 Шановні відвідувачі, знов вибачаємось за тривалу затримку з подачею інформаці - хоч вона і була підготовлена вже давно і і не є вже новинами, та бажаючі можуть переглянути її, адже крім "старих новин" там є і інша інформація... - "Тернівська Ленініана", " Концерт на тлі барикад", "9 Травня", "Знайшовся...", "Співали "разом", "...І останній дзвоник"
І ОСТАННІй ДЗВОНИК
Ось і останній дзвоник пройшов школами України - не оминула ця подія і Тернівську школу. В передостанній день травня школярі попрощалися із навчальним 2013 -2014 - м роком. Для випускників -же це взагалі останній шкільний рік.
Святково одягнені школярі та їх рідкі, у цей сонячний ранок завітали на шкільне подвір"я, щоб провести свято останнього дзвоника. За традицією , до слова запрошуються директор школи, вчителі, голова селищної ради, керівники підприємств. Цього року на закінчення навчального року приїхав голова райдержадміністрації. Всі бажали учням всіляких гараздів та успіхів випускникам у подальшому життєвому шляху.
Синьо-жовті кульки, випущені у "вільне плавання" символізували для випускників відтепер і їхне "вільне плавання", у новому житті... Шкільний вальс у виконанні цих хлопців та дівчат, став заключним акордом святкового дня , навчального року, що минув.
Тепер шкільний двір буде чекати чергових урочистостей , по закінченню літа - на святі першого дзвоника. З новими першокласниками і черговими випускниками 2013 -2014 р.р/
А учні четвертих класів теж відзначили свій випускний - адже тепер вони переходять у середні класи і стають на сходинку дорослішими. Цю подію вони відзначили невеликим концертом, після чого їм було вручено відповідні Дипломи випускників початкової школи, з відповідною настановою:
Промайнуло вже чотири роки
Ти згадаєш їх не раз,
Ти таким вже став дорослим,
бо скінчив четвертий клас.
Тож нехай щастить тобі в усьому:
У навчанні й мудрості рости.
Друзів вірних мати у дорозі, -
З ними легше по життю іти.
СПІВАЛИ РАЗОМ
 17 травня, в Тернах вдванадцяте пройшов обласний фестиваль-конкурс сільських дитячих колективів "Співаймо разом". Цього року на нього приїхало дев"ять колективів колективів ( бувало і за двадцять ). Певною мірою цьому "посприяла" і політична ситуація, котра склалася, адже селище за 30 км від кордону з Росією, ко котрому сконцентрована військова техніка, а в Тернах розташований блок-пост українських військових.
Та фестиваль відбувся. Ініціатор його , в інтерв"ю газеті "Україна Молода" сказав:
«Я сам із села, — пояснює уродженець Тернів народний артист України й СРСР, професор Національної музичної академії, лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка та лауреат Державної премії Грузії Анатолій Мокренко, ініціатор і засновник фестивалю, а також незмінний голова журі. — Буваю тут і знаю, як гине село. Он у Тернах від цукрового заводу лише труба залишилася, вже не відродиться підприємство. Стояв запустілим і  Будинок культури колишнього заводу. А з 2002 року, коли ми розпочали фестиваль, і Будинок культури ожив, і село оживає у дні свята. Дуже тішить, що вдалося організувати такий конкурс. Бо дітьми зараз не дуже займаються, особливо сільськими...»
Виконання співочих творів були на достойному рівні, то ж відзначено було п"ять колективів. Переможцями стали учні місцевої школи, другими стали вихованці Недригайлівської музичної школи та Коровинської ЗОШ , третє - у Ямільської та Садівської музичних шіл. Переможці були нагороджені дипломами та грошовими преміями.
Щоправда сталася прикрість з одним із дитячих колективів, із Глухівського району, котрий через якусь неузгодженість приїхав на фестиваль наступного дня , у неділю, то - розчарувавшись у запізнілому візиті, довелось дітворі повертати додому... Хоча, як здається, при нинішніх засобах зв"язку, організатори могли- би і завчасно вирішити подібні питання...
