Дика Слива (Wild Plum)

   Хоч день святого Валентина і не є традиційним українським святом, та все-ж воно має свою популярність, особливо серед молодшого покоління. розпочали його у нас відзначати із середини 1990-х років. як день закоханих...  Загалом, у цьому немає негативних тенденцій, хоча деякі занадто "зареєлігізовані" адепти і не сприймають подібних "іновірних" відзначень.

. 
    Ледь минув місяць, а у тернівських школярів знов канікули, цього разу позачергові - у зв'язку з протиепідеміологічною обстановкою, з підвищенняп порогу захворюваності на ГРВІ (гостра  респіраторно-вірусна інфекція). Нині карантин введено у багатьох школах як області так і України. Визначати  ситуацію з відвідуваністю школярами навчального закладу, як школи так і окремих класів (як наприклад у Недригайлові) мають право педагогічні колективи.
  Медики назвали важливі застереження, які допоможуть українцям в період захворюваності на грип та ГРВІ, що наразі активно поширюються зараз виявлено штами грипу А (два підтипи) і Б.
 
  «Клінічно ці штами мало чим відрізняються від попередніх. У хворих – симптоми ГРВІ, але немає високої температури. При цьому, як відомо, не стільки небезпечний сам грип, як його наслідки, індивідуальні для кожної людини. Тому при перших же симптомах грипу – слабкість, нежить, температура 37 … 37,5 ° C – потрібно звертатися до лікаря і не займатися самолікуванням», – За інформацією, 70% всіх хворих – школярі, навіть в садках відсоток захворюваності нижче.
( На фото - пустуюче подвір'я тернівської школи... (лютий- 2018) - ▲ ).
   У МОЗ зазначають, що найбільше схильні до захворюваності діти, люди похилого віку і люди з хронічними захворюваннями, у яких ослаблений імунітет. Також у цих категорій людей важчі наслідки захворювань.

   Майже  два роки минуло з часу, коли згідно Закону про декомунізацію, у Тернах змінилися назви низки вулиць та провулків (загалом 25). Та деякі земляки до цих пір не знають їх нових найменувань.  Публічної, ознайомчої роботи серед населення майже не було і селяни знають про зміни хіба-що проходячи повз нові вивіски на парканах, з відповідною назвою.
 Свого часу сайт "Дика Слива " опублікував відповідну інформацію у складеній таблиці, котра тут на зображенні міститься праворуч.
      Нині до неї ми додаємо мапу Тернів, з вулицями котрі змінили свою топоніміку ( вони виділені червоним кольором  та пронумеровані). На них, у жовтих колах, вказано номер відвовідної вулиці з таблиці ( у першому стовпці), спочатку зі старою назвою, потім народною та новою. Для полегшення пошуку в останньому стовпці вказані координати вулиць на розкресленій на квадрати мапі (літери по горизонталі та цифри по вертикалі).

     Завдячуючи інтернету, у багато разів збільшилась можливість знайти ту чи іншу інформацію – з різних сфер життя. Матеріали про рідний край, не є виключенням і люди котрі чогось досягли у житті і свого часу народилися тут чи мешкали, складають певну зацікавленість для сучасників. Нещодавно таким чином вдалося знайти ще одне ім’я людини яка народилась в Тернах (хоча провівши тут і не багато років) здобула звання професора у своїй галузі і відповідно має право стати до переліку земляків, котрими може пишатися селище.

    Мова йде про Шепотько Людмилу Олександрівну, котру не пам’ятає напевне і старше покоління, адже з часу, коли вона мешкала в Тернах минуло понад 80 років тому.

     У своїй науковій діяльності вона зробила вагомий внесок у розвиток важливих напрямів аграрно-економічної науки, але значна частина цього внеску, зробленого доктором економічних наук, професором Людмилою Шепотько, у розвиток цієї галузі науки України, нині залишається мало вивченим. Дивним видається навіть те, що лиш 15 років минуло з часу, як вона пішла з життя, а вже складно віднайти не тільки інформацію про життєвий і творчий шлях, а й її фото-світлини. Загальним відомостям про вченого присвячено декілька стислих розвідок в біографічних словниках та періодичних виданнях України, таких як «Хто є хто в Україні», «Імена України», «Жінки України: біографічний енциклопедичний словник» та «Вчені – економісти-аграрники». Вони здебільшого мають оглядовий характер і стосуються безпосередньо інформації про основні дати життя вченого та напрями наукових досліджень якими вона займалась, а саме: статистичне вивчення сільського господарства та статистики капітальних вкладень в аграрну сферу, дослідження ефективності сільськогосподарського виробництва, в тому числі і фундаментальних проблем інтенсифікації сільського господарства, відносин власності в аграрній сфері радянської України та в перехідний період формування незалежної Української держави.

