НЕ ВСЕ, ПРО ВСЕ - 63 - 30 Листопада 2012 - Персональный сайт ulis-nik "Дика Слива"

Покращення настало для дубово - березового скверу з цегляною алеєю, котрий знаходиться в заводській частині селища, за колишнім магазином "Дитячий світ" - там проведена його почистка. До цього його значно заглушували бур"яни, молоді паростки дерев та сміття. Нині сухі дерева та молодняк вирубані, непотріб прибраний та спалений - сквер набув цивілізованого вигляду. Весною, коли зазеленіє флора, він матиме ще привабливіший вигляд.

Закінчилось утеплення місцевого дитячого садочка, котре відбулося завдяки програми, згідно Кіотського протоколу. Замінені , на пластикові, вікна, та спеціальним, негорючим матеріалом ( на зразок пресованої скловати), зовні облицьовано все приміщення закладу. Білий колір садочка надає ошатності приміщенню.

Того дня, перебуваючи в. Озерному, у співмешканця ( на даний час - єдина заселена садиба у селі) жінка, йшовши повз криницю, котра знаходиться неподалік ставка, у яру, чи то хотіла води напитися, чи посковзнулася, але якимось чином втрапила у неї.

Криниця мала декілька стандартних бетонних кілець, останнє з яких виступало над землею ледь за пів метра, і вода від поверхні була недалеко. Глибина, за свідченнями , невелика, але жінка не змогла самостійно вибратись. Можливі крики про допомогу ніхто не чув ( та й нікому)...

поширення. не набула цих пір до військами, шведськими вчинена різанина, кривава сталася Тернах в коли року, 1708 – го з далекого подія, замовчувана населення. Чомусь місцевого для принаймні, дат, трагічних з одна вшановуватись, як нас у би мав котрий день грудня, 9 невдовзі але матеріалу, висвітлення ході в виникла дискусію , яка тоді та нижче, повториться дещо котра тему, про писала вже 2010 р. «Дика Слива» липні У

то насилля. – війна яка будь , відомо як а війни, Північної час був То

супротивників. війська просувалися нього через і війні, російсько – шведській у подій ареною був край Наш тому. роки того зимового дня , 304 місце мала працях, історичних багатьох у описана Ця подія,

шведами гіршали. містом. Відносини між населенням та чи селом оволодіти супротиву, , без вдавалося їм завжди не опір і чинило населення їх, та підкорити наміром з округи, пункти населені на набіги та вилазки робили вони часу від Час селах. навколишніх у сніжною, та морозною була час той на котра зиму, на розквартирувалися і Ромни в вступили шведи року , 1708 листопада середині В

Шведський історик Адлерфельд, учасник походу, пише: «Ми несподівано змушені були весь час воювати, як з ворогами, так і з населенням того краю, куди ми ввійшли»

Приблизно в той же час, із Глухова, після «изрядного веселья при пушечном стрелянии», з нагоди обрання нового, промосковського гетьмана І. Скоропадського, Петро І відбув до Путивля, після чого побував у Тернах, 19 -20 листопада , Хоружівці та інших селах.

За місяць до тернівської трагедії був знищений російським військом Батурин, з багатотисячними жертвами. Коли 8 листопада Мазепа ( союзник шведів ) й шведи побачили руїни і згарища Батурина, ще «крови людской в мЂстЂ и напредмЂстью было полно калюжами» (Чернігівський літопис). «Ревно плакал по БатуринЂ Мазепа», який сказав Орликові: «Тепер все піде інкше: Україна, залякана долею Батурина, будет боятися триматись з нами за одне» (лист Орлика до Яворського).

Батурин був знищений на виразний наказ Петра: «А Батурин в знак измЂнникам (понеже боронились) другим на приклад зжечь весь» (лист до Меншікова з 5 листопада 1708 р.) . Недарма цар загрожував іншим українським містам долею Батурина на випадок їх непослуху Москві .

То ж дії шведів, щодо мирного населення, котре котре чинило супротив, напевне можна вважати, як протидія на Батуринську різанину , як помста…

Про намагання шведів оволодіти Недригайловом, можна почитати у багатьох джерелах, в тому числі і в книзі « Недригайлівщина; в дзеркалі історії», місцевих краєзнавців-істориків. Цій події відведено сторінку тексту, натомість про тернівський епізод там - жодного слова.

Репресії зі сторони шведів ставали все більш жорсткими, та це мало допомагало. З"являлись активні партизанські загони із селян.

Першою, по часу, була розправа , вчинена з тернівцями. . Цю історію описали шведський полковник барон Карл Магнус Поссе, пруський генерал на шведскій службі Давид Натаніеля фон Зільтман та історик-літописець Г. Адерфельд.

