 НА ОЛІМПІАДУ - З ОСЕЛЕДЦЕМ
 ПОЛІТПРОП
 З НАШИХ
 НЕ СКЛАЛОСЯ...
 У ЛІДЕРАХ
 ФОТО. НЕБО НАД ТЕРНАМИ,
на олімпіаду - з оселедцем
У матеріалах від 22.06.11 та 06.10.11 р. ми подавали інформацію про боксера, чемпіона світу Олександра Усика , батько якого тернівчанин. І ось свіжа інформація - декілька днів тому на сайті Федерації Боксу України з"явилося розлоге інтерв"ю зі спортсменом та цікаві світлини. Повністю передрук дивіться у меню нашого сайту у розділі "БЛОГ" ( тисніть сьомий рядок) праворуч.
Українські боксери по-козацьки підготувалися до лондонських Олімпійських ігор, офіційне відкриття яких відбудеться 27 липня. Йдеться не тільки про фізичну форму, а й про вигляд - дехто з них по-козацьки вистриг свої голови., повідомляє gazeta.ua
Перед вильотом до Лондона боксери вирішили підкреслити імідж представників сильного народу. На урочистих проводах олімпійської збірної спортсмени постали в козацьких шликах. У половини з них із-під цих шапок стирчали чуби.
Хлопці вважають, що така зачіска додає їм грізного вигляду і популяризує козацьку історію. Капітан боксерської збірної, чемпіон світу з боксу в вазі до 91 кг Олександр Усик ( на фото, із сайту УФБ ) розповів історію придбання оригінальних головних уборів:
- Ми з Дениском (Берінчиком ) захотіли козацькі шапки. Але не звичайні, а з прапором України. Знайти їх не було складно: замовили в інтернеті - і ось вони у нас.
На запитання, чи готовий Олександр, якщо завоює чергову медаль, змінити ще й зачіску, він, знімаючи з голови козацьку шапку, показав виголену чуприну:
- Яка ще потрібна зачіска? Вона вже в мене є!
В розміщеному на сторінці Федерації боксу України інтерв'ю кримчанин Олександр Усик сказав, що козацтвом захоплюється з дитинства:
- Дуже міцні дядьки були, рубали голови ворогам направо й наліво. Справжні воїни, справжні чоловіки. Захищали державу, піклувалися про свої родини, про народ. Вороги боялися козаків, бо ті давали таку відсіч - мало не покажеться. Вміли жити, кохати,веселитися.
Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/sport/447506">Gazeta.ua</a> Ми ж побажаємо Сашку перемог , повернутися з Олімпіади з медаллю, і неодмінно ЗОЛОТОЮ !!!
Як стало відомо, букмекери пророкують збірній Україні 7-9 золотих олімпійських медалей - і одну з них - Олександрові Усику...
Дай Боже, щоб не помилилися !
політпроп
Подих наступних виборів до Верховної Ради відчувається все ближче - не тільки у столиці чи обласних центрах, а й на місцевому рівні, проводяться різні заходи політичними силами. Хоча офіційна агітаційна компанвя стартує вже невдовзі, у неділю, в базарний день, у центрі селища, все частіше можна спостервгати партійну політактивність. Цього разу пресу та листівки роздавали комуністи та об"єднана опозиція. Перші виставили червоний намет ( на фото) з відповідним прапором, другі - стола.
Ті й інші виступають проти влади,але виходить, що комуністи самі проти себе, адже вони тісно співпрацюють з тією ж владою, на відміну від опонентів.
Комуністи крім паперової продукції,пропонували заповнити бюлетень для голосування з деяких питань "національного" значення, після заповнення якого, пропонували безкоштовну передплату на газети відповідного спрямування. Одна із листівок, спрямована на "рабочий класс", котрих у селищі вже давно немає, але як там зазначено "...есть еще безработные рабочие..."
Представники ВО "Батьківщина" , крім газет, збирали підписи проти передачі мисливських угідь приватній структурі "Корені". Тернівці доволі активно віддавали свої голоси цій пропозиції.
З НАШИХ
У анонсованоиу раніше " Календарі пам’ятних дат…" ми зустрічаємо і прізвища земляків, про котрих майже нічого не знаємо. . Про одного із них, Григорія Зенікова, і подаємо матеріал,( дещо скорочений) знайдений. на сайті " НМЦ ПТО у Сумській області", поданий там у 2009 році під назвою " Історія в особистостях. За покликанням серця".
