 СОБОРНІСТЬ, ПОЛКОВНИК І ВЛАДА
 КОРОВИ ДОЇЛИСЯ... ШИПШИНОЮ...
 ПЕРШИЙ ПІШОВ...
 У СПИСКУ 15 - ТИ
 ФОТО. У СОНЯЧНИЙ ДЕНЬ
соборність, полковник і влада
Чергове, слідом за Хрещенням Господнім, але цього разу світське свято , відзначається цього місяця - 22 січня, День Соборності України - з ним і вітаємо земляків та всіх українців.
/
Свято встановлено в Україні «…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День соборності України» .
30 грудня 2011 року указом Президента України Віктора Януковича День Соборності на офіційному рівні було скасовано, натомість встановлено День Соборності та Свободи України".
Одним із військових діячів армії, тієї Української Народної Республіки , був уродженець недалекої Хоружівки, полковник Іван Литвиненко. ( ◄ на фото - у молоді роки)
Нещодавно ( 17 січня), його 122 річницю з дня народження відзначали земляки, у Недригайлові та Хоружівці.
Цікава зустріч була проведена у районному краєзнавчому музеї, де про життєвий шлях героя - патріота розповів відомий історик-архівіст, колишній директор сумського обласного державного архіву, котрий нині працює у Великій Британії - Генадій Іванущенко.
Потім учасники ходою пройшли до пам"ятника Кобзарю , де відбувся мітинг, в якому взяв участь народний депутат України Ігор Мірошниченко та виступили відомі кобзарі Олександра Триус та Микола Мошик.
( фото - ▼ хода та мітинг біля пам"ятника Т. Шевченку ▼ )
Це вшанування цілковито було проігнороване районними очільниками ( та і взагалі владою), котрі в той же час, у своєму привітанні до свята ( у пресі ) згадують і злуку УНР та ЗУНР, і про тодішніх українських патріотів (яким був не згаданий ними І. Литвиненко), і синьо-жовті знамена (під якими він воював), а дехто із нинішніх керманичів - люто ненавидів. Згадують і сучасників, котрі 1990- го року поєднали живим ланцюгом схід і захід,( на яких тодішня влада насилала міліцію, з настановами не їхати на ту акцію...).
Згадують безіменних, незламних борців та жертви, принесені на вівтар незалежності, соборності, державності ( але не полковника армії Української Народної Республіки Івана Литвиненка, якого було розстріляно НКВД ).
( фото - на мітингу.
▼ історик Генадій Іванущенко та нар. депутат України Ігор Мірошниченко ▼).
Чи щирі їхні слова, коли не знайшли бодай декілька хвилин , хоча б для мовчазної присутності на вшануванні земляка?... Звичайно, відмовка знайдеться, але істинну причину ігнорування цього, всі знають.
Адже організатором заходу було ВО "Свобода"... В цьому і вся таємниця. Не хотілося панам, радше товаришам, із білого дому, вислуховувати можливі неприємні для себе слова від радикальних представників парламентської партії. Та і якже ж їм стояти біля свободівських прапорів..? Це як у 90-х роках комуністам, біля синьо-жовтих та рухівських...
.
( На фото - кобзарі: ▼ Олександр Триус та Микола Мошик ▼)
Коли б біля червоних - будь ласка...
Як повідала одна авторитетна в районі особа, і недригайлівців зібралося б більше , адже прихильники "Свободи" в райцентрі є, але отой "совковий " страх до цих пір , немов черв"як сидить у мізках людей і не дає вільно себе почувати...
Та це такий собі несвятковий відступ напередодні свята.., а вшанування славного земляка продовжилось, після райцентру, у Хоружівці, куди бажаючі мали змогу поїхати наданими автобусами. .
.
( фото - ▼пам"ятний знак в честь Івана Литвиненка. )
Там, на території храму і знаходиться пам"ятний знак встановлений Івану Даниловичу Литвиненку. Тут місцевий історик-краєзнавець розповів про історію села, після чого було вшанувано пам"ять загиблих у голодомор 1932-33 р.р. та відбувся молебен.
По закінченню присутні відвідали музей ікони, котрий знаходиться при храмі та скуштували козацького куліша у храмовій трапезній.
На останок алишається лиш подякувати організаторам, за змістовно проведений захід.
.
