 тернет...
 зачистили ...
 карантин-канікули...
 було княже...
 бог подякує...
 фото: закуріло, замело
Для перегляду фото у повному форматі, тисніть на зображення
тернет...
Про певні проблеми з інтернетом, у Тернах, уже писалося та, як кажуть, віз і нині там. Багатоочікуваний інтернет-провайдер "Глобал-інтернет" гальмує і з підключенням абонентів, котрі понад рік як заплатили за нього так із підключеними абонентами. Час від часу зв"язок переривається - інколи на короткий термін, а інколи і на тижні. Так, "Дика Слива" майже пів місяця не має змоги користуватись послугами фірми, через що ця добірка матеріалів виходить з запізненням і подається через іншого оператора, у котрого швидкість подачі інколи буває нижче критичної...
То ж, проблеми , на жаль , лишаються і Терни мають замість повноцінного інтернету, його скорочений варіант, котрий певне варто найменувати "тернет"...
зачистили...
 Сніг взимку - річ звичайна і коли його випадання прогнозують синоптики то це очікувано. Цьогоріч пухнасті опади вкрилисземлю за календарним розписом. Прокинувшись вранці, тернівці виявили чималенький покрив, котрий засніжив стежки та дороги. Домашні "транспортні шляхи" прокидались лопатами власними силами, а вуличні підпадали вже під "юрисдикцію" місцевої влади. Майже 20-ти сантиметровий шар снігу був певною перешкодою на шляху пішоходів і пам"ятаючи минулий рік, коли дороги не були розчишені по декілька діб, із кучугурами до колін і вище, земляки розпочали було непокоїтись.
Та цього разу відповідні служби, головно техніка агрофірми "Дружба-Нова" та місцевих підприємців, фактично за добу, розчистили тернівські вулиці та прилеглих сіл.
Будемо мати надію, що і надалі мешканці не матимуть великих проблем із подібними природними "катаклізмами".
карантин-канікули...
Неочікувані канікули отримали учні Тернівської школи з кінця листопада - перейшовши відповідну межу невідвідуваності школи учнями, через епідемію грипу, було оголошено карантин на декілька днів. Та декількома днями це не обійшлося і карантин продовжили ще на тиждень, до 11 грудня, а потім, як виявилось і ще на тиждень. Тобто майже три тижні школярі мають змогу для домашнього проведення часу. Навчальну програму тепер напевне доведеться наганяти продовженими уроками та відвідуванням навчального закладу у суботні дні.
 Щодо епідеміологічної обстановки, із цього приводу, на Сумщині, то від ускладнень від грипу померло вже троє людей. 68 % хворих - діти. Епідеміологічний поріг перевищено у п"яти районах в т.ч. і Недригайлівському. 52 освітні заклади на карантині.
То ж варто бути уважним та всіляко приділяти увагу своєму здоров"ю та дослухатися до порад лікарів. Нижче подаєм коментар одного із сумських лікарів:
1. Головна причина смертей при грипі - пізнє звернення за медичною допомогою і пізня госпіталізація. Якщо вам не краще днів 2-3 - викликайте, приходьте, приїжджайте до лікарні.
Аргументи: послухають легені ( чи немає пневмонії, бо розвивається рано і швидко), виміряють сатурацію (насичення крові киснем - рання ознака легеневої недостатності, коли ще "не чути пневмонії"), зроблять аналіз крові з пальця ( часто грізна ознака - зниження лейкоцитів. також по цьому можна сказати, потрібні антибіотики чи ні ), рентген ( коли треба).
Якщо пропонують, від госпіталізації не відмовляйтеся. Краще побути кілька днів під наглядом, переконатися у відсутності ускладнень ( пневмонія розвивається протягом декількох годин - щойно не було - вже є).
Є казуси, коли швидка допомога по три рази пропонувала госпіталізацію, а на четвертий привозили з набряком легенів - на жаль.
Таміфлю (єдиний препарат з доведеною активністю проти вірусу грипу. Безкоштовно) ми теж можемо дати тільки в стаціонарі - його мало. . Працює він лише в перші дні хвороби. Звертатись краще вдень, коли працюють всі служби.
2. Чим лікуватися вдома в перші 2-3 дні? Пити рідини побільше, провітрювати, вологе прибирання - однозначно. Температуру нижче 38-39 (дивлячись, як переносите) не збивати - організм бореться. Аспірин взагалі не п'ємо, парацетамол може викликати печінкову недостатність (входить в більшість комбінованих препаратів ). Краще - ібупрофен. "Противірусні та імуномодулятори" - арбідол, аміксин, анаферон, кагоцел, протефлазид, Лавомакс, новірін ...- подобається-хочеться-вірите - пийте, шкоди не повинно бути.... Часник, аскорбінка, вітаміни - те ж саме. Краплі в ніс - зволожуючі, а не судинозвужувальні, полоскання і дезінфекція горла - так. Кашель сухий - нічого, вологий з мокротою - відхаркувальні (мукалтин і ін.). Таміфлю (озельтамівір) - так, якщо знайдете. Антибіотики самі не починайте - при "відсутності бактерій" допомагають проникати вірусу далі, на вірус не діють.
