Дика Слива (Wild Plum)

  Сподівання тернівців на створення своєї об'єднаної територіальної громади, останнім часом стають все примарнішими... В кінці листопада 2019 р. відбулося засідання робочої групи, де вирішувалося питання по створенню ще не сформованих ОТГ Сумщини. У ній брали участь чотири народних депутати України, шість обласних та керівництво сумської облдержадміністрації.
   Як повідомила на своїй сторінці у мережі Фейсбук депутат обласної ради Лілія Ричкіна ( ◄--- на фото ( уродженка Буринського району, РП Ляшка) ) спірні питання по деяких ОТГ області було врегульовано, але тернівське, на жаль,  не на нашу користь...
  Зокрема вона пише: "...Біжівка і Черепівка повертаються до Буринської ОТГ, можливо, якщо сільради приймуть рішення, до Дубов'язівки Конотопського району. Тернівської ОТГ не буде."
   Тут - же розміщені мапи з новими межами. Як бачимо нас "одружили"  з Недригайлівською ОТГ, без нас, не запитавши думку селян. ( На зображенні праворуч ---► "перспектива" Тернівської сел. ради у складі Недригайлівської ОТГ, а на тлі Сумщини - виділено білим контуром).
   Вказане рішення робочої групи мають підтвердити депутати місцевої (тернівської) ради та остаточно Верховної ради - то ж остаточно не перетворитись на хутір, як колись обіцяв один із можновладців, шанс ще є. Адже набагато менші села змогли зорганізуватися та вписати нову сторінку у своє місцеве самоврядування.
     Додамо, що згідно заяв урядовців, термін добровільного об'єднання населених пунктів в Україні в об'єднані територіальні громади (ОТГ) триватиме орієнтовно до лютого 2020 року, а далі, через законодавчий механізм встановлюватимуться, відповідно до перспективних планів, фактичні конфігурації громад, які ще не об’єднались.
  Пробувши у Недригайлівському районі майже 55 років, із селища, Терни фактично перетворились в  село, в той же час, як райцентр став таким собі маленьким містечком. 
 

---

    P.S. До речі, далекого вже 1923 року у постанові уряду від 18 січня того року "Про адміністративно - територіальний поділ Харківщини, у пункті 8 було зазначено про створення Тернівського району з Тернівської, Ганнинської, Бобрицької, Куянівської волостей, з центром в с. Тернах.

 

---

.

згадаєм...

  У минулій добірці новин, сайт "Дика Слива" повідомляв про зустріч, котра планується на вечорі відпочинку 21 грудня «Пісні і мелодії нашої молодості». ( 1970-80-х років) за участі місцевого  гурту "Червоні вітрила".
 
  Додатково організатори повідомляють, що прийнявши до уваги поради та пропозиції, які надійшли за ці дні, наступне:
  Вечір відбудеться  у кафе "Акцент" з 15.00 години.
Для участі у вечорі відпочинку треба зробити попередній запис до 17.12.2019 р. включно.
 Кількість місць обмежена..!
  Всі відповіді на питання по проведенню вечору відпочинку, в т. ч. і фінансові, а також зробити попередній запис, можна за телефоном 0964040722.


  Варто зауважити, що подібного заходу не було на протязі 45 років з дня відкриття танцювального майданчика 1 травня 1974 року у центрі селиша, і можливо не буде. Тож не втратіть можливості поспілкуватися з своїми друзями молодості, та послухати чудові пісні і мелоді тих років.

 

---

рудим дісталося...