Фото на згадку. с. Хоружівка ►)
(фото ▼ - богослужіння у храмі.)
Військовий діяч, полковник армії Української Народної Республіки, вчитель офіцерських шкіл УПА, лицар Залізного хреста
Народився ІВАН ЛИТВИНЕНКО 4 січня (за новим стилем 17 січня) 1891 року в с. Хоружівка. З початком Першої світової війни був мобілізований до армії. Навчався у школі прапорщиків. Отримав 1-й офіцерський чин. За часів Української Центральної Ради з грудня 1917 року Литвиненко перебував у складі 1-го Українського Вартового полку, а вже з січня 1918 року став командиром.З 1917 року - в Армії Української Народної Республіки, де отримав ранг полковника.
У цих та інших військових підрозділах Армії УНР служило багато вояків із Сумщини.
З 1919 року Іван Данилович у Дієвій армії УНР керував 1-м Запорізьким полком ім. Дорошенка. 1920 — повноважний представник Головного отамана С.Петлюри на переговорах з генерал-лейтенантом П.Врангелем щодо об’єднання сил у боротьбі з більшовицькими військами.
Іван Литвиненко приймав часть у Першому Зимовому поході Армії УНР по тилах більшовиків і денікінців, був командиром Збірного Запорозького кінного полку ім. Богдана Хмельницького. Прославився земляк під час подій 16 квітня 1920 року у Вознесенську (нинішня Миколаївська область), де, війська Дієвої армії УНР завдали поразки частинам більшовицької армії та захопили значний арсенал зброї.
З 1921 року Іван Данилович служив в охороні Головного отамана, очолюваній розвідником Миколою Чеботаревим. Не припинив своєї співпраці з останнім і надалі, будучи в розвідці Державного центру УНР на еміграції. Протягом 1928—1935 рр. очолював розвідувальні пункти на Волині.
Невідомо за яких обставин Іван Литвиненко став професійним військовим розвідником. За проведеними дослідженнями Геннадія Іванущенка, Іван Данилович Литвиненко-"Морозенко" був залучений до роботи керівником спецслужб УНР Миколою Чеботаревим ще у 1924 р., потім він працює в контррозвідці Державного Центру УНР в екзилі.
Займаючись розвідувальною діяльністю, він був постійним об'єктом уваги радянських спецслужб. У документі, складеному за агентурними і слідчими матеріалами 1939 року у розділі "Українські терористичні організації в Польщі" він згадується серед десяти найбільш авторитетних та активних діячів екзильного уряду УНР. У його характеристиці згадується наступне: "... колишній полковник петлюрівської армії. В еміграції - керівник розвідки УНР на Північній Волині.
Активний та досвідчений розвідник, перекинув на радянський бік десятки агентів". У книзі "Армія без держави" Тарас Бульба-Боровець згадує „Полковник Іван Данилович Литвиненко був одним з найактивніших членів нашої організації з-посеред старшої генерації. Військовою мовою - він був наче начальник штабу. Це палкий патріот трудової України, відважний вояк, далекозорий політик, найщиріший товариш і батько вояка."
 (фото - старійшина старшинської школи УПА "Дружинники" полковник Іван Литвиненко (у чорному мундирі з орденом Армії УНР "Залізний хрест за Зимовий похід та бої") приймає парад випускників першого випуску школи. 1944 р.)
Від вересня 1943 року — начальник розвідувального відділу штабу Поліської Січі отамана Тараса Бульби-Боровця. Іван Данилович стає інструктором старшинської школи УПА а також керує випуском старшин.
У листопаді 1944 за завданням Української повстанської армії Литвиненко переправлений до Львова, де намагався легалізуватися під прізвищем Солончак.
У березні 1945 заарештований спецгрупою НКРБ УРСР, але після першого допиту випущений з ув’язнення для проведення подальшого оперативного спостереження. Від січня 1946 працював художником-оформлювачем Львівського будинку архітектора, продовжував підтримувати зв’язки з самостійницьким підпіллям.
Виявити через Литвиненка зв'язки з підпіллям ОУН-УПА МДБ не вдавалося, і на співпрацю він не погодився, 6 черня 1946 Іван Данилович знову заарештований. 12 грудня 1946 засуджений до смерті. Страчений у м. Київ, у Лук"янівській в"язниці, 17 лютого 1947 р.
