ЯК СТАВАЛИ ЗЕМЛЕВЛАСНИКАМИ
Поміщицьке землеволодіння, аж до моменту його ліквідації, відігравало помітну роль у економіці дореволюційної України. Основу цієї могутності становили значні за розмірами маєтності, що формувалися протягом тривалого часу. Цей процес розгортався різними шляхами, поєднання яких зумовлювало чимало рис розвитку поміщицького господарства в останній період його існування. Отже, витоки основних процесів, що відбувалися в ньому, доцільно шукати в попередніх століттях.
(На малюнку із "карти Шуберта" , Терни - у друій половині ХІХ - го століття ).
Із царськими земельними пожалуваннями пов’язане виникнення Тернівського маєтку князів Щербатових. (Лебединський повіт Харківської губернії). Річка Терн, вздовж якої ці землі розташовувалися, була межею між Гетьманщиною й Польщею. Згідно з офіційними документами мешканці слободи Терни в 1668 р. виступили на боці І. Брюховецького – «были вовлечены в обман хитростями изменника Гетмана…» Після цього слобода була віддана казні і перебувала у віданні двірцевого правління. 1727 р. Катерина І пожалувала ці землі своєму зятю графу Симону Гендрикову, а 1749 р. Єлизавета Петрівна затвердила ці маєтності у спадкове володіння за його дочкою, яка одружилася з М. Сафоновим. Одна з його дочок – Єлизавета одружилася з князем О.П. Щербатовим. Так тернівські землі потрапили у володіння цього роду.
|