 
    Селище міського типу ТЕРНИ, Тернівська селищна рада .     Розташоване в північній частині Лівобережної України, у так званій Дніпровсько-Донецькій западині на річці Терн - притоці Сули за 60 км на захід від обласного центру та за 30 км на північний схід від залізничної станції Білопілля, на автомобільному шляху Суми - Конотоп.
     На території селищної Ради знаходиться 12 населених пунктів. До Тернів прилягають навколишні хутори: Гострий Шпиль, Ківшик, Шмати, Долина, Мазний, Русовщина, Бабаків, Холодний та інші. Населення Тернів понад 12 тис. мешканців. Територія дорівнює 11307 кв. км.
   Рельєф місцевості сприятливий для землеробства та зручний для заселення.
   У цій місцевості археологами були знайдені камінні знаряддя праці часів неоліту, списи раннього залізного віку, римські монети 1 - 4 ст. н.е. та інші речі матеріальної культури, що свідчать про життя тут людей в давні часи.
    За часів Київської Русі 9 - 13 ст. територія Посулля з річкою Терн входила до складу Переяславського князівства з місцевим населенням слов'янського племені сіверян. З роздробленням і занепадом Київської Русі цей край вщент зруйнувала татаро-монгольська навала.
Аж до 16 ст. більшість земель Переяславщини залишалися незаселеними, перебуваючи у складі Литовсько-Польської держави.
Восени 1652 двісті п'ятдесят чоловік українців на чолі з отаманом І. Хомейком зупинилися біля староруського городища В'яхань і заснували тут Тернову слободу. Назва походить від тернових кущів, що раніше росли в широкій долині річки Терн.
      Переселення в Терни тривало близько двадцяти п'яти років. На кінець 1676 в слободі налічувалося понад 800 сімей, яких тимчасово адміністративно підпорядкували Путивльському воєводству. Російський уряд прихильно ставився до переселенців та допомагав засвоювати землі краю.
    Але незабаром селяни і рядові козаки почали зазнавати всіляких утисків від місцевої козацької старшини та  царських воєвод.
     На цьому ґрунті між ними загострювалась антикріпосницька боротьба, що призводила до окремих сутичок проти покріпачення.
      За участь в антифеодальних виступах у 1668 тернівців було позбавлено козацьких привілеїв та переведено на становище державних селян, а слободу було підпорядковано придворній урядовій канцелярії.
   1682 р. мешканців Тернів було приписано до Сумського слобідського козацького полку. На поч. 18 ст. Тернівська слобода все ще знаходилась безпосередньо на 
101 чоловік і три чоловіки міщан.обліку при двірській канцелярії його величності.
   У 1702 р. за наказом Петра I було проведено черговий опис слободи. За переписом тут мешкало, крім селян, 980 козаків, з них старих - 314 та збіднілих обивателів,
(…)
    У 1727 Катерина I подарувала Терни на вічне володіння графові С. Гендрікову, а цариця Єлизавета Петрівна ( на фото ---► ) під час перебування в Тернах влітку 1749 остаточно закріпила слободу з маєтностями за дочкою Гендрікова Марфою Сафоновою та її сином Петром.
     У 50-х рр. 18 ст. Тернівська вотчина від Гендрікових перейшла в спадщину генерал-поручикові М. Сафонову, а від нього - полковникові князю О. Щербатову та російському дворянинові С. Дмитрієву-Мамонову.  У ці роки в маєтках тернівських поміщиків посилювався феодально-кріпосницький гніт. Протестуючи проти посилення панщини, селяни втікали на Дон та в південні степи України. Саме тоді, взимку 1776, в Тернах поселився ватажок антикріпосницької боротьби в Україні С. Гаркуша. У 1781, після арешту та відбування на каторзі, він знову мешкав поблизу Тернів, у с. Суховерхівка. Лише в 1784 р. повстанського ватажка було спіймано та заслано на довічну каторгу.

    Поч. 19 ст. мало що змінив у відносинах між селянами та поміщиками. Масовим явищем залишалася щоденна панщина для тих селян, які мали земельні наділи. Проте, поряд із сільським господарством тернівські землевласники ставали першими промисловцями. У поміщицьких маєтках розвивалась винокурна, селітряна і цукрова промисловість. Тернівський винокурний завод збудовано в 1819 в маєтку спадкоємців князя О. Щербатова. На підприємстві з власного борошна виробляли спирт, щорічні прибутки від реалізації якого складали суму 5-6 тис. руб. ( на фото кінця 19-го ст.. працівники тернівського цукрозаводу в одному з цехів ---►).
  У 1821 запрацював селітряний завод Щербатових.
 У 1839 в маєтку поміщиків Дмитрієвих-Мамонових став до ладу Тернівський цукровий завод (перебудований весною 1854 р.). За сезон 1856 р. на ньому було вироблено 59 тонн цукру-піску на суму 17800 руб.

    У ході проведення селянської реформи 1861 тернівці піднялися на боротьбу за землю і відмовилися підкорятися поміщикам: не виконували панщину, не підписували уставних грамот та виганяли із села урядових землевпорядників. Лише за допомогою військової сили непокірливих приборкали і жорстоко з ними розправилися. На час проведення реформи в Тернах було звільнено від кріпацтва 5779 сільських жителів, переважно української національності:
    Крім того, в селі було 116 мешканців прибулих із різних міст і сіл українських і російських губерній.
    За законами реформи з тернівської поміщицької слободи було створено Тернівську волость у складі Лебединського повіту Харківської губернії.  ( на фото ---► волосне управдіння. 1886р.)
    Відбулися зміни з відкриттям залізниці через Ворожбу та Білопілля. Вантажі з Тернів стали доставляти селянським гужовим транспортом до Ворожби, за 30 км на північний схід від села.

