НА ЛІТО ПОВЕРНУЛО... - 20 Січня 2019 - Персональный сайт ulis-nik "Дика Слива"

Феномен, чи затоптана надія?
Правопис, чи тріскотнява його?
На що є схожа українська мрія,
На скарб, чи на друзки його?
Ми – нація, ми боремось завжди
І створюєм історію для себе,
Змінити її можем я і ти,
Й країна процвіте під мирним небом.
Так боляче, коли хтось каже з гнівом,
Що Україна – це не їх держава,
Що тут нема душі, а тільки тіло;
А моє серце обпікає лава...
Як чую в цей момент пташиний спів,
Так радісно стає мені одразу,
Я забуваю той нестерпний гнів,
  І вірю, що все буде (не відразу)...
Минуть роки, і зрозуміє кожен,
Що створюєм державу тільки ми,
Що разом ми всі біди переможем,
І зможемо Вкраїну зберегти...
На що є схожа українська мрія,
На скарб чи на друзки його?
  Феномен, чи затоптана надія?
Правопис, чи тріскотнява його?
  Минуть роки, і зрозуміє кожен,
Що створюєм державу тільки ми,
Що разом ми всі біди переможем,
І зможемо Вкраїну зберегти...
Каріна Карпічко.
смт Терни.

Сайт "Дика Слива" час від часу висвітлює інформацію про проблемний стан, щодо створення Тернівської об'єднаної територіальної громади. Про ті питання, що затягують процес створення ОТГ ми повідомляли раніше, а тут і чергова проблема...
На запит одного із тернівців до Сумської облжержадміністрації із цього приводу була отримана відповідь ( див. лист праворуч ---►).
У ньому говориться, що Тернівська ОТГ була утворена у жовтні 2016 року спільно із Біжівською та Черепівською сільськими радами Буринського району. Допоки вирішувались питання технічного характеру, останні дві громади немов-би передумали... То ж нині, згідно ухвали Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі про визнання протиправними та скасування відповідних рішень Біжівської с. ради та Тернівської селищної ради про схвалення проекту рішень "Про добровільне об'єднання територіальних громад" від 2016 року.
..."Отакоє вот...", як колись казала колишня перша леді Л. Янукович про наколені апельсини...
Що вирішить суд, наразі невідомо, але справа виглядає дещо заплутаною...

Тим часом на Недригайлівщині згідно від передбаченого Перспективним планом для району, створено 3 спроможних об’єднаних територіальних громади. На принципах добровільності, економічної ефективності та відповідальності

в 2016 році утворено першу ОТГ - Недригайлівську селищну, до складу якої ввійшли 1 селищна та 5 сільських рад. Станом на 1 січня 2019 року у районі працюває три громади – Недригайлівська селищна та 2 сільські - Вільшанська (5 сільських рад) і Коровинська (3 сільські ради). Територія громад складає 75,5 тис. км кв, що становить 75% до території Недригайлівського району. В громадах зареєстровано 20,6 тис. населення з 24,0 тис. осіб, що обліковується в районі. Робота по створенню громад продовжується.
В районі працює селищна (Тернівська) та 4 сільських ради (Засульська, Курманівська, Сакунихська та Червонослобідська), які не ввійшли до громад. ( ◄ --- На мапі виділено білим кольором).

Зі створенням громад спостерігається динаміка збільшення місцевих бюджетів. Так, якщо за 2014 рік загальні надходження зведеного бюджету склали 109,2 млн. гривень, то в 2018 році – 313,8 млн. гривень . В тому числі по Недригайлівській ОТГ доходи зросли в 9,4 рази, по Вільшанській – у 8,2 рази, по Коровинській ОТГ- 8,4 рази. По решті сільських бюджетах та районному бюджету – в 2,5 рази.

Нижченаведена інформація із історичного минулого, котра стосується князів Щербатових, які володіли маєтком у Тернах, частково загальновідома, а дещо можливо і не висвітлено на широкий загал.
Спочатку коротенько про набуття кн. Щербатовим володіння, а потім , - дещо про господарську діяльність.

