РЕПОРТАЖ БЕЗ ПЕТЛІ НА ШИЇ... - 18 Грудня 2012 - Персональный сайт ulis-nik "Дика Слива"

Назва фоторепортажу, котрий з"явиться тут 21 грудня ( чи 22-го), виникла від згадки про книгу Юліуса Фучика " Репортаж з петлею на шиї". Там, людина з петлею... ( точніше, перед гільйотиною ) намагається щось донести людству.

Частина цього ж людства, нині, образно кажучи теж вважає на своїй шиї зашморг, у зв"язку з наближенням так званого "апокаліпсису", 21 грудня 2012 року.

Не вподобаючись ним, ми вирішили зазнімкувати наше селище та його життя, на згадку, саме в цей "жахливий" день , немов - би кінця світу . Для тих, хто "переживе" та скине з себе цей віртуальний зашморг, разом зі страхом , божевільними думками та іншими нездоровими відчуттями.

Тему цього матеріалу, навіяв випадково напівпереглянений фільм , на ТБ, про бункери, котрі готують для себе відомі в Україні особи, у зв"язку з "кінцем світу - 2012".

Вразили деякі співочі блондинки, котрі на повному сер"йозі, переймаються цією проблемою перед аудиторією, і геть не вважають себе посміховиськом, а навіть хизуються своєю убезпеченістю, на цей випадок. Чи то з великого розуму, як і їхня колега у Верховній Раді ( зі зламаним нігтем ), чи навпаки, але чи бачили вони себе у цей момент, зі сторони і якої думки притримуються, з цього приводу?

На основі нижченаведеного матеріалу, виникла думка створити такий собі фотофільм. Запитавши у Гугля, що воно таке, той майже промовчав - є "фото - фільм" ( із тире), це коли слайд-шоу зі звуковим супроводом, а наш варіант, з текстовим, ми назвали "фотофільм"). Кому більше подобається інше визначення - будь ласка.

" Цей момент передбачили дуже давно, його провіщали древні тексти, доісторичні календарі, і навіть зорі на небесах. Дата була цілком конкретною, а прихід - неминучим."

За годину до настання визначеного дня, інтернет вихлюпнув переписку двох невідомих – « - У тебе світло є ?», « - Немає», «- Ну все блін, почалось..!».

Хоча щойно, в новинах, по ТВ передали, що на значній території країни непогода і чимало населених пунктів залишились без електрики, я стривожився. Далебі, як вчора, якийсь знатний монах розповідав , що того дня світла не буде, звуків не буде, та і взагалі нічого не буде – загальний морок і невідомо що… Отако…

Часу настання 00 год. 00 хв. чекав з острахом, навіть перечекав. Було вже 5 хвилин на першу... Що там на вулиці ? Може вже там того… А що як відкрию двері, а «Кінець» відразу прошмигне в дім…

Вдягнувши шубу, від відомого бренду «Прощавай Молодість», взявши ліхтар, та на всяк випадок, мильницю ( та, що при певному триманні в руках вимилює якісь зображення) , насмілився, і рішуче ( бо терпіти не було вже змоги) відчинив двері у невідоме.

Там був жах!!! Як і пророкував монах – на дворі суцільна пітьма ! Ліхтар не подавав світла ! Цілковита тиша захоплювала дух… - Точно, почалося, подумав я…

Вивів, із відповідного стану Кузьма, котрий несамовито заволав ( занявкав), напевно змерзнувши, просячись до хати. – Ага, зметикував я, звуки є , значить це ще не зовсім «Кінець». У підтвердження цьому , почувши Кузьму, загавкав Пух.

Згадавши про «кабінет», чимдуж, навпомацки, в пітьмі, метнувся туди. Вирішуючи цю, нагальну проблему, натиснув на електровимикача – лямпочка засвітила. Полегшено зітхнувши, розкрутив ліхтаря – виявилося (згадав), що напередодні, батарейки з нього перемістили до дитячої іграшки, а без них він, аж ніяк не хотів видавати потоки світла…

Визирнувши на вулицю, зафіксував, що апокаліпсису ще не було – собаки розгавкались, навіть півень десь прокукурікав, неподалік проїхала автівка, горіло світло поруч, в магазині. ( фото 1)

Алкаш набухався до чортиків, заснув мертвим сном, і проспав кінець світу. Просинається, виходить на вулицю - небо чорне, навкруг жодної душі, проте всі магазини відчинені, на полицях тисячі пляшок спиртних напоїв...

