DSL
Цього року минуло 70 років, як Україна , у складі СРСР , вступила у другу світову війну, та днями було відзначено чергову річницю її визволення. Із перших - же днів ( 22 червня ), у боях, брали участь і бійці, котрі перебували , на той час, у армійських лавах та епіцентрі подій. Були такі і серед наших земляків. Остаточна доля одного із них, для його рідних, з"ясувалась лиш декілька днів тому (до того ж, не маючи його фото, вперше побачили родича - яким він був).
До цього, вони знали лиш, що Скляр Петро Федорович ( саме про нього піде мова) - пропав безвісти на початку війни. Потім , за радянських часів, до них приїжджали невідомі (скоріш за все КДБісти) та розпитували чи не мають рідні, ще якихось відомостей про зниклого бійця. А знали спецслужби все, але не казали - та яке їм діло було простих селян, котрі можливо до останнього дня надіялись, на якусь частку відсотка, у врятування рідної душі.
Нині, з отриманих документів взнаємо, що червоноармієць П. Скляр, народжений у Тернах 1920 року, мешкав по вул. Загаття (стара назва) і був призваний до лав Червоної Армії 1940 року . Останнє місце служби - п.с 48/48. Вибув із переліку особового складу, із формулюванням - " можна вважати зниклим безвісти", на початку липня 1941 - го року
( План міста Картуз - Береза)
Напевне, перший і останній бій, для червоноармійця відбувся вже 25 червня, побіля міста Картуз - Береза, неподалік білоруського Бреста. Як описують свідки, вже 22 червня , вранці, точніше - вночі( ще до загальноприйнятого початку війни - 4-х годин) , німецькі літаки почали бомбити новий військовий аеродром, та військові табори неподалік вказаного міста. Через короткий час - нове бомбардування, потім знов.Жоден із понад 300 радянських літаків, опісля, звідси, у повітря не злетів, - всі вони були знищені.
Для захисту рубежів району Картуз - Береза була підготовлена 131-а дивізія,( чи точніше, мабуть, її залишки) котра дислокувалась у тому районі. Туди ж були терміново направлені 113 - а та 55-а стрілецькі дивізії, і інші. Вірогідно, у котрійсь із них, і ніс службу Петро Скляр.
Фашистські війська вже пересувались наземно, швидко наступаючи в глибину зайнятих територій. Три танкові дивізії, при підтримці авіації розрізали оборонні рубежі червоної армії, котрі були відкинені в ліс
 (на мал.- військовополонені,-із обкладинки книги Р. Ірінархова "1941- пропущений удар - чому червону армію застали зненацька", - з котрої подані деякі дані)
Із донесення командуючого військами 4-ї армії генерал - майора Коробкова, щодо подій у згаданому районі, у ті дні; "...Наполегливо вимагаю - а) активізувати нашу авіацію на боротьбу з авіацією противника, затримати нею пересування танків на Пружани та Картуз-Березу, б) артсклад...противником підірваний..."
Проаналізувавши обставини, 24 червня, командуванням був відданий наказ; "...при сильному натиску відійти..."
Тим часом, танкова дивізія вермахту забезпечила прохід своїх військ до Берези, котра і була захоплена того ж дня. Значні сили радянських військ виявилися в оточенні...
За таких обставин, можна зрозуміти моральний і психологічний стан 20- літніх бійців, котрі, можна сказати, бачили пекло.
На четвертий день війни, побіля міста Картуз -Береза,( за 100 км, на захід від Бреста,- нині воно називається Береза) Петро Скляр потрапив у полон. І разом з ним, сотні, чи й тисячі таких самих, як він.
Першим табором для нього став Фронтшталаг 307 у Бяла Подляска (Польща), за 40 км від Бреста.. Потім була дорога до Саксонії,- у табір для військовополонених (Шталаг 304), котрий був створений як табір смерті.
На початку липня, це були перші партії в"язнів, котрі сюди потрапили.Після реєстрації ,(див. фото реєстр. картки.- для перегляду у повному масштабі - натисніть на документ курсором), медичного обстеження та гігієнічного обробітку , був виданий табірний номер. Петро Скляр мав такий із числом 5017.