корови доїлися... шипшиною
Днями, до тернівців, котрі реалізовують молоко від своїх корівчин, одному із молокозбирачів, навідались сумські податківці. На одному з кутків селища вони писали протоколи годин чотири. Але не про молоко.
/
Як виявилося, за документами податківців, земляки, крім "молокореалізаційної" діяльності,займалися ще й збутом іншої продукції - немов-би і сільськогосподарської, але далекої від молочної, чому селяни дуже здивувались..
Прибулі службовці повідомили останнім,із вказанням конкретних прізвищ, що ті, крім молока, активно реалізовували, одній сумській фірмі, ще й супутні дари природи.
На когось було записано дві тони яблук, на когось помідорів, яких вони нікому не продавали, але дивнішим було те, що дехто умудрився нібито здати ті ж дві тони (!) волоських горіхів, притому лущених (!!).Та хітом цих продаж була ніби-то реалізація, однією з родин, КАМАЗу (!) шипшини (!!), сушеної(!!!).
Це ж які потужності та шипшинові насадження треба мати...
Подібна аферистична бізнесова схема, декілька років тому, уже виринала на наших теренах, та її результат якось було загубився в інформаційному просторі, аж тут - знову.
Що характерно, шахраї спрацювали грубо - віртуальними реалізаторами виявились лиш здавачі молока, з чого можна визначити, що посередниками у цй справі є молокоприймачі, адже потрібні для цього копії паспортів та ідентифікаційні коди, саме вони могли надати ділкам цього бізнесу. Гадаючи, що селяни ні про що не здогадаються, "аграрії" напевне не подумали, що податківці можуть задуматись над питанням, а де це якась сільська тітка назбирала декілька тон шипшини, чи чим лущила горіхи ?..
Дехто з фігурантів цієї справи згадує, що свого часу, під час укладання договорів, на здавання молока, ніби-то підписували якісь папери про реалізацію сільськогосподарської продукції (гадаючи, що мова там ішла саме про молоко).Текст там був написаний у верхній частині аркушу, внизу ставили підпис, а середина "паперового носія" була вільною від тексту.
То-ж там, як гадають вони, і можна було дописати потрібні для когось слова...
Ото таке...
перший пішов
"Самогубство - благання про допомогу, котре ніхто не почув"
Равіль Алєєв
Сталося перше самогубство, зафіксоване цього року, у Тернах, причому не зосвім звичним чином вирішене.
63 - річний пкнсіонер, був відомий землякам, як такий, що ще за радянських часів відстоював свої громадянські права, за що неодноразово і притиснювався, закінчив свій шлях у цьому житті за своїм бажанням. Минулого скликання, він був депутатом селищної ради. За розмовами, котрі обговорюються у селищі,і які неоднозначно визначають причини цього проступку - чи то загального, чи то сімейногохарактеру.
Чоловік залишив посмертну записку, лейтмотивом якої були слова, на зразок "...я так жити більше не можу ( чи то не хочу)... ". Перерізавши вени на руці, він взявши відро, куди збігала кров, рушив ходити по обійстю, городу, прилеглій території, аж до виснаження... Знайшли чоловіка, коли вже викликана швидка допомога нічим зарадити не змогла...
Нагадаємо, минулого року, у селищі, добровільно пішло з життя четверо осіб.
По вищевказаній темі, подаємо статистичні дані суїцидів по колишніх радянських респубдіках, у розрахунку - кількість самогубців на 100 тисяч населення. Дані за 2011 рік.
Згідно такого обрахунку, то коли - б Терни мали 100 тисяч мешканців, результат вразив-би - приблизно 110 (!) самогубців у рік, за середньостатистичних 21 в Україні.
