І СОТНЯ... - 18 Квітня 2018 - Персональный сайт ulis-nik "Дика Слива"

Декілька років тому, у громадських місцях селища не було жодної лавки, для відпочинку чи перепочинку тернівців та гостей, що звісно додавало незручностей та певного дискомфорту . Ні у скверах, ні на зупинках громадського транспорту чи де інде... Нині ситуація, у цьому питанні покращилась і на даний час у місцях відпочинку та на зупинках громадського транспорту встановлено з півтора десятка відповідних "місць для відпочинку мешканців". Днями, зона відпочинку з трьох чергових дерев'яних лавок була облаштована біля місцевого будинку культури.

Заснована 1643 на березі річки Терн у місці впадання в неї річок Біж та Бобрик. Перші родини українських переселенців були осаджені путивльским поміщиком Сулешкіним.

Основна маса населення прибула 1652 на чолі з отаманом Іваном Хомайком, заново колонізувавши слободу, перетворивши її на де-факто українське містечко на кордоні Слобідської України та Гетьманщини.

З 1659 козаки перебували безпосередньо на службі у путивльського воєводи, а 1669 Слобідська Україна приєднала Терни до Сумському полку, а після цього створила тут окрему адміністративно-територіальну сотню.

Сотня відома участю у Українсько-Московської війни 1668 на боці Гетьмана Івана Брюховецького. Під час Сіверсько-слобідського походу шведського короля Карла ХІІ і гетьмана Іоанна Мазепи 1708 Тернівська сотня також збройно підтримала Гетьманщину, приєднавшись до Українсько-шведського союзу.

Ліквідована 1765 внаслідок анексії Московщиною Слобідської України.

Сотники Тернівські

Старшини та урядники

Нині "війни" набагато сер'йозніші - наодинці, за ком'ютером-планшетом-айфоном, з віртуальними битвами: з масштабними військовими операціями у будь-якій точці світу ( замість кущів в кінці городу, як у першому випадку): з танками, літаками, кораблями, не кажучи вже про всякий дріб'язок зі збоєю. Замість активних фізичних навантажень на все тіло , тут задіяні лише пальці та очі. І психічне здоров'я... Пасивно сидячи за екраном, вдивляючись в екран гаджета майже поголовно вся шкільна гвардія або воює з уявним ворогом по той бік екрана, або грає в аналогічні віртуальні ігри чи переглядаючи різноманітні інші "заморочки"...
Майже, але не всі. В крайньому разі є молодь, котра займається і спортом, і мистецтвом, творчістю чи іншими корисними речами, вміє книжки читати і аналізувати почерпнуту з них інформацію.

Нижченаведений матеріал розроблений школяркою-тернівчанкою, котру можна віднести до останньї із вищевказаних категорій.
Нещодавно на сайті "Буття і Життя" (БіЖ), нашого земляка Івана Житника було викладено цікаве дослідження місцевої учениці, котра виборола третє місце в літературному конкурсі (номінація "публіцистика"), який

проводила Мала академія наук
Цю роботу, з назвою "Кольороназви у новелах М. М. Коцюбинського" провела та дослідила учениця 10 класу Тернівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Каріна Карпічко, під керівництвом учителя української та зарубіжної мови та літератури, цієї ж школи, Наталії Кравчук.

"Дика Слива" подає цей матеріал у незначному скороченні вступної частини та видаленні вказівників, для більш легшого

читання ( повний "академічний" текст можна переглянути на вищевказаному сайті "БіЖ" ТУТ ).
Зате, для кращого сприйняття дослідження, ми ілюстрували цю працю, котра має тут вигляд не лише текстовий, а й візуально-наочний. ( В разі заперечення авторки, у цьому питанні, ми повернемо первісний вигляд)...

Матеріалом для аналізу послужили тексти новел М. М. Коцюбинського: «На камені»(1902), «Цвіт яблуні»(1902), «Він іде!»(1906), «Persona grata»(1907), «Intermezzo»(1908), «Коні не винні»(1912), «Подарунок на іменини»(1912).
( На зображеннях праворуч, ілюстративні матеріали до вказаних новел --->> ►)/
( Ці, та ілюстрації по темі нижче, можна переглянути у більшому форматі, натиснувши на відповідне зображення ).

