НЕ ВСЕ, ПРО ВСЕ - 14 (79) - 18 Квітня 2013 - Персональный сайт ulis-nik "Дика Слива"

Напевне хтось здивується цьому фото, адже агро-компанія "Дружба -Нова" та голова Недригайлівської районної державної адміністрації Олексій Коренєв немов-би і представники різних сфер діяльності, але згадаємо як останній, пару років тому, лобіював інтереси цієї компанії у нашому районі. Вихваляючи її , районний керівник напевне і гадки не мав, що такий потужний інвестор, котрий взяв у аренду чимало земельних паїв селян , в тому числі і тернівців. може раптово зникнути із наших теренів. Але так склалося...

Настільки зміна власника вплине на ситуацію з паями - поки що невідомо, але сфера діяльності нової компанії, говорить про те, що нашій землі , і відповідно селянським земельним паям, від цього краще не буде. Щорічна експлуатація землі задля виробництва олії напевне не додасть її якісних характеристик, а лиш поглибить її виснаженість.

Що цікаво, на сайті »Дружби-Нової» про цю оборудку (див. нижче) , станом на 26 квітня, - жодного слова. І від кого тепер тернівцям очікувати обіцяних «Дружбою…» інвестицій, у вигляді оновленої «Сільгосптехніки» та комплексу по вирощуванню 30 тисяч (!) свиней, з відповідними робочими місцями?…

   Придбання найбільшим виробником соняшникової олії в Україні агрохолдингом «Кернел» 80% акцій сільськогосподарської компанії «Дружба Нова» за 68 млн. доларів є вигідною покупкою для холдингу, так як ціна придбання порівнянна з його попередніми придбаннями.
Про це УНІАН повідомила старший аналітик інвестиційної компанії Dragon Capital Тамара Левченко.
    «Сприймається угода позитивно і ціна придбання порівнянна з попередніми придбаннями « Кернел ». У ході останньої угоди вони купили 119,3 тис. га за 98 млн дол, але це без урахування боргів », - зазначила експерт.

За підрахунками аналітика, за один гектар землі «Дружба Нова» агрохолдинг «Кернел» заплатив 796 дол без урахування боргу, тоді як середня ціна на оренду землі без інфраструктури на ринку становить 300-350 дол за гектар. Різницю в ціні Т.Левченко пояснює розвиненою інфраструктурою та сучасними технологіями, які має «Дружба Нова».
«Все інше зверху - це дуже розвинена інфраструктура. Це елеватори, комбайни, худобу і т.д. «Дружба Нова» - це першокласна компанія з технологій, компанія новаторська, порівнянна з «Мрією», тому «Кернел» купив її досить вигідно ».

Експерт також зазначила, що в майбутньому «Кернел» продовжить поглинати дрібніші сільгоспкомпанії, так як агрохолдинг заявляв, що приблизно за два-три роки його земельний банк збільшиться до 450-500 тис. га.

Як повідомляв УНІАН, агрохолдинг «Кернел» 11 квітня повідомив про покупку 80% агрокомпанії з земельним банком 108 тис. га за 68 млн дол Чистий борг компанії, що купується становить 101 млн дол

В агрохолдингу також відзначають, що після придбання, яке ще має схвалити Антимонопольний комітет України, земельний банк «Кернел» зросте до 422 тис. га.
За підсумками липня-грудня 2012 року «Кернел» збільшив свою частку в 7 сільськогосподарських компаніях, заплативши сумарно за пакети акцій 2,4 млн дол .

Довідка УНІАН. Контрольований бізнесменом Андрієм Веревським агрохолдинг "Kernel", який вийшов на Варшавську фондову біржу в 2007 році, є найбільшою за капіталізацією українською компанією на польському ринку, акції якої з минулого року включені в індекс «блакитних фішок».
Компанія, яка продала в рамках IPO 36% акцій за 221 млн дол, після чого провела ще кілька допрозміщень, на останньому закритті коштувала близько 1,8 млрд дол

Холдинг виробляє сиру, рафіновану і бутильовану олію під торговими марками «Щедрий ДАР», «Стожар», «Чумак Домашня», «Чумак Золота» на Полтавському, Приколотнянському та Вовчанському маслоекстракційних заводах, а також є великим експортером зерна.

«Дружба-Нова» займається рослинництвом і тваринництвом в Чернігівській, Сумській та Полтавській областях. Володіє більш ніж 5-тисячним поголів'ям великої рогатої худоби і власним елеваторним комплексом. У 2012 році виручка від реалізації компанії збільшилася на 70,6% - до 930 700 000 грн. Чистий дохід зріс на 83% - до 802 400 000 грн.