Подібні цифри, як у нас, мають деякі регіони Росії - Удмуртія, Корякія, Алтай, Комі - 100 - 130 самогубців на 100 тисяч мешканців!
| |
Страна |
Всего |
Мужчины |
Женщины |
Динамика |
 |
Азербайджан
|
0.6
|
1.0
|
0.3
|
|
 |
Армения
|
1.9
|
2.8
|
1.1
|
|
 |
Белоруссия
|
25.3
|
н/д
|
н/д
|
|
 |
Грузия
|
4.3
|
7.1
|
1.7
|
|
 |
Казахстан
|
25.6
|
43.0
|
9.4
|
|
 |
Кыргызстан
|
8.8
|
14.1
|
3.6
|
|
 |
Латвия
|
22.9
|
44.0
|
8.2
|
|
 |
Литва
|
34.1
|
61.3
|
10.4
|
|
 |
Республика Молдова
|
17.4
|
30.1
|
5.6
|
|
 |
Россия
|
21.4
|
н/д
|
н/д
|
|
 |
Таджикистан
|
2.6
|
2.9
|
2.3
|
|
 |
Туркменистан
|
8.6
|
13.8
|
3.5
|
|
 |
Узбекистан
|
4.7
|
7.0
|
2.3
|
|
 |
Украина
|
21.2
|
37.8
|
7.0
|
|
 |
Эстония
|
18.1
|
20.6
|
7.3
|
|
Серед інших країн світу , то лідирують вказані в таблиці литовці, а також південні корейці - з показником понад 31, а також Казахстан - 30, Гайана - 26, Білорусь - 25 та Угорщина - 24.
Україна на 13 - й сходинці.
Найменше самогубств у Єгипті, на Гаїті та Ямайці - менше 0,5. За ними йдуть Азербайджан, - 0,6; Вірменія - 1,9; Греція - 3,5 та Грузія - 4,3.
у списку 15 - ти
 1.
Напевне мало хто знає, що Терни відносяться до місць історичної спадщини , і стоять у переліку поміж 360 - ти населених пунктів України по цьому критерію. У 1990-х роках був підготовлений список, що містив 1399 історичних поселень, та як бачимо "фільтр" відповідності пройшов лиш один з чотирьох населених пунктів, в тому числі і наш.
Звичайно, лишилося тієї спадщини , в селищі, мізер ( дякуючи "попереднікам" зі світлого минулого), та таки щось маємо.
( На фото -"гості з минулого" князя Щербатова -1. Винні підвали, 2 . Залишки парку, 3. Одне з біляпалацових приміщень.)
З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць, вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Цей список був затверджений постановою Кабінету Міністрів ще 2001 року, де визначено, що Історичне населене місце - згідно з українським законодавством це місто, селище чи село, яке зберегло повністю або частково свій історичний ареал з об'єктами культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку.
На Недригайлівщині це єдиний населений пункт, котрий сюди включений. Всього ж на Сумщині таких 15. Крім Тернів, це Суми, Білопілля, Ворожба, Вороніж, Глухів, Конотоп, Кролевець, Лебедин, Низи, Охтирка, Путивль, Ромни, Середина-Буда, Тростянець.
 2. Звичайно, з історичної точки зору, тягатися у порівнянні, з такими "монстрами" давнини як Путивль, Глухів чи Ромни, нашому селищу, звичайно не має сенсу, але приємно, що науковці щось цінного надибали в Тернах, за що і удостоїли бути у цьому переліку.
2009 року КМУ затвердив порядок визнання населених пунктів історичним.
Місто, селище та село може бути визнано історичним і занесено до Списку, якщо воно відповідає щонайменше двом з таких критеріїв:
-- наявність історичних, архітектурних,
ландшафтних та садово-паркових об'єктів культурної спадщини, які мають містоутворювальне значення;
-- розпланування відповідно до минулих історичних епох (до початку XX століття);
-- збереження основних композиційних центрів та композиційних осей населених місць;
-- наявність рядової історичної забудови.
 3.
Для населених місць, що увійшли до вищенаведеного списку необхідно:
- розробити чи скоригувати розроблені раніше історико-архітектурні опорні плани;
- на основі історико-архітектурних опорних планів розробити і затвердити в установленому порядку:
а) межі історичних ареалів;
б) межі й режими використання зон охорони пам'яток;
в) місцеви правила забудови. Всі проекти розпланування, забудови, реконструкції, що стосуються історичних ареалів цих поселень повинні погоджуватись з центральними органами охорони культурної спадщини; з цими ж органами слід погоджувати програми і концепції соціально-економічного й культурного розвитку, оскільки вони заторкують питання просторового устрою і розвитку цих місць.
Визначено також інші норми та правила , задля збереження історичної спадщини.
фото. у сонячний день
*******************************************************************************************************************
| 
