НЕ ВСЕ, ПРО ВСЕ - 13 - 7 Вересня 2011 - Персональный сайт ulis-nik "Дика Слива"

Останнім часом, селищем ходять різноманітні розмови про створення кооперативів , для молокоздавачів та вигоди, котрі ті мають отримати від такого членства. І згадується, у цьому контексті, дитяча гра про пошкоджений телефон. Так і тут, агент від молокозаводу ( конкретно , роменського) в усній формі розповідає про організацію , умови, немов - би прибутковість та інші речі для "вихователів" корівчин, а там - хто як сприйме... ( у кожного свій "телефон" ).

Після такої "рекламної" кампанії, у селян розпочали витребовувати оригінали (!) документів на тварин - ветиринарні картки. Зауважте, не копії, а оригінали. Навіть у будь-яких " людських" установах від вас мають вимагати копію (завірену) паспорта чи іншого документа, а оригінал повинен лишатися при особі, адже він може знадобитись в інших умовах.

Для чого організаторам цих кооперативів могли знадобиться оригінали, можна лиш здогадуватись, - та чимало земляків із цим, не задумуючись, і погоджувались. Лиш завдяки більш зважливим молокоздавачам, питання щодо документів було вирішено у площині передачі копій молокоприймачу (у разі згоди).

Аргумент заводчан, про потребу постачання якісного молока для переробки, щоби потім його продукцію поставляти на експорт - має право на існування. Свого часу, це підприємство, у Тернах розпочало облаштовувати молокоприймальний пункт , із охолоджувачем для молока - допоки його не розікрали ( див. фото 2 ) . Потім його, через цей випадок , прибрали - на цей час тут маєм вільне місце. ( фото 3 ).

знань із менеджменту, по роботі із клієнтами - бо як можна вимагати від останніх певні документи, не надавши їм хоча - би зразків ( паперових) договорів для ознайомлення. Вірити на слово , у такій важливій для господаря справі ( після багатьох "кидаловок", як від держави, так і різних "фірм") , - може лише наївний молочарник.

Різноманітні усні пільги. обіцяні заводом для кооператорів ( але останніми не вичитані ) не можуть тут бути викладені, допоки не будуть надані хоча би зразки договорів. І плюс не проконсультовані у спеціалістів від юстиції. Як казав один із зацікавлених у цій справі, отримати , втрапивши до цього кооперативу , можна 30 гривень додатково, проте голова буде боліти на всі сто... То обрати можна і те, і інше... Вирішувати має кожен за себе, але вичитавши останню літеру (і сприйнявши її) головного документу, котрий підписується сторонами - договору, між суб"єктом "А" та суб"єктом "Б"...

Розмірений ранок середи, 8 жовтня, тернівцям ( точніше, тій частині, що мешкає вподовж шляху Суми - Конотоп ) дещо порушили декілька не те, що подій, а так - фактів. Десь із 7-ї до пів на 9 - ту годину, через селище промчало кілька кортежів (на фото ліворуч) у супроводі міліцейських "мигалок " і "верещалок", зі швидкістю далекою від зазначеної у правилах дорожнього руху, для пересування у населених пунктах.

Які визначні особи пересувалися і куди поспішали - ми не знаємо, але ввечері по новинах дізналися, що цього дня до Конотопа завітав був, сам Прем"єр. Чи то Янович промайнув через Терни, чи чиновники обласного штибу, достеменно невідомо, але ТСН ( Тернівська служба новин) цю подію обговорювала.

Про визволення Сумщини велосипедисти нічого не знали - у них такий оригінальний велопробіг в автобусах, пов"язаний із днем фізкультурника ( 9 вересня), на відзначення якого вони і їхали до Києва, де того дня мало відбутися святкування. Витягши з автобуса одного велосипеда ( бо заважав виходити) спортсмени, серед яких було чимало школярів, з десяток хвилин постояли з рекламними банерами фірми "Конті", організації "Спорт для всіх" та донецьким прапором. Посмакувавши тернівським виноградом , пофотографувавшись із місцевими школярами та підкупивши дещо з харчів , велосипедисти від"їхали у сторону Конотопа.