- Значить все-таки в рай...

Пророки віщують різні варіанти всесвітнього горя - на відміну від Свідків Церкви Покращення, які цинічно в це не вірять, позаяк госпідари нашої країни не уповноважували тих передбачливців на такий необачний крок. Без повного Покращення, заявляють вони, ніяких підписів не те що з монахами, а навіть і з лижними інструкторами робитися не буде.

Близько четвертої години, похід в ніч, змін там не виявив (фото 2) - електрика не згасла, зв"язок не пропав, повітря не зникло, мороз не перетворився в ніщо...

Після цього Морфей ( не плутати з морфіном ), на пару годин, затягнув у свої тенета , очікувати "Кінця" в стані закритих очей, у неконтрольованому світі сонного царства.

На ранок, визирнувши, на предмет відомого питання, угледів ... підвал ( фото 3 ) і здивувався - як я про нього забув, адже ж це - майже бункер , в якому ще не пізно заритися в картоплю і пережити кризу, в котру нас втягнули далекі піпли Майя.

Згадав бідолашних "півуній" - як вони там сердешні по бомбосховищах своїх страждають, напевне і не спали - чи хоч знають, що тут , на поверхні ще нічого не сталося, переживають бо ж напевне і за нас, небораків...

Гадаю, що справжній кінець світу так і пройде - з пивом та фотокамерами : до того часу, як затрубить сьомий ангел, записи перших шести уже викладуть на Youtube.

. На вулиці почулося якесь пожвавлення - виявляється "Кінець" - кінцем, а хліб до магазину привезли за розкладом, і місцеві селяни якось не надто і переймаються всесвітньою проблемою - зайвого не розкуповують - мабуть збираються страшний період перенести на ногах - хіба-що від того "Кінця" на замок закриються, чи хвіртку защепнуть...

Я ПЕРЕЖИВ: Застій 70-х, Перебудову 80 - х, Лихі - 90 - і, Кризу 1998, Проблему 2000, Епідемію коров"ячого сказу, Пташиний грип, Свинячий грип, Кризу 2009, Літо 2010, Епідемію грипау 2011... - Кінець світу ? Та мені пофіг!!!

Зібравши нехитрі пожитки, засіб зв"язку та апарат фіксованого зображення , рушив на зустріч - чи то жорсткому сьогоднішньому невідомому, чи то в подорож селом.

      Ті земляки, котрі не встигли побудувати собі бункера, або ще не поховалися по погрібах, ходили вулицями, не зважаючи на наближення чергової озвученої шаманами години - десятої.
     Тужіння , ридання, плачу, рюмсання, з питання порядку денного зафіксовано не було. Прощання на віки - вічні , теж.

     Верьовка, знайдена на шляху прямування (фото 6), напевне була згублена, кимось, випадково, бо мила біля неї не було ( згадалися, показані по ТБ, "кінцесвітні" набори, куди крім іншого , входили і ці два предмети.)

     По тому ж ТВ- баченню, зранку промайнула було інформація, що в Штатах чимало шкіл цього дня не працювали, мовляв така дата буває раз в житті, і її потрібно , тіпа, "відзначати" вдома...
      Як там у Задорнова " - Ну американці, ну і... " - коротше не будемо ображати напівстратегічних партнерів.
     Наша школа ( фото 7), цей колективний розум, працювала згідно розкладу і в крамолі поклонінню шаманству , запідозрена не була.

Коротка зупинка, зроблена на фірмі, котра не в"яже віників, (фото 8) надихнула на філософські роздуми - думки про нежиття, про монгольських вчених, про українських проффесорів, про кам"яних істуканів з далекого острова Пасхи, про кабана Борьку, із книги про солдата Івана Чонкіна, про чупакабру і про "Кінець", котрий для когось там - у капсулі...

Це мабуть від того, що вранці перекусив венігретом.

Центр зустрів мене доволі жвавим рухом, як піших ходоків, так і механізованих транспортних засобів, ( фото 9) керманичі яких, незважаючи на пророкуючу загрозу, мабуть не замислювалися, на даний момент, щодо питань, вказаних тут, у попередньому абзаці.

Коротше - працювали магазини, бізнес-вумен на морозі - зі своїм крамом, котрі також нав"язливого "Кінця" пропускали "по боку". Песимісти, тут у них, не відходячи від каси, могли до згадуваної верьовки і мила прикупити .