Із царськими земельними пожалуваннями пов'язане виникнення Тернівського маєтку князів Щербатових (Лебединський повіт Харківської губернії). Річка Терни, вздовж якої ці землі розташовувалися, була межею між Гетьманщиною й Польщею. Згідно з офіційними документами мешканці слободи Терни в 1668 р. виступили на боці І. Брюховецького - «были вовлечены в обман хитростями изменника Гетмана…». Після цього слобода була віддана казні і перебувала у віданні двірцевого правління. 1727 р. Катерина І пожалувала ці землі своєму зятю графу Симону Гендрикову, а 1749 р. Єлизавета Петрівна затвердила ці маєтності у спадкове володіння за його дочкою, яка одружилася з М. Сафоновим. Одна з його дочок - Єлизавета одружилася з князем О.П. Щербатовим. Так тернівські землі потрапили у володіння цього роду.

У 90-х рр. ХІХ ст. великі дворянські землевласники Харківської губернії, які володіли значними капіталами, вкладали їх у розвиток власного господарства. У своїх економіях орні землі вони засівали переважно зерновими. Так, наприклад розвиток зернового господарства практикувався і в маєтку князів Щербатових, у Лебединському повіті. Землі в економії займали площу 7667 десятин (8375 га). Врожай хлібів з десятини складав ( для порівняння, в дужках вказана врожайність у маєтку графа М. Толстого, котрий володів сусідніми землями у Зеленківці та Дмитровці) : жита – 81 пуд (13,2 цнт) ( 67) , озимої пшениці – 102 пуди (77), ярої пшениці – 61 пуд (53), ячменю – 61 пуд (48) , вівса – 34 пуди (64).
У деяких великих дворянських маєтках застосовувалася не тільки трипільна та двопільна сівозміна а й семи-восьмипільна
]. У маєтку Терни Лебединського повіту князя Б. С. Щербатова на 6000 дес. ріллі застосовувалося дев’ятипяльна: угноєний пар, озима пшениця, цукровий буряк, ярова пшениця, трави, вигін, озиме жито, цукровий буряк, овес
В маєтку Терни князя Б. С. Щербатова 1890 р. був паровий млин з локомобілем у 12 кінських сил, який за 10 робочих годин переробляв 1200 пудів зерна.
У власності князів Щербатових був Тернівський маєток, який займав 9,4 тис. дес. земельних угідь, у тому числі 6,6 тис. дес. ріллі разом з перелогом. Інвентар цього господарства налічував 260 плугів, 120 борін, 71 сіялку, 18 жаток, 6 парових молотарок й оцінювався у 80 тис. руб.

Певний прибуток дворянським маєткам приносило садівництво. Сади з промисловою метою знаходилися у північно-західній частині губернії
. У торгових цілях сади існували і у кн. Щербатова - 6 десятин.

Розведення коней наприкінці XIX – на початку XX ст. отримало розвиток у великих дворянських господарствах.Згідно матеріалів повітових справників за 1913 р., . Господарі цих заводів реалізовували коней не тільки в Харкові, але й в Петербурзі та Москві . Один зращих кінних заводів у Лебединському повіті належали князю Миколі Щербатову в Тернах.
Особливого розвитку в Харківській губернії отримало виробництво цукру. Виникнення цукробурякової промисловості сприяло розвитку продуктивних сил у сільському господарстві. Цукровий буряк відігравав провідну роль у багатьох дворянських господарствах губернії, де ним засівалися значні площі. Одним із найбільш розвинених центрів з вирощування цукрового буряка був і Лебединський повіт. 1896 р. у Харківській губернії діяло 23 цукрових заводи ( На 1 січня 1917 р. - 31) для яких у різних повітах губернії вирощувався цукровий буряк
. У Лебединському повіті діяло 4 заводи, під плантаціями цукрового буряка знаходилося 8308 десятин.
Врожайність буряків сягала 200 – 250 пудів з десятини. Це дозволяло виробляти значні кількість цукру десятини
(1 берковець – 163,8 кг або 10 пудів

. З розширенням посівних площ і збільшенням виробництва цукру відбувалося падіння цін на цукор. Так, якщо у 1895 р., в середньому, пуд цукру коштував 4 крб. 56 коп., ( 28 коп - 1 кг) то в подальшому спостерігається зменшення. у 1913 р. – 3 руб. 99 коп.
Насправді ж, в інтересах цукрозаводчиків установлені ціни були завищені, попит на цукор зростав, тож господарі завжди були забезпечені прибутком. Таким чином, можна стверджувати, що цукрова промисловість була однією із головних прибуткових галузей у дворянському господарстві.