Звичайно жаль дорогих велосипедів, адже дороги наші не монтекарлівські, навіть не тернонедригайлівські, то у такому випадку , можливо краще було - би, або відповідними велосипедами їхати, або назвати цей пробіг не вело. Хоча можливо на певних ділянках шляху ("східного маршруту" - від Луганська до Києва), котрий сягає 1633 км,( згідно розданих плакатів), і мали місце велопереїзди. Та ми їх, у сідлі "залізних коней" не бачили. Хіба-що наших хлопців, котрі попозували на одному з їхніх велосипедів. ( Декілька, ще були замічені в автобусах та у машині обслуговування).

Цими днями, точніше, 4-5 вересня 1943 року в районі Тернів, під Гострим Шпилем велися жорстокі бої між радянськими та німецькими військами. 6 вересня війська Воронезького фронту звільнили селице від окупантів. Було захоплено в Тернах 300 полонених, 10 гармат, 4 літаки та багато іншої зброї.. У боях за селище загинуло 189 бійців радянської армії.

"... На КОНОТОПСКОМ направлении наши войска продолжали наступление и, продвинувшись вперёд от 6 до 10 километров, заняли свыше 100 населённых пунктов, в том числе крупные населённые пункты НЕХАЕВКА, ОКТЯБРЬСКОЕ, АТЮША, ПРОЛЕТАРСКОЕ, ДУХАНОВКА, ГВИНТОВОЕ, КЛЕПАЛЫ, ТЕРНЫ, ДЕРКАЧЁВКА. .."

Та цим днем війна в Тернах ще не закінчилась, наприклад , в одній з книг мам"яті знаходим дані про сержанта Бутенко Сергія Івановича, 1904 р.н. , уродженця с . Астахово (Луганської обл.?) котрий загинув тут у бою 7 вересня 1943 р. та похований у Тернах.

І рівно за 2 роки до того,( 7 вересня 1941р.), віднині як 70 років минуло, розпочались жорстокі бої за Терни.Радянські війська закріпились в східній лівобережній частині села - на рубежі річки Терн. Село обсрілювалось із гармат та бомбилося літаками з повітря. Протягом 10 днів бійці відбивали атаки ворога, і лиш 17 вересня війська відступили у напрямку Сум.

На даній карті воєнного часу, станом у Півдунно- західному напрямку від 22-23.09.41 р. бачимо район бойових дій у проміжку Терни - Недригайлів. Між Будками та Городищем - напис "Загр отр", тобто у цьому місці розміщувався загороджувальний загін...

Для довідки: Директива Ставки ВГК № 001919

" Опыт борьбы с немецким фашизмом показал, что в наших стрелковых дивизиях имеется немало панических и прямо враждебных элементов, которые при первом же нажиме со стороны противника бросают оружие, начинают кричать: "Нас окружили!” и увлекают за собой остальных бойцов. В результате подобных действий этих элементов дивизия обращается в бегство, бросает материальную часть и потом одиночками начинает выходить из леса. Подобные явления имеют место на всех фронтах. Если бы командиры и комиссары таких дивизий были на высоте своей задачи, паникёрские и враждебные элементы не могли бы взять верх в дивизии. Но беда в том, что твёрдых и устойчивых командиров и комиссаров у нас не так много.
В целях предупреждения указанных выше нежелательных явлений на фронте Ставка Верховного главнокомандования приказывает:

     1. В каждой стрелковой дивизии иметь заградительный отряд из надёжных бойцов, численностью не более батальона (в расчёте по 1 роте на стрелковый полк), подчинённый командиру дивизии и имеющий в своём распоряжении кроме обычного вооружения средства передвижения в виде грузовиков и несколько танков или бронемашин.
     2. Задачами заградительного отряда считать прямую помощь комсоставу в поддержании и установлении твёрдой дисциплины в дивизии, приостановку бегства одержимых паникой военнослужащих, не останавливаясь перед применением оружия, ликвидацию инициаторов паники и бегства, поддержку честных и боевых элементов дивизии, не подверженных панике, но увлекаемых общим бегством.
     3. Обязать работников особых отделов и политсостав дивизий оказывать всяческую помощь командирам дивизий и заградительным отрядам в деле укрепления порядка и дисциплины дивизии.
     4. Создание заградительных отрядов закончить в пятидневный срок со дня получения настоящего приказа.
     5. О получении и исполнении командующим войсками фронтов и армий донести.
Ставка Верховного главнокомандования.