Пам"ять... Пам"ять. Нікуди від неї не подінешся, нікуди не сховаєшся.
Ось і сьогодні в котрий уже раз за останній час пригадалася рідна хата в селі Терни, де 22 січня 1922 року народився хлопчик, якого батьки назвали Григорієм.
В сусідньому селі Уланово ( Улянівка - ред. ) Григорій уперше переступив поріг школи. Це були важкі 30-ті роки, коли часто в хаті не було хліба, а в школі підручників та зошитів. Але було велике бажання вчитися, стати освіченою людиною, потрібною суспільству. Шкільні роки, як птахи, швидко пролетіли, і юність розкрила перед юнаком свої обійми. До мрії, здавалось, можна було дотягнутись рукою… Але почався багряний ранок 22 червня 1941 року. Фашистський чобіт ступив на рідну землю, горіли міста і села. Батьківщина кликала своїх синів. І випускник Улянівської школи став курсантом Ленінградського артилерійського училища. Прискорений термін навчання, а далі фронт. Він був відряджений спочатку командиром взводу управління на Калінінський фронт.
15 серпня 1942 р. був поранений. Знаходився на лікуванні у госпіталі міста Кулебаки. Після одужання був направлений в резерв Західного фронту у Підмосков’я.
З січня 1943 по 1944 рік лейтенант Зеніков Г.К., якому було трохи більше 20-ти років, знаходився в армії 2-го Українського фронту на посаді командира взводу. А з січня 1944 р. він був командиром штабної батареї полку.
Громив ворога, не кланявся кулям у бою. Рідна земля стогнала від фашистської навали, а він, син своєї землі, відчував її біль і муки і, не шкодуючи молодого життя, першим рвався у смертельний бій. Курська дуга, визволення Бєлгорода, Харкова, Полтави - це етапи бойового шляху воїна. За мужність і відвагу на грудях бійця Зенікова Г.К. засяяли ордени та медалі, подяки Верховного головнокомандувача додались до особистої справи.
Був нагороджений орденом "Червоної Зірки”. Двічі форсував річку Дніпро в районах міст Кременчуга та Крюкова. Брав участь у боях по звільненню від во рога Правобережної України. 13 січня 1944 р. під містом Кіровоградом був важко поранений фашистським снарядом і 8 місяців знаходився на лікуванні у м. Єсентуки Ставропільського краю.
У серпні 1944 медичною комісією м. Кисловодська був комісований та звільнений з лав Радянської армії інвалідом II - ї групи.
По поверненню з армії Глухівським районним комітетом партії був направлений у місто Суми на роботу в систему ДОСААФ та був призначений головою міської ради.
Рідна земля лежала в руїнах. Потрібно було налагоджувати мирне життя. Знівечена війною Сумщина, як і вся країна, потребувала молодих кваліфікованих робочих рук для відбудови зруйнованого господарства. І Зеніков Г.К. післявоєнний період свого життя присвятив навчанню та вихованню молоді в системі професійно-технічної освіти, в якій працював майже 50 років.
Без відриву від трудової діяльності здобув вищу освіту: закінчив у 50-ті роки Сумський державний інститут ім. А.С. Макаренка і отримав спеціальність вчителя історії.
Високий професіоналізм і знання проблем підготовки учнів до трудової діяльності, вимогливість до себе та педагогічних працівників допомогли Григорію Кузьмичу за короткий період перетворити училище на одне з кращих у області. "Індивідуальний підхід до людей, увага та довір’я, особистий приклад у творчих пошуках, вимогливість і доброта це запорука успіху керівника” - часто повторював він, ділячись набутим досвідом з молодими колегами.
Вийшовши у 1981 р. на пенсію, Зеніков Г.К. продовжував працювати методистом в обласному управлінні освіти і науки, а згодом - у ПТУ-1 м. Суми.
Сергій Петровський, ДПТНЗ "Сумське вище професійне училище будівництва і дизайну.
не склалося...
Свого часу, ми писали про нашу "кукушку" ( паротяг + вузькоколійну залізницю) котра, " мала честь" курсувати від залізничної станції Білопілля, до Тернівського цукрозаводу, проїжджаючи повз "станційні" села та створюючи своєрідну залізничну атмосферу , по всьому шляху курсування, через села Білопільщини. Середнє та старше покоління, до цих пір пам"ятають ті гудки , котрі видавала та "птаха" , які було чути за багато миль , на теренах нашого краю.
