НЕ ВСЕ, ПРО ВСЕ - 38 - 19 Квітня 2012 - Персональный сайт ulis-nik "Дика Слива"

Наступає традиційна пора картоплесаджання. Минулий рік селянам приніс розчарування у цій сфері діяльності – у сенсі якогось прибутку , від вирощування цього овочу. Зважаючи на позаминулі закупівельні пристойні ціни на картоплю, торік селяни збільшили посівні площі, але виявилося, що майже у збиток собі. Вартість її минулої осені знизилась у декілька разів, склавши суму 1 – 1.50 гривні за кілограм. Дехто з господарів вирішив було вирощену картоплю зберегти до весни, сподіваючись на підвищення ціни у цей період. Та, як часто буває, надії не справдились. У березні закупівельники пропонували за 1 кг великої картоплі 0.8 - 1 гривню , а посадкової – 0.6 грн. Ще більш погіршилась цінова ситуація, для селян, у квітні – у середині місяця «другий хліб» ще більш подешевшав – люди з автівки , котрі скуповували картоплю у центрі селища, нині пропонують вже по 50 копійок за 1 кг , як харчової, так і посадкової картоплі. То ж ті господарі, котрі гадали заробити дещицю весною, «прогоріли» ще сер»йозніше, ніж осінні реалізатори. Як складеться з урожаєм та реалізаційною ціною цієї осені і чи буде, для селянина, хоч якась копійчина, з цього, - відомо лиш Всевишньому.

Декілька років тому, у селищі, мав місце випадок пограбування квартири серед білого дня, у час коли господарі відлучилися на декілька годин. Викрадено було чималу суму коштів. І ось схожий випадок. Того дня до Тернів завітала флюорографія, для обстеження місцевого населення, і двоє пенсіонерів, чоловік та його дружина, вирішили відвідати медиків. Люду, для цієї процедури, зібралося чимало, то ж довелося парі дещо затриматись. Повернувшись додому, за декілька годин, вони виявили, що у помешканні побували непрохані гості.Двері були відчинені, а в бсередині розкидані речі.Запідозривши недобре та провівши огляд місця , де зберігалися гроші, виявили, що їх не стало. За даними РВ УМВС, викрадена сума склала 1,5 тисячі гривень та 10 тис російських рублів. Земляки, коментуючи пригоду, сходяться на тому, що без обізнаних місцевих тут не обійшлося… Дехто із сусідів немовби бачив легковика, котрий мелькав, у той час неподалік, та номерів, на жаль ніхто не запам»ятав і на даний момент злочинці розшукуються.
…А кошти, таки напевне надійніше, зберігати в банку

Невдовзі день Перемоги, то ж подаємо матеріал відповідної тематики - про воїна, котрий здобував цю перемогу. Він не є нашим земляком, та Терни були у певному періоді для нього - своїм селищем. У повоєнний період , Герой Радянського Союзу Петро Тимченко керував радгоспом "Тернівський", то ж старше покоління місцевих, ще пам"ятає цього керівника.

Народився в селі Гребеніковка нині Тростянецького району Сумської області в сім'ї селянина. Українець. Член ВКП (б) / КПРС з 1952 року. У 1914 році закінчив чотирикласну школу. Довгий час наймитував. З 1927 року працював ковалем у радгоспі.

До звільнення рідного села від німецько-фашистських загарбників жив на тимчасово окупованій території. У Червоній Армії з липня 1943 року. Учасник Великої Вітчизняної війни з жовтня 1943 року. Воював на Воронезькому і 1-му Українському фронтах. Був тричі поранений. У серпні 1943 р. підрозділ, в котрому воював П. Тимченко, визволяв населені пункти лівобережної України - Лебедин, Пирятин, Лохвицю, форсував ріки Псел, Сулу, Удай та інші . Попереду був Дніпро. Підійшовши до ріки в районі букринського виступу, розпочалася ретельна підготовка до форсування водної перешкоди.. 22 вересня , у районі хутора Монастирик,( нині в межах селища Ржищів Київської області,) першим на човні відпливло відділення, котрим командував рядовий Тимченко. Помітивши радянських воїнів, гітлерівці відкрили по них шалений вогонь. Бійці, котрих прикривали з лівого берега, налягли на весла і невдовзі дісталися берега. Воїни кинулись до ворожих окопів настільки стрімко, що ті не витримали натиску та здали свої позиції. .Бійці відділення увірвалися у ворожу траншею, в рукопашному бою знищили чимало солдатів, вибили гітлерівців і утримали захоплену позицію.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року за мужність і відвагу, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму на його правому березі, червоноармійцеві Тимченко Петру Сергійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2373) .

У 1945 році він був демобілізований. Повернувся в Сумську область. Довгий час очолював відділення в радгоспах Півненківський і Тернівського цукрових комбінатів. Тричі нагороджувався медалями Виставки досягнень народного господарства СРСР. Після виходу на пенсію, жив у місті Суми. Помер 12 серпня 1990 року. Похований на Ново-Центральному Баранівському кладовищі в Сумах (фото).

У місті Суми, на початку вулиці імені Героїв Сталінграда, створена алея Слави, де представлені портрети 39 Героїв Радянського Союзу, чия доля пов'язана з містом Суми та Сумським районом, серед яких і портрет Героя Радянського Союзу П.С.Тимченко.
За матеріалами сайту "Герои страны".

Із царськими земельними пожалуваннями пов’язане виникнення Тернівського маєтку князів Щербатових (Лебединський повіт Харківської губернії). Річка Терн , вздовж якої ці землі розташовувалися, була межею між Гетьманщиною й Польщею. Згідно з офіційними документами мешканці слободи Терни в 1668 р. виступили на боці І. Брюховецького – «были вовлечены в обман хитростями изменника Гетмана…» . Після цього слобода була віддана казні і перебувала у віданні двірцевого правління. 1727 р. Катерина І пожалувала ці землі своєму зятю графу Симону Гендрикову, а 1749 р. Єлизавета Петрівна затвердила ці маєтності у спадкове володіння за його дочкою, яка одружилася з М. Сафоновим .Одна з його дочок – Єлизавета одружилася з князем О. П. Щербатовим. Так тернівські землі потрапили у володіння цього роду.

Дика Слива (Wild Plum)