   У  ці роки відбулося об'єднання двох тернівських маєтків в один. Цукровий завод з усіма маєтностями від Дмитрієвих-Мамонових перейшов у володіння княгині Г.Щербатової.
   У селі створився своєрідний поміщицький комбінат, до якого входили декілька економій, винокурний та цукровий заводи.
  У 1885 тернівський маєток перейшов у спадщину князеві Б.Щербатову. Крім цукрового заводу, йому також дісталися економії: Тернівська, Катеринівська, Нова, Ганнівська, Товстянська, Зеленківська, Комарицька, Хоружівська, хутір Зінів та хутір Бабине.     У 90-х рр. 19 ст. в Тернах нараховувалося 5 шинкарів, 10 торговців, У селі працювало декілька кузень, один паровий млин та близько 30 вітряків. Тернівській сільській земельній волосній громаді належало 3335 десятин орної землі.       Потреби  розвитку викликали необхідність запровадження в селі початкової освіти.  У 1864 в Тернах було відкрито для сільських дітей початкове народне училище, що утримувалось за рахунок місцевих селян (проіснувало приблизно до 1884 р), а потім на його базі діяла церковнопарафіяльна школа.
          ( На малюнку придворна церква кн. Щербатових.  1880-і р.   ---▲---     )
    На вимогу сільської громади у 1902 відкрили земську початкову трирічну школу. У 1897 громадським коштом була відкрита бібліотека та читальня. Цього ж року на всю Тернівську волость в селі було відкрито земський медично-лікарськи пункт та ветеринарну амбулаторію…
   Систематично правилася служба в трьох церквах.
   На початку ХХ ст. в Тернах почали будувати новий цукровий завод. Восени 1907 р. підприємство стало до ладу. Воно було набагато потужніше за попереднє. У 1911 було збудовано нові механічні майстерні, димову трубу, приміщення, будинок заводської контори, холерний барак.
  У 1913 р. завод виробив 4 100 тонн цукру піску.
   Крім виробництва цукру та зерна, місцеві поміщики приділяли увагу розвитку тваринництва.
 Для виведення породистих коней у Тернівській економії було створено спеціальний розплідник. Тут розводили воронізьких битюгів, орловських рисаків, донських степових коней, арабських верхових.
  Князь М. Щербатов довгий час керував російським державним конярством і організовував у Тернах щорічні виставки молодняку коней.  ( На фото ---► одна із таких виставок ).
   На поч. 20 ст. Терни перетворилися на типове капіталістичне містечко. У руках сільської буржуазії знаходилась переважна більшість рогатої худоби. Крім цукрового заводу, в селі працювало три парових млини, дві цегельні, вовночесальня. Шевські та кравецькі майстерні, 15 кузень, понад 100 вітряків. У ці роки розгорнули свою діяльність сільські кооперативні організації: кредитне та споживче товариства, місце в торгівлі посідали приватні торгівці. У Тернах налічувалось 35 мануфактурних та бакалійних дрібних крамниць, 5 м'ясних, 2 булочні, 3 пивних, 2 чайні, 1 трактир, 2 монопольки і кілька роздрібних ларьків.
   У Тернівській волості на той час працював один лікар та два фельдшери.
  У церковнопарафіяльних та земських школах у 1914 р. навчалось 335 хлопчиків та дівчаток.
   У Тернах при школі діяв український театралізований самодіяльний драматичний колектив, який популяризував творчість М. Кропивницького, І Карпенка-Карого, М. Старицького, Г Квітки-Основ' яненка та І. Котляревського.
   ( На фото --- ► палац кязя Б. Щербатова . 1910-ті роки ).

   1914 р., з початку 1-ї світової війни, цукровий завод у цей час переключився на виконання воєнних замовлень і працював на повну потужність.
    Чимало тернівців було мобілізовано на війну...
    Після  більшовицького жовтневого перевороту 1917 р. життя селян кардинально змінилося, але то тема для іншого допису...

     P.S. За даними перепису 1939 р. у с. Терни та навколишніх хуторах нараховувалося 3050 дворів та мешкало 12, 5 тисяч населення...
 

