"ЦЕНА ПОБЕДЫ"
А ЧОРНЕ - ТО ПЕЧАЛЬ...
70 РОКІВ ПОТОМУ
НАШІ В АЛЬМАНАСІ
ФОТО.ПОРИ РОКУ
Дуже вибачаємось за затримку матеріалу на цій сторінці... До річниці визволення України... автор - О . Галич...
і
"ЦЕНА ПООБЕДЫ!
"И было так: четыре года
В грязи, в крови, в огне пальбы
Рабы сражались за свободу,
Не зная, что они - рабы.
А впрочем - зная. Вой снарядов
И взрывы бомб не так страшны,
Как меткий взгляд заградотрядов,
В тебя упертый со спины.
И было ведомо солдатам,
Из дома вырванным войной,
Что города берутся - к датам.
А потому - любой ценой.
Не пасовал пред вражьим станом,
Но опускал покорно взор
Пред особистом-капитаном
Отважный боевой майор.
И генералам, осужденным
В конце тридцатых без вины,
А после вдруг освобожденным
Хозяином для нужд войны,
Не знать, конечно, было б странно,
Имея даже штат и штаб,
Что раб, по прихоти тирана
Возвышенный - все тот же раб.
Так значит, ведали. И все же,
Себя и прочих не щадя,
Сражались, лезли вон из кожи,
Спасая задницу вождя.
Снося бездарность поражений,
Где миллионы гибли зря,
А вышедшим из окружений
Светил расстрел иль лагеря,
Безропотно терпя такое,
Чего б терпеть не стали псы,
Чтоб вождь рябой с сухой рукою
Лукаво щерился в усы.
Зачем, зачем, чего же ради -
Чтоб говорить бояться вслух?
Чтоб в полумертвом Ленинграде
От ожиренья Жданов пух?
Чтоб в нищих селах, все отдавших,
Впрягались женщины в ярмо?
Чтоб детям без вести пропавших
Носить предателей клеймо?
Ах, если б это было просто -
В той бойне выбрать верный флаг!
Но нет, идеи Холокоста
Ничуть не лучше, чем ГУЛАГ.
У тех - все то же было рабство,
А не пропагандистский рай.
Свобода, равенство и братство...
Свободный труд. Arbeitmachtfrei.
И неизменны возраженья,
Что, дескать, основная часть
Из воевавших шла в сраженья
Не за советскую-де власть,
Мол, защищали не колхозы
И кровопийцу-подлеца,
А дом, семью и три березы,
Посаженных рукой отца...
Но отчего же половодьем
Вослед победе в той войне
Война со сталинским отродьем
Не прокатилась по стране?
Садили в небеса патроны,
Бурлил ликующий поток,
Но вскоре - новые вагоны
Везли их дальше на восток.
И те, кого вела отвага,
Кто встал стеною у Москвы -
За проволоками ГУЛАГа
Поднять не смели головы.
Победа... Сделал дело - в стойло!
Свобода... Северная даль.
Сорокаградусное пойло,
Из меди крашеной медаль.
Когда б и впрямь они парадом
Освободителей прошли,
То в грязь со свастиками рядом
И звезды б красные легли.
Пусть обуха не сломишь плетью,
Однако армия - не плеть!
Тому назад уж полстолетья
Режим кровавый мог истлеть.
И все ж пришел конец запретам,
Но, те же лозунги крича,
Плетется дряхлый раб с портретом
Того же горца-усача.
Он страшно недоволен строем,
Трехцветным флагом и гербом...
Раб тоже может быть героем,
Но все ж останется рабом.
И что ж мы празднуем в угоду
Им всем девятого числа?
Тот выиграл, кто обрел свободу.
Ну что же, Дойчланд - обрела.
А нас свобода только дразнит,
А мы - столетьями в плену...
На нашей улице - не праздник.
Мы проиграли ту войну.
...
 Із невеселих новин, що сталися останнім часом у селищі , можна виділити чергове самогубство, що цього разу скоїв пенсіонер, спроба самогубства молодого ще чоловіка, через отруєння- лікарям вдалося його врятувати.
