Дика Слива (Wild Plum)

 
    Похмурого суботнього дня, у переддень медового Спаса, відсвяткували день селища Терни - дощу хоч і не було, але захмарене небо мабуть таки вплинуло на селян, в сенсі  прийти на захід та посвяткувати.
"Дикій Сливі", як чимало років поспіль, хотілося зробити фотоспецрепортадж з цієї події ( як минулі роки),  та не склалося... (відповідних сюжетів  було мало).
  ​  Люду було як ніколи мало. (  ◄ фото 2,  ліворуч) Коли порівняти з минулим роком, то ця кількість вимірюється зменшенням присутніх у рази, не на користь цього року.

                                                                                             Дитяча надувна гірка та батути і лише декілька торгівельних точок, на базарній площі, обслуговували дітвору та інших  клієнтів. ( фото ▼,►)

                                                                  Імпровізована сцена нині розміщувалась не на звичному місці, на  базарному майданчику , а  під накриттям кафе "Каштан" ( фото 1), про котру не всі і знали. Споглядати там, як виступаючих  із певними промовами , ведучих заходу, так і місцевих  самодіяльних артистів могла обмежена кількість присутніх, котрі знаходились всередині території чи на проході до місця дійства . ( у зв"язку із цим і відсутня ця категорія світлин). 

На початку святкування слово мав селищний голова В. Подлєсний та голова Недригайлівської РДА Руслан Лаврик, після чого було піднято державний прапор, на встановленій біля центральної алеї щоглі. Сама алея ремонтується ( на фото знизу ▼) і опісля оновлення  матиме більш презентабильний вигляд.
 Під час виконання гімну , значна частина людей на це не зважала -  одні сиділи,  інші ходили, розмовляли, займались своїми справами...

                                                                                                                                           До дня Тернів, у центрі були виконані деякі інші опоряджувальні роботи - один з кіосків розмальований на кшалт селянської хатини, а інший  був пофарбований зеленою парканною фарбою. Біля першого з них  було встановлено дерев"яні лавки та стіл (приватно).

      У ході офіційної частини. було вручено відповідні призи у різних номінаціях, котрі присуджувалися тернівцям за різноманітні заслуги.  Ті з гостей, які  дочекалися темної пори, могли спостерігати традиційний феєрверк, після якого для молоді відбулася дискотека.

 
   Так складається у цій добірці матеріалів, що згадуються,  у різних аспектах, керманичі під прізвищем Лаврик  - вище було про голову РДА Руслана, тут - депутата облрали, Віру, а нижче - депутата ВР - Миколу.

    Віра Іванівна Лаврик 15 серпня , зі своєю командою завітала в Терни для зустріці з активістами та громадою по питанню добровільного обєднання громад. Хоч і говорила , що не агітує прямо до об"єднання з Недригайлівською громадою, але у підтексті це чітко вгадувалось. Щось подібне казали і її помічниця, колишня голова сільради з Хоружівки ( це село фактично вже дало згоду Недригайлову, хоча попервах був план цей населений пункт віднести до Тернівської громади), районні спеціалісти, Недригайлівський селищний голова. Всі бажали Тернам успіху у створенні своєї громади і разом з тим наголошуючи, що нічого у вас із цим не складеться. , ви фінансово не спроможні її утримувати, а з Недригайловом вам буде ледь не щастя велике. Наводили всілякі аргументи  та так звані факти, намагаючись переконати тернівців у збереженні громади у межах нинішнього району.
    Тернівці у відповідь на це надавали контраргументи, наводячи чисельні приклади,  часів перебування у Недригайлівському районі. Коли тодішня районна влада закривала очі, коли Терни перетворювались на "хутір", як і обіцяв колишній очільник області А. Єпіфанов ( т.зв. земляк із Коровинців), після того, як тернівці за нього  свого часу не проголосували.
    Розпочиналося це від руйнування цукрозаводу та інших підприємств та установ і триває   до нинішнього часу , коли фактично "обеззброїли" лікарню, із підприємців та місцевої ради вичавлюють кошти на утримання районних служб,  а декому з місцевих роками не оплачують кошти  за надані  райцентру послуги. Немов-би й давно, 40 років тому, Терни мали  на тисячу більше населення ( 6 5оо мешканців) ніж Недригайлів, а нині перше селище демографічно зменшилось більш ніш у два рази , тоді як друге, у цьому сенсі, тримається на   тодішньому рівні. 
  Присутніми висловлювалось чимало претензій до недавньої і нинішньої  райвлади :
- автобусне сполучення у вихідні дні до райцентру відсутнє : -  (  на що  була відповідь (приблизна): - для ефективності поїздок, для перевізника, пасажирам  пропонується у ці дні записуватись на поїздку (!). Тобто із дрібних сіл району це є ефективним, а для Тернів із 3000 тис населення напевне ні...
- за неотримані присадибні земельні свідоцтва, за котрі заплачено тисячі гривень виявляється ніхто відповідальності не несе ( "старий" спеціаліст звільнений, то ж відтепер треба звертатись до нового, і відповідно забути за сплачені кошти (!).
- за певні негаразди при продовженні договірів  оренди земельних паїв із агрофірмою  "Дружба - Нова" винні самі селяни (  запитання -  а для чого існують юристи в с.г управлінні, що не зібрали селян і не надали  їм певних консультацій та роз"яснень..?).
 - було питання: - коли Терни неспроможні, то навіщо вони Недригайлівській громаді ?: - "годувати" таку "нещасну"... -  тут - же була і відповідь від земляків - бо ми маємо 8 000 га ріллі, за які кошти будуть лишатись у громаді, а Недригайлів,  удвічі менше... Що з цього потім лишиться нам - велике питання...
   були і інші деякі актуальні питання і відповідні відповіді, котрі не надто задовільнили земляків.
  Те, що сформовані громади отримають певні і значні кошти знають всі, але втрачено деякий час і потрібно поспішати, для їх залучення. Терни, знаходячись у якомусь адміністративно-географічному становищі (апендиксі) виявились заручниками певної ситуації і не мають можливості залучити до себе інші громади із сусідніх районів ( навіть с. Чемоданівка, котре бажає сюди відійти, належить до іншої с. ради і через це має  таке собі табу).
   Проблем, пов"язаних із цим - чимало, але депутати, активісти  будуть знов і знов знаходити певні виходи із подібного лабіринту і будемо надіятись , що з Тернівською громадою все складеться...