ВСТУП
В останні десятиліття особливого розвитку набула лінгвістика тексту – напрям мовознавчих досліджень, об’єктом

яких є правила побудови зв’язного тексту. Серед численних мовних явищ, вивчення яких стало можливим із появою лінгвістики тексту, виділяються кольороназви, що часто вживалися прозаїками та поетами. Одним із митців, що вніс в українську літературну мову особливу манеру письма, розкрив багаті можливості рідної мови, був М. М. Коцюбинський.

Його творчість активно о досліджується вченими-лінгвістами ще з початку ХХ століття, але кольороназви не

були об’єктом системного вивчення, зокрема в новелах.

Актуальність вивчення зумовлюється тим фактором, що кольороназви дозволяють з'ясувати індивідуальність мовних особливостей і новаторство М.М. Коцюбинського як новеліста.

Мета дослідження полягає у

встановленні лінгвістичної специфіки використання кольороназв у новелах письменника.

Об’єктом дослідження в роботі є активно вживані у текстах новел лексичні одиниці зі значенням кольору.

Предметом роботи є лінгвістична організація кольороназв новеліста.
Методом суцільної вибірки було виділено 437 кольороназв.

РОЗДІЛ 2
СЕМАНТИКА ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТА ННЯ КОЛЬОРОНАЗВ У НОВЕЛАХ М. М. КОЦЮБИНСЬКОГО.

Ахроматичні кольори та їх значення в новелах письменника. Ахроматичні кольоропозначення – ті, які вирізняються один від одного тільки світлістю. До таких кольорів належать білий, чорний і всі проміжні між ними сірі кольори.

Проаналізувавши новели М.М. Коцюбинського «На камені», « Коні не винні», «Цвіт яблуні», «Він іде», «Подарунок на іменини», «Intermezzo», «Persona grata», нами було виявлено, що серед ахроматичних кольорів найчастіше вживається білий (75 слововживань) .

Білий – який має колір крейди, молока, снігу; світлий; посивілий, сивий,сивоволосий; зблідлий; блідий; безколірний; безбарвний; прозорий; сивоволосий. Цілком природно, що білий колір асоціюється в людини зі світлом, радістю, спокоєм.

У творах письменник використовує білий для зовнішньої колірної характеристики : «Вітер надував їх, і вони виривалися з рук, як великі білі птахи…», «Три білих вівчарки і я» , «Біла коняка дрімала на трьох ногах…», «Біла візникова кобила помітно кульгала» .

Але більшу частотність має лексика з позначенням білого кольору в описах моря, зокрема хвиль, морської піни: «Хвиля кидала йому під ноги клубки білої піни» ; «…при світлі його берегова смуга біліла од піни…» ; «…буруни ставали на морі білими гребенями»;«Дрібні хвилі…падали на пісок

і розбивались на білу піну»; туману: «…слався туман, густий і білий, як вата» ; «…воно… укриється білим, як сніг на горах, туманом…».

Лексема білий продуктивно використовується автором для портретного опису деталей зовнішності героїв. Домінантна кольороназва виступає в таких виразах: біле лице , білий, випещений вид , білі в рукавичкахруки, білі бороди, біле, жовтаве од старості тіло, зморшки біліли, як крейдяні, біліли жовтаві вуси, ноги, наче білі колони, вид, м'який і білий, як з сирового тіста. Елементами портретних характеристик з даною кольороназвою виступають опорні слова лице, руки, бороди, зморшки, вуси, ноги.

Білизна цих частин тіла підсилюється порівняннями ( ноги, наче білі колони, вид, м'який і білий, як з сирового тіста, зморшки біліли, як крейдяні або загальним фоном (біліли жовтаві вуси

У творах письменник часто вживає назву цього кольору в прямому значенні: «Блиснув на сонці білим мундиром і зник»; «Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах»; «[вітряки]готують вже зуби, щоб стерти зерно на білу муку» .

Зрідка зустрічаємо вживання кольору в переносному

значенні: «Люди мовчки тупались на однім місці, білі, як вівці, в своїх полотнянках»; «Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл».

У структурі поняття білий також є значення «сивий». Асоціація білого з сивиною об’єднується в поняття «старий», «мудрий», «людина поважного віку». Білий в значенні «посивілий» використовуєтьсяавтором для портретної характеристики героїв: «Там зібрались самі старі люди…з білими бородами…»; «Білі бороди, немов зів'ялі, упали на груди».

