 "...Особливою гостротою відзначалися заворушення у Сумській окрузі. Збройним опором супроводжувалися масові селянські виступи і у низці сіл Тернівського району. Справжні бої з загонами міліції відбулися у селах Дмитрівка , Суховерхівка та слободі Супрунівка..."
Напевне хтось здивується вищевказаному абзацу, але це цитата із нещодавно опублікованого матеріалу на сайті "Історичної правди" про селянські заворушеннях , на початку 30-х років минулого століття. В Сумській окрузі, куди входив і Тернівський район лише протягом лютого-початку квітня , таких виступів відбулося 35 ( див. карту). Насильницькі методи колективізації та утиски одноосібників призводили до протестних акцій та збройних виступів. Доводились нереальні державні замовлення хлібоздачі - потім, ще нереальніші зустрічні плани. Часто не лишалося навіть посівного фонду..
Факти стосовно опору, з боку українських селян були під грифом "таємно" - і нині не так часто згадуються. А їх не припустимо замовчувати!!! Їх треба досліджувати й поширювати, щоби не виховувати майбутніх рабів, хоча зважуючи на останні події в Україні, наш люд , напевне уже не буде рабом..
Українське село стояло на порозі нової бурі. Другий масовий вихід із колективів зводив нанівець грандіозні сталінські плани. Побоюючись "втратити Україну" Сталін приймає рішення про розправу з бунтівниками на місці.
Прихильники "твердої руки", ностальгуючи за сталінським порядком, здебільшого сприймають тогочасне суспільне буття через бадьору картинку радянського агітпропу. Насправді, на початку 1930-х років становлення тоталітарної імперії опинилося перед загрозою.
На заваді амбітним планам Сталіна встала Україна.
Сталін спровокував грандіозний хаос і спалах насилля в Україні. Перш ніж комуністичному режиму вдалося упокорити край - козацька земля вибухнула повстанням.
І саме у цій ключовій для СРСР республіці після початку суцільної колективізації "щось пішло не так". Події в українському селі не лише ставили під сумнів результати колективізації . ( На фото 1- виселення "куркулів", 3- конфіскація зерна...)
Упродовж березня на Роменщині діяв селянський повстанський загін чисельністю до 20 чоловік, озброєних гвинтівками та дробовиками. Цей загін був пов’язаний з селянською повстанською організацією отамана Луки Клітки, що діяла території Роменської та Прилуцької округ під гаслами відновлення УНР. Збройні сутички з загонами ДПУ на Роменщині тривали до кінця липня. Про події того часу, на наших теренах, "Дика Слива" писала у матеріалі за посиланням нижче -
http://terny.ucoz.ru/news/khutir_zhovtonizhki_istorija_bez_prodovzhennja/2010-07-27-45
Пік заворушень та збройних повстань припадає на березень 1930 р.
У березні 1930 р. в Україні відбулося 2945 масових селянських виступів з 6528 по СРСР (45%), при тому що в УСРР проживала лише п’ята частина населення СРСР.
Заворушення та повстання охопили усі округи УСРР включно із Молдавською автономією. Упродовж 1930 р. в Україні органами ДПУ було зафіксовано 4098 масових виступів .
У результаті безпрецедентного селянського опору суцільна колективізація в УСРР була зірвана, станом на 20 вересня 1930 р. у колгоспах лишалося 26,6% господарств .
Проте для українського села ця перемога стала пірровою (до 150 тис. депортованих "куркулів" та понад 170 тис. засуджених за "злочини на селі" ).
Після таких втрат, повторення ситуації початку 1930 р. у майбутньому видавалося малоймовірним.
Владі вдалося вгамувати революційний запал і нав’язати свої правила гри - у 1931 р. кількість масових заворушень в Україні знижується до 319 упродовж року .
З огляду на невдалі спроби широкомасштабних збройних виступів, найнепримиренніші обирають нову тактику збройної боротьби - значного поширення набувають невеликі мобільні диверсійні загони, т. зв. куркульські банди.
ПУ повідомляла про діяльність в Україні впродовж 1931 р. 288 таких загонів, 28 з яких виступали під політичними гаслами .
Вже навесні 1932 р., коли у колективізованих селах розпочинається голод, сподівання селян на те, що у колективах можна вберегтися від хлібозаготівельного та податкового терору остаточно розвіюються.
Кількість масових селянських заворушень в Україні у 1932 р. знову йде по висхідній: у січні – 35, лютому – 33, березні – 152, квітні – 282, а за першу половину травня вже 166
Українське село стояло на порозі нової бурі. Другий масовий вихід із колективів зводив нанівець грандіозні сталінські плани.
Радянське керівництво збагнуло, що навіть вражаючі за масштабами депортації, не принесли бажаного результату. Тому, побоюючись "втратити Україну" Сталін приймає рішення про розправу з бунтівниками на місці, тим більше, що механізм такої колективної страти був відпрацьований у 1920-х роках.
Замість переміщення великих груп населення на значні відстані, більшовики перетворюють на табір практично всю території УСРР.
| 