«10 декабря ( шведський календар відрізнявся від російського, з забіганням на 1 день вперед. «Ред». ) полковник Томас Функ с 500 кавалеристами был командирован, чтобы наказать и образумить крестьян, которые соединялись в отряд в различных местах. Функ перебил больше тысячи людей в маленьком городке Терее (Терейской слободе) и сжег этот городок, сжег также Дрыгалов (Надрыгайлов). Он испепелил также несколько враждебных казачьих деревень и велел перебить всех, кто повстречался, чтобы внушить ужас другим» (Широкорад А.Б. Северные войны России. — М.: ACT; Мн.: Харвест, 2001. – с.247 –248).

Ця звістка збентежила інших учасників походу. Військовий капелан Барділі так писав про цей епізод. «…подполковник Функ приказал в местечке Терны (Терейская слобода, [Tiernow] – это один и тот же населенный пункт, по-разному названный современниками. – Авт.) убить тысячу вражеских казаков, само местечко сжечь, чтобы вызвать в населения страх» (Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноевропейських джерелах 1687-1709. – Мюнхен, 1988. – С.66)

Далі Поссе в своїх спогадах пише, що Функ, розповідав , як він "... с третьего раза взял Терны и «драгуны зарубили все, что им попалося под руки» ( около 1600 человек). Тех, кто не захотел сдаваться и запирался у церкви, он спалил... (Мазепа. Збірник. Варшава, 1938. -Т.2. - с.20). .

«… Жители оказали сопротивление, а затем, отступив, засели в замке и более двух часов отстреливались. В перестрелке и последовавшем за нею штурмом погибло 20 шведов. В отместку Функе и его вояки устроили резню, во время которой погибло свыше тысячи жителей местечка Терны и прилегающей к нему местности; город был сожжён дотла..».

До речі , слідом за цим, Карл ХІІ надіслав універсал, в котрому говорилось, що за непослух шведам і Мазепі не тільки жителів, але й дітей карати "тем, кто оставивши домы уходят, или шкоити в чем воинским нашим людям покушаются, или самым делом шкодят, албо для Москвы найменшу речь чинят, и оных ложными обетницами или грозбами возмущати собе допущают, тых и их детей, и пожитки огнем и мечом, як найстрожей карати не занехаем" (G. Adlerfeld. Histori militaire Charles XII, - Адлерфельд Г. «Военная история Карла XII», т. IV, стр. 395).

Також ця трагедія нашого селища, згадується у праці «Українсько-Московська війна 1708-1709 р.р. Полтавська катастрофа» (розділ ІХ ) та інших.

" Трагічною була доля містечка Терни... коли шведи увірвалися сюди, козаки та селяни збіглися на церковне подвір"я. Немічні, жінки та діти заповнили церкву. Навколо подвір"я йшов вал, і там де він попсувався, тернівці нашвидкоруч звели огорожу. Двічі шведи атакували церковне подвір"я, але зустрічали запеклий опір, навіть жінки поряд з чоловіками обороняли вал. Коли ж третій штурм увінчався успіхом, озвірілі шведи зарубали 1600 чоловік, а тих хто зачинився в церкві - спалили. ( Л. Сапухіна "Історія Сумських козацьких та гусарських полків" . Суми.2003. с- 17 )

Противники , котрі відкидають ці письмові докази посилаються на лист російського офіцера Ушакова, котрий 12 грудня 1708 р. писав донесення Петру І з цього приводу «…Доношу милости твоей прежде сего, что неприятель за нашим подъездом был к Терновая, и оный, пришед, то местечко выжег. Тутешный народ засели было в замок и стрелялися часа с два, однакож неприятель силен: пришед пехотой с дву сторон, взяли оный замок и жителей несколько казнили, и то малое число. В неприятелей убили человек с двадцать, в том числе офицер, знатно, что не нижней. И я посылал того же числа сильную партию на сикурс к поэтому местечку, и неприятеля в том местечку малым чем не застали и гнали за ним, а догнать не могли» (Письма и бумаги императора Петра Великого. М.-1951, - Т.8. Вып.2. - с.1016-1017).

При цьому, виникає питання, а чи могло бути в Тернах, за 60 з гаком років, після заселення, понад 1000 мешканців ? За 20 років після подій , за прихожанськими відомостями, у Тернах було 1840 чоловіків та 1160 жінок (Филарет. Историко-статистическое описание Харьковской епархии. – Харьков: САГА, 2006. – Т.ІІ. – с.161.)

Можливо Функ дещо і перебільшив свої «успіхи», щоб оправдати свої втрати, чи набив собі ціну, для отримання матеріальної винагороди, але з іншої сторони і Ушаков , наймовірніше применшив втрати, бо російські війська прогавили момент і не змогли захистити населення від шведів.

