ПАМ"ЯТАЙ...
НАД ТЕРНАМИ ПРАПОР УПА...
9 РОКІВ ЯК...
ІЗ МІСЦЕВОГО
ФОТО. "КОТЕ"
пам"ятай...
В четверту суботу листопада Україна щороку відзначає день пам"яті жертв голодоморів. Цьогоріч минає 80 років найстрашнішого - 1932 - 1933 років. У листопадових добірках "Майдан" присвячує свій матеріал про цю подію - цього разу подаєм коротенькі спогади тернівців про ті часи ( із книги "Недригайлівщина. У дзеркалі історії") . Як можна побачити , колективізація відіграла значну роль , разом із цілеспрямованим знищенням українців у цьому голодоморі.
У відношенні до нього ми часто чуємо вислів "геноцид" - що ж воно значить? Це поняття введене у міжнародне право ухваленою 11 грудня 1946 р. резолюцією Генеральної асамблеї ООН, яка зазначила: "Згідно з нормами міжнародного права, геноцид є злочином, який засуджує цивілізований світ, за здійснення якого головні винуватці мають бути віддані покаранню" Геноцид, незалежно від того, здійснений він у мирний або воєнний час, є злочином, який порушує норми міжнародного права і проти якого мають вживатися заходи попередження і каратися за його здійснення. Визначення геноциду як дії - це такі дії, котрі здійснюються з наміром знищити повністю або частково будь яку національну, расову або релігійну групу як таку. Під знищенням розуміється, зокрема, "навмисне створення життєвих умов, розрахованих на цілковите або часткове фізичне знищення групи".
Голодомор 1932 - 1933 років , це масовий, навмисно організований радянською вадою голод , що призвів до багамомільйонних жертв на території України та Кубані, де переважну більшість населення становили українці.
Косовець Катерина Петрівна, 1924 р.н.
- Крім мене в сім"ї було ще 2 старші сестри. Батько, Лопатка Петро Степанович, працював бухгалтером на цукровому заводі, там отримав пайок 1 кг житнього хліба. Він приносив його додому і розділяв на всіх. Одна з сестер була заміжньою, але і їй щоразу виділяв частку хліба.
Сім"я хотіла будувати нову хату, було заготовлене дерево, залізо на дах. В період колективізації все це було забрано. В голодовку їли насіння еспарцету, яке розминали на борошно, добавляли сушене листя з липи і лушпиння з картоплі. Еспарцет був солодкий, а деруни з липи гіркі. В сім*ї вижили всі.
Чортенко Ганна Іванівна, 1923 р.н.
У мого діда було 3 сини. Жив він заможно, свою землю він розділив між трьома синами і майно також. Моєму батькові, Чортенку Михайлу Івановичу, крім землі, дісталася комора, із якої збудували хату. Ми мали свого коня, реманент. Жили ми в той час на хуторі Зінів. У колективізацію забрали все, залишили тільки комору , в якій ми жили.
У голодовку їли гичку з буряків. Пекли млинці із листя липи, куди добавляли лушпиння картоплі, яке віддавав нам дід. Весною, коли сіяли в колгоспі, крали зерно, варили його і їли. У нашій сім*ї вижили всі. А от поряд жили сусіди Циганії, то вони всі померли.
Голоденко Ольга Василівна, 1926 р.н.
У мого батька, Бабака Василя Андрійовича, було ще 2 брати. Обидва одружені в всі мали по 2 дітей, жили однією сім*єю. Жили небідно. Була корова, пасіка, земля. В період колективізації забрали корову і землю. За пасіку не пам"ятаю де ділася. В період голодомору вижили за допомогою дядька і тітки. Вони жили в Москві, часто присилали ситець, білизну постільну, а ми ці речі продавали або міняли на харчі. Їли картоплю, сушене листя липи. З наших рідних ніхто не помер, але було дуже важко виживати.
над тернами прапор упа...
Нещодавно, недільного дня, до Тернів завітали представники ВО "Свобода" - вони виставили намета , в котрому роздавали свою пресу. Разом із партійним, синім прапором, напевне вперше в селищі майорів червоно-чорний прапор УПА ( Української Повстанської Армії). Тернівці та гості ( бо був саме базарний день) з зацікавленістю брали газети, розповідали про місцеві проблеми, котрих є багато, висловлювали свої думки, підтримку, ( а прокомуністично налаштовані громадяни - відповідні свої емоції,- один із них обурився приїздом свободівців до селища , вважаючи себе ледь не господарем території.)
Також було зібрано близько 70 підписів під листом за вирішення проблеми з транспортним сполученням між Тернами та райцентром ( Недригайловом ) , яке відсутнє у вихідні дні.
Цей лист було передано до рай- та облдержадміністрацій.
Дещо раніше районна організація ВО "Свобода" провела у районному "граді" мітинг по вшануванню жертв голодомору та загиблих у другій світовій війні. Захід було проведено біля пам"ятника Т. Шевченка за участі прихильниців національної ідеї та недригайлівців, котрі зібрались для вшанування(фото 2). Були присутні і тернівці, які перед цим, на Покрову, разом із місцевими свободівцями відвідали багатотисячний марш націоналістів у Києві. (фото 3)
9 років як...
