З днем Св. Валентина!
СЛУЖИЛИ НА ВІЙНІ
ІСМАЇЛОВ МИРИШ КАСИМ ОГЛУ
КАТИ І ЖЕРТВИ
ЗРОСТАЄ ЧЕМПІОНКОЮ
ФОТО. КВІТИ З ЛІТА
з днем св. валентина !
Не забудь мене, пам'ятай мене,
Коли день мине, коли ніч мине.
Не забудь мене, пам'ятай мене,
Коли рік мине, коли й вік мине.
І згадаюся, і приснюсь тобі -
тільки ти люби, тільки ти люби!
Збережи зорю, що в долоні нам
тихо падала, зорепадила.
Не шекай мене - пам'ятай мене, -
Хай весна мине, хай зима мине.
Рястом я зійду у душі твоїй...
Не губи любов, пожалій!
І згадаюся, й повернуся я
у твої гаї, у твої поля.
До твоїх очей не пущу біди...
Тільки ж ти очей не одведи!
служили на війні
Вшанування воїнів-інтернаціоналістів, котрі брали участь у військових конфліктах, на територіях іноземних держав, відбулося у місцевому мистецько-просвітницькому центрі. За ініціативи працівників будинку культури та селищної бібліотеки був проведений вечір - за участю тернівців, котрі під час військових дій проходили службу у лавах Радянської армії не тільки в Афганістані, але і в інших країнах - Чехословаччині, Кубі (на фото 1).
Тематична літературно-музична програма проведена творчим колективом (фото 2), сподобалась колишнім воїнам, за що вони виразили подяку організаторам. Ті, в доповнення, попередньо пройшлися по підприємцях з "простягнутою рукою", з проханням надати якусь копійчину на чай та печиво для цього заходу. Відповідних коштів, у бюджеті напевне для цього закладено не було, тож допомога підприємців (щоправда не всіх), у цьому випадку, виявилася не зайвою. Хоча, як зазначали останні, певні кошти для подібних заходів, згідно угод, вони надають раз у рік , окремо. щоб потім не відволікатися, з цим питанням, до кожного свята.
Від громадскості селища , слово до воїнів-інтернаціоналістів мав місцевий літератор та краєзнавець Анатолій Лісний (фото 3).
Чужі, нікому не потрібні війни, забрали тисячі життів українців на чужині - наше селище ця біда оминула, але рани, як реальні, так і моральні, у тоді молодих хлопців - лишилися на все життя. Їм ми зичемо всього найкращого, а наступним поколінням - нічого з пережитого цими воїнами, у час війни.
Ісмаїлов Мириш Касим оглу
Історичні моменти, зібрані по крихтах, рано чи пізно складуться у такий собі пазл, котрий потім можна буде роздивитися більш детально. Нижче подаєм черговий фрагмент, з воєнного часу нашого краю.
Мова про одного з багатьох вояків, котрі визволяли Терни, від німецьких окупантів.
Ісмаїлов Мириш Касим оглу, лейтенант - народився в 1915 р. в Агдамському районі Азербайджану. У РСЧА з 1940р. Воював на Воронезькому, Центрльному і 1-му Українському фронтах - командир 2-й кулеметної роти 687-го стрілецького полку 141-й стрілецької дивізії. Чотири рази поранений (вересень 1941р., серпень 1942р., вересень і листопад 1943 р.) У період активних наступальних дій полку з 30 серпня по 5 вересня 1943 р. будучи командиром стрілецького взводу молодший лейтенант Мириш Ісмаїлов показав зразки мужності і уміння управляти підрозділом в складній бойовій обстановці.
 (карта - бойові дії на території Сумської області у серпні-вересні 1943 р.)
5 вересня при штурмі укріпленої смуги супротивника в районі Терни незважаючи на ураганний артиллерійско-мінометний і кулеметний обстріл Ісаілов зі своїм взводом зумів вийти із зони обстрілу і першим увірвався в село Гострий Шпиль. В ході вуличного бою знищив вогнем із пістолета трьох солдатів і одного унтер-офіцера. З групою бiйцiв, увірвавшись в штаб супротивника, гранатою знищив двох гітлерівців, а унтер-офіцера, який кинувся на нього з кинджалом, зарізав його ж зброєю.
У штабі була захоплена штабна тека з цінними документами. Очистивши село від ворога, взвод Ісмаїлова закріпився в ньому і утримував село до підходу основних сил батальйону. У цьому бою молодший лейтенант Ісмаїлов був поранений.
За особисту мужність і уміле керівництво підрозділом Наказом №079/н по військам 60-й Армії від 21 жовтня 1943р. молодший лейтенант Мириш Ісмаїлов нагороджений орденом Олександра Невського.
Його рота в числі перших форсувала р.Дністер і збивши супротивника із займаних ним висот, вийшла в його тил. Біля села Буковина розрахунки станкових кулеметів Ісмаїлова відкрили вогонь по юрбі живої сили супротивника, сіючи паніку серед німців. В результаті ворог почав безладно відступати і село було взято.
У цьому бою старший лейтенант Ісмаїлов поліг смертю хоробрих.
кати і жертви
Час від часу ми друкуємо прізввища земляків-тернівців, котрі стали жертвами комуністичного режиму і загинули від рук узаконених державних вбивць.
Сьогодні, у цьому переліку ще двоє загиблих :
На фото - розстрільна команд  ГОЛОД Павло Якович
Народився.......... __.__.1890 р.
Дата смерті........ 19,07.1938 р.
Категорія - ....... Жертва репресій(геноциду) радянського режиму.
Національність..... українець.
Місце народження... Україна, Харківська обл (нині Сумська), Улянівський район (нині Недригайлівський), с. Терни.
Місце перебування... м. Свердловськ, т.п Ісеть.
