Дика Слива (Wild Plum)

   На початку ХХ століття в США у останні тижні лютого відбулися страйки жінок, які вимагали введення виборчих прав та скасування статевої дискримінації. Під впливом дій американських протестувальниць, та на пропозицію німецької соціалістки Клари Цеткін, учасники Міжнародної конференції жінок-соціалісток вирішили щороку в березні відзначати Міжнародний жіночий день.

      Нині,  Європа та США не відзначають день 8 березня як свято, пам’ятаючи його  походження, та віддають перевагу Дню матері. На початок ХХІ століття 8 березня залишається державним святом у ряді пострадянських та деяких інших країн: Азербайджані, Анголі, Білорусі, Буркіна-Фасо, В’єтнамі, Північній Кореї, Казахстані, Камбоджі, Киргизстані, Китайській Народній Республіці, Республіці Конго, Македонії, Молдові, Монголії, Таджикистані, Туркменістані, Росії, Уганді та в Україні. 

    За більшовиків 8 березня святкувалось примусово. Жінок зганяли на збори, вдягали всім червоні хустини, читали лекції, як має себе поводити жінка у побуті, в родині, в ліжку, нагороджували грамотами. Таке «святкування» представницям прекрасної статі не прижилося, тоді М. Хрущов наказав зробити 8 березня вихідним днем. Так врешті  вдалося змусити святкувати «жіночий день».

   Християнська церква наголошує, що 8 березня припадає на час посту, тому не рекомендує зустрічати цей день з оваціями, веселощами, музикою, нескромними помислами та непісними стравами і напоями. Тим більше, що тлумачення цього свята різнобарвне.

    «Є державне свято – День матері, або ж свято жінок-мироносиць, котре у багатьох країнах, і в Україні також відзначають у другу неділю травня. І тому не потрібно робити багато ажіотажу навколо 8 Березня,  щоб у першу неділю Посту ми придумували з вкоріненим в українській свідомості досвідом святкування цього дня.
     Наші жінки заслуговують на увагу цілий рік, і приводу в вигляді вісімки на березневому календарі для цього чекати не обов’язково.

                                                                                                                                                                                                               

                                                                                        ХТО ЛОВИТИМЕ РИБУ..?                                                   
     На одній із сесій селищної ради,  до депутатів звернулися особи, котрі, від імені деякого гурту місцевих рибалок, просили дозволу на передачу у користування дамби та  благоустрій ставка "Новий ", облаштування місць для відпочинку, тощо.  Немов-би і справа добра та у обранців виникли певні сумніви у цьому проханні.  Був поданий на розгляд і статут певної організації, для солідності наміру та знаючи відношення одного з прохачів до місцевого населення  прохання було відхилене, на що представник, котрий представляв організацію відповів, що буде вирішувати це питання  іншим шляхом.
    Як виявилося згодом, той інший шлях таки напевне є. З часом з"ясувалося, що каскад з трьох ставків  -  "Новий",  "Зарвин" та "Палійка"  (на фото. - для збільшення, тисніть на зображення) знаходячись фактично  у селищі, за документами, ще  радянських часів, знаходяться немов-би поза  Тернами. У роки, коли складався план, ще працював цукрозавод, ця територія входила у так звану промислову зону і відповідно  була  штучно виведена поза межі селища.

   Цим напевне і хочуть скористатися любителі рибальства, при тому, за деякими даними, претендуючи вже на всі три ставки. Місцеві рибалки ( і не тільки), котрі там мешкають  та користуються водоймами, відповідно доглядаючи за ними, занепокоїлись через цю інформацію та прохають владу вжити відповідних дій про недопущення акту передачі ставків таким чином. Маючи сумний досвід від немісцевих орендарів найбільшого з тернівських ставків, "Синього", до якого ніхто не має права навіть підійти, земляки справедливо занепокоєні від такої перспективи.

   Щодо питань, де і як дозволено ловити рибу, через те, що  спостерігаються деякі непорозуміння з цього приводу між рибалками-любителям та орендарями окремих водойм, можна сказати наступне:,
  У відповідності до  законодавчих актів, водні ресурси є об’єктами права власності українського народу, а права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією та законами України. Зокрема ст. 47 Водного кодексу України визначає, що загальне водокористування здійснюється громадянами України для задоволення їх потреб безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. У статті перелічені деякі основні потреби громадян, до яких входять купання, плавання на човнах, водопій тварин, любительське і спортивне рибальство.

  Пункт 5 постанови визначає, що до любительського і спортивного рибальства належать способи ловлі риби без застосування обладнання  (сітки, неводи, ятері та ін.), а також обладнання, що заборонене для використання при ловлі риби в Україні як таке, що наносить шкоду популяції риби, екології водних об’єктів, завдає поранень (електроприлади для ловлі та ін).
   До дозволених належать вудочки, донні вудочки, закиди та вудочки для лову плавом, спінінги та ін.

   Разом з тим, постановою з метою більш ефективного використання водойм в Україні для збільшення запасів риби дозволяється оренда окремих водойм за рішеннями районних органів державної влади.
     Постановою не допускається будь-яка діяльність по будівництву на берегах різних причалів, будинків, складів, знищення очеретів у заплавах, додаткове підвищення чи пониження рівня води, встановлення сіток і т. ін.

   Для здійснення контролю за використанням водойм за призначенням орендарі зобов’язуються вести відповідну документацію і фінансову звітність (кількість і види закупленого молодняка, кількість і терміни використання придбаних комбікормів, графіки годівлі риби, в т. ч. і в спеціальних тимчасових садках для молоді, книги обліку і графіки перевірок стану води, насичення води киснем, затверджений план вилову риби для реалізації).
    При цьому особливо наголошується, що орендар не має права вилову аборигенних видів риб у водоймі, а така риба підлягає після сортування виловленого обов’язковому поверненню до водойми, про що складається акт за участю представників державного органу влади, органу місцевого самоврядування.

     До аборигенних видів риб належать всі види, що розмножуються у водоймі природним шляхом (карась, плотва, окунь, щука, плоскирка і ін.).

 (На фото - ставок "Новий", на Водохреща, 2015 р.)
  Орендар не має права забороняти любительське рибальство на водоймі. Категорично заборонено встановлювати та стягувати плату з рибалок-любителів, оскільки такі дії кваліфікуються чинним законодавством як здирництво і переслідуються законом в рамках Карного кодексу України.

 При цьому орендар має право попередити і контролювати, щоб виловлені види риб, які розводяться, були повернуті до водойми. При цьому до уваги може братися лише та риба, що відповідає середньоваговим показникам конкретного виду, що перебуває на відгодівлі. В якості прикладу: якщо виловлений короп має аналогічну вагу з усіма іншими, його слід вважати таким, що перебуває на відгодівлі, але якщо його вага різниться з тими, що відгодовуються, на кілограм чи дуже суттєво, то такий короп вважається перебуваючим у водоймі до моменту оренди і не може бути предметом спору стосовно власності орендаря.

   Якщо в період рибалки виникають суперечки, то вони вирішуються у відповідності до законодавства, при тому виклики до водойми працівників чергової частини міліції покладаються на орендаря, а рибалка призупиняється тільки після складання протоколу про порушення вимог чинного законодавства однією із сторін, якщо таке здійснено риболовом-любителем. У разі необхідності суперечки вирішуються на загальних підставах у суді.