Про сайт товариства українських родовідників "Рідні", "Дика Слива" вже писала. Насамперед там можна користуватися Інтерактивною картою поширення прізвищ на території нашої країни. З того часу змінилась графічна частина мапи - нині поширеність того чи іншого прізвища можна відслідкувати по районах та містах. Вписавши у відповідне поле прізвище українською мовою, після висвітлення на карті, з'являться інші статистичні дані. Навівши курсором на відповідну територію та натиснувши ліву кнопку мишки з'являться дані про кількість його носіїв.
Дані подані станом на довоєнні 2011-2013 роки.

Для прикладу, впишемо тернівське прізвище, котре фігурує у дописі нижче - Глуходід.
Зі статистики взнаємо, що це прізвище налічує в Україні 283 носії та є 17 314 - м за поширеністю. Найбільше Глуходідів мешкає в Сумах - 58.
Натиснувши на відповідний кольоровий район взнаємо їх кількість . Другим у переліку є сусідній Білопільський район - 34. На Недригайлівщині мешкає 15 носіїв прізвища Глуход.
То - ж вписуйте своє чи будь-яке інше прізвище ТУТ та дізнавайтесь більше про мешкання їх носіїв.

Свого часу чимало тернівців навчалися у Маловисторопському сільськогосподарському технікумі, що в Лебединському районі. Нині цей навчальний заклад носить назву "Маловисторопський коледж ім. П. С. Рибалка Сумського національного аграрного університету". Чимало років на викладацькій посаді тут пропрацював наш земляк Іван Глуходід - із них, 23 роки заступником директора з виховної, навчальної роботи, виробництва.
Нещодавно, своє слово про нього, на сторінках сайту " Лебедин рress ", під назвою "Дороги Івана Глуходіда", подав колишній директор, з 30-річним стажем на цій посаді, Володимир Ткаченко. До речі, про історію цього навчального закладу можна переглянути ТУТ.

Нижче, подаємо ( у дещо скороченому викладі) вказаний матеріал.

"Герой цього нарису – людина честі і глибокої порядності. Його діяльність і зростання, як цілісної особистості, проходили на моїх очах, у тісній співпраці і взаємній повазі.

Пригадую,якось ранком у далекому 1986 році до директорського кабінету завітав наш випускник заочної форми навчання О. М. Глуходід. З ним високий, кремезний, з густим чорним чубом юнак. «Доброго вам дня!» - привіталися відвідувачі. Я відповів на привітання і запитав, чим можу бути корисним. На це Олексій Максимович мовив: «Це мій син Іван. Він закінчив інститут, відслужив у війську і працює у нас, у Тернах, агрономом. Чи не змогли б ви прийняти інститутського відмінника до себе на викладацьку роботу ?"
Він готовий був спробувати працювати. Спробував. Вийшло добре з самого початку. Так у двадцять чотири роки Іван Глуходід став членом , великого на той час, трудового колективу ( Маловисторопського технікуму).

З перших днів праці в навчальному закладі молодий спеціаліст зарекомендував себе знаючим фахівцем агрономічної справи, з добрими уміннями працювати з молоддю, а закінчивши педагогічний факультет Київського університету, став щоденно примножувати педагогічні компетенції. Він ніколи не шукав легкого діла, завжди був і є там, де може себе реалізувати якнайкраще.

Він вчив за принципом: «Роби так, як це роблю я !». Висівались зернові – він стояв на сівалці, сушилось зерно на току - він був з дерев’яною лопатою, разом із студентами виконував певні технологічні операції. Зрозуміло, що такий підхід у навчанні молоді результативний і ефективний. Тому його професійний авторитет серед студентів був високим і непорушним.
Особливий і беззаперечний авторитет Івана Олексійовича склався у педагогічному колективі. Виконуючи обов’язки заступника директора з практичного навчання, проявляв талант управлінця та високі лідерські якості. Завжди був принциповим і переконливим у зверненнях до колег – педагогів, відзначався креативністю, а його звернення сприймались, як план дій щодо удосконалення фахової підготовки молоді.