На святі хорової пісні також були присутні голова Недригайлівського земляцтва у Києві , письменник, журналіст - М. Гриценко, голова РДА А. Кужель, меценат конкурсу С. Осиковий та інші посадовці.
(На фото 1- фестиваль відкриває головний спонсор -С. Осиковий., фото 2 - Анатолій Мокренко вітає керівника переможців., фото 3- Хоровий колектив Тернівської ЗОШ 1-111ст.)
9 ТРАВНЯ
 Як завжди свято Перемоги, 9 травня , офіційно в селищі відзначається на меморіальному комплексі, в честь загиблих воїнів. Із тих ветеранів, котрі брали участь безпосередньо у бойових діях , у боротьбі із німецькими загарбниками, у Тернах лишилось лише п"ятеро земляків. котрі мають уже похилий вік ( у межах, та за 90 років.)
На урочистостях, біля трибуни, із старшого покоління були присутні скоріше "діти війни" , котрі теж застали лихоліття війни. На мітингу виступили голова селищної ради, представники ветеранської організації, учнівська молодь. 
Нинішні, подібні заходи, збирають незначну кількість і присутніх - якраз у розпалі городні роботи, то ж селяни ними і займаються - тому на фото і бачимо незначну кількість тернівців, частину з яких складають школярі.
 Біля меморіалу у цей день було запалено "вічний" вогонь, покладено квіти до плит з прізвищами загиблих та до братської могили воїнам у центрі селища. Для ветеранів, по традиції , було влаштовано святковий обід.
КОНЦЕРТ НА ТЛІ БАРИКАД...
Цього-ж дня, силами місцевих культпрацівників був зорганізований концерт до дня Перемоги, на ганку клубу по вулиці Садовій. Земляки давненько не бачили тут подібного заходу, то-ж залюбки прийшли послухати тернівських виконавців, котрі підготували спеціальний репертуар до цього дня. Сонячна погода сприяла проведенню концерту на свіжому повітрі, на який зібралося з сотню глядачів.
Символічно, що ті далекі роки перегукуються із ниішнім напруженим військовим станом, котрий зорганізувано не без допомоги колишніх "союзників" по Радянській армії., у лавах якої разом воювали російські і українські вояки, які перемогли ворога у далекому 1945-му році. Того дня, немов у прифронтовій полосі і виступали артисти, адже неподалік розміщувався блок пост , а на іншому , в центрі селища, несли службу українські військові, боронячи країну від можливої агресії північного сусіда. То-ж і відбувся цей концерт на тлі захисних барикад...(на фото 3 (виділено червоним овалом ).
Розчулив глядачів зачитаний ведучою лист, котрий напередодні надійшов, на адресу тернівців, з подякою за турботу земляків, яку вони виявили , щодо українських солдатів, що несли службу у селищі. Лист надійшов від матерів військових із міста Сокаль, Львівської області ( його текст ви можете прочитати у попередньому матеріалі, на сайті під заголовком "Подяка тернівцям " ).
 Загалом, майже дві години відпрацювали культпрацівники та аматори сцени, для земляків віддаленого від центру краю селища. Останні аплодисментами та квітами нагороджували їх за виступ, а також висловили побажання про частіші відвідини сільчан, які задоволені , по закінченню, розходились по домівках.
ЗНАЙШОВСЯ,,,
Як ми повідомляли ще восени, в той час зник був тернівчанин- пенсіонер, котрий пішов на іншу вулицю, на свою стару садибу, та не повернувся. Його пошуками займалися як місцеві мешканці, так і працівники МНС та міліції . Прочесавши чималий шмат території чоловіка так і не знайшли. У травні його таки знайшли - один із приїжджих чоловіків, котрий приїхав у гості до рідні, та пішов ловити рибу на річці Терн, у траві, на лузі, неподалік берега, і виявив тіло померлого. Відстань від житла небіжчика складала у межах 500 метрів і як його не знайшли при пошуках..., адже площа була обійдена чимала... Викликані на місце знахідки відповідні служби занотували факт , провели відповідні заходи та передали тіло рідним для поховання.