Та вузькоколійка, функціонувала хоч певний час ( допоки працював цукрозавод ) , на відміну від іншого залізничного шляху , котрий мав -би бути пролягати через Терни...
Буринський краєзнавець О . Капітоненко, досліджуючи тему невідповідності назви залізничної станції Путивль, котра знаходиться в Бурині, між іншим зазначив ( опубліковано на сайті південно-західної залізниці ), що на початку ХХ століття, не маючи залізничного сполучення, місто Путивль почало занепадати. Відсутність залізниці помітно позначилася на розвитку його економіки та містобудування. Так, городяни внаслідок віддаленості від залізниці мали платити так звану гужову надбавку за поставлені з інших місць товари, переживати різні транспортні пригоди та незручності.
Терни , продовжити її через ст. Путивль Московсько-Києво-Воронізької залізниці по Путивльському повіту до міст Путивль та Глухів і далі до ст. Хутір Михайлівський тієї ж Московсько-Києво-Воронізької залізниці. На цій підставі зібрання ухвалило прохати Курське губернське земське зібрання прийняти на себе подальше провадження справи з прокладання залізничної лінії через Путивльський повіт та м. Путивль згідно із зацікавленими земствами.Тому місцева влада на об’єднаному засіданні надзвичайного Путивльського повітового земського зібрання та Путивльської міської думи 13 січня 1908 р. з питання про приєднання м. Путивль до залізничної мережі імперії визнала за доцільне прокладання залізниці та, погоджуючись з доповіддю спеціальної комісії щодо проведення запроектованої до побудови акціонерним товариством Придніпровської залізничної магістралі Херсон - Катеринослав - Полтава - Путивль.
До розробки проекту був залучений інженер шляхів сполучення Степан Чмутов. У своєму листі від 28.02. 1908 р. він виклав техніко-економічне обґрунтування, в якому, зокрема, зазначив: «Прокласти вітку від ст. Буринь (Путивль) до м. Путивль (до р. Сейм без мосту через Сейм) коштує недорого, близько 500 тис. руб. Кінцевий пункт вітки (ст. Путивль) буде навпроти міста між річкою Рехтою (Сейм) та оз. Хатишем. Довжина гілки від 14 до 15 верст. Якщо ж ви бажаєте мати проект від ст. Терни через Буринь та м. Путивль до ст. Глухів, то це буде завдовжки 87 верст плюс 3 версти з’єднувальна гілка до ст. Буринь, загалом 90 верст. Напрямок тут буде іншим, а саме: перетин ріки Сейм південніше хутора Калініна, потім на село Білу Галицю та Ширяєве, щоб вздовж яру розвинути від долини р. Сейм підйом у степ на 40 верст. Обігнувши Ширяєвський яр, лінія піде на Путивль і з північно-східної околиці міста, за півтори версти від нього (у бік Рижкового хутора), буде спроектована ст. Путивль».
Виходячи з вищезазначеного, можна зрозуміти, що першоначально, залізнична гілка від Херсона, мала закінчуватись саме в Тернах. На прохання Путивльського земства, розроблявся план подальшого продовження її на північ.
На жаль, цьому проекту не судилося бути здійсненим, бо тоді і доля Тернів була б , напевне іншою, адже станційне містечко, це перш за все розвиток економіки навколишнього краю та багато інших переваг.
Драматичним видався матч, у Недригайлові, між місцевими футболістами та тернівським "Космосом". У першому таймі, попри зусилля, жодній команді, так і не вдалося загнати м"яча у ворота. Друга частина матчу виявилася результативнішою . Перші два м"ячі побували у воротах тернівців, один з яких, із пенальті. Час ішов , і вболівальники "Космосу", котрі приїхали з командою, почали було втрачати надію на позитивний результат, та футболісти, зібравшись, дали гідну відсіч супернику і забили у відповідь, аналогічні, два м"ячі. 2-2 - остаточний результат цікавої та напруженої гри.
Перше коло чемпіонату району закінчилось - у підсумку, "Космос нині у лідерах.
(Фотоприколи із мережі інтернет)
фото. небо над тернами.
************************************************************************************************************************************
|