І не тільки про відомих осіб, а й про звичайних земляків, і не тільки, - котрі мали якесь відношення до нашого селища. Не по рангу, чи за абеткою, а як складеться - чи то історична особа, чи сучасник. - критерієм "потрапляння" визначатиметься інформація, котра могла - би зацікавити земляків.

В 1927-1930 рр. обирається членом окружного суду, а потім до 1931 р. працює головою Пирятинського райвиконкому, після чого до 1932 р. Я.І. Тернівський є членом Полтавського міжрайсуду.

З 1932 по 1937 р. Тернівський обіймає різні посади в прокуратурі Вінницької області, а з 1937 по 1939 р. — прокурором Вінницької області.

З 1939 по 1941 р. він прокурор Одеської області, аз 1941 по 1944 роки прокурор Куйбишівської області.

З 1944 по 1946 р. Тернівський обіймає посаду прокурора Одеської області, а з 1946 по 1953 р. — прокурора Вінницької області. Звільнений з цієї посади за власним бажанням.

З жовтня 1953 р. по жовтень 1956 р. Тернівський був також прокурором м. Вінниці; звільнений за станом здоров'я.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 листопада 1943 р. Я.І. Тернівському було присвоєно звання державного радника юстиції 3 класу

Свого часу, на одному з телеканалів, глядачам, для перегляду , транслювали фільми у циклі "Кіно не для всіх". І дійсно, це були фільми, котрі не всі сприймали - бо там , крім автоматичного перегляду, для сприйняття, потрібно було у своїй голові включати такі функції, як "думати" та "аналізувати". До цього не всі звикли, тому один із знайомих , переглянувши хвилин 15 одного із таких фільмів, мовив; "...на качані можна поїхати...".

Чергове літо полишило нашу свідомість і відбуло у вічність. Залишиться лиш у спогадах, думках, світлинах та інших носіях фіксації часу, тобно у своєрідному архіві, під назвою "минуле", котре ніколи не стане майбутнім. І цьому нічим не зарадиш...

Коли посеред літа минає пів року - цього майже ніхто не помічає, а от коли настає пора під назвою восени - немов-би холодною водою, - до початку наступного року виявляється набагато ближче, ніж до недавньої зустрічі нинішнього.

Тобто , рік нинішній відійде в минуле, як щойно літо. Черговий... А з віком, ці роки, крокують все швидше і швидше. Згадайте літо у дитинстві - воно було майже безкінечним, а нині... - нехай кожен відповість на це питання сам собі, у залежності від прожитих років...

Літній дощ сприймається з одними емоціями, а дощ восени - отой дрібний, затяжний, із затягненого сірою пеленою неба - то зовсім інше. Нудний, довготривалий, і дивлячись на нього крізь скло вікна, на самоті, із свідомості, виринає субстанція, під умовною назвою "аналіз" ( не медичний), котрий у кожного свій . Відповідно до того, які маються критерії у погляді на життя. Віконні сльози спонукають до роздумів, а коли крізь ту мигичку спостерігати динаміку життя і проводжати його поглядом, то у сірій речовині зароджуються окремі емоції та погляди.

Осінь... У цю пору року бувають і сонячні дні - то в цой час, дещо і думки відмінні. У пору падолисту, дерева також лишають певну частку свого життя у минулому, але весною - воно немовби відроджується. Як там у відомій пісні - "...прийде весна, весна, весна...).

Яке "листя" , за прикладом "братів" наших менших ( дерев), може скинути людина цієї пори , і які паростки навесні мають вирости у неї , мабуть кожен вирішує сам собі. Чи то з пальців витнуться бутони, чи в душі щось омолодиться - у кожного своє, згідно написаної книги, котру має всяк прийдешній - розписаної на все життя...

Дика Слива (Wild Plum)