ТЕРНІВСЬКА ЛЕНІНІАНА...
Якось було трапилась на очі світлина пам"ятника В. Леніну в Тернах, то-ж коротенько тут подамо інформацію про його історію. Вперше він постав було , за різними джерелами, чи то у 1935-му, чи у 1939-му році, в центрі селища, у скверику навпроти колишньої церкви. Як пише у своєму історичному дослідженні місцевий краєзнавець А. Лісний , його було зведено до 22-ї річниці Жовтня, тобто у 1939 -му році. Під час війни 1941-1945 р.р. , з приходом німецьких окупантів пам"ятник був зруйнований. За легендою, його залишки були заховані більшовиками в одній із тернівських печер і на початку 1970-х років дітвора їх немов-би і знайшла, але куди вони потім поділися - невідомо.
Після війни, у 1950-х роках новий бетонний пам"ятник "вождю пролетаріату" було зведено у районі цукрозаводу, у скверику, навпроти заводської контори, а в 1960-х роках перенесено на останнє місце його перебування - до будинку культури.  Вифарбуваний у бронзову фарбу, він і здавався на вихляд металевим. Правою рукою вождь вказував не як зазвичай , у таких випадках - у бік БК або навпаки, в в вбік - через автомобільний шлях, кудись на північ, чи то на Ленінград, чи на Москву, а можлимо вітав люд, котрий ходив із цукрозаводу, з праці. Стоячи у скверику, пам"ятник і не був надто помітним, зі сторони шляху майже і не проглядався . Біля нього інколи фотографувались партійні та інші активісти, ( на фото 2,3) до відповідних дат покладались квіти та вінки .
На початку 1990-х років Владімір Ілліч вперше постраждав від невідомих націоналістів - перед 1 травня ( коли у сквері ще проводились масове святкування) він був облитий червоною фарбою, на постаменті зроблені написи - "Ленін-кат !" та "Геть з України !" " Мешканці , котрі прийшли на гуляння і побачили цю наругу... Після пофарбування, подібні написи з"являлися ще декілька разів. Зловмисників тоді не знайшли.
Чорним-же днем , точніше ніччю, став для Ілліча кінець його вартування на тернівській землі , у другій половині першого десятирічччя, ХХ! уже сторіччя...Тоді невідомі, напевне за допомогою авто та троса завалили його і переламавшись навпіл, монумент упав з постамента - (фото 4 ) Простоявши у такому вигляді декілька днів, влада вирішила його демонтувати, заваливши " пам"ятникові ноги ". Комуністи залишились у скорботі і , але і до пустого постамента "не заростала народна тропа" Одна із місцевих полум"яних комуністок і до нього приносила квіти, допоки і не відійшла нещодавно в інший світ. То -ж нані, осиротіле підніжжя , слугує таким собі постаментом для деякої молоді, котра забравшись на нього фотографується у позі Леніна.  .
Разом із багатьма тисячами подібних "витворів монументального мисте, в іншихнаселених пунктах України, це "ізваяніє" пішло в минуле разом із єпохою -творінням цієї особи.Хтось каже -"Нехай і стояв-би - то наша історія..." А між тим, через 23 роки Незалежності України, тернівці до цих пір ходять головними вулицями селища - Леніна та Радянська... Цікаво, коли заборонять і комуністичну партію, вони теж так і залишаться, як "пам"тники топоніміки..."?
P.S. Цим літом (2014), так-би мовити "нове життя" постаменту, на котрому колись стояв комуністичний вождь, дав один із місцевих мешканців - він розмалював його у синьо-жовті кольори з тризубом та написами "Слава Україні !" та "Героям слава!" (фото 6 ).
******************************************************************************************************************
|