Місце праці........ Ісетський кар"єр УЗТМ, працівник каменоломні.
Арештований........ 10 січня 1938 р.
Засуджений......... 5 червня 1938 р.
Вирок.............. вища міра покарання
Розстріляний....... 19 липня 1938 р.
Джерело - Книга пам"яті Свердловської області.
На жаль не вказано статті за якою був засуджений земляк, але за політичною, це гарантовано.
.
ШМАТ Василь Іванович
Народився ......... 1884 р.,
Харківська обл., с. Терни;
українець;
фельдшер при лікарні.
Миколаївка.
Проживав: Біробіджанський р-н, с. Миколаївка, ДВК..
Арешт. СПО ПП ОГПУ 18 липня 1933 р.
Засуджений: трійка при ПП ОГПУ Двк
17 листопада 1933 р., трійкою.:
по ст. 58-2-11 КК РСФСР..
Вирок: ВМН.
Розстріляний 17 листопада 1933 р.
Місце поховання - р. Хабаровськ.
Реабілітований 6 березня 1959 р. Постановою президії Хабаровського крайового суду справа припинена за відсутністю складу злочину.
Джерело: Книга пам'яті Хабаровського краю
.
.
Дещо пізніше, на "Дикій Сливі" ми упорядкуємо перелік жертв того часу і виділемо їх, в окремий розділ у меню сайту.
.
До цієї теми додамо скорочений матеріал, котрий з"явився днями на сайті "Толкователь". Прочитати повністю про той жах, можна натиснувши на посилання ( вилілено синім кольром), в кінці тексту.
Сталінські палачі-рекордсмени
Сталіністи і радянські патріоти незаслужено замовчують про ще один тип «стахановців» - катів НКВС. Серед них є справжні рекордсмени: генерал Василь Блохін (фото 1) особисто розстріляв 20 тис. осіб, двоє інших призерів – Пётр Иванович Магго (фото 2) и С.Н.Надарая (фото 3) – відстали з великим розривом: всього приблизно по 10.000 розстріляних на кожного. Більшість з катів померли своєю смертю, поховані з почестями і досі шановані силовиками.
Масштаб цієї системи вражає. Так, на піку репресій, в 1937 році було розстріляно 353.074 осіб - тобто майже по 1 тис. на день. У 1938 році - 328.618. Далі число розстрілів різко зменшилася (1939 рік - 2552, 1940 - 1649, 1950 - 1609; Приблизно на такому рівні до смерті Сталіна було щорічне число людей, засуджений до ВМН).
Переважна кількість розстрілів (до 60%) проводилося в Москві, після недовгих допитів і відсидки на Луб'янці і швидкого позасудового вироку «трійкою». Тому й «стахановці» НКВД орудували в основному теж у столиці.
Коло їх було обмеженим - на всю Москву всього лише 10-15 чоловік. Таке невелике число катів пояснювалося не тим, що важко було знайти виконувати ці обов'язки, а тому що справжній кат повинен був бути майстром своєї справи: мати стійку психіку , професійні навички, скритність ( навіть найближчі родичі катів не знали, в чому полягає їхня робота в НКВС), відданість справі.
Робота у Блохіна була важка: фактично він єдиний з розстрільної команди приблизно в 15 катів дожив в доброму здоров'ї до пенсії. Можливо, тому, що завжди дотримувався техніку безпеки на виробництві і не пив на роботі.
Василь Іванович Блохін попередньо одягався перед розстрілом у відповідну шкіряну уніформу - фартух нижче коліна, краги й картуз. Любив до розстрілу і після не поспішаючи випити чаю.
Один з катів Ємельянов згадував: «Горілку, само собою, пили до втрати свідомості. Що не кажіть, а робота була не з легких. Втомлювалися так сильно, що на ногах деколи ледве трималися. А одеколоном милися. До поясу. Інакше не позбавитися від запаху крові і пороху. Навіть собаки від нас шарахалися, і якщо гавкали, то здалеку ».
Поховали Василя Івановича Блохіна у 1955 році на Новодівичому кладовищі. Там же, на почесних місцях, поховані й інші сталінські кати (в т.ч. призер Маггі).
Правда, після арешту Берії Блохіна позбавили звання генерал-майора і 8 орденів, а також пенсії в розмірі 3150 рублів (середня зарплата по країні тоді була рублів 700). Блохін не витримав таких «репресій» і помер від інфаркту. В кінці 1960-х посмертно звання і ордени йому повернули, фактично реабілітувавши.
***
Повний текст матеріалу- тисніть на посилання нижче:
У приміщенні колишньої восьмирічної школи облаштовано куточок , присвячений футболістам тернівського "Космосу", котрі минулоріч здобули перемоги у трьох головних турнірах районних змагань. На стендах інформація та фотографії команди, ігрових моментів ( кубки (фото 1) щоправда зберігаються, поки що у селищній раді), але поступала пропозиція облаштувати спеціальний стенд поряд з футбольним куточком.
Перемоги фітболістів, можливо колись перевершить зовсім юна дзюдоїстка, батьки котрої тернівці
.  
Як повідомила її бабуся, 6- річна(!) дівчинка, котра з батьками нині мешкає у Сумах, на обласних змаганнях, з цього не зовсім жіночого виду спорту, зайняла 3-є місце у своїй ваговій категорії. Навіть не зовсім у своїй, адже найлегшою вважається та, де учасники мають 23 кг ваги, а наша землячка до неї ще "не доросла", маючи лиш 19 кг.
Але вистувила достойно, отримавши , напевне першу свою спортивну медаль. Тепер Олександра Скляр буде представляти честь області на всеукраїнському рівні, на змаганнях у Києві.
Побажаєм юній спортсменці всіляких успіхів!
!
фото. квіти з літа
| 