22 листопада виповниться 9 років з дня, коли у Києві постав Майдан. Протягом доби 22 листопада 2004 року центр Києва перетворився на велелюдне людське море, якому судилося здивувати світ. Ідеалізм Майдану переміг прагматичних та зорганізованих політичних технологів – фальсифікаторів, брехунів та маніпуляторів, показавши суспільствам  пострадянських країн спосіб мирної, ненасильницької перемоги любові над ненавистю. Майдан перелякав собою учасників пострадянського "самодержавного інтернаціоналу", які по сьогодні не можуть оговтатися від нього. Майдан закарбувався у "генетичному коді" нинішньої української влади, яка всі свої дії мусить співставляти з імовірністтю його повторення.
Страх Майдану є головним чинником перебування у неволі Юлії Тимошенко. Якби у четвертому році не сталося б Майдану, то наше суспільство було б іншим – гіршим. Попри колосальне розчарування роками президентства Віктора Ющенка, булаву якому вручив Майдан, українське суспільство і сьогодні демонструє зрілість та відповідальність за власне – європейське майбутнє. К. Матвієнко .
Пісню "Політична колискова", у виконанні автора, можете прослухати за нижче наведеним посиланням: ( рекомендовано...) - блакитним кольором -
Олег Король. 
ПОЛІТИЧНА КОЛИСКОВА
У Хоружівці осінь вдягла в помаранчі калину
На сільраді спросоння зависла зоря молода
Спить село тільки Вітя поемою про Катерину
Зачитався укотре і вкотре в подушку рида
Ще попереду бджоли, майдан і надій руїни
Любі друзі в садку вишневому біля хати.
Спи, маленький, тобі ще заплатять за Україну
Спи, козаче, тобі ще вчитися продавати,
А час, як завжди замісить густо життя - мов глину
Та тільки знову ліниві зорі брехливо світять
Месії місія в Україні - продать країну
Ех, Вітя, Вітя... )
Десь у місті Дніпра позіхнули двори поснулі
Спить потомлений люд у мереживі газових труб
Не засне лиш вона, бо не спиться маленькій Юлі
Коли місяць у небі неначе російський рубль
Ще в майбутньому Путін,Газпром і Шанель на спину
В Україні такі гламурні грати
Спи , маленька, тобі ще сидіти за Батьківщину,
Спи, принцесо, тобіще вчитись програвати,
А час, як завжди замість густо густо життя мов глину,
Та тільки знову граблі ті самі, та сама гуля
Месії місії в Україні - проспать Україну...
Ех , Юля, Юля... ( фото із сайту О. Короля)
ніч накрила Донбас антрацитовим пилом грубим
над шахтарськими гетто розхристані хмари висять
терикони ростуть із порожніх порід і трупів
і стоять на сторожі замурзаних снів донбасят
сняться донам маленьким повні грошей вагони
голосують як треба лякливі, слухняні люди
спіть спокійно, малята, Донбас порожняк не гонить
в цій країні хто дуже хоче – то так і буде
а час як завжди замісить густо життя мов глину
в майбутнє дивимось, тільки в оці більмо облуди
месії місія в Україні – просрать країну
ех, люди, люди…
із місцевого
Залишився без скутера місцевий мешканець, котрий лишив його без догляду, на ніч ,біля чужої садиби. Того дня чоловік поїхав за дитиною до дитячого садка, коли недалеко від нього транспортний засіб поламався. Не маючи змоги їхати далі, довелося підтягти скутера на узбіччя дороги, під найближчий двір, щоб пізніше повернутися. Того дня йшов дощ і чоловік забравши дитину з дитячого закладу та відвівши додому, чомусь відразу не повернувся за залишеним майном. Можливо через темний час доби ( адже ніч вже настає рано) та негоду, але на ранок свого "коня" на залишеному місці вже не знайшов. Викликані представники правоохоронних органів допитали мешканців, котрі проживають поблизу території зникнення скутера та склали протокола.
В котрий раз відбулося нічне проникнення до місцевого клубу - зловмисники витягли шибку у вікні, із тильної сторони закладу та влізли до середини. Що там цінного можна було поцупити - невідомо, адже ніяких вартісних речей у клубі не було. Вдершись до кабінету , в якому років уже декілька як немає (а був), магазин , злодії фактично теж не могли нічого забрати, адже крім столів та пустуючих полиць там майже нічого немає.
Та не минуло і декілька днів, як заклад культури знов зазнав нападу - цього разу був зірваний замок до колишньої кінобудки, яка стоїть пусткою , і у якій мається хіба що декілька кілограмів залізяччя.
Можливо то були такі собі "навчання", перед масшабнішим пограбуванням , уже цілком реального об"єкту наживи..?
P.S. До речі, в цьому клубі вже декілька місяців,через несправність, відсутнє освітлення, через що заклад не може функціонувати у звичному режимі. Про опалення, якого немає вже багато років, ми писали раніше.
фото. "коте"...
http://ulis-nik.wix.com/fotolis
****************************************************************************************************************
| 