Як-би там не було, а ця трагічна сторінка ,вписана в історію селища і ми повинні пам*ятати про це, і якось вшанувати загиблих, хоча б якимось хрестом на місці де відбувалася та страшна подія…

Час від часу, ми розповідаєм про знайдені імена земляквів котрі були чи то репресовані, чи загинули в полоні під час другої світової війни, чи взагалі якимось чином причетні до того, щоб їх пам"ятали.

Про трагічну історію кавалерійського полку , в котрому він служив розповідає на сайті " Сумський історичний портал" http://history.sumynews.com/ О. Корнієнко у матеріалі " Уродженці Сумщини - на останньому рубежі оборони. До 70 річчя битви за Кавказ." Там же і перелік загиблих, серед яких і наш земляк.

бл. 1920 р.н., уродженець смт Терни Недригайлівського району Сумської області, українець, із селян. Призваний у 1940 р. Недригайлівським РВК Сумської області. Рядовий, стрілець 17 кавполку 11 сд ВВ НКВС 37 А Закавказького фронту.

Загинув між 26.10.1942 та 05.11.1942 р. у м. Нальчик, Республіка Кабардино-Балкарія, Російська Федерація (ЦАМО РФ, ф. 58, оп. 18001, д. 1280). У «Книзі Пам’яті України» відсутній.

Сьогодні, коли виповнюється 70-річчя тих подій хотілося б повернути із небуття імена і долі уродженців Сумщини, котрі загинули під час оборони м. Нальчика – столиці Кабардино-Балкарської автономної республіки.

Удар, німцями, через Кавказький хребет передбачав захоплення Бакинських нафтових родовищ – основного джерела надходження пального в СРСР. Кавказ і Волга – це край Європи і саме на цих останніх рубежах знекровленими радянськими частинами і було зупинено просування армій гітлерівської коаліції.

Багато уродженців Сумщини, котрі полягли на фронтах тієї всесвітньої м’сорубки, нині спочиває під гранітом меморіалів та у невідомих могилах від Бельгії і Норвегії до Порт-Артуру. У цьому сенсі не став винятком і Кавказ, де наклали головою бійці 17 кавалерійського полку, котрий відіграв визначальну роль в обороні м. Нальчика.

Протягом 1939-1941 рр. він отримував поповнення, що значною мірою складалося з призовників із Сумської області – молодих і дужих українських хлопців 1918-1921 року народження.

Перебуваючи з 15 січня по 11 грудня 1942 р. у складі діючої Червоної армії, полк брав участь в боротьбі з розвідувально-диверсійними групами німецької армії, в оборонних боях на Північному Кавказі, охороняв військове запілля 37-ї армії. 23-24 липня 1942 р. підрозділи полку обороняли м. Ростова-на-Дону.

Коли ворог безпосередньо наблизився до Головного Кавказького хребта і захопив плацдарм на південному березі р. Терек, на нальчикському напрямку його зустріла знекровлена боями 37-я армія генерал-майора П.М. Козлова, котра не мала на озброєнні навіть жодного танка.

Ворог створив трикратну перевагу в людях, одинадцятикратну – в гарматах, десятикратну – в мінометах і абсолютну – в танках. 25 жовтня рано вранці близько 70 ворожих літаків здійснили потужний наліт на війська і штаб 37-ї армії, дислокованому в Долинському.

У бій з ним вступили частини 11-ї стрілецької дивізії НКВС, що боронили місто. Вкрай малочисельна дивізія скоріше нагадувала бригаду і складалася не з шести штатних полків, а лише з 17-го кавалерійського та 278-го стрілецького полків і в цілому нараховувала 1956 бійців особового складу замість 11314, що мали бути по штату. Розгорнулися вуличні бої. Протягом трьох днів спішені кіннотники та стрільці самовіддано билися з ворогом, завдаючи йому втрат у живій силі і техніці, вони спільними зусиллями знищили до 1500 чол. живої сили ворога, спалили та підбили 28 танків і 1 бронемашину

Поле передмістя Нальчика було всіяне трупами наших солдатів... Про них у «поховальних» зведеннях командування зазначило: «труп оставлен на поле боя». А що ж полк? Через величезні втрати, наказом НКВС СРСР від 11 грудня 1942 р. 17-й кавалерійський полк був розформований, а решта особового складу передана на поповнення 2-ї гвардійської стрілецької дивізії РСЧА. Саме вона на ранок 4 січня 1943 р. повністю звільнила Нальчик від окупантів…

Буринський р-н              6223        3205     +3018
Конотопський р-н           3276       2285       +991
Липоводолинський р-н     4210        3584      +626
Недригайлівський р-н     6059       3603      +2456
Роменський р-н              8215       6566      +1649
Ромни                            9349        6580      +2769

Дика Слива (Wild Plum)