Лексема білий не лише виступає прямою назвою кольору з описом

цвіту яблуні («Крізь білий цвіт виднілось синє небо…», чарівністю природи («Гречка поплила білим пінистим шумом…», але й пов'язана з горем та смертю: «Тоді білий клунок скакав, корчився довго і не міг вмерти»; «А в білій сорочці лишилась голова і літала на шнурі»; «…звістку про ряд білих мішків заїв стиглою сливою», «…вас завивали у білі мішки, гойдали на мотузках в повітрі…». Під «білими мішками» слід розуміти повішених людей, бо перед стратою їм одягали на голови білі мішки.

Найчастіше автор використовує для позначення цього кольору прикметники: «білі хутряні ногавиці» ; «…позаду – чорні солдати, між ними щось біле»; «Білий пахучий напій пінивсь у склянці…»; «Крізь

шибку виднілись білі колони…»; «Білі стіни будинку…». Лише кілька разів у новелах зустрічаємо дієслово біліти з метою виокремити один предмет серед інших: «…серед того пожару біліли жовтаві вуси…»; «На столі каламутно біліли дві порожні тарілки…»; «…а в густих передранішніх тінях виразно біліють стовпи» або для створення порівняння: «…зморшки на шиї біліли, як крейдяні» , або для показу різкої зміни кольору обличчя: «…шохат Абрум…збілів увесь…».

Іноді поряд із колірними лексемами автор уживає підсилювальну частку аж, що слугує додатковим засобом експресії: «На піску,

аж білому од полудневого сонця, стояв похилений баркас» та утворює за допомогою суфіксів -яв-, -іш-. -яст-, -еньк- епітети: «…прихильно обізвалася Ліда, схиливши набік біляву головку мадонни», «Доря ображено чмихнув і підняв вгору біласті чубки», « Біла коняка, ще біліша, тепер трюхала сумно на трьох ногах», «Косинка…зливалася з її лицем в одну білясту пляму», «Он вийшла в поле дрібна біленька цятка і потопла у нім». Отже, білий колір у М. М. Коцюбинського асоціюється не тільки зі світлом, радістю, а може бути також символом смерті та горя.

Чорний – колір сажі, вугілля, найтемніший; який має шерсть, пір'я такого кольору . Практично в усіх культурах світу чорна барва співвідноситься з негативними подіями чи емоціями. Чорний колір символізує зло, темряву, розпач.

У новелах М. Коцюбинського чорний колір (71 слововживання з коренем чорн-) має традиційно-символічне значення: втілення темряви, ночі, виражає негативні почуття. У новелі «На камені» чорний колір є

домінуючим. У М. М. Коцюбинського ця барва виконує тільки номінативну функцію: «На великому чорному баркасі справді звивали вітрила», «…скрізь стояли малі філіжанки із чорною кавою», «…тільки великі довгасті чорні очі міг бачити сторонній», «Чорні присадкуваті буйволи…звернули в селі до свого обійстя…», « …через садки, чорні ліси…», «…скісні пасма … ниток … перетинали …чорні важкі шатра…». Тільки в кінці твору чорний колір має негативну символіку: коли тіло Алі кинули в «чорний баркас» …, який став для героя труною.

На початку твору «Intermezzo» також переважають чорно-сірі тони. Це підкреслює глибоку душевну кризу героя, його розчарування в житті. Місто і його мешканці постають перед ліричним героєм в темних тонах: «тисячі чорних ротів», «чорна пітьма меблів», «десять чорних кімнат, налитих пітьмою по самі вінця». Чорний колір підсилює мотив внутріш-нього неспокою героя. Навіть приїхавши за місто, його бентежать вітряки, « що чорніють над морем…», купа «чорних солом’яних стріх…», жінки «у чорних подертих запасках…». Але душа героя поступово налаштовується на гармонійний лад. ЇЇ зцілює «пухка чорна рілля», «чорний пар», навіть «чорний разовий хліб».

Часто використовує чорну барву письменник і в етюді «Цвіт яблуні».

