Наші найкращі побажання всьому жіноцтву , у День 8 Березня !!!
С
Щоразу, до свята, чи урочистої події, працівники місцевого Будинку культури готують концертні програми. Не став вийнятком і жіночий день 8 Березня. Підтримати їх прийшли і учні Тернівської школи мистецтв, котрі відмінно виступали цього дня.Заповнений глядачами зал культурно-територіального центру, у святковий день , показав, що земляки не тільки телевізійні шоу дивляться, а й не проти послухати місцевих виконавців. І дві години, котрі тривав концерт, глядачі супроводжували їх виступи аплодисментами.
Змістовна програма привнесла приємний настрій не тільки жіночій частині глядацького залу, а не залишила небайдужими і чоловіків.
У жінки не питають про літа,
Вона як вічність, як земля, як сонце.
Дає у світ оновлене життя,
Мов у пітьмі засвічує віконце.
Краси царівна і божество кохання,
Мов ангел доброти - безмежності щедрот
Через єство її приходять сподівання
На кращу долю без тяжких турбот.
О Берегине домашнього вогню!
Молюсь за тебе я і дні і ночі.
За мудрість материнськую твою,
За сльози, що виплакували очі.
Заквітчана, оспівана в піснях,
Чарівна жінка, надзвичайно мила.
І посмішка щаслива на устах
Неперевершено казкова і вродлива.
У жінки не питають про літа...
І . Сургуч
із подорожі до мертвого села...
Нині, до складу Тернівської селищної ради, крім Тернів входить 10 населених пунктів. Хоча частину з них, населеними можна вважати умовно, бо мешканців у них або зовсім немає, або лиш зареєстровані ще там. То ж в недалекому майбутньому, вони зникнуть із офіційного переліку, потім із географічних карт, далі , з плином часу зруйнуються рештки будівель і заросте село бур"янами та деревами. Одне із таких поселень, якось і довелось відвідати. Зінів, Ціпка, Русівщина - їх уже немає. Невеликий фотоматеріал, із останнього і пропонуєм до уваги.
Свого часу, поблизу цього села, на лівому березі Терну, в урочищі Боярське, ( тернівцям більш відоме, як Батарея ) археологами були знайдені останки древньоруського поселення ( не плутати із В"єханню, за кілька км ), котре було укріплене, з напільної сторони, валом заввишки 2 м. До городища приєднувалось синхронне відкрите селище. На цьому місці була знайдена гончарна кераміка ХІ - ХІІІ ст. .
Те що залишилось від села - заросле лісом кладовище та деякі хатнища і провали на місці колишніх погребів.
Колись, Русівщина мала хоч і не багато садиб ( у межах 25-и ), та жила своїм сільським життям , дзвеніли дитячі голоси, "мукали" корови, кудахтали кури, гелготали гуси... Знаходячись між Тернами та Городищем, поруч р. Терн, у весняну повінь, мешканцям на "велику землю", доводилось добиратись через ліс. Останній абориген покинув Русівщину, далекого вже 197 6 - го року, перебравшись на помешкання до Тернів. На фото - ▲ 1- заросле кладовище, з похиленими хрестами;
▲ - 2 ( праворуч зверху) -план , ще тоді живого села, на топографічній карті.
▲ - 3, 4 - колишні мешканці села ( поч. 1970-х р.); - 5 - дерева в кінці городів - далі було село;
► - 6 - на місці нинішнього заліснення була вулиця;
► - 7 - єдиний хрест на кладовищі з прізвищем покійної...;
► - 8 - пісковим кар"єром, свого часу, користувалась вся округа.
семен гаркуша і терни
Гаркуша (Миколаєнко) Семен — запоріжський казак, розбійник, котрий наводив у XVIII сторіччі жах на всю Гетьманщину та Слобідську Україну. Народився 1739 г. на Поліссі, в дитинстві втік з дому з купцем , у Запоріжжя. По смерті останнього записався у Січ. Козаки дали йому прозвище "гаркуша" (ворона) через його гаркавість. Займався участю в походах та торгівлею з Кримом та українськими містами. Одного разу, преслідуваний поляками, він лишився всього свого майнаи посля чого став грабувати на дорогах, переважно польських панів. Невдовзі був спійманний та засуджений, але втік. Тернівська земля стала для нього ледь не рідною. Тут він знаходить собі друзів та укриття від переслідувань. Місце, де знаходилась їхня база , в в той час , заліснений за селом яр, і донині , тернівці звуть Гаркавкою. До 1784 року , звідси проводив разбої, часто з"являючись месником за казаків та селян.