  Вимогливість Івана Олексійовича до себе, студентів і підлеглих лежить глибоко у родинному корінні. Бо у батьківській сім’ї всі мали свої обов’язки, там щоки не надували від того, що мають певні здобутки, а були глибоко переконані: лише праця є мірилом достатку. Іван виріс у дисципліні і порядку. Він знає, що запорука успіху залежить від ставлення до справи, яку виконуєш. Цю просту формулу він приніс у життя від родини, передав своїм дітям, з нею і йде по дорозі, яку сам собі вимостив і несхитно по ній прямує, успішно обминаючи життєві повороти і виямки.
По життю він заявив про себе, як про сильну особистість, яка здатна вести за собою колектив. Перебуваючи тривалий час на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи, І. О. Глуходід якісно реорганізував практичну підготовку майбутніх фахівців, поєднав теорію аграрної науки з реальним втіленням її у виробничих умовах навчального закладу. Він вдало поєднав у собі взірець творчого і дисциплінованого виробничника, педагога і людини.
А ще Іван Олексійович – хороший аналітик і прогнозист. За справу він береться лише тоді, коли бачить його реальну перспективу.

Сьогодні, на посаді агронома у фермерському господарстві він показує високий професіоналізм, вболівання за справу без зайвої метушні і показного словоблуддя.
Відійшовши від активного життя в навчальному закладі, постійно цікавиться у колишніх колег про справи у коледжі, як вчаться студенти агрономічним премудростям.
Своєю працею Іван Глуходід залишив глибоко позитивний слід у історії навчального закладу, якому віддав найпродуктивніших двадцять дев’ять років свого життя.
Сьогодні він авторитетний консультант для групи фермерів Лебединського, Недригайлівського та Тростянецького районів з технології вирощування та захисту сільськогосподарських культур.
  Любить він землю, бо справжній, сучасний технолог поля.

Повний матеріал "Дороги Івана Глуходіда" можна переглянути ТУТ

зимове...

Зима крокує своїм календарними днями і вже промайнув її екватор. Вчасно розпочавшись, зі снігом та морозцем, маємо надію, що вчасно вона і закінчиться. Адже до весни щодень все ближче і ближче, хоча не виключено (як це часто і буває) боротьба між двома порами року буде запеклою...
Закінчились і головні зимові свята, для дітвори - канікули і невдовзі - передвесняні клопоти... І так із року в рік...
Таке життя...

Терни узимку

Терни у зимку красивіші!
Не видно вибитих доріг!
У білій святості одіті
Де срібниться пишний сніг.

Завмерли сквери мальовничі
Чекають лавочки гостей.
І чути заспіви синичі.
Немов співають для людей.

Так хороше у ріднім краї
Дарма, що річку покрив лід.
Ялинка у святковім сяйві.
Нагадує про Новий рік.
30.12.2018р.

ЗИМОВІ СВЯТА

Уже зима, мов наречена світу
Фатою покриває все навкруг.
І від весілля щасливіють діти.
І забувають про мороз,недуг.

Дорослі теж, готуються до свята
Рождається на світ Боже дитя…
Дванадцять страв немало й не богато,
Вже на столі -главенсвує кутя!

Звучать колядки,щедрика співають.
Дівчата й хлопці вийшли на вертеп,
Традиції прадавні зберігають.
Для святості й духовності потреб.

Бажають щастя пану господарю
І господині й всій їхній рідні.
І я за спів цей, теж гостинці дарю.
Нехай Господь, дасть блага і мені!!!
27.12.2018р.

Іван СУРГУЧ

утікай... )))

Подібні відеоролики, котрий пропонуєм нижче за посиланням, напевне бачили всі, та все одно - для покращення настрою пропонуємо для перегляду один із них .

веселий відеоролик
▼

*************************************************************************************************************************

Дика Слива (Wild Plum)