Цей твір настроєвого характеру з «розмитим» сюжетом, що властиво імпресіоністичним текстам. На очах у батька вмирає донька; під час похорону ним оволодіває почуття спостерігача; він намагається запам’ятати кожну деталь, кожне відчуття, бо вони стануть «матеріалом» для творчості, адже батько дівчини – письменник. Розповідь ведеться від першої особи, тому читач дивиться на подію очима батька, відчуває його душевний стан, що передається чорними фарбами: «За чорними вікнами лежить світ, затоплений ніччю…», «У вікна дивиться ніч, без кінця

довгі, глибокі. чорні простори», «Спить містечко, як купа чорних скель…». Герою здається, що «проникне крізь вікно якась істота із великими чорними крилами…». Часте використання прикметника чорний підсилює психологічну напругу тексту. Часто цей колір слугує матеріалом для створення епітетів: «А їхні попи співають і чорними устами хвалять Господа Бога», «Старий мечет…був чорний од чорних згадок», «…реве вітер у чорних просторах», «…сам потону чорній пітьмі», « чорні важкі шатра», « хмурилось зчорніле лице убогого Спаса» .

М. М. Коцюбинський використовує лексему чорний для опису

портретів героїв («зчорніло лице», «чорна фігура», « чорні очі», «чорні пальці», «чорний рот», «чорне волосся, змалювання одягу людей ( «в чорній спідниці", «побачив… блідих жінок у чорних подертих запасках», «На арештантах сорочки чорні», створення пейзажних картин («тривожно спала важка чорна хмара», «Там були високі чорні дерева», «то хмара, страшна і чорна, надходить над головою», «б'ють хвилі і реве вітер у чорних просторах».

Чорний колір вживається М. М. Коцюбинським у прямому значенні (найтемніший): «Купа гною все ще тулилась до стайні, тепер чорна і

паруюча після дощу»; «Масна пляма виразно зачорніла на новенькім сукні мундира». Прикметник чорний, дієслово чорніти і дієприкметник зчорнілий традиційно передають комплекс негативних емоцій – суму, розпачу, горя: «Навкруги б'ють хвилі і реве вітер у чорних просторах»; «…на дні ями чорніють люди…»; «Високо над ними хмурилось зчорніле лице убогого Спаса…» .

Таким чином, у новелах М. М. Коцюбинського чорний колір використовується для показу негативного настрою героя, є втіленням суму, горя, біди.

Сірий – колір, середній між білим і чорним; барва попелу; тварина сірої масті .

Кількість слів, які називають гаму сірого кольору, складає 31 слововживання. Лексеми, які сполучаються з кольоро-назвою сірий відображає авторське бачення цього кольору.

Розглянемо новелу «На камені». Вона побудована на різкому протиставленні світлого та чистого кохання і бездушного , корисливого світу людей. Фатьма, молода жінка, яку насильно віддали заміж за різника Мамета, закохується у вродливого весляра Алі. Закохані тікають із села, щоб бути разом, але розлючений чоловік разом із односельцями наздоганяють утікачів і жорстоко вбивають їх.

У творі письменник робить спробу надати кольору чи не основної ролі в передачі емоційної атмосфери зображуваного. « А «кольорова» деталь, – як зазначає Г. Логвин, – сприяє відтворенню душевних порухів героїв та їх плинних станів».

Усі події в творі відбуваються «на камені» – на скелястих берегах моря: «З одинокої …кав'ярні дуже добре видно було і море, й сірі піски берега», «Звідти вони знову вступили у піч – сіру й залиту сліпучим сонцем», «Буруни йшли невпинно, заливали берег, викидаючи на нього сірий

пісок», «золотистий берег Суаку блиснув їм згори сірим піском», «море лежало внизу під сірою поволокою сну», «По голому сірому виступу скелі ліпились татарські халупки, зложені з дикого каміння…», навіть на небі «сірим павутинням снували хмари». Сірий колір тут прочитується символічно: сірими і кам’яними є душі людей, які знищили прекрасне кохання.

Із мотивом сірості поєднує письменник і мотив оточення, що також виявляє негативні процеси в суспільстві: «Сірий ринок стояв похмурий…», «На площі зробилось так пусто і тихо, наче весь вереск

життя обернувсь раптом у сірий камінь» , «Я волочу втомлені ноги поміж сірими меблями, а за мною тихо волочиться моя згорблена тінь».

