У ВЕЛИКДЕНЬ - НА НЕДІЛЬНИК...
Я знов співаю пісню ту,
Що лине з неба в висоту,
, Де Божа зібрана сім'я,
Що славить Господа ім'я.
Де б'є ключем жива вода,
Та пісня завжди молода,
Життям наповнює серця
Там у Небесного Отця.
.Я вибираю простоту,
А з нею - музику, слова
Співаю Господу Христу,
Та пісня славою жива.
І хоч летять земні літа,
кружляє листя золоте
Хвала мій Боже, за Христа,
За все, що вічне і святе.
Олександра Ожійова
Терни.
****************************
Час від часу, ми подаєм мемуари колишнього тернівця С. Пересадька - є в них і коротенький епізод пов"язаний з Великоднем 1925 року. Пропонуєм цей спомин до вашої уваги.
Як пам'ятає покоління, котре проживало при радянській владі, не тільки на зорі радянської влади, але й на її прикінцевому існуванні, подібна описаній історії, практика, була широко розповсюджена . Робочі дні, чи так звані недільники, а для учнів навчальні дні спеціально переносились на Великдень, щоб запобігти "задурманенню" релігійною отрутою, як вважали комуністи, народу.
Як не дивно, тепер ті партійці нині нагороджуються церковними відзнаками і хизуються своєю набожністю, немов би того і не було...
Такі парадокси...
Та люди , тоді, майже підпільно, пекли пасхи та відзначали це свято, котре не витравити жодними заборонами.
У ВЕЛИКДЕНЬ - НА НЕДІЛЬНИК...
(на фото - плакат 1920-х років)
.." В кінці 1924 року мене прийняли в комсомол на зборах осередку. Я став активно брати участь в роботі комсомольської організації.і з 1925 року був призначеним продавцем книжкового ларка в клубі, де щоденно торгував вечорами.
Весною, на Пасху, коли піп в церкві освячував куличі, ми, комсомольці, вийшли на недільник та навпроти церкви, біля братської могили, розбили сквер, посадили дерева та кущі. За всіма релігійними правилами працювати на Пасху не можна - по селу стали ходити різні чутки, кривотолки і невдовзі вони дійшли до нашої хати , мовляв "ваш син безбожник", і я неодноразово мав неприємні розмови з батьком та матір'ю"...
|