Банкомат справно малював та видавав різнокольорові папірці, (фото 10) котр і мають властивість не триматись господаря, щойно той торкнеться до них руками.

Знов згадалися "діти підземелля", котрі, напевне невідомо на скільки замурувалися і за це заплатили файну копійчину, заради спасіння свого могутнього інтелекту.

Друг людини, (фото 11) котрий теж має певний інтелект, бігає центром, напевне шукаючи свого власника, пильно вдивляючись у перехожих. Йому клопоти глобального масштабу не потрібні - у нього свої, собачі, котрі інколи бувають людяніші, ніж у деяких братів старших...
21 грудня 2012 до нас прилетять інопланетяни і запитають: «Хлопці, продовжувати будете?»

Запримітивши "золоті розсипи" посеред центру та ідентифікувавши їх як зерна колишньої ( та напевне і нинішньої ) королеви полів - кукурудзи ( фото 12) ( котра відродилася як фенікс - птаха ), згадався совєтський анекдот - " За що звільнили Хрущова ( керівника Радянського Союзу 1960 - х років, котрий культивував цю рослину ) ? - За шість "К" - культ, "комунізьм", Китай, кубинську кризу, кукурудзу та " кузькину мать".

Та жарти на бік... Поглянувши у торбу. зрозумів, що ця халява до неї не поміститься і домашні курки, разом зі своїм очільником, в разі коли переживуть сьогоднішній день, цього харчу не скуштують. З цього висновок - щоб ні з чим не розминутися - носи з собою якйсь лантух...

Полишивши центр, рушив селом далі - назустріч "Кінцю", ... і... , о матір Божа , я його зустрів ! Зветься "Ритуальні послуги" (фото 13) . Зайти в середину, зняти черевики, взути білі капці та вкластися в труну в очікуванні "його" - саме те чого не вистачає сьогодні. Заклад теж працював, але внутрішній голос сказав ; " - іди ... далі" . Прислухався - пішов...

Був уже пообідній час, а головна подія дня ніяк не вривалася у буденний хід життя. Напевне, віщуючи щось недобре, над головою каркають, відомим голосом, невизначені чорні птахи ( фото 14 ). Задерши голову догори, прослідкував за траєкторією їхнього лету і подумав - " в очікувану темінь, вас геть не буде видко..." . Підіймаючись на заводську "гору" та примітивши дорожнього тракторця, згадалися репортажі з інших регіонів країни, де зима справді влаштувала ледь не очікуваний сьогодні день. Трактор проїхав, а автівка праворуч, ( фото 15 ) котра застрягла тут і очікує на ремонт уже не першу добу, в разі чого ( сьогодні ) , нікуди більше вже і не поїде... ( Як там у пісні співається -"...І нє узнаєт дорогая, какой у парня бил конєц...)

А очіікуваний "Кінець", уже дещо турбував передказаною необов"язковістю, навіть інтрига дещо розвіялась. Спостереження небесного простору (фото 16) засвідчило, що там хмарно і намагання світила послати свої промені на землю , натрапляють на цю перепону, і лиш час від часу можна помітити деякі проблески.

Панорама частини селища ( фото 17) засвідчує, що станом на 14 год. 27 хв. ми ще перебували у матеріальному стані та світі і той капець, до Тернів, ще не дістався.

Мандруючи повз постамент, на якому колись мав нагоду бовваніти відомий товаріщ ( фото 18), було зафіксовано, що на даний час чолов"яги там не було. Мабуть теж був провидцем, і вгледівши в своєму "уміщі" дату 21 грудня 2012 року, не став ризикувати і сплигнув звідти, полишивши село один на один зі стихією...

Рейд населеним пунктом привів до території колишнього цукрового заводу (фото 19) . Тернівці знають де це... Людності тут не спостерігається. Ще одні провидці, на зразок попереднього, теж мабуть відчуваючи пришестя сьогоднішнього дня, ще 1996 року звільнили працівників від клопіт на підприємстві, щоб останні змогли перепочити і гідно , без думок про роботу, відправитись у царство небесне. Сам же завод ( найцінніше з нього , залишивши лиш деякі стіни та трубу) відправили туди не гаючись. Щоб не страждав бідолага...

