.  Якось у вирі подій , непоміченим минув 200 - літній ювілей ( 15.10.1814 р ) , з дня народження російського поета Михайла Лермонтова. Коли запитаєте, а до чого, мовляв, Терни до цієї події ( тим більше, у нинішній немирний час, із цією ж Росією) - можливо будете і праві. Та історія, як наука, сама по собі цікава, незважаючи на географічні чи якісь інші аспекти та ньюанси.
 Наприклад, до недавнього часу, "ведучий" "Дикої Сливи" вважав, що відомого російського поета Михайла Лєрмонтова і наше селище Терни, поєднує лиш один фактор - це служба першого, ( свого часу) у лавах колишньої радянської армії, у однойменному місті , котре так і зветься - Лермонтов, на північному Кавказі ( поблизу П'ятигорска,) де поет і загинув на дуелі ) - ( на фото ліворуч - двоє вояків -один "мідний" , інший - "совєтський" . )).
Але, читаючи нещодавно пресу ( газета "День" , від 5-6 грудня 2014 р.) виявляється, що деякий інший, гіпотетичний, опосередкований зв'язок , між тим , ніби теж існує. У статті, під назвою "Сумські "мотиви" у житті Михайла Лермонтова" згадується княжна Щербатова, котра була коханою поета і якій він присвячував свої вірші. А носила вона прізвище, свого, раніше раптово померлого чоловіка, князя Олександра Щербатова, і до заміжжя мала прізвище Штерич. "А сам її покійний чоловік був власником великих земель, на території сучасних Недригайлівського, , Лебединського та Білопільського районів" - пише автор статті. Те, що маєток князів Щербатових знаходився в Тернах, напевне знають всі, і здавалося- би що молода панянка Марія Штерич, у котрої була рідня в Сумах, могла-би , з великою вірогідністю десь, тут, на Сумщині і познайомитись з майбутнім чоловіком.
Бажаючи взнати, з цього приводу щось більш детальніше, довелося " перелопатити" чимало інтернет-простору , в матеріалах , якого не надто знаходилось місце тому, що пані Марія була саме "тернівською невісткою".
Проводячи це любительське мікро-дослідження, не претендуючи на істину, проаналізувавши знайдений матеріал, можна визначити, що факт шлюбу між князем Олександром Михайловичем Щербатовим (1810 -1838р.р. ) та Марією Олексіївною Штерич (1820 - 1879р.р. ) мав місце на початку 1837 року. Прожили вони разом ледь більше року - раптово, 28-річний князь помер. Народжений у шлюбі (1838 року син Михайло ) прожив ледь два роки. Після цього і розпочинається період відносин Лермонтов -Щербатова, котрій він і присвячував свої ліричні твори.
Здавалось-би "віртуальне" відношення поета до княжого "гнізда", в Тернах, мається у наявності.., але з деякими обмовками ...
Подаєм до вашої уваги матеріали по цій темі , різних дослідників : ( з деякими коментарями.)
Нині, ледь чи у кожній публікації, у котрій описується ця тема , подається зображення жінки, начеб-то це М. Щербатова - на жаль, на портреті зображена не Марія Олексіївна (уроджена Штерич), а Ганна Михайлівна Щербатова (уроджена Хілкова). 
А історія помилки така:
Літографічний портрет Щербатової з оригіналу Дафингера вперше був надрукований у другому томі першого радянського академічного зібрання творів М. Ю. Лермонтова (1935-1937) і з тих пір став з'являтися на сторінках численних лермонтовских видань і досліджень. Літографія зберігається в Держ. Музеї образотворчих мистецтв ім. Пушкіна у відділі графіки (Москва) Б. М. Эйхенбаум, підбирав ілюстрації до зібрання творів, бачив портрет лише в окантовці, тому в атрибуції портрета була допущена помилка. Лише пізніше, під окантовкою (рамкою) в нижній частині літографії було виявлено напис французькою мовою: «Княгиня Щербатова, уроджена Хілкова».
Шкода, звичайно, що до цих пір не виявлено портрет тієї, про яку поет говорив: «Така, що ні в казці сказати, ні пером описати». Будемо сподіватися., що портрет справжньої Марії Щербатової знаходиться в запасниках якогось провінційного музею як «Портрет невідомої"...
*** Ю. Чернишов "Жизнь в боренье". До 200-річчя з дня народження М.Ю. Лермонтова ( скорочено).
"... І все ж найбільший і яскравий слід в літературній спадщині Лермонтова залишила українська красуня Марія Щербатова. Знайомі одностайно говорили про 19-річну вдову князя Щербатова: «така гарна, що ні в казці сказати, ні пером описати».