   Та попри все, у підсумку зустрічі, котра тривала три години. лейтмотив  полягав у тому, що земляки зверталися до В. Лаврик, колишнього  тернівського мера, а нині заступника голови райдержадміністрації І. Борисовського,  та інших посадовців, таки допомогти тернівцям зі створенням  своєї Тернівської громади.

ПРОДАЖ С/Г ЗЕМЕЛЬ НА НЕДРИГАЙЛІВЩИНІ СТАРТУВАВ?
 На зупинці у Вільшані висить ось таке оголошення.  ( на фото ліворуч◄)  Нікому не відома "АгрІнвест" пропонує купити любий с/г пай строком на 49 років у любому куточку Недригайлівщини. Зайшовши на Інтернет-сторінку цієї "контори" і виявилося що це просто фірма посередник, яка скуповує паї у людей, а потім передає їх у суборенду. Стало ж цікаво, чия фірма і яка сума коштів за пай...
   Виявилося, що це структурний підрозділ компанії "Кернел" (їхня дочірня контора на Недригайлівщині - "Дружба-Нова) , і скуплені паї "АгрІнвест" віддасть в суборенду "Дружбі...". Ось таку схему "народили" у "Кернел".  Ціна ? 20 тис.грн. за 1 га землі. Тобто виходить наступне: за стандартний пай 2,5 га. одноразово пайовик отримує 45 тис. грн і на 49 років забуває за свій земельний пай ( хоча реально, в принципі, виходить, що можна забути взагалі). Далі робимо наступний розрахунок - 45 тис. грн. ділимо на 49 років і виходить, що за  рік пайовик отримує аж ...918 грн. 36 коп.

     Інформацію про народного депутата України від нашого виборчого округу Миколу Лаврика днями подав  сайт "Ні корупції !". Нагадаємо , набравши 21,5 % голосів на останніх парламентських виборах, він опередив найближчого конкурента, АТОвця Олександра Бойка на 0,8%. Тернівці віддали Миколі Лаврику  понад 30 відсотків голосів.
(На фото , М.Лаврик , в центрі, веде прийом виборців. Терни, травень  2015 р.)
Подаєм скорочену версію матеріалу- повну можна прочитати за адресою http://nikorupciji.org/2016/08/10/simejni-shemy-deputata-lavryka-ofshory-i-skandalni-tendery/
 

    Як гроші можуть подорожувати від Міноборони до Бангладешу по лабіринту «фейкових» компаній та чи мають зв’язок  успіхи в державних замовленнях з наявністю мандату: про це і не тільки в розслідуванні сімейних схем народного депутата.

    Депутат Микола Лаврик не часто привертає увагу засобів мас-медіа, хоча й має «чим поділитись».  Під час виборчої кампанії кандидат запевняв людей, що йде у парламент не заради власного збагачення.

   “Ні корупції!” вирішив довідатися, чи вдалося  народному депутатові від президентської політичної сили втриматися від спокуси “використання ресурсів, людей, службового становища для власного збагачення”.

