НЕ ВСЕ, ПРО ВСЕ - 11 (76) - 20 Березня 2013 - Персональный сайт ulis-nik "Дика Слива"

Цьогорічне 52 лютого, напевне запам"ятається надовго, бо 23-м березнем цей день назвати важко. До цього, природна "катаклізма", котра сипала та й сипала з неба снігом по всіх усюдах, якось оминала наш край, і всі ті замети-перемети ми споглядали лиш з екранів телевізорів. Та от, під кінець першого весняного місяця, зима вирішила гучно грюкнути дверима і в нас. За дві доби нападало понад 50 см сніну, а інде і більше.

Дороги, по селищу, місцями прочищалися, але навіть шлях Конотоп - Суми був у заметах, як повідомляли очевидці у 1,5 м. Автобуси майже не ходили, а міжміський рейс Кролевець - Харків вимушений був заночувати в Тернах. Пасажири були розміщені у місцевій лікарні, де їм було зорганізоване і гаряче харчування.

24-25 березня автобусні рейси були відмінені і головним чином студенти на заняття так і не змогли виїхати.

Днями. тернівці, котрі прийшли до філії "Приватбанку" у своїх справах, з подивом виявили. що та не тільки не працює, а й за всіма ознаками ліквідовується. Ще за кілька днів було вивезене майно, а банкомат, на даний час, також не працює.

Все це відбулося не цивілізовано, без пояснення причин - без попередження клієнтів банку, котрих у селищі чимало. Як тепер бути селянам з платежами, кредитами та іншими фінансовими операціями - невідомо. Найближче відділення "Приватбанку" знаходиться в Недригайлові і місцеві клієнти обурені вчиненою дією, адже до райцентру не наїздишся.

Пропрацювала філія в Тернах не довго, з червня 2011 року , та земляки звикли до неї, оцінюючи зручність та деякі переваги над ощадбанківським відділенням.

Про причину закриття установи, ми подали відповідний запит до головного офісу "Приватбанку" - у разі отримання відповіді, надамо її на наших сторінках.

Щодо закриття установи, було повідомлено, що воно відбулося через нерентабельність, головним чином через відсутність вкладів.

Роботу банкомату обіцяють поновити з 1 березня.

Шановний Володимире Петровичу, звертаюсь до Вас від імені мешканців смт Терни та прилеглих сіл селищної ради з питання автобусного сполучення. Справа в тому, що у вихідні дні (субота, неділя), вже чимало років, відсутні регулярні рейси між районним центром Недригайлів та нашим селищем.

Терни мають понад три тисячі населення ( найбільший населений пункт, на території району, крім Недригайлова),котре обмежене у автобусному зв"язку із райцентром, у ці дні. Селяни не мають змоги, у вихідні дні, відвідати хворих у лікарні, близьких у Недригайлові чи вирішити інші справи різного характеру. Мешканці сіл, котрі знаходяться на шляху Недригайлів-Терни, у неділю, не в змозі відвідати ринок у Тернах, котрий функціонує у цей день.

При цьому , автобусне сполучення між іншими, значно меншими населеними пунктами та Недригайловом налагоджене. на відміну від зазначеного маршруту.

Неодноразові звернення земляків, протягом останніх років, до різноманітних інстанцій, депутатів різного рівня, органів районної влади, перевізників - результату не мали. Всі відбуваються обіцянками, але справи не вирішують.

Шановний Володимире Петровичу, звертаюсь до Вас, як до депутата Верховної Ради України профільного комітету ( з транспорту), з проханням посприяти у вирішенні вказаного питання.

P.S. Нагадаємо, що восени, на виборах до Верховної Ради України, по мажоритарному округу, куди входили і Терни, перемогу здобув В. Шульга. За нього віддали свої голоси 44,2 % тернівців.

P.S.S. Про результати реагування на запит та його вирішення, ми відповідно повідомимо земляків.

У роки війни, у центрі селища Терни, у дворі, де донедавна знаходилася аптека, стояла дерев'яна вежа висотою понад 30 метрів. До війни на ній чергували пожежники.

Коли річка Терн стала фронтовою лінією, вежа знаходилася на території, окупованій фашистами. Німецький вартовий на ній цілодобово вів спостереження за лівобережною територією, де проходила лінія оборони радянських військ. Таке становище тривало два тижні .

Штаб батальйону, що утримував оборону на лівобережжі, знаходився в будинку № 8 по сьогоднішній вулиці Калініна, в якому проживав Житник Василь Семенович. Він був свідком того, що до командира часто приходив юнак Володя Булах, 1925 року народження. Вони довго про щось говорили. Якось комбат на запитання господаря відповів, що Володю використовує в якості розвідника.

Одного разу, вартовий гітлерівець на вежі був убитий. Через кілька днів після цього почалися бої, і радянські війська, потіснені фашистами, відійшли.

