 невловимі...
 "теренкові справи"
 продам пістоль... (... за 8 500...)
 професор, яку ми не знали...
НЕВЛОВИМІ...
  Персонаж, котрого грав Євгеній Леонов, у відомому фільмі "Джентельмени удачі" говорив якось фразу, котра потім стала крилатою: "- Скільки я порізав, скільки перерізав..." Напевне нею можуть скористатися і місцеві різальники, але не душ, а металу...
Невловимі ( протягом багатьох років) металісти, вчергове зробили свою справу - цього разу , нещодавньої ночі, було знято металеві ворота, дві хвіртки та зрізано перила на східцях аварійного виходу у колишній восьмирічній школі, побіля будинку культури, котрий і сам неодноразово страждав від подібних любителів металевих речей.
. Без транспортного засобу та групової дії, звичайно не обійшлось , бо вага вкраденого була відповідною. Куди поцуплене буде використано - на металобрухт чи продане кудись подалі у якесь господарство, справа вже самих любителів ризикованої наживи.
На фото , червоним кольором позначено колишнє місцеперебування викраденого.
Звичайно, опісля, була поліція, писали протоколи, опитували мешканців, та подібні слідці дії робилися і раніше, у подібних випадках, а результат був один - ніякий.
 Подібні набіги в селищі є регулярними і де чекати наступного "нальоту" , відомо лиш самим злодійчукам. 
На фото:
ліворуч: червоним кольором позначено зрізані та викрадені перила
праворуч: фрагмент східців, ще з перилами.
вище: зрізані ножівкою по металу, стійки.
" ТЕРЕНКОВІ" СПРАВИ
 Нещодавно селищем розповсюдився розголос про чи то вже купівлю, чи намір про це . багатостраждальної місцевої історичної пам"ятки, ще княжих часів, винних підвалів, відомих як "Теренок". Ще з 60-х років минулого століття у цьому приміщенні було облаштовано кафе, котре з часом трансформовувалось то в ресторан, то в пивбар чи просто бар і знов у кафе, а потім, після останнього грандіозного задуму власників перетворилося в руїну. Та ось декілька днів тому, напевне на оглядини таки приїжджали нові власники. . Тривалий час розглядали приміщення, напевне плануючи щось із нього зробити, точніше доробити. На фото 1 зображено цей "Теренок" приблизно у кінці 60-х років - після розпаду Союзу кафе запустіло та на початку 2000-х років колишній місцевий мешканець відродив його, зробив ремонт і заклад запрвцбював. Було добудовано верхній майданчик, котрий слугував головно як танцмайданчик. Кафе користувалось попитом та з якихось причин воно було продане.
Нові власники вирішили були радикально змінити інтер"єр та зовнішній вигляд, добудувавши два поверхи , з наміром опісля зорганізувати там щось на зразок готелю. Стіни з середини були обідрані до цегли , підлога поглиблена до первісного стану, завезеними чи то узбеками, чи то таджиками. Проробивши цю роботу, щось у фірми не склалося, вона збанкрутувала і "Теренок" був виставлений на продаж кредитором. Покупця не знаходилось, торги переносились і за декілька років опісля, те, що залишалося було розграбоване остаточно, - двері, вікна, декоративні решітки на них, вириті на металобрухт комунікаціїі таке інше.. У повідомленні на аукціон, у вересні 2013 року, було повідомлено, що продаються "нежитлові приміщення: ресторан «Теренок» загальною площею 458.5 кв. м. , гараж площею 85.5 кв. м. , сарай загальною площею 12.0 кв. м., фундамент – бетонний, стіни – цегляні, перегородки цегляні, перекриття - залізобетонні плити, покрівля - метало черепиця, підлога – бетон, вікна – відсутні, двері відсутні, штукатурка та фарбування відсутні, інженерні комунікації – відсутні, покрівля гаража та сарая – рулонна рубероїдна. Стартова ціна визначалась майже у 120 тисяч гривень.. З "великого" розуму цегляні конструкції були скинуті донизу, де нині знаходиться таке собі сміттєзвалище ( фото 4 ).
