени рівень грунтових вод в долині річки Терн піднімається, то піднімається і рівень води у всій окрузі, в тому числі і в криничках Зайцевого яру. Болото набирається водою, і вона через дамбу, по руслу в Падолиці стікає в річку Біж. Русло в Падолиці вимите водою в глинистому грунті, отже вода в руслі нікуди не зникає, а біжить до річки. Жителі села Долина живуть на протилежному, лівому, березі Біжу, можуть орієнтуватися, коли перша вода «прийде» з Падолиці.Зимою, зазвичай рівень грунтових вод понижується, вода з Падолиці не тече. Ще один, дуже цікавий факт, пов'язаний із Зайцевим яром. Фактично, із-за цього феномена я і взявся за перо… На лівому березі Зайцевого яру, якраз над болітцем, за 50 метрів від дамби, знаходиться льодовиковий гранітний камінь сірого кольору… Вперше я почув за цей камінь на початку 70-тих років ХХ століття від вчителя географії Квашка Григорія Антоновича. Вчитель пояснив на уроці географії, що цей гранітний камінь до нашого краю прикотив льодовик. ( На мапі вказано межу зледеніння, близько 180 тис. років тому, та координати де нині знаходяться Терни). Я тоді вперше зацікавився цим гранітом, і запитав , звідки відомо, що він льодовикового періоду. Вчитель пояснив: відомо, що льодовик насувався на територію України з півночі. Але кар’єри з сірим гранітом, від нас і на північ, є лише на Скандинавському півострові, на кордоні Фінляндії та Норвегії. В Білорусії і в Прибалтиці немає. Є такі граніти і в нас в Україні, але на Правобережжі Дніпра, в районі м. Кривий Ріг та в Молдові. Тож звідти камінь не зміг потрапити до нашого краю - тільки з півночі.
Пройшло багато років, але я так і не бачив того каменя. Аж ось восени 2014 року ми приїхали по гриби в ту ж Падолицю. Зупинились на Долині. Мешканець села А. Доценко пояснив нам, як знайти той граніт. Пройшовши близько двох кілометрів, ми, врешті – решт, знайшли той льодовиковий камінь. Він був уже в сосновому лісі, над болітцем на висоті десь 20 з лишком метрів. Видно лише його опуклу вершину розміром близько 1,5м на 1,3м. Тобто, зверху він має вигляд сферичної форми. Біологічною рамкою я перевірив діаметр каменя. Він виявився більше 4,5 м., точніше я не зміг визначити. Грибів того дня ми так і не знайшли, то ж на камені сіли обідати. І тут виявилось, що біля каменя не працює мобільний зв'язок, хоч до обох вишок мобільного зв’язку у Тернах не більше 6 км. Отже камінь фонить радіоактивним випромінюванням малої величини… За розповідями того ж А. Доценка, в 70 – ті роки у тернівського керівництва була думка перевезти граніт на подвір’я середньої школи, але побоялись, що камінь тодішня техніка може не втримати, і він скотиться в болото, і там зникне. Я гадаю, що коли камінь до нашого краю котив льодовик, то він повинен бути у формі кулі. Прорахувавши, вже сьогодні, об’єм граніту, то він має бути приблизно у 50 метрів кубічних. А вага цього каменя складатиме більше 130 тонн - це за умови, що він ідеально круглий, а якщо іншої, овальної форми, то вага потягне на всі 150 тонн. Навіть для нинішньої техніки він є заважким об’єктом… Я гадаб, що камінь може бути цікавим об’єктом природи, і має бути включений в туристичний маршрут Недригайлівщини…
Хоч закінчився вже і полювальний сезон, і минуло 1 квітня, ми пропонуєм, особливо мисливцям ( на згадку про великі полювання), до вашої уваги мультик, котрий дійсно з гарним гумором і безперечно підійме вам настрій. То ж переглядайте і отримуйте задоволення!...