   Напевне всі тернівці знають приміщення нинішньої місцевої  школи мистецтв, у котрому свого часу була середня школа, а до того, ще до жовтневого перевороту 1917р. початкове народне училище. Немов-би приміщення, як приміщення, котрому з рік тому, як зробили черговий капітальний ремонт...
    Але то так є на перший погляд звичайного перехожого... ( на фото ---▼--- сучасний стан приміщення )
  Інший погляд, архітектора ( Віктора Вечерського ) котрий досліджував цей об'єкт, є іншим, тоб-то професійне тлумачення опису цієї споруди, котре ми подаєм нижче.
   Звичайно, не всі терміни, у визначенні, загальновідомі, ( по можливості ми їх прокоментуємо у тексті , з позначкою "ДС") але... цікаво.

   P.S.   До речі, у наступному дописі на "Дикій Сливі",  буде ще один професійний опис цього автора тернівської історичної території: "Садибний комплекс князя Щербатова з ландшафтним парком".
 

Початкове народне училище, 1913 р.

     Мурована одноповерхова будівля міститься на периферії селища   ( насправді, у центрі селища - "ДС") на рівній ділянці серед дерев і чагарників. Будівництво розпочалося 1910 р, а заняття у щойно збудованому училищі - восени 1913 р..
   За радянської доби тут була загальноосвітня школа. У 1988 р.  будинок капітально відремонтовано з частковим переплануванням, заміною деяких конструкцій та зміною фасадного декору.
   Після того тут розмістилася школа мистецтв.
   Прямокутна в плані будівля, симетрична. Фланги чолового ( головного входу. - "ДС" ) північно-західного фасаду з  широкими п'ятивіконними ризалітами. ( Ризаліт -       частина будинку, що виступає за основну лінію фасаду від фундаменту до даху.  - -"ДС" )          Розпланування коридорне з двобічним розташуванням приміщень. Чоловий фасад тривісний. По вертикалі він чітко поділяється на цокольну частину, що включає власне цоколь, підвіконний гурт ( оздоблення під вікном, -"ДС") та розташовану нижче смугу декоративних ніш; дуже розвинене вінчання, а також площина стіни, котра ритмічно розчленована великими прямокутними вікнами з плоскими сандриками ( невеликий карниз,  з фронтоном над вікном чи дверима) та лопатками.

Тривісність фасаду підкреслює різна форма вікон центральної частини та ризалітів: по центру вони аркові з імпостами ( горизонтальними каменями в арці для укріплення її, - "ДС"), архівольтами ( криво-лінійними зовніш-німи обрамлен-нями отвору, вікна, арки, вікна , - "ДС")        й рельєфно виділеними замковими каменями ( котрі вкладаються в арці останніми - імпост, -"ДС" ) .  Яскраво композиційну структуру фасаду виявляють багатопільні ступінчасті пороги, що вінчають середню частину та ризаліти чолового фасаду. Вони мають аркові середні частини й декоровані нішами різноманітних форм і розмірів, що продовжують ритм, заданий основними членуваннями фасаду. 

  За своїми архітектурними формами будівля належить до неоренесансного напрямку ( один із історичних архітектурних стилів середини 19 ст. - "ДС" ) так званого цегляного стилю поч. 20 ст. -
 діамантовий руст у декоруванні центральної частини чолового фасаду, енергійно профільовані розкріповані карнизи й горизонтальні гурти. Причілкові та тильні фасади декоровані значно скромніше.
   Зведено з цегли, всередині потиньковано й побілено. Фасади первісно були вирішені в лицьовому цегляному муруванні. Всі деталі з високою точністю набрано з лекальної цегли.

   У 1988 фасади були потиньковані з застосуванням мармурового дрібку, чим були спотворені всі архітектурні форми та профілі. ( на фото ---► )
   Підлоги з дощок, ( віддавна у коридорах якісна плитка, - "ДС") перекриття плоскі балкові, дах вальмовий по дерев'яних кроквах, укритий шифером.
   Початкове народне училище в Тернах, незважаючи на все, лишається цікавим взірцем неоренесансного стильового напрямку в шкільному будівництві поч. 20 ст. 
    Виявлено й досліджено В.Вечерським у 1990 р ., поставлено на державний облік як пам'ятку архітектури й містобудування місцевого значення з охоронним № 296-См.

                                                                             Віктор  Вечерський