Великий український виробник аграрної продукції компанія «Дружба-Нова» у січні-березня 2013 року отримала чистий прибуток у розмірі 2,8 млн грн, що в 9,3 рази менше, ніж в 1-му кварталі 2012 року.

Про це йдеться у звіті компанії в системі розкриття інформації Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, передає УНІАН.
Валовий прибуток «Дружба-Нова» у 1-му кварталі поточного року впала в 2,4 рази - до 23,7 млн грн, а операційний - скоротилася майже в 2 рази - до 17,9 млн грн.

      При цьому чистий дохід компанії за вказаний період склав 238 900 000 грн, що в 1,8 рази більше, ніж у січні-березні минулого року.
         Нагадаємо, що найбільший виробник соняшникової олії в Україні агрохолдинг «Кернел» на початку квітня повідомив про укладення договору купівлі-продажу на придбання 80% акцій компанії «Дружба-Нова».
     «Дружба-Нова» у 2012 році зібрала 640 тис. тонн зернових, що на 49% більше, ніж у 2011 році. Середня врожайність зернових культур компанії в 2012 році склала 4,6 тонни з гектара.

Що з себе представляють залишки, колись укріпленого міста нині ? (на фото 1 - вигляд на вал зовні, фото 2 - зсередини). Це земляний вал висотою в деяких місцях до 6 метрів, завширшки в декілька метрів , оточений місцями збереженим ровом. Площа колишнього поселення близько 4 га. У свій час колгоспники сіяли на території містечка кукурудзу та інші сільськогосподарські культури. Для цього бульдозерами розвалили частину стіни. Тепер колгоспу немає, ніхто нічого не сіє, по всій площі поселення суцільним килимом луг, на якому ростуть квіти, як данина пам'яті нашим предкам, котрі створювали цивілізацію, в цьому тепер глухому місці.

Чорні археологи час від часу навідуються сюди та шукають артефакти - про це свідчать круглі отвори в землі та свідчення місцевих мешканців села Городище. Колись проведені археологами розкопки більше не поновлялися і напевне чимало цінних історичних пам'яток розійшлися світом з рук нелегальних мисливців за старовиною. На жаль...

Одними з перших удар прийняли на себе міста Вирської та Путивльської волостей, розташованих в східних, прикордонних областях Київської Русі. Під ударом монголів зникли з лиця землі Вир (стояв на місці нинішнього Білопілля), Попаш (Недригайлів), В'ехань (смт Терни), а інші давньоруські міста - Путивль, Глухів, Ромен - ще довго не могли оговтатися від заподіяних руйнувань. Населення нашого краю було частково винищене, заслано в полон або переселено. Південна частина нинішньої Сумщини на століття перетворилася на Дике Поле, а з падінням сполучного центру колись могутньої держави - Києва - Давня Русь як держава, припинила своє існування. "

А до того, влітку 1147 року в ході тривалої міжусобної боротьби об’єднані війська сина Довгорукого Гліба Юрійовича та Ольговичів, яких очолив Святослав Всеволодович, підійшли до кордонів давньоруської держави. Боротьба розгорнулася за міста Вир, Попаш та В’яхань, які на той час, входячи в так звану Вирську волость, підпорядковувалися Переяславському князівству і були ланкою потужної лінії оборони, відомою в сучасній літературі під назвою Посульська. Вони перекривали шлях половцям зі степу через межиріччя Сули – Сейму.

Це повідомлення Іпатіївського літопису. Лаврентіївський же сповіщає, що 24 липня 1149 року біля В’яханя (а чи в самому місті) зустрілися Юрій Довгорукий та Ольговичі, збираючись іти на Переяслав. Юрійовичу та Ольговичам вдалось захопити Попаш, а Вир та В’яхань – встояли.

Більше у давньоруських літописах В’яхань не згадується, але друге повідомлення і подальші події, які відбулися в цьому регіоні, свідчить, що десь з 50-х років ХІІ сторіччя Вирська волость входила до складу Чернігівського князівства, пізніше – Сіверської землі. Очевидно, у зв’язку з монгольською навалою В’яхань припинив існування, а його ім’я було майже повністю забуте.

У ХVІІ ж столітті це місце називали Леханівським або Деханівським городищем – як бачимо, первісна назва майже повністю змінилася. В 1858 році відомий церковний діяч та вчений Філарет (Д. Гумилевський) на основі письмових джерел локалізував давньоруський В’яхань на річці Терн – правій притоці Сули. Це було підтверджено і подальшими дослідженнями археологів – В. Ляскоронського, І. Ляпушкіна, В. Богусевича, Ю. Моргунова. Ними встановлено, що залишки літописного В’яханя знаходяться в межах села Городище Недригайлівського району на Сумщині. Сьогодні це велике укріплення, яке відносно добре збереглося. Овальної форми вал місцями до п’яти метрів заввишки, залишки рову, місце розташування на острові, що колись омивався рукавами Терну – свідчать про значні оборонні можливості міста. В цьому переконує вже наведений факт, що у 1147 році його не могли взяти об’єднані військові сили.