    Нижче ми подаєм головні біографічні дані із життя землячки. Більш об’ємний матеріал про неї можна прочитати  ТУТ ( із праці ►) , а також інформацію у Вікіпедії.(▲- на зображенні).

    Людмила Олександрівна ШЕПОТЬКО народилася 5 травня 1932 р. в селі Терни Ульянівського району Сумської області в сім’ї вчителів (мати – Большего Валентина Василівна, батько – Шепотько Олександр Іванович, не жив із сім’єю з 1937 р.).

  В 1939 р пішла до першого класу у Липоводолинському районі (Сумщина). Після звільнення від окупації в 1943 р. продовжила навчання.

  . У 1946 р. разом із матір’ю вона переїхала до міста Суми, а семирічне навчання завершила у 1948 р. у Василівській школі Лебединського району.

  У 1948 р Л. Шепотько успішно склала вступні іспити і була зарахована на перший курс бухгалтерського відділу Сумського технологічного технікуму цукрової промисловості. Після закінчення технікуму в 1951 р. Л.О. Шепотько поступила на перший курс юридично-економічного факультету Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.

  Державний університет Людмила Олександрівна закінчила з відзнакою в 1956 р. за спеціальністю викладач політичної економії та була направлена за розподілом державної комісії на роботу у Львівський технікум харчової промисловості). З 1956 по 1961 рр. вона займала тут посаду викладача політичної економії і статистики, була головою предметної комісії економічних дисциплін.

  1961 р. Л. Шепотько вступила до аспірантури Інституту економіки АН УРСР  ( на фото ►), де навчаючись на стаціонарі та працюючи асистентом відділу проблем економічної статистики, почала роботу з вивчення проблем економіки сільського господарства України, . За час навчання в аспірантурі вона підготувала дисертацію на тему «Статистичне вивчення сільськогосподарської продукції. На прикладі колгоспів УРСР», захист якої відбувся у жовтні 1964 р., а наступного року отримала диплом кандидата економічних наук.

   На той час вона успішно поєднувала роботу та навчання в докторантурі, готуючи докторську дисертацію. Нею практично було започатковано в Україні новий напрям аграрно-економічної науки – дослідження проблем, які сьогодні характеризуються поняттям «сільський розвиток». За час діяльності сектору, який невдовзі переріс у відділ Інституту, під керівництвом Людмили Олександрівни наукові зусилля були спрямовані на розробку проблем посилення соціальної спрямованості розвитку продуктивних сил агропромислового комплексу.

  У цей час поряд з питаннями соціально-економічного розвитку села в Українській РСР, Л.О. Шепотько працює над дослідженням відносин власності.

• Підтвердженням високого професіоналізму та якості наукових розробок Людмили Олександрівни Шепотько стало присвоєння їй у 1983 р вченого звання професора

  У липні 1993 р., за вагомий особистий внесок у розвиток і впровадження наукових досліджень, зміцнення науково-технічного потенціалу України вона отримала почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

  1998 р. творчий доробок Л.О. Шепотько становить понад 350 наукових праць, з яких більше 20 – одноосібні та колективні монографії. ( на фото - одна із праць ►).

   Вона підготувала близько двох десятків кандидатів і докторів економічних наук.

  Разом із чоловіком Протасовим Володимиром Юхимовичем (працював в Українському науково-дослідному інституті економіки і організації сільського господарства ім. О.Г. Шліхтера) виховала синів Ігоря та Андрія.

  17 вересня 2003 р. доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Інституту економіки Національної академії наук України Людмила Олександрівна Шепотько пішла з життя.
 

  За життя обов'язком поміщиків була турбота про селян. Будинок князів Щербатових в садибі «Терни» в Харківській губернії був дуже великий і досить гарний будівництва кінця 18 століття. Цікаво було всередині. Батько дідуся князя Олексія Павловича Щербатова зібрав портрети всіх українських гетьманів, починаючи з Богдана та Юрія Хмельницьких, закінчувалася галерея Муравйовим-Апостолом і Кирилом Розумовським. В іншій кімнаті були дві величезні картини Фрагонара. Дід тоді провів маленького князя Олексія з сестрами по кімнатах, немов по музею, з гордістю показуючи улюблені твори мистецтва, зброю, військові обладунки.  ( На світлині --► одна із кімнат у палаці князя Щербатова у Тернах).І  все це згоріло разом з будинком в 1919 році, або було вкрадено. Існує припущення, що частина колекції вціліла і знаходиться в Національному художньому музеї України.

    Окрасою маєтку був чудовий парк, влаштований графинею Анастасією Василівною Гендріковою, рідною племінницею Катерини I. Імператриця була дуже розумна і красива жінка, хоча своєрідна. Що й не дивно: зовсім нелегко було жити з Петром Великим - напівгенієм, напівбожевільним і відомим любителем випити. Імператриця вміла цінувати родинні зв'язки. Титул, подарований нею до дня весілля нареченому своєї сестри, Гендрікову, звучав переконливо: граф Священно-Римської і Російської імперій. Їхня внучка Єлизавета Михайлівна, вийшла заміж за Олександра Петровича Щербатова, прапрадіда князя Олексія, командира Нижегородського полку, що воював на Кавказі.

