Подію, котру "Дика Слива" анонсувала 20 грудня 2014 р., у матеріалі під назвою "Ім'я героя тернівське", відбулася наприкінці квітня цього року , у Чехіїї. У тій публікації ми розповідали про земляка, військового льотчика, котрий за декілька днів до закінчення війни загинув у Чехії і до минулого року вважався невідомим. Лиш нещодавно, тамтешні пошуковики знайшли рештки літака та визначили прізвище загиблого . Ним був тернівчанин Василь Сташко - ( на фото ліворуч). Про це і був фоторепортаж, котрий ми передрукували, в основному, із чешського сайту "Пражський Телеграф" та деяких форумів - (за посиланням
http://terny.ucoz.ru/news/im_39_ja_geroja_z_terniv/2014-12-20-500
 
Тоді ж чехи і вирішили перепоховати пілота, встановити йому пам'ятник ( на фото праворуч вгорі та момент із церемонії) та запросити на цей захід родичів та земляків . І ось такий візит відбувся - від імені селищної громади , у Чехію поїхали селищний голова Ігор Борисовський та місцевий краєзнавець Володимир Богатир. Розповідь ( та фото з місця події) останнього і подаєм у цьому дописі.
До речі, - з десяток сайтів, як українських, чеських так і російських, теж подали про це інформацію. Матеріал із сайту газети "Урядовий кур'єр також подаєм нижче.
" Рік тому,в газеті «Голос Посулля» №33 від 7 травня 2014року, була опублікована стаття «З бойового вильоту не повернувся», в якій йшла мова про нашого земляка, уродженця с.м.т.Терни, гвардії лейтенанта Сташка Василя Олексійовича, який загинув 27.04.1945 року, і був похований у м. Клімковіце, Чехія, як невідомий солдат. Про те, що була розшукана племінниця Василя Олексійовича, Максимова Лідія Костянтинівна, яка проживає в м Пустомити, Львівської області. Що адміністрація міста ,в знак поваги до воїна-визволителя, взяла на себе зобов*язання встановити на місці падіння літака пам*ятник Сташку В.О. На протязі року, пошуковцям з Чехії вдалося встановити подробиці загибелі гвардії лейтенанта, пілота - винищувача літака Ла-7, бортовий номер 02, з 111 гвардійсього винищувального авіаційного Сталінградського полку, 8 Повітряної Армії Сташка Василя Олексійовича.
Ось що розповідають брати - 90 річний Людвіг Монспорт, і 86 річний Карел Монспорт. " - 27 квітня 1945 року радянські бомбардувальники в супроводі винищувачів летіли на бойове завдання.Так як у Остраві були розташовані військові заводи , протиповітряна оборона була тут дуже сильною і німці відкрили вогонь по літаках. Раптом один з винищувачів задимів і почав падати .Пілот намагався втримати літак і повернути його на аеродром. Та цього йому не вдалося. Щоб не впасти на місто , він спрямував його на околицю. Через декілька хвилин приїхали цімці. Літак глибоко врізався в землю і горів. Закидавши місце землею, вони поїхали назад.
Клімковіце було звільнено 27.04.1945р. На другий день , місцеві жителі зробили примітивне обладнання і витягли з землі кабіну з тілом пілота.З документа, який був у пілота, вони намагалися прочитати прізвище. Так як вони не знали кирилиці, прізвище читалося по різному - Стахов, Стахів Сташев. Тут же неподалік його і поховали як невідомого солдата.
 Для перепоховання, нині, та участі в цьому заході , були запрошені: Тернівський селищний голова Борисовський І.П., керівник групи «Пошук» Богатир В.П., племінниця Василя Олексійовича Максимова Л.К та її син з сім*єю.(на фото)
Всі витрати пов*язані з поїздкою до Чехії, плата за Шенгенську візу, проїзд в обидва кінці, проживання та харчування взяла на себе адміністрація міста Клімковице.
Рано - вранці, 26 квітня 2015 роки ми прибули в місто. Об 11 годині за місцевим часом відбулося перепоховання останків Сташка В.О. на військовому кладовищі в м.Глучин, недалеко від Клімковіце. Труну з останками пілота було встановлено на автомобіль часів Другої світовї війни «Додж», біля якого несли почесну варту солдати у формі Ралянської Армії.
Після траурного мітингу та молебню, під залпи прощального салюту, труну було спущено в могилу. Прощаючись з Василем Олексійовичем, ми вкинули в могилу рідної землі, яку привезли з його Батьківщини - Тернів. Місцеві жителі, які прийшли на перепоховання, підходили до могили, клали квіти та схиляли голови , віддаючи останню шану воїну-визволителю.
 28 квітня відбулося урочисте відкриття пам*ятника. В церемонії відкриття взяли участь та виступили губернатор Моравсько-Сілезського краю, староста м. Клімковіце, Тернівський селищний голова та племінниця Сташка В.О.