Чи відродиться "Теренок" - невідомо, хоча мешканці мають у це надію, щоб не стояв пусткою та таким собі докором про безгосподарність та незворотність занепаду.
ПРОДАМ ПІСТОЛЬ...
 У нинішній неспокійний час , країною все більше розповсюджується зброя, але крім вогнепальної стрілецької зброї все більше набирає популярності зброя травматичної дії. Згідно закону України «Про обіг зброї невійськового призначення», він дає право фізичним особам мати у власності травматичну зброю несмертельної дії для самооборони. Чи не означає це, що українці почнуть масово озброюватися? Із цього приводу особливо ратують зброярі, які всіляко підтримують легалізацію прихованого носіння пістолетів травматичної дії. За даними ЗМІ , нині в країні у користуванні знаходиться не одна сотня тисяч такої зброї і багато хто озброївся за підробленими посвідченнями. Наразі в Україні немає загального суворого реєстру, обліку травматичної зброї», а її . видача має бути суворою, однак пістолети чомусь потрапляють в руки ледь не всім охочим.
Зайшовши на один із сайтів оголошень, втрапили на інформацію від земляка, котрий продає такий пістолет ( згідно фото, він має на нього дозвіл і продати бажає через дозвільну систему.) То ж бажаючі тернівчани можуть по-дешевці придбати собі такий захист, адже сума у 8 500 гривень, це половина вартості нового "гумостріла" , котрий нині у магазині чи інтернеті вартує понад 17 000 гривень.
 Пістолет Макарова ( характеристика)
Усі «ПМ» гумостріли, що виробляють в Україні, практично однакові. Найбільш близьким аналогом цієї зброї вважається популярний в Україні пістолет «ВІЙ». Травматичну зброю виготовляють зі сталі й заявлений її ресурс зброї становить п'ять тисяч пострілів (калібр — 9 мм; довжина — 161 мм; товщина — до 30 мм; вага без патронів — 630 г; дальність ефективної дії — до 7 м; ємність магазина — вісім або десять патронів; ціна — від 17 000 грн).
ПРОФЕСОР, ПРО ЯКУ МИ НЕ ЗНАЛИ...
 Ще одне ім"я , із земляків-тернівців , котрі досягли певних висот у своєму житті, віднайшлось у просторах інтернету. Цього разу це український філолог-русист, доктор філологічних та педагогічних наук, професор, почесний професор ДонНУ, автор багатьох праць та підручників в т.ч. «Етимологічного словника російської мови» , Галина ЦИГАНЕНКО.
Після початку війни на Донбасі, вона вимушена була переїхати до рідні у Мелітополь, де ще зустрічала своє 94-річчя.( на фото 4).
Понад рік тому, 6 лютого 2015 року відійшла у вічність Галина Павлівна ЦИГАНЕНКО — відомий учений, доктор педагогічних і філологічних наук, невтомний працівник на ниві педагогічної та філологічної освіти, прекрасна людина, яка прожила велике та плідне наукове та освітянське життя.
Народилась Галина Павлівна 07 вересня 1919 року в селищі ТЕРНИ на Сумщині. Рано залишилась напівсиротою (батько, Павло Іванович, загинув у роки громадянської війни), відчула всі лиха голодного дитинства. Майбутній талановитий науковець зростала працьовитою дівчиною, виявляла нездоланне прагнення до здобуття знань, яке мати, Марія Трохимівна, щосили підтримувала та розвивала в доньці.
Після закінчення семи класів дівчина почала працювати в бібліотеці на Харківщині, одночасно викладала основи письма в межах політики лікнепу. Потім було навчання в Купʼянському педагогічному технікумі та на філологічному факультеті Харківського державного університету (з 1939 року). Майбутній професор навчалася із задоволенням, самовіддано, легко долала труднощі. Після закінчення університету на «відмінно» здобула рекомендацію до аспірантури. Проте на той час не судилося повною мірою присвятити себе науці, адже розпочалася війна, під час якої вона проживала в родичів у Тернах, допомагаючи їм із нехитрим господарством.