Тим часом, селяни займаються своїми справами (фото 20), напевне вважаючи, що все минулося і не знаючи справжнього стану справ. Виявляється ( допоки йшов крізь сквер - просвітили), що сьогоднішній день переноситься... на завтра ! Хтось, щось там недорахував і якщо сьогодні нічого не буде, то товаріщ "Кінець" прийде наступного дня - 22 грудня. Така новина дещо озадачила.. Але вирішив, що розпочатий репортаж потрібно довести до завершення сьогодні, щоб не лохонутись.

До речі, останнє слово було "видрукувано" на одному із парканів, (фото 21) тому і втрапило сюди як наочність. Вгледівши його, згадались останні вибори - там один з кандидатів у депутати мав таке ж прізвище...

Для підтвердження, в лівому кутку на фото 21, фрагмент із агітаційної листівки. Так, не відаючи про своїх прихильників, чоловік із оригінальним прізвищем- брендом отримав собі рекламу, від невідомого тернівського малювальника...

Пересуваючись далі , спонтанно вибраним шляхом, уже мало вірячи в "перспективу" та бачачи розмірене, звичне життя земляків, складається враження, що вони мудріші від відомих "кротів", котрі сидітимуть під землею, якщо й не все життя, що залишилось, то принаймні декілька днів. Стільки , скільки напророкували найоптимістичніші пророки, коли якась там природня ( чи надприродня) субстанція поверне Землі нове Життя ( варіантів декілька). І вони вилізуть звідти одухотворенні, безгрішні, чисті ( і розумом полишені )...

У цих роздумах дійшов до молодіжного центру, ( фото 22) де хлопці грали в теніс. На згадку про апокаліпсис, ті розсміялись і відповіли : -" ми не боїмся кінця світу , ми боїмося кінця інтернету..." Ось виявляється, що може бути ще гірше, ніж пророцтва древніх диваків .

Почало потроху смеркатися ( фото 23 ), і ноги вивели знов на центрального шляху, з прекрасною назвою, в честь ім"я вічного і живого, мудрішого із наймудріших, про якого ми тут уже опосередковано згадували. Це він передбачливо зійшов з постаменту, і напевно залишиться з нами, до наступного кінця світу у сприйнятті частини центрального шляжопроводу...

Зайшовши погрітись до кафе ( там віднедавна оберігає змерзлі душі сучасна "буржуйка " (фото 24 ) та перехилити келих пива ( за відміну вселенської події), гадав, що про " Кінець" уже всі забули. Та ні, зустрівся знайомий, котрий оповів цілком сер"йозно, що минулу ніч він провів у ліжку... вдягненим. Так-так - в очікуванні чогось, що в разі чого, щоб зекономити час на вдягання. Чи врятувало-би це чоловіка, навіть важко сказати...

Розповівши йому про версію з переносом дати на завтра, той замислився. Мабуть і ця ніч для нього пройде в очікуванні та утепленні - щоб бути напоготові...

Вийшовши з прихистку, на вулиці вгледів ніч ( фото 25), котра цими днями почне поступово, але невпинно зменшуватись. І це радує, як казав колись радянський лідер.

Огледівшись, визначив, що надворі хоч і темно вже, але як і минулої ночі всі видимі речі (світло, предмети та ін.) - бачаться , "чувані" ( звуки), - чуються, "нюхмарені" ( аромати там всякі) - нюхаються, трансляційні ( телефон, телебачення) - транслюються.

Напевне не очікуючи ніяких неприємностуй, світила електрика в клубі ( фото 28 ), звідки чуються більярдні удари та пісенька про зустріч Нового року.

Вдома на мене чекав, радо вихляючи хвостом, Пух ( фото 29), котрий нічого не здогадуючись разом зі всім світом благополучно пережив віртуальну кінчину світу .

Цього дня , флора і фауна радикально не змінилися , час не пришвидшився і не призупинився, простір не викривився, закони фізики не перевтілилися, дзеркало відображає, вогонь запалюється, вурдулаки та зомбі вулицями не шастають, сніг під ногами хрумкотить, діти робляться... - життя продовжується...

Після численних лжепророцтв про прийдешнє Апокаліпсисі, що увійшли в традицію, залишається тільки оголосити Кінець Світу національним святом і відзначати його щороку.

Для чистоти сьогоднішнього заходу, останній , контрольний "постріл" із "мильниці" роблю в ніч на наступне число, в 00 годин 00 хвилин. Туманний місяць сказав: - " - день "Кінець" минув і йому - кінець... Спокійно спати, спати, спати...

Дика Слива (Wild Plum)