Вони познайомилися в 1839 році в літературному салоні Карамзіна, який Лермонтов став відвідувати роком раніше. Марія Олексіївна була дочкою великого українського землевласника О. П. Штерича, але виховувалася вона в Петербурзі, в родині бабусі, точніше - мачухи свого батька. У 17 років вона вийшла заміж за князя О. М. Щербатова, штаб-ротмістра Лейб-гвардії Гусарського полку, в якому служив і Лермонтов. Шлюб не був щасливим - молодий князь виявився злісною і вельми розпущеною людиною, що і призвело до його смерті в селі через півтора року після весілля.
Незабаром після знайомства Лермонтов став відвідувати молоду вдову в будинку бабусі на Фонтанці і на дачі в Павловську. Рідко читаючи свої твори у світських вітальнях, поет робив виняток для княгині Щербатової. ... Щербатова «почувала себе нещасливою у своєї бабусі Серафими Іванівни, яка ненавиділа Лермонтова й хотіла неодмінно, щоб на ній одружився Мальцев». Життя Марії Олексіївни було ускладнена і тими плітками і лихослів'ям на її рахунок, які були пов'язані насамперед із заповітом покійного чоловіка (згідно його, втративши маленького сина, вона позбулася б майже всього статку, який перейшов в основному назад, в рід Щербатових).
. А. В. Тургенєв у своєму щоденнику писав: « Був у княгині Щербатової. Крізь сльози сміється. Любить Лермонтова». А Лермонтов не знав, чи любила вона його, він говорив їй: «Мені сумно, що я вас люблю, і знаю, що за цей легкий день нам доведеться дорого розрахуватися». І передчуття не підвело поета... У лютому 1840 року на балу у графині Лаваль, у Лермонтова сталося зіткнення з сином французького посла Е. Барантом.
" ... Суперництво в коханні і плітки посварили Лермонтова з Барантом... Вони билися...». 18 лютого відбулася дуель Баранта і Лермонтова , яка закінчилася примиренням - стріляв першим Лермонтов - вистрілив у повітря, суперник поранив його в руку, на щастя - легко. А Марія, ще нічого не знаючи про дуелі, мабуть, після якоїсь сварки з Лермонтовим, поїхала в Москву. Там вона і отримала дві страшні звістки.
Третього березня помер її маленький син, п'ятого - похований, а через тиждень, одинадцятого березня 1840 року, командир гвардійського корпусу Великий князь Михайло підписав наказ про арешт Лермонтова за дуель.
З матеріалів, наявних у Справі про опікунство над маєтком і сином покійного штаб-ротмістра князя Щербатова», з'ясовуються наступні обставини. - Від'їзд М. А. Щербатової з Петербурга незабаром після дуелі Лермонтова, 22 лютого 1840 року, був вимушеним. У Москві Щербатова розраховувала сховатися від розмов і пересудів, лихослів'я петербурзької знаті. Навіть хвороба і смерть малолітнього сина, який помер у Петербурзі, не змогли похитнути прийнятого нею рішення.
Співопікун Щербатової, П. А. Делин, котрий мав від неї довіреність на ведення справ про спадок, пояснював відсутність княгині на похоронах сина, необхідністю її від'їзду в калузький маєток. Там спадкоємицями були оголошені, у зв'язку зі смертю Михайла Щербатова ( померлого сина - "ДС"), рідні сестри його покійного батька, О. М. Щербатова, Катерина і Анна, з виділенням четвертої частини майна вдові князя. Проте М. А. Щербатова поступилася свою частину майна князівнам Щербатовим за 45 тисяч рублів."
 Із вищевказаного виходить, що майбутня княжна з дитинства виховувалась у Санкт- Петербурзі, де і познайомилась із однополчанином М. Лермонтова, штабс-ротмістром гусарського полку князем О. Щербатовим і у 17 років вийшла за нього заміж.
Як відомо князі Щербатови мали розгалуджену мережу своїх володінь та маєтків у різних краях імперії ( Санкт-Петербург, Калузька, Курська, Волинська, Харківська (Терни), Полтавська губернії та ін ) . Тут зазначено, що вирішувати питання спадку, після смерті малолітнього сина, княжна М. Щербатова поїхала у калузький маєток. Із цього можна зробити висновок, що князь О.М. Щербатов мав свої статки не в Тернівській економії ,а під Калугою
.Хоча дивлячись на спрощену генеалогічну гілку його тернівського роду ( на таблиці - ліворуч , на блоках цифрами вказано кількість дітей, котрих мало подружжя - Для перегляду у більшому форматі , натисніть на зображення).) . , можна визначити, що він цілком уписувався у частку на власність місцевої маєтності. Та невідомо , де він народився, а в Тернах можливо і бував, то як гостем.
