Парасковія Уварова (уроджена княжна Щербатова) народилася 28 березня (9 квітня) 1840 в родині князя Щербатова - однієї з найбільш родовитих сімей Російської імперії, рід якої бере свій початок від Рюриковичів. В цьому знаменитому роду було чимало істориків, просвітителів, військових. Мабуть, найвідомішим був російський історик і філософ князь Михайло Михайлович Щербатов. Батько Параски, князь Сергій Олександрович Щербатов, полковник, кавалер, предводитель лебединського повітового дворянства, був близько знайомий з Пушкіним і зберігав примірник «Кавказького бранця» з авторським дарчим написом: «Другові моєму Сергію». Мати - Параска Борисівна, уроджена княжна Святополк-Четвертинського, була високоосвіченою жінкою. Коло її інтересів було досить широким. Крім стандартного набору захоплень великосвітської дами, Парасковія Борисівна знала толк в сільськогосподарській техніці і постійно виписувала з-за кордону нові моделі молотильних та інших машин. Родовий маєток Щербатових знаходився в Тернах. (  ▼- на фото).  Довколишні села, в тому числі і Бобрик, тоді Лебединського повіту Харківської губернії (нині Білопільського району Сумської області), належали їм же. Швидше за все, Парасковія народилася в Тернівському маєтку, а оскільки в ті роки княжа церква в Тернах перебудовувалася з дерев'яної в кам'яну, то хрестили її в Бобрику. Справа в тому, що в метричних книгах церков ніколи не вказувалося місце народження, а тільки дата народження та місце хрещення - в нашому випадку церква Св. Марії Магдалини села Бобрик Лебединського повіту Харківської губернії.

  Дитинство маленької Параски проходило у величезному, квітучому,   благоухаючому маєтку. А будинок її батьків був справжнім палацом. ( на фото -  палац у Тернах та кімната старовинної зброї ) Численні кімнати прикрашали твори мистецтва - картини Фрагонара, колекція старовинної зброї, військові обладунки, скульптури, чудова меблі, килими, посуд. $Розкіш інтер'єрів зберегли фотографії, зроблені незадовго до революції художником і фотографом Михайлом Зінов'євим, який служив у Щербатових і навчав княжих дітей малювання (колись ці фотографії були в Сумському художньому музеї). Окрасою маєтку був і чудовий парк, влаштований в 1700-х роках першої власницею Тернів - графинею Анастасією Василівною Гендріковою, родичкою Катерини I. Дочка Гендрікова Марфа вийшла заміж за князя Щербатова. Їх весілля було знаменита ще й тим, що сама імператриця Єлизавета Петрівна виконала роль свахи в цьому заміжжі і закріпила за Марфою Щербатовою маєток Терни (в якому, наприклад, в 1750 році було вісімсот тридцять дворів і близько п'яти тисяч осіб, обширні орні землі та сінокоси, тринадцять млинів і дев'ять хуторів) в спадкове користування.

   Щербатови виявилися не тільки блискучими придворними, військовими, державними службовцями (до речі, завдяки знавцю геральдики Михайлу Щербатову в 1781 році з'явився герб міста Суми), а й хорошими господарями. Аж до революції господарство Щербатових - з величезними полями буряків і двома цукровими заводами - вважалося одним із зразкових в Харківській губернії. А древній сад, оранжереї, поля і природа степової України були ідеальним місцем для вільного і щасливого дитинства маленькій княжни Параски, її шістьох братів і двох сестер
.