 Після закінчення війни Галина Павлівна розпочала свою трудову діяльність у Сталінському педагогічному інституті (нині — Донецький національний університет), у якому пропрацювала до кінця життя, пройшовши шлях від асистента до професора, завідувача кафедри, декана філологічного факультету, знаного науковця, автора авторитетних словників, видатного методиста.
Розуміючи, що діяльність викладача вищого навчального закладу невіддільна від наукової роботи, Галина Павлівна знаходила змогу поєднувати викладацьку практику з підготовкою кандидатської дисертації , яку успішно захистила в 1955 році.
Викладання в університеті, щоденне спілкування зі студентами на заняттях приводило до теоретичних узагальнень, продукувало нові ідеї. Велика праця — «Етимологічний словник російської мови» (Київ, 1970) — народилася з практичних занять, проведених у студентських аудиторіях. Значущість словника засвідчують позитивні відгуки та численні рецензії, що опубліковані в авторитетних періодичних наукових виданнях Києва, Москви, Лондона. Друге (доповнене) його видання (1989) вийшло величезним накладом — 75 000 примірників.
З цією працею пов’язана й перша докторська дисертація Галини Циганенко (на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук), яку успішно захистила 1978 року.
 Згодом Галина Павлівна здобула й науковий ступінь доктора філологічних наук, з двох спеціальностей: українська мова та російська мова. Захист відбувся в Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні Національної академії наук України в 1991 році.
Багато сил науковець присвятила справі укладання підручників і посібників для середньої школи та вищих навчальних закладів. Упродовж 30-ти років (1965–1995) вона розробляла пробні, експериментальні, стабільні підручники з російської мови для шкіл з українською мовою навчання.
Професор Г.П. Циганенко, окрім просвітницької й наукової, займалась і громадською роботою: обіймала адміністративні посади (ученого секретаря, голови профкому педагогічного інституту, декана філологічного факультету, завідувача кафедри російської мови), була членом спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій, брала безпосередню участь в отриманні Донецьким педагогічним інститутом статусу Донецького державного університету, а згодом — Донецького національного університету.
Галині Павлівні належить також надзвичайно цікаві лексикографічні праці «Толково-сопоставительного словаря русских и украинских предлогов» (К., 2006), «Словарь служебных морфем русского языка (К., 1982) та ін. Її виступи , чи на засіданнях спеціалізованої вченої ради, чи на наукових семінарах завжди були продумані від першого слова до останнього рядка. Вражала логіка думки, продуманість викладу, перелік аргументів та їхнє впорядкування.
 Галина Циганенко за свою велику працю удостоєна почесних звань і нагород: медалі «За доблесну працю», нагрудного знаку «Вища школа СРСР. За відмінні успіхи в роботі», звання «Заслужений професор ДонНУ», більше двох десятків Почесних грамот Донецького університету, видавництва «Радянська школа», Союзу жінок України, Донецької облдержадміністрації. Відомості про Галину Павлівну вміщено в енциклопедичному словнику «Жінки України». До цього можна додати і членство в Академії наук вищої школи України.
Навіть в останні дні свого життя професор Г.П. Циганенко не полишала своєї наукової та викладацької діяльності: до останнього спілкувалася з молоддю, ділилася зі студентами та колегами своїм величезним досвідом і щирим серцем. Будучи автором неперевершеної лексикографічної праці «Толково-сопоставительный словарь русских и украинских предлогов» (Донецьк, 2006) не шкодувала коштів на сотні подарованих нею її примірників.
У пам’яті всіх тих, хто знав Галину Павлівну Циганенко, залишиться світлий образ глибокопорядної, інтелігентної, щирої людини, готової завжди допомогти й порадою, і конкретними діями.
За матеріалом газети ДонНУ "Університетські вісті" та мережі інтернет.
****************************************************************************************************************************
|