   Рід Гендрікова, на жаль, закінчився.

  Остання Гендрікова - племінниця бабусі Олексія Павловича, княгиня Надія Олександрівна Барятинська (убита в 80-річному віці більшовиками в Багрїївці, поблизу Ялти на початку 1921 року) -  Настя Гендрікова (◄-- на фото ) - улюблена фрейліна імператриці Олександри Федорівни, царську сім'ю не покинула, поїхала з ними до Тобольська, потім добровільно в Єкатеринбург. Але до місця розстрілу вона не дісталася, з півдороги Настю відправили в Алапаєвськ, де чекісти замордували її і забили на смерть прикладами. Князь Олексій Щербатов бачив фотографію Насті мертвою з розбитим черепом, про що пише в книзі спогадів «Право на Минуле» (вид. Стрітенського монастиря, М. 2005). Вона була старша за князя Олексія на 12 років. Під час насильницької смерті Насті Гендрікова було 20 років.
 ( Обкладинка книги Олексія Щербатова з його портретом на тлі зображення палацу у Тернах ).
... А парк в Тернах залишився.

    Стаття з газети «Сумська старовина» публікувала в 1999 році: «... Коли Катерина I вирішила зробити невеличкий подарунок чоловікові своєї сестри Анни Олексіївни Скавронської - Симону Гендріку (Гендрікову), - Терни були слободою, проте знаменитої тим, що ці місця відвідували монархи : Петро I, що заклав нову церкву після Полтавської битви, імператриця Єлизавета Петрівна, яка виконала роль свахи в заміжжі доньки Гендрікова, Марфи, і закріпивши за нею в спадкове користування маєток «Терни». Коли друга донька Марфи, Єлизавета - внучата племінниця Катерини, вийшла заміж за князя Щербатова, маєток поділили між дочками. І треба сказати, ділити було що: в 1750 році в «Тернах» було вісімсот тридцять дворів і близько п'яти тисяч мешканців, великі орні землі і сіножаті, тринадцять млинів і дев'ять хуторів. Так з 1777 року князі Щербатови були тісно пов'язані з Сумської землею. Нащадки Олександра Петровича і Єлизавети Михайлівни виявилися не тільки блискучими придворними, військовими, державними службовцями, а й дбайливими господарями. Господарство Щербатових вважалося в Харківській губернії одним із зразкових. У ньому застосовувалися передові методи землеробства, розводили породистих коней і велику рогату худобу. Недалеко від маєтку, в мальовничому місці біля мінерального джерела була побудована лікарня і пансіонат для тиз хто страждав шкірними захворюваннями. Туди приїжджали лікуватися навіть з Європи. Останніми власниками маєтку були князь Борис Сергійович ( на світлині --►) і княгиня Анна Миколаївна, уроджена Бутурліна. Блискуча пара: він - полковник гвардії у відставці, який воював проти горців на Кавказі і польських заколотників, предводитель дворянства Харківської губернії, княгиня Анна (її мати теж Щербатова) була високоосвіченою жінкою, тонким цінителем живопису. Її перу належить робота «Матеріали для довідкової книги по російських портретах" ».

   Мученицька  смерть Анастасії Гендрікової свідчить про відданість своєму обов'язку. Оскільки нам відомі інші приклади, коли царські слуги покидали царську сім'ю і їм це ставили в провину протягом усього життя ... У цьому випадку завжди обурює такий факт: вони ніяк не змогли б вплинути на події, а ще одна смерть навряд чи змінила б хід історії. Граф Петро Миколайович Апраксін, що служив при міністрі внутрішніх справ часів П.Столипіна напередодні революції був секретарем Государині Олександри Федорівни. Коли сім'я імператора відправлялася до Тобольська, Петро Миколайович з ними не поїхав, пославшись на відповідальність перед своїми дітьми: дружиною і 5 дітьми. Імператриця дала йому дозвіл залишитися. Таким чином він уникнув долі царської сім'ї.
    Прославлення у святих царських вірних слуг, в їх числі графині Анастасії Гендрікова, дозволить прихожанам в маєтках, що раніше належали цим шляхетним людям, зокрема маєтку Терни в Сумській області в Україні, мати своїх заступників і молитовників перед Господом.

                                                            Підготувала Неонилла Пасічник

 

      Пропонуєм до вашої уваги  пісню "Моє рідне село" місцевих авторів Анатолія Мельника (музика, акомпонемент) (на фото ліворуч --►) на слова Миколи Бабака ( на фото праворуч  --►). 
  вокальний ансамбль тернівського будинку культури "Теренцвіт" (◄--).
 
  Для перегляду натисніть на блакитний трикутник нижче... ▼