Олексій  Уваров. Уклад  родини

  Граф Олексій Сергійович Уваров (1825-1884) походив з не менше родовитої сім'ї. Його батько був президентом Академії наук, міністром освіти і другом видатного поета Василя Жуковського, а його рідний дядько, герой війни 1812 року, генерал-майор Ф.С.Уваров хрестив майбутнього російського письменника Івана Тургенєва.   На час знайомства з героїнею нашої публікації - Параскою Сергіївною Щербатовою, Олексій Сергійович ( ◄--на фото ) був досить відомим ученим - істориком, археологом. Уваров склав найцінніші нумізматичні колекції, зібрання стародавніх слов'янських і російських рукописних книг, ікон, археологічних пам'яток. Вів археологічні розкопки в Північному Причорномор'ї, зробив багато відкриттів на території Херсонеса. До речі, знайдений ним давньоримський саркофаг, як, втім, і багато інших експонатів, і нині прикрашає експозиції московських музеїв, в тому числі Музею образотворчих мистецтв імені О.С.Пушкіна. Різниця у віці турбувала батьків. «Мати просила і мене серйозно обміркувати питання, чи хочу я прийняти пропозицію графа, - згадувала Параска Сергіївна. - Чи можу я обіцяти бути йому гарною вірною дружиною на все життя, не нудьгувати без балів і задоволень, які вже не по літах, а головне, не по характеру графа. Я сердечно подякувала матір за її до мене сердечне ставлення і відповіла, що,  виросла в багатолюдній богобоязливої родині, я давно зрозуміла, які вимоги пред'являє нам життя, що граф мені подобається своєю серйозністю і що я пишаюся тією перевагою, яку він мені надає ». Весілля відбулося 14 січня 1858. А після їх чекала Європа. Олексій Сергійович долучав юну дружину до скарбів європейської культури, вони милувалися архітектурними шедеврами, забиралися на руїни, відвідували музеї та приватні колекції. В весільній подорожі вони багато говорили про російські історичні старожитності, про те, що «за історією їздять до Італії, маючи у себе під боком рідкісні дари і не вміючи зберегти їх» ... У своїх мемуарах Уварова напише про цю подорож: «Переді мною відкрився абсолютно новий, чарівний світ, з новими поглядами не тільки на історію та мистецтво, але, відверто кажучи, і на все життя ». Родовий маєток Параски в Тернах молодята неодноразово відвідували в літній час. Парасковія постійно допомагала своєму чоловікові - засновнику Московського археологічного товариства та Історичного музею. Вона стала незамінним співробітником, співтоваришем Олексія Сергійовича. В археологічному товаристві Парасковія Уварова вела серйозну роботу, організовувала і готувала археологічні з'їзди, вела переписку. Уваров не втомлювався дивуватися її невтомності й наполегливості, в глибині серця благословляючи Творця за такий подарунок долі. Він присвятив дружині свою книгу «Кам'яний період».  Одну зі своїх нагород - медаль, піднесену йому на Тифліському з'їзді археологів, - граф подарував Парасковії Сергіївні з гравірованим написом: «Улюбленому співробітнику». Важко собі уявити, що громадську діяльність (благодійність, школи, піклувальні ради тощо) та наукову роботу Парасковія Уварова поєднувала з справами домашніми. Адже практично кожен рік вона народжувала дітей, і семеро малюків виховувалися в тих же традиціях, що і їх батьки.
  ( ◄--- На фото, графиня Парасков"я Сергіївна Уварова (в центрі ) з матір"ю - княгинею Парасковією Борисівною Щербатовою та донькою Парасковією Олексіївною). Йшли роки. Характеризуючи образ життя Параски Уварової та її дочок - Параски (сімейне ім'я) і Катерини, видатний російський археолог Василь Городцов (учень і послідовник Уварова) писав: «Я не знаю, чи можна краще і розумніше жити, чим живуть графині. Їхній час, заняття, відпочинок - все розподілено з таким розумом, що вище нічого не можна і придумати ... Їхнє життя слід вивчати і брати в зразок. О 9 годині вони п'ють чай. З 10 до 12 енергійно працюють. О 12 годині - легкий сніданок. З 12 до 3 - відпочинок і прогулянки. Потім чай, з 3 до 5 - знову робота. О 5 годині - обід з трьох або чотирьох страв, завжди з фруктами. Обід раціональний, легкий, гігієнічний. Після обіду з годину часу легкі домашні заняття або прогулянка. З 6 до 9 годин - знову серйозні заняття. О 9 годині вечора чай, після якого всі члени родини обмінюються своїми враженнями ... Таким чином, ці люди, які мають кошти жити сибаритами, живуть дійсно трудовим, розумним життям ... Я ніколи не бачив, щоб графині мали сумні, стомлені обличчя: вони завжди і  життєрадісні, енергійні і свіжі. Це позначається в їх манері триматися, їх ставленні до людей, один до одного і в усьому, навіть у голосі, їх сміху і розмові ».
    Однак у щасливе сімейство несподівано прийшло горе. У 1884 році Олексій Уваров раптово помер. Жорстокий удар долі,  Парасковія Сергіївна, -  як людина тверда і цілеспрямована, намагалася подолати роботою і продовжити всі починання коханої людини.