Другий раз спійманий та засуджений на довічну каторгу, Гаркуша втік і з Казані і знов з"явився в Україні. В 1784 гр. він був схоплений в Ромнах та засланий на довічні каторжні работи в Херсон, де, вірогідно і помер . Про нього чимало написано, як то. у художньому творі В. Наріжного "Гаркуша, малоросійський розбійник" та знято фільм "Гаркушина криниця". Також є не виданий роман "Гаркуша", покійного недригайлівського журналіста В. Стецюри, рукопис котрого знаходиться у тернівського краєзнавця А. Лісного. І у виданні " К. Кошовик, "Семен Гаркуша" (Киевская старина, 1883 г., том V). —" Дело о разбойниках Семене Гаркуше, Романе Босенке и Петре Тарасенке-Дроботе, 1783 г., хранится в библиотеке Киевской временной комиссии для разбора древних актов." . До речі, згадуваний Роман Босенко ( це прізвище і досі є в Тернах) з роду тих вільних козаків, котрі тікаючи від лядського свавілля з потойбіччя Славутича, прийшли у наш край, заснувавши Тернівську слободу і були приписані на службу до Сумського козацького полку.
Портрет С. Гаркуші, яким його бачив в уяві художник Нестор Кізенко подано внизу матеріалу. .Нижче наводимо матеріал із інтернет - видання Sumy News-сумський історичний портал.
Борис Корогод, кандидат історичних наук, м. Суми
В 70-80 рр. XVIII ст. на Сумщині діяв відомий у той час гайдамака Семен Гаркуша. В радянській історіографії його називали "народний месник", "ватажок повстанських загонів" і т.п., в дореволюційній - розбійником.
Ким же в дійсності був С.Гаркуша? На це питання допомагають відповісти протоколи його допиту в Роменському повітовому суді, опубліковані в 1990 році в Українському історичному журналі (див. №10, 11).
Справжнє ім'я Гаркуші - Миколаєнко. Народився він в місті Березань в Білорусії близько 1739 р. в сім'ї селянина. У 1748 р. покинув школу і з козацькою валкою, що проходила через містечко, подався на Січ. Там і одержав прізвисько "Гаркуша". Був козаком, ходив в походи, успадкував від свого названого батька на Січі худобу, майно і зайнявся торгівлею. Під час контрабандної торгівлі на Правобережжі польські власті конфіскували його товар і зробили неімущим. Познайомившись з такими ж хлопцями, Гаркуша зайнявся грабежами, але попався і опинився в Генеральному військовому суді в Глухові. (на фото - тюремний замок у Глухові. Тут, за переказами, утримувався С. Гаркуша - Ред.) Одержав каторжні роботи і був відправлений до Таганрогу.
Через 1,5 роки Гаркуша тікає з Таганрогу і прямує на Чернігівщину. Тут він зустрічає мешканців с. Терни Р. Босенка, Я. Косого, О. Недонищенка. Вирішили діяти разом. Місцем перебування обрали хутір Палюхи ( уточнення - Пальохи - "ДС" ) під Тернами. Ходили на здобич в Білопілля, Новгород-Сіверський та інші населені пункти. Ватага зростала.
Справа закінчилася арештом. Знову суд в Глухові і вирок: 26 ударів батогом, тавро на обличчі і довічна каторга. Каторгу відбував в Казані, але через рік разом з Босенком втік і з'явився на Сумщині. Проживали на хуторі козака Бардака під Смілим або у смілянського сотника Тарана. Звідси набігали на заможних господарів. З'явилися нові спільники.
В той час в м. Вороніж (нині Шосткинського р-ну) проживав бунчуковий товариш М.І. Холодович. В молодості він служив старшим канцеляристом, був освіченою людиною, цікавився філософією. Мав добрий достаток і, будучи бездітним, витрачав свої кошти на благодійні цілі: прикрашав церкви, створював притулки для сиріт і т.п. Вирішили його пограбувати.
В січні 1782 р. Гаркуша з товаришами пробралися у двір Холодовича, пов'язали челядь і увійшли до його покоїв. Протокол розповідає: "Ввойшовши к нему, застали его, Холодовича, стоящего и читающего книгу; вошедши же туда, сказали ему: "Здравствуйте, пане", на что им так же сказал: "3дравствуйте". И затем он, Гаркуша, спросил его, где его деньги, то он, Холодович, указав ему на сундуки, в избе стоявшие, обьявил, что деньги его в оных, а сам, севши на кровать, сказал: "Не той деньги поживает, хто наживает, а кому бог судит..." Забрали гроші і дещо з одежі. Поділили на хуторі. Кожному дісталося по 1700 крб., дали і Бардаку 500 крб.
Погулявши з тиждень, поїхали на Полтавщину, займалися торгівлею. Кілька разів приїжджали на Сумщину за товаром, але розбоїв не чинили. В той час до Гаркуші приєдналися Ф. Кравченко з Лохвиці, М. Пикинер з Конотопу, С. Хмеловський з с. Хмелів (нині Роменський р-н), П. Воровченко з Лубен і ін.