3. Особливо обережними треба бути людям з ожирінням, якими супутніми захворюваннями - кожен про свої проблеми повинен знати.
4. Вакцинація - так. Серед вакцинованих жодного смертного випадку. Тільки вакцину управлінці в Україну не закупили або її дуже мало - запитуйте в аптеках (під замовлення можуть привезти).
5. Захворіли - сидіть вдома (краще лежіть). Не ускладнюйте стан свій та оточуючих.
У родині хворіти можуть по-різному. Два легко, "на ногах", третій помер. Будь-яке ГРЗ в умовах епідемії розглядайте як грип. Любіть себе і близьких, та не будьте необачними, не робіть безповоротних дурниць.
було княже...
Натрапивши якось на не надто якісні ксерокопії, на котрих було зображено гостьовий будинок у маєтку князя Щербатова, автор дещо підкоригував їх і цей результат можна переглянути поруч.
Ця будівля, у котрій нині знаходиться Тернівський будинок культури (останнє фото) була збудована у першій половині ХІХ ст. і функціонувала як готель для кучерів та інших гостей князя.Нині споруда занесена до "Зводу пам"яток історії та культури України" по Сумській області як пам"ятка архітектури та містобудування - одне з небагатьох у селищі, що лишилися від маєтку.
 
Світлини початку ХХ ст. - на фото праворуч вище, погляд з того місця, де закінчується будинок культури, зі шляху Конотоп-Суми.
Праворуч, стіна двоповерхової будівлі - на задньому плані (не чітко) напевне придворна церква. Ліворуч розміщувались будинки ( залишки фундаменту можна бачити і нині), згідно кількості димоходів, то на три квартири. Мешкав у них скоріш за все персонал, котрий знаходився при маєтку князя Щербатова.
У середині 60-х років ХХ ст. за рахунок цукрозаводу, до приміщення було добудовано актову залу, після чого сюди "пепеїхав" та розпочав свою роботу будинок культури.
бог подякує... (бувальщина)
Цього дня випав перший сніг. Він був мокрим і на асфальтівці майже відразу танув, та ближче до вечора температура знизилась і її від»ємний показник дався взнаки. Шлях поступово ставав скляним і відповідно слизьким. Місцева «Заводська гора» ще не була посипана піском відповідними службами, то ж автівки на неї видиралися ледь-ледь. Легковики, як кажуть, з горем-навпіл, а важковаговикам було скрутніше.
Надворі звечоріло і через певний час темрява вкрила село - придорожні ліхтарі ( напевне через економваріант) ледь жевріли , не освітлюючи шлях, а скоріш вказуючи напрямок.Чергова фура , вантажена невідомо чим, ледь-ледь пленталась того вечора, своїм маршрутом і та слизька «гора» їй стала певною перепоною і не доїхавши до її «піку» ледь якусь сотню метрів зупинилась. Водій, час від часу, намагався було спрямувати свою вантажівку у відповідному напрямку та тоненький льодяний пласт заважав колесам, для подальшого поруху. Пробуксувавши декілька хвилин, водій вистрибнув з кабіни, обійшов навкруг свого «механічного напарника» і став у задумі. Огледівшись навкруг та запримітивши купки піску на узбіччі, наготовлені шляховиками для такої негоди, помалу пішов до багажного відділення та дістав з нього лопату.
 За декілька походів за піском, під колесами автівки з»явилась суміш, котра мала-би стати стартом зчеплення колеса зі шляхом та допомогти з подальшим рухом.
Сівши знов за кермо та натиснувши на відповідні важелі водій гадав, що проблему було вирішено та проїхавши декілька метрів автівка знов пробуксувавши застигла на місці. Знов лопата, пісок і відповідні «кінські сили», при намаганні зрушити з місця не мали успіху.
Водії легковиків, котрі хоч і з потугами та таки вибирались на «гору» спостерігали за намаганнями «старшого брата» подолати шлях та не зупиняючись, прямували у напрямку, кому куди треба…
Зустрічна «газелька» сливового кольору , проїхавши метрів зо двадцять повз фуру , зупинилась на узбіччі. Кремезний водій-бородань, років сорока, легко зодягнений , вийшовши з автівки, відчинив її задні двері та витяг совкову лопату. Підійшовши до найближчої купи піску, махнув рукою водію важковаговика: мовляв сідай за кермо, а я допоможу підкидати під колеса суміш, адже одному робити це не зручно. Роздовбуючи дещо примерзлий пісок, чоловік лопату за лопатою, перебігаючи дорогу, підсипав його на асфальтівку по руху фури. Підкидати треба було з обох боків, а для цього потрібен був певний час та зусилля, та і уважність, адже майже у темряві можна було і під транспорт, який рухався шляхом втрапити, котрий мчав по зустрічній смузі.