У попередньому матеріалі ми писали про зникнення пенсіонера ( на фото) - його не знайдено до цих пір. Після того, як він немов-би пішов на своє старе дворище та не повернувся, розпочались пошуки - спочатку місцевими силами, а пізніше до цього були залучені понад три десятки військовиків та працівників правоохоронних органів, котрі прочесали прилеглу місцевість, можливого знаходження чоловіка, та це результатів не дало. .Пройшовши лукою, лісами, перелісками, ярами та іншими рельєфними місцями, котрі знаходяться у цьому краї, пенсіонера так і не знайшли.
У зв"язку з цим Недригайлівським РВ УМВС було оголошено про подання його в розшук, про що було повідомлено у місцевій пресі.
P.S. Незважаючи не безрезультативність, на даний час, пошуку зниклого, його рідні просили передати подяку всім землякам, правоохоронцям та іншим структурам, котрі долучалися до пошуку близької для них людини та звернену увагу.
Днями сталася ще одна сумна подія - раптово ( миттєво) помер чоловік ( віком за 50 років) котрому стало зле за обіднім столом. Хоч він і мав деякі проблеми зі здоров"ям, але до останньої хвилини знаходився у звичайному стані і ніщо не передвіщувало біди... Причина - серце, тромб...
Нині в Україні продовжується відзначення визволення різних міст та інших населених пунктів від загарбників , у роки другої світової війни та у зв2язку із 70- річчям цієї дати. У матеріалі "Не все, про все -17 (82)" ми подавали інформацію про вшанування загиблих при визволенні села Гострий Шпиль. Там же був матеріал про одного з бійців, котрий був нагороджений орденом Олександра Невського за мужність у бою у цьому селі.
Визволяв цей населений пункт, а разом і Терни капітан Юрій Кардашевський, котрий пізніше теж отримав аналогічний орден. У нагородному листі (див. фото) , поряд з іншими епізодами до представлення до нагороди говориться наступне: " Капитан Кардашевский, будучи начальником штаба 2 дивизиона в наступательных боях летом 1943 года образцово выполнялтактические задачи по разгрому и ликвидации очагов сопротивления противника. Успешное продвижение наших подразделений на прилукском, Киевском направлениях обеспечивалось отличным взаимодействием артилерии с пехотой.
На водном рубеже в районе Терны Сумской обл. противник создал опорный пункт, стремясь приостановить наше продвижение. Тов. Кардашевский умело распределив цели взводам и батареям дивизиона, нанес противнику большие потери сорвав 3 ожесточенных контратаки, в результате чего наша пехота выбила противника из с. Череповка, Гострый шпиль, Малая Сагаривка и овладела 6.9. 43 г. районным центром Терны".
"... "
Достоин Правительственной награды "орденом Александра Невского".
Командир 348 артполка майор Яковлев.
Довідка ( дані на момент нагородження - 4.10 1943р.): Кардашевський Юрій Вікторович, 1923 р. н., росіянин.
капітан,
в Червоній армії з 07.1941р.,
чл. ВЛКСМ - з 03.1943р.
нагородження: орден Червоної Зірки, 04.1943р.
призваний Новочеркаським РВК Ростовської обл.
начальник штабу 2-го дивізіону, 348 -го артполку 141 стрілецької дивізії.
,
Цього року вийшов із друку ювілейне, 15-е число літературно-історичного альманаху "Ромен", котрий раніше висвітлював історичні події та мистецьке життя Роменщини. Нині, дещо реорганізувавшись він надає свої сторінки і для сусідів - історикам та митцям Недригайлівського та Липово- Долинського районів.
У цьому номері чимало сторінок надруковано поетичними рядками, серед яких поезія і наших тернівців - Діни Швець ( Тернової ) та Анатолія Лісного, обоє вчителі-пенсіонери. Діна Швець - заслужений вчитель України, відмінник народної освіти , лауреат районної мистецької премії ім. Івана Чумаченка.
Анатолій Лісний - краєзнавець, видав 1-й том нарисів з історії Тернів ( нині в наборі наступний) та дві збірки прози та поезії.
Пропонуєм, до вашої уваги, по декілька творів вказаних авторів.