Інколи письменник уживає цю кольороназву в прямому значенні (на позначення кольору, середнього між чорним і білим): «сіра маленька пташка», «сірі мури ринку», «сірий пил», «сірі очі», «сіра блуза» тощо.

Значно частіше сірий колір вживається у переносному значенні, передаючи сумний настрій героя: «У хаті стає темніше, пропали блиски й різні тіні, на всьому ліг сірий, сумний колорит»; почуття жалю : «І обняла

щасливим оком сіру фігурку сина»; знеособлення особистості: «На тюремному дворі сірі халати перекидались догадками, цинічними увагами та переморгувались», байдужості: «Сірі очі, трохи холодні і вже пригаслі, плавали на білках серед червоних жилок».

Одним із відтінків сірого кольору вважаємо сизий (темно-сірий з синюватим полиском, сіро-голубий). Використовує його автор для пейзажних замальовок: «В глибоких долинах, повних сизої імли, тіснились кам'яні громади»; « І раптом теплі небесні води густо злетіли на ниви в тінях сизої хмари…»; «У венеціанське вікно лилося сонце широким потоком, в сизій муті його крутились пилинки…». Письменник іноді створює свої власні колірні одиниці: «…далекі шпилі, сизо-блакитні, здавались зубцями засмаглих хмар» .

Таким чином, дослідивши семантику сірого кольору, відзначаємо, що серед його компонентів кольороназва сірий стає мовним засобом, що виражає буденність, непримітність, знеособлення індивідуальності.

Отже, у новелах М.М. Коцюбинський активно використовує ахроматичні кольори. Автор вживає їх у прямому і переносному значеннях. Ахроматичні кольоропозначення мають позитивну і негативну семантику. Позитивна пов’язана зі світлом, землею, негативна семантика – це втілення темноти, ночі, страждань, порожнечі, смерті.

Український боксер Олександр Усик відмовився провести фінальний бій Всесвітньої боксерської суперсерії (WBSS) з російським чемпіоном світу за версіями WBA та IBF Мурадом Гасієвим на території Росії.
"Ні, звичайно, може бути і Росія, але точно точно без Олександра Усика ", - заявив спортсмен.
Поєдинок Гасієва та Усика мав пройти 11 травня в Саудівській Аравії, однак перенесений на літо. Генеральний секретар Федерації боксу Росії Умар Кремльов 13 квітня розповів російським ЗМІ, що бій може пройти 22 липня в Росії. Заявка на проведення змагань була подана.
В активе Гасієва 26 перемог, з них 19 - нокаутом і жодної поразки. Українець отримав 14 перемог, 11 з них нокаутом, і також не програвав.

На світлині праворуч --► - Олександр Усик відвідав українських вояків у зоні АТО...

До речі, у 2011 році "Дика Слива " ТУТ у матеріалі "На прізвисько "Кіт" опублікувала два чималих матеріали про Олександра Усика. В одному із інтерв"ю про батьків , боксер дав наступну відповідь.

"Родители. Кто эти самые близкие люди? Давно звонил им в последний раз?
- Мамочка моя любимая, которую я люблю и обожаю, - она была старшей из восьмерых детей в семье. Ну и, как первая, за всеми присматривала и была главной помощницей во всём. В Черниговской области родилась, но в 15 лет уехала в Крым к тётке, там и осталась. Отец родился в Сумской области, село Терны. Был в "Афгане". Работал потом в охране, на стройке. Всё умеет. Сейчас они проживают у мамы на родине, на Черниговщине. Помог им купить дом, а сам остался в Крыму. Звоню домой каждый день."
P.S. На жаль, батько Олександра помер восени 2012 року...

Традиційний рейтинг «Краща спортивна особистість Сумщини» було проведено в області вже удванадцяте.
За підсумками 2017 року у номінації "Кращий тренер з олімпійських видів спорту" нагороду вручено уродженцю Тернів – головному тренеру жіночої збірної України з біатлону, Заслуженому тренеру України, Заслуженому працівниові фізичної культури і спорту України, тренеру-викладачу обласної школи вищої спортивної майстерності та тренеру збірної команди України з біатлону Григорію Шамраю.

Дика Слива (Wild Plum)

Сотники Тернівські

Старшини та урядники