Картка мала; фото полоненого, відбиток правого вказівного пальця, анкетні та особисті дані. На зворотній стороні- медичні дані, графи про особисті характеристики, про покарання у таборі, та про перебування у робітничих загонах.
Опісля, полонені були розміщені під відкритим небом. Територія була лиш огороджена парканом з колючим дротом. Не було ні бараків, ні наметів. Від негоди полонені копали собі землянки.
Під час війни сюди потрапило 5 мільйонів червоноармійців - вижило 2 мільйони...Наш земляк потрапив, у цей край, 12 липня 1941 року.
( Всі нижчерозміщені фото, а саме - з табору, кладовища та місцевості, в котрих перебував Петро Скляр.)
  Із інструкції по охороні радянських військовополонених вказано ; " Безжально приймати заходи при будь яких ознаках супротиву чи непослуху! Безжально застосовувати зброю... при намаганні втечі, без попередження стріляти...".
У 1941 - 1942 роках систематичне недоїдання було причиною масової загибелі радянських військовополонених, а також епідемії дезинтерії, сипного тифу, туберкульозу - їх жертвами стали десятки тисяч людей. Більш ніж за місяць з початку полону, Петру були зроблені щеплення від віспи, холери, дезинтерії, тифу.
Табір Шталаг 304 (місто Цайнтхайт) був спеціально побудований для військовополонених,- олин із 14-и на території Німеччини і слугував для знов прибулих радянських військовополонених. В той час, як непрацепридатні полонені залишались в таборі, інші, здатні до праці розподілялись по трудових командах для інших шталагів.
Відслідковуючи хронологію переміщень Петра Скляра, можна визначити, що він відносився до другої категорії, і 13 липня, як робітник направлявся до нового табору. ( Розібратись у картці полоненого, із конкретними переміщеннями вдалося не зовсім, то ж назвем лиш назви таборів, котрі там фігурують). Один із них - під назвою Шталаг 303 . А знаходився він у Норвегії, поплизу міста Лілліхаммера . Потім - Шталаг 4А.( м.Гогенштейн, округ Дрезден), Шталаг 9С (Бад - Зульц, округ Кассель), а також міста Наундорф (Саксонія ) та Ашшафенбург (Баварія).
  (На фото воєнних часів - Шталаг 9Б,останній табір в котрому перебував Петро Скляр).
Кінечним місцем перебування для Петра Скляра, був Шталаг 9Б у м. Бад-Орб.
У переліку радянських військовополонених табору Шталаг IX Б, що померли в німецькому військовому лазареті для полонених військовослужбовців з Англії, Франції, Італії, СРСР знаходимо і Петра Федоровича Скляра (13.6.20 - 28.8.1942). Всього ж таких на російському кладовищі 435 осіб.
Лазарет знаходився в місті Дибург (це 50 км на південний схід від Франкфурта-на-Майні і близько 70 км від міста Бад / Орб , де був розташований основний табір). В адміністративному підпорядкуванні відносився до табору Шталаг IX Б.
.
На даний час - це братське поховання, плити з іменами відсутні. В кінці війни з могил зникли дощечки з реєстраційними номерами поховань військовополонених, в 50-х роках тут був встановлений дерев'яний православний хрест висотою 4 м (не зберігся). У 1960 році почалося спорудження меморіалу,- на ділянці було поставлено кілька бетонних хрестів. Урочисте відкриття відбулося 20 серпня 1961 р. На встановленій бетонній стіні (1,5 м х 3,0 м) напис на двох мовах (німецькою та російською): "Тут спочивають російські військовополонені, які у важкі роки 1941-1945 померли далеко від Батьківщини " .( Дивно лиш, що під росіянами значаться і інші вихідці СРСР).
( На фото зліва - могили на кладовищі, на котрому похований П. Скляр - знімок 1942р.,і внизу - пам"ятний знак та меморіальна стіна.)
Кладовище доглядається.
Знайшов тут свій останній прихисток і українець, наш земляк, тернівчанин Петро Скляр.
На світлинах нижче - містечко Бад-Орб нині. Чи подібним його бачив Петро Скляр ?..
Переможена країна у "занепаді"...
Це німецьке містечко, з населенням у 10 тисяч населення, розміщене у землі Гассен і знаходиться у мальовничій місцевості, привабливій для туристів.
************************************************************************************************
|