Наукове життя

    14 січня 1885 Парасковію Уварову обрали почесним членом Московського археологічного товариства, а незабаром і його головою. Вона очолила Комісію суспільства зі збереження стародавніх пам'ятників. У 1895 році графиня удостоїлася честі стати почесним членом Імператорської академії наук. Пізніше її було обрано професором в Дерптському, Харківському, Казанському, Московському університетах і

Петербурзькому археологічному інституті. Писала книги, підтримувала багато наукових починань. У своїй епосі вона була першою російською жінкою, яка отримала звання почесного академіка.
Софія Ковалевська удостоїлася цього титулу кількома роками раніше, але вона вважалася іноземним членом-кореспондентом і представляла шведську науку. Треба сказати, що жінки-вчені в кінці XIX століття були великою рідкістю, але ось жінка-організатор в науковому світі була лише одна - Парасковія Уварова. Не втратила своєї привабливості, струнка, зі смаком одягнена дама з розкішними каштановим волоссям і витонченим обличчям, що має неприборкану спрагу діяльності, Уварова створювала музеї в провінційних містах, організовувала археологічні з'їзди. До слова, саме на таких зборах - археологічному з'їзді в Катеринославі священик І.Левітський дав опис міста Суми, один з перших його краєзнавчих описів.

   Уварова за рахунок свого стану підтримувала багато починань в науці і культурі, видавала за свій рахунок наукові монографії, проводила археологічні дослідження. Парасці Сергіївні були багато чим зобов'язані відомі вчені та діячі культури - Іван Цвєтаєв (батько Марини Цвєтаєвої, що створив в Москві Музей витончених мистецтв - нині Музей образотворчих мистецтв ім. О.С.Пушкіна), Дмитро Якович Самоквасов - видатний російський історик, археолог, архівіст. Завдяки її допомозі багато вчених змогли провести унікальні для свого часу дослідження. Та й сама Уварова активно займалася наукою. Тендітна і вже немолода жінка літніми місяцями їздила верхи з доньками та сином по Чорноморській губернії, організовуючи розкопки, оглядаючи церкви, а восени починала влаштовувати черговий археологічний з'їзд. Вона зробила кілька наукових експедицій на Кавказ. Причому в такі місця, які виявилися недоступними для інших дослідників. В результаті цих подорожей з'явилися три капітальних праці Параски Сергіївни. Один присвячений християнським пам'ятникам, другий - могильникам північного Кавказу, третій - старожитностям пшавів, Хевсуретії і Сванетії, досі становлять інтерес в наукових колах.

  Мало хто знає, але саме Парасці Уваровій належить заслуга в появі закону про заборону вивозу творів мистецтва, пам'яток історії та археології з Російської імперії. У 1916 році графиня написала про це листа міністру внутрішніх справ А.Н.Хвостову, і незабаром закон був прийнятий.

                                                                 Останні роки

   1917-му провулок, де знаходився будинок Уварових в Москві, був у гущі битв - на даху сусідніх будинків строчили кулемети. А в 1919 році розкішний родовий маєток Щербатових в Тернах розграбували і спалили. Останніми власниками маєтку були брат Параски - князь Борис Сергійович і його дружина княгиня Анна Миколаївна (уроджена Бутурліна). Революція перекреслила забезпечену, наповнену домашнім благополуччям і улюбленими заняттями життя графського сімейства. Вони поїхали до Сербії. Парасковія Сергіївна дожила до 84 років і померла на чужині 30 червня 1924 в югославському містечку Добрна, поблизу міста Целє. ( На фото -  -► м. Добрна (Словенія) місце поховання  графині П. Уварової).
    В некролозі академік Олексій Соболевський писав: «Пам'ять про Параску Сергіївну Уварову серед вчених житиме довго. Навряд чи скоро ми побачимо знову такого діяча - безкорисливого, енергійного, відданого науці до самопожертви, талановитого, широко освіченого, як Уварова ». Успіх і слава Параски Сергіївни закономірні, бо поняття «служіння», «честь», «обов'язок» були для неї ключовими. Їй вдалося з повною віддачею реалізувати себе завдяки великій любові: до чоловіка і до вітчизняної культури. Така щаслива за свого призначення доля випадає не кожній жінці.
     
    Як не дивно, але ім'я Параски Уварової багатьом жителям Сумщини невідоме.  А ось бельгійці та французи чули це прізвище не раз. Так називається популярний в Європі сорт чайної троянди, яку в 1861 році вивів і присвятив прекрасній російській дамі відомий селекціонер Жюльєн Марготтен. Comtesse Ouwaroff - «Графиня Уварова» - велика квітка ніжно-рожевого забарвлення - сорт пережив війни і революції, зберігся в деяких світових розаріях і сьогодні, як і сто років тому, захоплює і радує око - ( на фото - ▲ ).

 ( На фото  - ▲- могила гр. П. Уварової). 

                                                                          Підготувала Юлія Лесина -  "Ваш шанс"
                                                                   ( Світлини до  матеріалу підібрані "ДС") 
 

P.S.  Подивитись  цікавий 15-хвилинний відеоролик з розповіддю про П. Уварову  нa youtube можна нижче  ---