В 60-70-х рр. в Конотопі жив заможний купець Й. Парпура. В свій час Гаркуша був його добрим знайомим. У 1776 р. Парпура помер, а його вдова Степанида вийшла заміж за ніжинського полкового суддю П. Базилевича, який потім став конотопським городничим. "Парпуриха" була відома крутим норовом, що відчували на собі і челядь, і сам городничий. Гаркуша вирішив пограбувати її. Взяли багато грошей, цінних речей і одежі, а потім відшмагали Парпуриху батогом, говорячи, щоб вона "по постам м'яса не їла" і щоб "не понижала своего мужа". Але не встигли відійти від Конотопу, як їх догнала козацька команда, всіх арештувала, а Гаркуша втік на Полтавщину. Після пограбування маєтку дружини катеринославського віце-губернатора А.М. Воїнова в Хоролі власті серйозно взялися за Гаркушу. По містах читали "публікації" з його описом. Діяти стало небезпечно. Вирішили затаїтися і тихо перезимувати. На початку 1884 р. Гаркуша, Дробот і Босенко прибули в Засулля. Звідси вони ходили в Ромни за продуктами і в лютому 1784 р. були заарештовані. Суд засудив Гаркушу на довічну каторгу в Херсоні. Там він в 1784 р. й помер.
На Сумщині пам’ять про Гаркушу довго зберігалася в народі, Ще в другій половині минулого століття в південно-східній частині Глухівського повіту існував так званий "Гаркушин шлях", а хутори біля Воронежа називалися "злодійськими”
Неполітизований підхід до оцінки діяльності С. Гаркуші породжує сумнів щодо об'єктивності тих дослідників, які називають його "народним месником”, його спільників "повстанцями” і навіть говорять про "повстання селянських мас під проводом С. Гаркуші”. Ніякого повстання селян не було. Були ватаги кількістю 5-15 чоловік, які створювалися і розпадалися. Не простежуються і прагнення "прийти на допомогу бідним і знедоленим”. Були напади на заможних господарів і награбовані гроші розподілялися між учасниками акції і витрачалися на власні потреби або заховувалися." Джерело: Третя Сумська обласна наукова історико-краєзнавча конференція 7-8 грудня 1999 р. (Збірник статей) - Суми. - 1999. - С. 48-50.
бабак - прогнозист
Хоч у Тернах і чимало людей з прізвищем Бабак, та мова піде не про наших земляків, а про ту саму тваринку, котра немов-би передбачає настання весни. Цьогоріч Тимку ( так звати бабака ) довелося робити свій прогноз за екстремальних умов - у 28-ти градусний мороз. Немовби сам і прокинувся, і навіщував ранню та затяжну весну, хоча біологи наголошують, що за такої температури в дикій природі бабак і носа з нори не висунув. Зважаючи ж на нинішні весняні морози, Тимко - то десь, як кажуть, прошляпив... Як зазначалося, також він зробив прогноз і на майбутнє футбольне Євро - 2012 . Мабуть з патріотичних почуттів, у фінал він вивів збірні України та Росії. На цю тему написав свій жарт Ігор Горошко ( на фото - на святі Купала. Недригайлів 2011р. ) -, із сусіднього села Сагарівки. До речі , тернівці можуть бачити його виступи, у концертних програмах, котрі проводить місцевий будинок культури. Як творча людина він має як акторські здібності, гарно співає, грає на гітарі, так і поетичний хист. ЄВРОПРОГНОЗ. Розповім я, як у нас Про погоду дізнаються. Із бюджету на метслужбу Кошти ж видаються. Стали думати-гадати, Як грошву розприділяти. - На обладнання старе Двісті гривень досить, Бо іще ж у нас кишеня На зарплату просить. . Щоб дізнатись про погоду, Досить зволікати - Треба зонд у синє небо Швидко запускати. . ...Зонд - це дорого для нас, Без зарплати будем. Кардинально все рішімо - Бабака розбудим. . Біля сплячки бабака Делегацію зібрали, Як годиться , у наш час, Репортери завітали. Кінокамери включили, Ждуть на результати. А Тимко, ну аж ніяк Не хоче вставати. - Свисни, весну передбач, Ми ж усі чекали... Бабак очі привідкрив, Й свиснув...- задовбали...
. Всі радіють, веселяться. Весна буде рання, - Вже й морозів не чекайте, Ні вночі, ні зрання !
Тимко в пазуху тікає, І під носа щось мурчить, Зрозуміло - й ви б мурчали, Двадцять градусів тріщить. - А давайте ще й на Євро Трішки погадаєм. До чиїх воріт на полі, Тимко завітає...
Бабаку вже не до жартів, Ще ж потрібно спати - І побіг через ворота, Що ближче до хати. . Так тепер передбачають, Що і як в нас буде.
А у кого в голові нема - Бабака розбудить.