   Ознайомлюючись із декларацією народного обранця, ми не знайшли нічого незвичного (на перший погляд). За минулий рік Микола Іванович заробив 270 тисяч гривень, має у своїй власності кілька квартир та 1 мільйон гривень внесків до статутних капіталів підприємств. Картина абсолютно нормальна як для українського парламентаря. Та значно більше зацікавлює історія про доходи членів сім’ї, а саме, дружини. Згідно з поданою декларацією, дружиною Миколи Лаврика є Покась Ірина Валеріївна. За 2015 рік прекрасна половина депутатської родини заробила 12,8 мільйонів гривень. Це виглядає досить дивно, адже за 2014 рік пані Покась заробила всього 96 тисяч, а в 2013-му трохи більше 60-ти. Що ж стало запорукою стрімкого злету доходів у понад 100 разів?
  Майже вся сума отриманих Іриною Валерїівною  статків у 2015 році зазначена як дохід від підприємницької діяльності. Перевіривши держреєстри, ми знаходимо необхідну інформацію: дружина народного депутата є співвласником кількох компаній, у тому числі ТОВ «Ліберті», яка дуже схожа на типового офшорного донора.
   Самій пані Покась належить менше 2% «Ліберті», ще 0,1% цієї організації перебуває у власності Лаврик Валентини Андріївни, а головним власником є компанія «Суперпроектів шуз прайвет лімітед», яка знаходиться в республіці Бангладеш. Ця країна, окрім статусу однієї з найгустонаселеніших, має ряд привілеїв для ведення офшорного бізнесу, які полягають у пільгах та слабкому державному контролі.

До обрання: :

   За  рік до отримання заповітного мандату Миколою Лавриком  ТОВ «Таланлегпром», за даними веб-сайту державних закупівель, отримало перемогу у 38 тендерах на суму 126,9 мільйонів гривень. Причому, вартість черевиків з високим берцем виробництва «Талану» становила для держструктур в середньому 500-600 гривень за пару.

Після обрання:

  У 2015 році спалахує скандал довкола держзакупівель оборонки. Колеги Миколи Лаврика поширюють інформацію про те, що Міноборони придбало 250 тисяч пар взуття на 340 мільйонів гривень, фактично допустивши до торгів тільки одну компанію – «Таланлегпром».

   Однією з вимог для участі в тендері стала наявність підошви з відбитком, який характерний виключно для черевиків виробництва компаній групи «Талан». Тож, абсолютно очевидно, що «Таланлегпром», отримавши супервигідні умови, стає переможцем по всіх 28-ми лотах. Як доказ цього мережею інтернету подорожують фотокопії згаданих технічних умов ТУ У 15.2-0034022-072:2015, на яких зображений «слід талану». Також за результатами тендеру 190 мільйонів гривень «Таланлегпром» отримав авансом за ще неіснуючий товар. Така щедрість Міністерства оборони навряд чи є випадковою.

  Окрім цього,  «талановиту» компанію звинувачують у неконкурентній ціні, адже взуття «Талану» в 2015 році коштувало вже не 600, а 1360 гривень за пару берців, і це дорожче на 300 гривень за аналогічний товар виробництва інших українських підприємств. Збитки держбюджету називають на рівні від 70 мільйонів гривень.  Їх компанія «Таланлегпром» отримала виключно через те,  що до державних тендерів не допустили інші компанії-конкуренти.

     Всього ж за рік депутатства Миколи Лаврика  ТОВ «Таланлегпром» від держави отримало 384 мільйони гривень, що в 3 рази більше, ніж за рік до цього.

       Відтак, бачимо, що депутат має чималий зиск від родинного бізнесу, однак  не прагне усунути конфлікт інтересів. Більше того, (і це неприємно дивує), що, декларуючи мільйонні сімейні статки,  Микола Лаврик зазначений у списках депутатів, які отримують компенсацію за проживання в Києві як «немісцевий» депутат. Виходить, що одержання мільйонних доходів не свідчить про спроможність депутата самостійно сплачувати за орендоване житло чи кімнату в готелі. При тому нагадаємо, що пан Лаврик є власником трьох квартир загальною площею 236,2 метри квадратних.

    Історія рядового парламентаря відкриває нам сутність української політики, яка має на меті, перш за все, збагачення. Микола Лаврик пройшов довгий і складний шлях – від директора невеликого підприємства, міського голови провінційного містечка до губернатора двох областей, радника президента Ющенка, впливової людини в «Партії регіонів» та слухняного депутата фракції БПП «Солідарність». Партійні боси високо цінують податливість своїх однопартійців, надаючи їм певні бонуси і привілеї. Микола Лаврик майже не пропускає засідань Верховної ради, голосує саме так, як цього бажає еліта БПП і, мабуть, тому він заслужив в її очах право на невеличку винагороду –  звісно ж, за рахунок держави.

                                                                Володимир Даценко, для “Ні корупції!”

07.08    Х тур
ФК Зеленківка - ФК Недригайлів........... - 2:2
ФК Хоружівка - ФК Вільшана................ - 4:3
"Олімпік-ВПУ" - ФК Іваниця...1:2 (матч 18 туру)
ФК Ч. Слобода -"Космос"....................... - 4:1
ФК Коровинці...................................  - вихідний