 Проходячи повз вказаної ситуації, місцевий мешканець, з «позивним» Улісс, хвильку поспостерігавши і пришвидшивши крок, зник за рогом. Мешкаючи поруч, за мить він повернувся з лопатою та став допомагати бороданю, точніше водію фури, щоби той таки видерся на зледенілу гору. Справа пішла швидше і хвилин за десять «Вольво»-фура таки подолала невиїзний шлях і зупинилась на рівному місці – відкрились дверцята кабіни і водій вдивлявся у той край, звідки щойно вибрався…
На виднокраї з»явилася його автівка-близнюк. з таким-же червоним тентом і відповідним рекламним логотипом. Доїхавши до того самого місця де він було застряг. вона аналогічно забуксувала – підсипаного добровольцями пісково-соляної суміші під першу автівку не вистачало для другої…
Помічники, котрі « підіпхнули» на гору першого важковаговика, переглянулися між собою та давай знову швидко мережити шлях упоперек, з лопатами піску. Попутні та зустрічні водії пригальмовували, щоби не дай Боже перешкодити чоловікам, бачачи дійство допомоги своєму колезі по керму.
Тим часом із «Газельки» вийшла пані, котра жестами вказуючи на те місце на руці, де зазвичай носять годинника, говорила бороданю щось про доньку та немовля-внучку, котрі десь неподалік їх чекають уже певний час. Розвівши руками здоров»яга дав знати напарниці ( напевне дружині) що треба допомогти і наступному «нещаснику», котрий загруз перед останнім рубежем. Жіночка зодягнена у светра, вдягла легеньку шапочку, підійшла до багажника свого транспортного засобу, дістала штикову лопату і підійшла до чергової купки піску, роздовбуючи її, щоби чоловікам було легше набирати його.
Ще з десяток хвилин і супутник першого вагковика подолавши критичну точку виїхав на рівнину і зупинився позаду першого «визволеного з полону».
 Дочекавшись напарника, навіть без спроби допомогти йому у подоланні шляху, той, з легкістю виплигнув з кабіни підійшов до колеги з мапою задля подальшого визначення шляху та розпочав помахами руки вказувати. що подальший шлях їх пролягає наліво від виїзду із селища.
Бородань-же із дружиною , швидко вклавши лопати у свою автівку подякували Уліссу за допомогу, на що той здивувавшись запитав, чи то не їхні автівки були визволені з підгори..? Виявилося ні, добродій із водійської солідарності допоміг колегам, котрі навіть не подякували , не потисли руки, стороннім людям, котрі допомогли їм у скрутний час, який вони витратили задля них.
... Цього морозного вечора молода мама з немовлям з пів години чекала на своїх батьків на шляху, які неочікувано витратили цей час на добру та не надто вдячну ( у людському відношенні) справу.
Не підійшовши до своїх «рятівників» та не подякувавши їм звичайним рукостисканням, водії фур напевне були не з наших країв, а з отих, де подяка не вшановується…
… Але вказуючи своїм наступним напрямком шлях наліво, вони певне не знали, що наступною «горою» для них буде Чемоданівська, котра «крутіша» за «Заводську»…
…І чи знайдуться там такі «волонтери» як в Тернах вони не знали…
Тим часом морозець набирав своїх обертів…
фото : закуріло, замело...
Цього року календарна зима прийшла дещо завчасно, а перший "сер"озний " сніг насипав саме на її початок. Тоб-то можна сказати, що зима прийшла за планом. З цього приводу і подаєм добірку місцевих світлин - "засніжених" Тернів.
До зимової теми, вкупі з лірикою , і вірш земляка - Івана Житника.
 
 Заблукав у хмарах
сніжок - пустунець…
І пробіг землею
вітер - грайлівець…
Обнімались пташки
крильцями змахнув…
Спали в ряд комашки,
вечорок зітхнув.
ТИ дивилась в очі
сонно і без слів..
Струмок десь хлюпоче,
місяць небом брів.
Я не міг мовчати,
але промовчав.
Я хотів кохати.
як кохать – не знав…
…А уранці ніжний
впав на квіти сніг…
І моє кохання
у собі …зберіг…
І моє кохання
сніжком примело…
Тільки все було це –
ой! давним-давно…
.
 
 
***************************************************************************************************************************
|