Археологічні розкопки значними площами на городищі не проводилися, але те, що вдалося виявити, повністю підтверджує думку – В’яхань мав функцію міста-фортеці на південно-східних рубежах Давньоруської держави. Ю.Моргунов, який детально займався вивченням цієї пам’ятки, вважає, що місто було збудоване наприкінці ХІ сторіччя. Ним же влітку 1972 року виявлено на городищі унікальну знахідку – печатку Володимира Мономаха, яка датується 1094 – 1113 роком, тобто тим періодом, коли князь володарював у Переяславі, до якого тоді відносився і В’яхань.

Навколо городища простежуються залишки великого (до 50га) селища, на сьогодні недослідженого. Неподалік збереглися залишки двох укріплених поселень, які Ю. Моргунов вважає стратегічно пов’язаними з В’яханем. Це Бабаківське городище – «пригород» В’яханя, його своєрідний сторожовий пункт, та Боярське городище – відносно великих розмірів із значними оборонними укріпленнями. Це городище, очевидно, відігравало роль схрону під час нападу. Ці об’єкти було споруджено для захисту В’яханя – Бабаківське городище контролювало майже десятикілометровий простір і перекривало шлях із Виру та з іншого боку – з Ромна.

Отже, входячи в Посульську лінію оборони, В’яхань відігравав значну роль у захисті держави. Його спорудження було ланкою в складній системи фортець Вирської волості, яка надійно закривала шлях степовикам. Самостійно, починаючи з 1113 року, вини вже не приходили на Русь у цьому районі.

Серед мешканців селища, є хоч і незначна категорія таких одиноких осіб (головно старшого віку), що в силу життєвих обставин, не мають ні дітей, ні рідних, ні добрих знайомих, котрим можна було би по смерті залишити спадщину. Куди ж дівається , в такому випадку, нажите за нелегке життя, добро?. Згідно рішення суду воно передається територіальній громаді - для прикладу, зразок такого офіціційного документа ( у дещо скороченому вигляді) подаєм до вашої уваги. Одне з останніх таких судових рішень було винесене нещодавно, у березні цього року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Недригайлів справу за заявою прокурора Недригайлівського району в інтересах держави в особі територіальної громади Тернівської селищної ради Недригайлівського району Сумської області, заінтересована особа - Недригайлівська районна державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою,

- Прокурор Недригайлівського району звернувся до суду в інтересах держави в особі територіальної громади Тернівської селищної ради з заявою про визнання спадщини відумерлою, яка відкрилася після смерті ОСОБИ_1, та складається з земельної частки (паю) розміром 3,72 га вартістю 66031,22 грн., мотивуючи тим, що спадкоємців за заповітом та за законом після смерті ОСОБИ_1 немає, із заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк ніхто не звертався та ніхто не прийняв.

В судовому засіданні прокурор заяву підтримав в повному обсязі та наполягав на її задоволенні, просив визнати спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБИ_1 відумерлою, та передати земельну частку (пай) розміром 3,72 га, що знаходиться на території Тернівської селищної ради у власність територіальної громади .

Представник Тернівської с.р надав заяву про слухання справи у його відсутності. Заяву просив задовольнити. Представник заінтересованої особи Недригайлівської районної державної нотаріальної контори надав письмову заяву про слухання справи у його відсутність. Заяву визнав у повному обсязі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за життя отримала сертифікат на земельну частку (пай) на території Тернівської селищної ради розміром 3,72 га, про що в книзі видачі сертифікатів зроблено запис від 17 травня 2000 року. Вартість такої земельної ділянки (паю) становить 66031,22 грн..

Відповідно до ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, суд визнає спадщину відумерлою за заявою органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

. Згідно зі ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні " територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визнані відповідно до закону як об'єкт права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. .

Враховуючи, що після смерті ОСОБИ_1 спадкоємці за заповітом та за законом відсутні, спадщина не прийнята, з часу відкриття спадщини сплив однорічний строк, суд вважає, що є підстави для визнання спадщини після смерті ОСОБИ_1 відумерлою та передачі її у власність територіальної громади Тернівської селищної ради.

Передати земельну частку (пай) в розмірі 3,72 умовних кадастрових гектари, вартістю 66031,22 грн., що знаходиться на території Тернівської селищної ради, як відумерлу спадщину у власність територіальної громади Тернівської селищної ради .

Дика Слива (Wild Plum)