Та коли переглянути наявні у "павутині" генеалогічні дерева роду Щербатових, ми бачимо відсутність Олександра Михайловича Щербатова ( 1810-1838 р .) в поданій там інформації, не кажучи вже про згадку його сина, як і дружини.Марії. Про його батька, Михайла Олександровича, інформація вкрай обмежена, а про матір взагалі відсутня, на відміну від інших представників цього княжого роду. Можливо він був позашлюбним сином..?, а більш-менш відомим став через відносини його вдови з М. Лермонтовим. Як зазначається, помер князь у селі - жаль тільки не зазначається у якому... Зі смертю-ж його малолітнього сина, ця гілка Щербатівського роду перервалася....
" І великий поет мав право, захоплюючись стійким характером і незалежністю Марії Олексіївни, написати про неї: Як рідне плем'я, У чужих опори не просить
І в гордій спокої Насмішку і зло переносить
Деякі відомості про її невдале заміжжя містяться в опублікованих листах Катерини Кашкиної до її двоюрідної племінниці Параски Осипової, приятельці Пушкіна. . К. Кашкина була далекою родичкою бабусі М. А. Щербатової. Пізніше Поліксена Олексіївна Штерич, молодша сестра М. А. Щербатової,. 29 квітня 1838 р. К.. Кашкина повідомляла П. Осипову, що молода Марія Штерич, що вийшла заміж за Щербатова рік і кілька місяців тому, вже стала вдовою. Чоловік помер у селі, а ще раніше бабуся привезла онуку в Петербург, щоб тут відбулися її перші пологи. Далі повідомляється, що чоловік М. А. Щербатової був молодим військовим і служив в одному з гусарських гвардійських полків. С. В. Штерич припускала, що її внучка буде щаслива, але ці ілюзій тривали недовго. Влітку бабуся супроводжувала молоду пару в село і помітила, але занадто пізно, що єдиною заслугою молодого чоловіка було те, що він мав тисячу душ селян і титул князя.
За словами С. В. Штерич, Марія була нещаслива, так як її чоловік виявився злим і розпущеним. «Кузина, - підсумовує Кашкина, - нарікає на долю своєї внучки».
Минуло чотири роки. 2 серпня 1842 р. К.. Кашкина в листі до П. А. Осипової знову звертається до історії невдалого шлюбу М. А. Щербатової. Підкресливши, що чоловік внучки С. В. Штерич був поганий чоловік , вона пише, що, на щастя для молодої жінки, він помер через рік і кілька місяців після шлюбу."
 Пізніше княгиня Марія Щербатова вийшла заміж за блискучого молодого генерала Івана Лутковского. Він хоч і був на п'ятнадцять років старший за все ще юної Марії, але і старим назвати його було важко. Марія народила йому красуню дочку Варвару ( на фото - з картини Рєпіна -"Жінка в червоному"), згодом відому своїми романами - як життя (в сенсі шлюбів, розлучень, адюльтерів), так і літературними, виданими в Парижі французькою мовою, під псевдо Руслана. Передмови до її книг писав Мопассан.
Вірш М.. Ю. Лермонтова, присвячений княжні М. Щербатовій.
М. А. ЩЕРБАТОВОЙ
На светские цепи,
На блеск утомительный бала
Цветущие степи
Украйны она променяла,
Но юга родного
На ней сохранилась примета
Среди ледяного,
Среди беспощадного света.
Как ночи Украйны,
В мерцании звезд незакатных,
Исполнены тайны
Слова ее уст ароматных,
Прозрачны и сини,
Как небо тех стран, ее глазки,
Как ветер пустыни,
И нежат и жгут ее ласки.
И зреющей сливы
Румянец на щечках пушистых
И солнца отливы
Играют в кудрях золотистых.
И, следуя строго
Печальной отчизны примеру,
В надежду на бога
Хранит она детскую веру;
Как племя родное,
У чуждых опоры не просит
И в гордом покое
Насмешку и зло переносит;
От дерзкого взора
В ней страсти не вспыхнут пожаром,
Полюбит не скоро,
Зато не разлюбит уж даром.
**************************
*****************************************************************************************************************************
|