РІДНЕ СЕЛО
Де заглядають верби в воду
Й шумлять розлогі явори,
А навкруги чатують гори -
Це рідне селище Терни.
У ньому вся моя родина,
Від пращурів до наших днів,
Воно для кожного єдине,
Як мами колисковий спів.
На луках стеляться тумани,
Вузенький Терн гойда човни,
І знає кожен тернівчанин
Ковток джерельної води.
Як за горою сонце сяде
А нічка хусткою махне
Застигнуть груші на леваді,
А пташка пісню заведе.
Тут ранки в сонячній блакиті
Благословляють дні нові,
І луки, росами омиті Діна Швець (Тернова)
Кришталь визбирують в траві.
А як зійти на давній пагорб
І оком кинути довкіл -
Проймає душу світла радість:
Нема села миліш Тернів.
РІДНА ХАТА
Рідна хата - колиска родини,
Діду й татові мила була,
Під причілком щорічно калина
Білим цвітом весною цвіла.
А по осені кетяги стиглі
З буряком вперемішку товкли
І в печі на капустянім листі
Періжки найсмачніші пекли.
Були в них і пожитки родинн:
Рогачі біля печі в кутку,
Полотно й одежина у скрині,
Хліб святий на новім рушнику.
Відгуляла хатина весілля
І у вир здійснялась дітвора
Відмирало старіше коріння,
Руйнувались будівлі двора.
Перекошені двері і стіни,
Дах став житлом лякливій сові
Тихо зойкне зламана хвіртка,
Рівна стежка згубилась в траві.
Як старень ка ненька зігнута,
Тьмяним склом задивилася в даль
І, здається, всім світом забута,
Сіє смуток важкий і печаль.
ВЕСНЯНИЙ МОТИВ
Вже бабуся - зима у свій білий клубок
Сніговіїв домотує нитку, На ставках розкривається чистий каток,
Будить воду з обіймів сповитку.
Скородзвоном весни непосиди - струмки
Голубим засіяють промінням,
На проталинах знов зарясніють квітки,
Відкриваючи пору цвітіння.
Вітер музику створить на вірші лісів,
Зладить сани зимі до від"їзду,
І запросить прийняти весняні дощі, щоб помити пташинії гнізда.
В теплі ранки розкриляться стиглі бруньки,
Ніби вибухнуть сміхом зеленим,
І розсипле весна з молодої руки
Найсвітліші свої акварелі.
СІЛЬСЬКА МАДОННА
Потік сивин у зачісках провів заміну
І плечі вдів натомлені накрив
Навіщо те ховати під хустину,
Чим передчасно вік нагородив?
Штрихи то для суворих літ душі...
час пасмами в волосся вам вплітає.
І клинопис морщинок. як вірші,
Нечуваний Ваш подвиг прославляє.
Злинялі очі - небо в літнюю жарінь,
І серце стало працювати вже сутужно.
Та в нім живе й сьогодні милих тінь
І зберігається так трепетно, так ніжно.
За чоловіка і за себе - скрізь одна:
Його забрала проклята війна.
Анатолій Лісний
***************************
Мов хмара грозова , по спині
Волосся розлилось рікою.
З самої юності донині
Все не дає мені спокою.
З полів збирав букет весною,
В вечірню загорнув зорю,
Коли зустрінемось з тобою,
Його тобі я подарю.
Іось зустрілися. Це сталось.
Нам соловей співав пісні.
На роки щастя запізнилось...
Дивлюсь на тебе, як вві сні...
По спині пасма розсипались,
Як біла хмарка навесні.
КОЛИСКОВА
Цвіркун в куточку тягне колискову,
Замерехтіли в небі ліхтарі.
І соловей веде нічну розмову
Під вікнами в сусідньому дворі.
Нічник ледь-ледь висвітлює в кімнаті
Самотньо постать матері з дитям.
Пора, пора моя маленька спати,
Вже час прийшов твоїм казковим снам.
Ти поки спиш, простелеться дорога
Розшитим материнським рушником.
Й твої дитячі незміцнілі ноги
До щастя підуть райдужним шляхом.
Ти спи, моя надіє, без тривоги,
А тиша твій нехай чатує сон.
| 