Незабаром після окупації Тернів був арештований Булах. За Володею прийшли на світанку, підняли з ліжка, вчинили обшук. Вдома нічого не знайшли. Прикладами в спину виштовхали на подвір'я. Єдине, що встиг сказати матері: «Мабуть, живим не повернуся».

У підвальному приміщенні (в даний час в цьому будинку в центрі села знаходиться відділення ощадбанку і магазин) його допитували, катували, непритомного поливали холодною водою і кидали на підлогу. Катам через провокатора стало відомо, що Володя за дорученням командира батальйону Червоної Армії переправлявся на правий берег Терну, проникав через бойові позиції фашистів і проводив розвідку. Часто з собою проводив і військових розвідників в тил ворога.

Знесиленого і закривавленого Володю вивезли в Улянівку, а через деякий час - у Ворожбу. У лютому 1942 року його допитували в останній раз. Нічого не добившись від нього, в той же день Булаха розстріляли. Разом з ним у той день було розстріляно і повішено 58 осіб радянських людей.

"У вересні 1941 року фронт закріпився по річці Терн. Наша армія знаходилася в східній частині близько двох тижнів. Західніше Терну перебували фашисти. Вони використовували вежу, яка знаходилася у дворі аптеки, для цілодобового спостереження за радянськими військами на лівобережжі та їх лінією оборони.

Одного разу на німецькій стороні з'явився незнайомий мені чоловік, якого Булах В.М. представляв як брата. Це, мабуть, був наш розвідник. Я, Булах і цей чоловік ходили на території цукрозаводу, проводили розвідку. Мені цей чоловік дав пістолет.

У східну частину Тернів, зайняту нашою армією, незнайомець пішов за Булахом В. М. Мені відомо, що Булах В. М. з вікна приміщення, в якому знаходився галантерейний магазин, зробив постріл по німецькому вартовому на башті і вбив його.

У цій справі мене, Булаха В.М., Рудиченко Бориса , Семіношного Віктора (загинув у роки війни), булочника Бориса німці заарештували, допитували два дні в підвалі приміщення, в якому знаходилася сільська рада. Нас страшно били, намагаючись дізнатися, де ми взяли зброю і хто вбив німецького спостерігача. Потім нас випустили, а Булаха В. М. кудись відправили.

Десь у лютому 1942 р. мене, Рудиченко Бориса, Семіношного Віктора викликали в гестапо в місто Ворожба. Перед цим Булаха привезли в Терни.

Дорогою до Ворожби поліцаї не дозволяли нам говорити між собою. Нам заборонялося обмінюватися словами і в гестапо. У Володимира був поганий вигляд: худий, страшно замучений. В гестапо під час допроов нас тримали по одному. Особисто мене запитували про групу підлітків, які дружили з Булахом В. М., де взяли зброю, хто застрелив вартового.

Я не був свідком вбивства спостерігача, що, як і раніше, підтвердив в гестапо. Допит вели 4 гестапівця. Після всього В. Булаха вивели на двір гестапо.

Я особисто бачив шибеницю з повішеними і яму, над якою розстрілювали радянських людей в цьому дворі. Володимир повернув голову і тоскно подивився на нас.

Ми поїхали додому. А незабаром багатьох з нас вивезли до Німеччини. Я особисто добре знав Булаха, який був сміливим, рішучим, палко любив свою Батьківщину ».

" Я житель селища Терни Житник Василь Семенович, 1887 року народження, у справі Булаха свідчив наступне: «Восени 1941 року в моєму будинку протягом 12-14 днів стояв штаб військової частини. Здогадуюся, що це був штаб батальйону, тому що старшим був командир батальйону.

Одного разу при штабі з'явився житель нашого села Булах Володимир Мусіновіч. З командиром батальйону в багатьох питаннях ми були відвертими, тому що в той час я мав двох синів офіцерів на фронті, які зараз живуть один в Одесі, другий - в Житомирі ( на час дачі свідчень).

На моє запитання чому при штабі знаходиться Булах, командир батальйону сказав, що він буде використаний для розвідки. Мені точно відомо, що Булаха В. М. командування кілька разів посилало в розвідку за річку Терн, на правобережжі якої знаходилися передові частини німецької армії.

Дві ночі Булах В. М. ночував у нашому домі, при штабі військової частини. Кілька разів я сам супроводжував комбата для з'ясування обстановки вздовж річки Терн на східному березі.

Куди ходив Булах, які завдання виконував, мені невідомо. Одного разу Булах заявив в штабі, що вбив німецького спостерігача на башті в центрі села Терни. За 5 днів до відходу частин Червоної Армії на схід Булах кудись зник. Пізніше, коли Терни були окуповані і пройшов деякий час, я почув, що Булаха німці розстріляли ».

У попередньому випуску "Не все - про все", ми повідомляли про вихід друкованого видання районної опозиції - "Майдан" - нині матеріали з нього з"явились на аналогічному сайті, перейти на котрий можна за посиланням http://majdan-nru.at.ua

Дика Слива (Wild Plum)