Потім нас запросили на засідання депутатів міської ради міста, на якому було прийняте рішення про присвоєння гвардії лейтенанту Сташку В.О. звання Почесного громадянина міста - посмертно . Староста міста Зденек Хустяк вручив Лідії Константинівні відповідний документ, а Почесний Консул Алеш Зеднік вручив Консульський хрест «За заслуги» яким посмертно нагороджується Сташко В.О. .Голова Тернівської селищної ради І.П.Борисовський вручив старості міста коровай на українському вишиваному рушнику, спечений спеціально для цого заходу підприємцем Кіфоренко Т.Б., який дуже сподобався чехам.
Там же я познайомився з Карелом Зохом, з міста Позень. Карел народився 27.05.1945 року, в день смерті Василя Олексійовича. Дізнавшись із засобів масової інформації про відкриття пам*ятника , він приїхав за 450 кілометрів, щоб вшанувати пілота. А ще намалював картину, на якій зображено падаючий охоплений полум’ям літак, і передав її в музей в якому також зберігаються всі речі і деталі які були викопані на місці падіння літака.
Трішечки про саме місто. Воно розташоване на висоті 300 метрів над рівнем моря - проживає 4500 жителів і нині квітує магнолія. Тут знаходится бальнеологічний курорт, де лікуються люди з усього світу. Як нам разповідав помічник старости Якуб Унуцка ,в місті не має безробітних. Відмінні дороги і дисципліновані водії. Там, перш ніж завести автомобіль, водій прикріпить ремінь безпеки і всі пасажири повинні зробити те ж саме, навіть на задньому сидинні. Але найбільше вразило те, як чехи зберігають пам*ять про радянських воїнів. Люди похилого віку і молодь говорять:- Дякуємо Руді Армаді (Червоній Армії), спасибі її солдатам, котрі врятували нас від фашизму і принесли на нашу землю мир і свободу."
В.Богатир, керівник групи «Пошук», при виконкомі Тернівської селищної ради.
Клімковіце, Чехія - Терни, Україна.
 До речі, вказане вище місцеве підприємство - пекарня, котре виготовило корорвай для чехів, перед цим , після Великодня, на "проводи, відправило через волонтерів, у зону АТО 100 пасок для бійців, та певну кількість хліба. За словами волонтерів , вояки були дуже вдячні власникам та працівникам підприємства за частку свята, у цей непростий час - на передовій.
Матеріал із сайту газети "Урядовий кур'єр" -
http://www.ukurier.gov.uahttp://www.ukurier.gov.ua/uk/
Українцеві встановили пам’ятник у чеському Клімковіце
 Днями в чеському місті Клімковіце відбувся мітинг-реквієм з нагоди перепоховання й відкриття пам’ятника загиблому пілоту-винищувачу Василю Сташку, який народився в селі Терни Недригайлівського району на Сумщині й навічно залишився 22-річним. Він вважався таким, що пропав безвісти в роки Другої світової війни.
На запрошення чеської сторони в заході взяли участь Тернівський сільський голова Ігор Борисовський, керівник місцевої краєзнавчої групи «Пошук» Володимир Богатир, племінниця героя 75-річна Лідія Максимова, яка нині мешкає у Львові, її син Олексій з дружиною та сином з російського Петрозаводська. Василь Сташко народився в Тернах 1923 року. По закінченні школи 17-річним поїхав навчатися у Харків, звідти й пішов до армійських лав. Ставши пілотом-винищувачем, визволяв Україну, зокрема Західну, за що був удостоєний ордена Червоної Зірки. Останній бій проти фашистів прийняв 27 квітня 1945 року поблизу міста Клімковіце, яке радянські війська визволили того ж дня. Підбивши його літак, фашисти поспішили до місця падіння, аби впевнитися, що пілот загинув. Наступного дня місцеві жителі поховали радянського воїна як невідомого. І лише через сім десятиліть чеські пошуковці встановили ім’я пілота 111-го авіаційного Сталінградського полку 8-ї повітряної армії, повернувши його до офіційного літопису Другої світової війни.
Як розповіли Ігор Борисовський та Володимир Богатир, поїздка до Чехії видалася щемливою. І насамперед для Лідії Максимової, родина якої донедавна не знала про долю свого родича. 26 квітня прах пілота з усіма почестями перепоховали на військовому кладовищі містечка Глучин, а наступного дня в Клімковіце, якраз через 70 літ після бою, на місці падіння літака урочисто відкрили пам’ятник.
На щастя, у чеському місті й досі живі свідки загибелі радянського винищувача, які розповіли подробиці того трагічного квітневого дня. Натомість у Тернах, де працює музейна кімната, уже з’явилася нова експозиція, присвячена пам’яті земляка гвардії лейтенанта Василя Сташка.
************************************************************************************************************
|
